"Джокер" теж може піти: як окупованому Криму отримати українську воду

Центральні російські телеканали запевняють у тому, що в Криму розв'язується водна проблема і водосховища заповнені на 90%. У медіа, підконтрольних окупаційним адміністраціям Криму, блокується будь-яка альтернативна інформація, яка може пролити світло на справжній стан речей.

Водночас експерти, правозахисники й політики, ознайомлені з кримською специфікою і значенням водопостачання для півострова, зазначають: офіційні заяви не відповідають дійсності. Деталі ситуації з'ясовували журналісти у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом".

Стан Північно-Кримського каналу

Про справжній стан водних ресурсів Криму, перебуваючи просто посеред висохлого Північно-Кримського каналу, в коментарі телеканалу "Дом" розповів координатор Кримської контактної групи з прав людини Абдурешит Джеппаров, який проживає на окупованому півострові.

За словами кримського правозахисника, за відсутності масштабних фінансових вкладень не варто очікувати відновлення каналу.

"Тече трохи води, оскільки цього року було багато опадів. Крім того, це все вода зі свердловин: вона помпою подається далі, в бік сходу Криму — до Феодосії, Ленінського району, Керчі", — пояснив Джеппаров.

Він додав, що навіть якщо водопостачання відновиться, "канал не здатний нести цю воду, тому що потрібно її довести до нормального стану".

Проблему з водопостачанням Криму посилює збільшення чисельності населення завдяки тим, хто приїхав з Росії. Наприклад, якщо до 2014 року в Сімферополі проживали близько 300 тис. людей, то зараз, за ​​словами Джеппарова, населення столиці АР Крим зросло більш ніж удвічі. Відповідно, значно збільшилася і потреба у воді.

"Якщо на периферії обходяться свердловинами, колодязями, то в Сімферополі свердловини навряд чи розв'яжуть проблему дефіциту води. Але ж зараз у Сімферополі зводять величезні об'єкти, будують житло. Десятки тисяч квартир, які будуть споживати воду, будують за старим принципом, без поділу води на технічну і питну. Тим паче, що всі водосховища, розташовані навколо, незаповнені. Озвучуються різні плани, але це все слова, а розв'язання проблеми водопостачання досі немає", — зауважує Джеппаров.

Крім нестачі води, існує проблема її якості.

"У Сімферополі дуже погана вода, вона і на периферії не дуже хороша. Надалі це може загрожувати захворюваннями", — говорить правозахисник.

Нестача води підриває й економіку півострова. Зокрема, сільське господарство.

"Зрозуміло, що вода не буде зрошувати сільгосппідприємства, оскільки її просто немає. Значить, йдеться про загибель сільського господарства. Необхідно переорієнтуватися, але для цього потрібні роки, і складно переорієнтувати сільське господарство на якісь інші речі, скажімо, сільгоспкультури або тваринництво. І населення йде, тому що тут вони виробляли та продавали свою продукцію, а тепер не можуть цього робити", — акцентував Джеппаров.

Ситуація з водою в Криму

Більш детально у програмі "На самом деле: Крым" тему прокоментував голова Консультативної ради у справах ветеранів війни Сергій Куніцин, який до 2014 року обіймав різні керівні посади в АРК — був головою Севастопольської міської державної адміністрації, головою уряду Автономної Республіки Крим, представником президента України в АРК.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— Росія накопичила на півострові багатотисячне угруповання військ, яке вимагає водозабезпечення. Який масштаб катастрофи з водою в Криму зараз?

— Ситуація критична. І не мають рації ті, хто кажуть, що, якщо ми, Україна, дамо воду в Крим, то ми напуватимемо російські війська. У Криму живуть 2,5 млн людей. Військових Чорноморського флоту, коли я був губернатором у 2010 році, було 11 тисяч.

— Уточнимо, що зараз у Криму приблизно 40 тис. військових.

— Ну, нехай 40 тисяч. Уявіть собі: 2,5 млн осіб, і там на 30 тис. більше військових стало.

Я вважаю, що вода для України — один з небагатьох "джокерів" у грі з Росією. Зрозуміло, що в перші роки після захоплення Криму ми не могли постачати воду на півострів, що посилалися на конвенції, на те, що Росія зобов'язана забезпечувати півострів водою.

Я розумів, що електроенергію вони перекинуть із Кубані, тому що Крим власні 15% виробляв завжди (і вони це зробили). Розумів, що вони газ перекинуть. Воду їм взяти ніде.

Адже не просто так за радянських часів був побудований Північно-Кримський канал. Це надзвичайно складна іригаційна споруда — це каскад з 53 станцій, тому що Крим з півночі на південь підіймається, вода самопливом не тече. Ці мільярди кубів перекидають помпові станції.

