Економістка, лікарка та педагогиня: жительки Донбасу розповіли, чому і як стали бджолярками

У Донецькій та Луганській областях жінки-бджорярки розвивають пасіки. Економістка, лікарка та педагогиня розповіли свої історії, навіщо це їм треба, за що вони люблять бджіл і як стали бджолярками. Про це повідомляється на сторінці проєкту USAID "Економічна підтримка східної України" у Facebook, інформує "Дом".

Так, вихователька Ольга Памірська відроджує родинну пасіку у селі Времівка Донецької області. За її словами, пасіку мала її прабабуся, а потім батько. Сама вона долучилася до цієї справи сім років тому, після 25 років роботи у дитсадку.

"Мого сина покликали друзі качати мед. Він повернувся додому з ідеєю купити вулики. Спочатку я купила три вулики, зараз маю шістдесят. Я пам’ятаю, що на столі у прабабусі Степаниди завжди стояв мед, ним пахло у хаті. Знаючи цю родинну історію, я розвиваю свою пасіку", — поділилася пані Ольга.

Бджільництву вона вчилася з книжок, у знайомих бджолярів. Нині очолює громадську організацію "Бджолярі Донецької області "Степи Донеччини", куди входять понад 120 бджолярів.

Також Ольга щодня спостерігає за бджолами.

"Бджоли відчувають свою хазяйку, її енергетику. Вони великі трудівниці, це мене дуже захоплює. Якби ми, як суспільство, жили за законами бджіл, ми були б успішною країною", — каже бджолярка.

А лікарка за фахом Вікторія Волошина зі Старобільська Луганської області стала бджоляркою два роки тому. Вона якось взяла рамку з бджолами до рук і закохалася у них. Відтоді розвиває пасіку поряд з роботою в лікарні. Зараз на ній 24 вулики.

"Взявши до рук рамку, я відчула, що мені з бджолами добре і ми подружимося. Я люблю цих комах, почуваюся з ними спокійно, вони працівниці. Також я дуже люблю аромат у вулику", — каже жінка.

Вікторія є членкинею кількох громадських організацій бджолярів та бджолярок. Зараз навчається на курсі бджолярству у Гадяцькому професійному училищі.

А переселенка з тимчасово окупованого Луганська Світлана Мордасова у 2014 році почала розвивати пасіку батька у селі Співаківка Новоайдарського району Луганської області. До початку бойових дій працювала у банку у кредитному відділі.

За сім років з п'яти вуликів її пасіка зросла до 157. Світлана вкладала власні заощадження, отримала кілька грантів від донорських організацій. Поступово купувала вулики, медогонку, збудувала приміщення для зберігання вуликів та іншого приладдя.

"Я люблю бджіл за їхню енергетику. Хоча спочатку боялася укусів. Коли береш до рук рамку, відчуваєш її. Часто взимку мені не вистачає спілкування з ними, тож з нетерпінням чекаю весни і роботи на пасіці", — поділилася бджолярка.

Читайте також: Лікує бджіл полином та хроном: як пасічник з Луганщини веде та просуває родинну справу (ФОТО)

Нагадаємо, бджолярка з Луганської області Ірина Васильєва має пасіку, яка розташована неподалік Сватового у місцевому зоологічному заказнику. Там вже цієї весни жінка планувала розвивати ще й зелений туризм.