Плюс канал спочатку побудували як звичайне земне річище, а потім він став дренувати. Були прориви дамб, там навіть загинув бульдозерист. Дуже багато води йшло. Канал почали "одягати" в бетон. Потім практика показала, що бетон теж не рятує ситуацію. Внаслідок цього канал з 15 листопада до 15 березня кожного року закривався, тому що його постійно добудовували.

— І робили гідроізоляцію?

— Так. І було вигадано технологію використання пластикової чорної плівки. Її зварювали, укладали на дно і бетонували. Робилося це, щоб вода не йшла, адже це 430 км основного річища, а всього там 10 тис. км, з яких тече вода каналу.

— Вода каналом надходить з Каховського водосховища. Чи може цей водозабір бути метою для наступу військ, які перебувають зараз у Криму? Чи є військовий сенс?

— Я всі роки говорив про це всім президентам: що якщо Росія і піде далі, то не на Донбасі, що потрібно посилити оборону Каховки. Херсон їм не потрібен. Їм потрібні шлюзи каналу.

Але зараз у світі ситуація радикально змінилася. І якщо президент США Путіна вбивцею називає, це ж свідчить про позицію країни. Європа заявляє про те, що "ми Україну ображати не дамо". До того ж українська армія стала набагато сильнішою, більш мобілізованою, підготовленою.

Моя політична кар'єра склалася так, що я 10 років керував Кримом і Севастополем. Я знаю Путіна і його оточення, доводилося і спілкуватися. Тому я вважаю, що вони ніяку "війнушку" не влаштують, не підуть на Каховку в такій ситуації.

А ось на Донбасі вони можуть ескалацію влаштувати. Знаєте, чому? Коли мені кажуть, що Росія так повелася в загостренні ситуації через те, що Україна збиралася вступати до НАТО, я в це не вірю. Думаю, що відіграли роль декілька чинників: покачати м'язами, натиснути на Україну. Плюс створення тієї ж "Кримської платформи", яку підтримали вже багато країн світу, включно зі світовими лідерами. Це та сама вода в Крим. І падіння рейтингу Путіна у зв'язку з подіями з Навальним, Білоруссю, Хабаровським краєм.

А що роблять багато політиків, коли у них проблеми? Вони починають шукати щось, що відвертає увагу, за межами країни.

— Кримські блогери побували на Тайганському водосховищі у Білогірську, яке, за їхніми словами, заповнене набагато менше, ніж на 50%, офіційно заявлених у Криму.

— Як людина, яка будувала канал і цікавилася його історією, можу сказати, що місткість заповненого Севастопольського Чорноріченського водосховища — 65 млн куб. м. Зараз у Криму, якщо взяти інші водосховища, то всього води — 35 млн куб. м. У всьому Криму води наполовину менше, ніж в одному Севастопольському водосховищі.

— Тобто реально у них близько 15-20%?

— Так. Я лише вчора розмовляв зі своїм товаришем, він мені сказав: "Ти не уявляєш, на ніч набираємо ванну води, вона вся чорна, всю ніч стоїть, аби ми вранці могли зверху зняти водичку. Пити її не можна. А якщо її прокип'ятити, щось приготувати".

— А як ситуація у Червоному Перекопі?

— Перекоп живиться не з каналу, там 14 свердловин у Воронцівці, за 14 км від міста. Ще коли я там жив і працював, вода була сильно засолена, її експлуатували десятки років. Армянськ забезпечується з підземного водосховища, яке розташоване на Херсонській території.

Водою себе якось може забезпечити Севастополь, та й те — раз на 20 років там катастрофічна посуха. При мені (я був тут з 2006 до 2010 року губернатором) у 2008 році отруїлася вода, ми взагалі все місто відключили, думали, що диверсія. Потім знайшли фахівців, які сказали, що це зацвіло: через брак води утворилися водорості. А у 1995 році, коли була посуха, місто взагалі залишилося без води, і тоді з двох флотів зібрали 200 водовозок, і вони возили воду, а з-під Сімферополя, від водосховища, побудували резервний водовід на 73 км, який виручив тоді. Але це Дніпровська вода.

Тобто забезпечити водою себе можуть Ялта, Алушта, де гірські річки, і Севастополь — і те з певним ризиком. А все інше? Керч — Феодосія (між ними за 30 км від Феодосії водосховище), Джанкой — Феодосія — Керч, і під Феодосією, під Саками, під Сімферополем кілька водосховищ.

— Уявімо, що якимось чином відкрили Каховський водозабір. Скільки потрібно часу і зусиль для того, щоб відновити Північно-Кримський канал?

— Майже все річище заросло, 52 помпові станції серйозно ніхто не ремонтував, а без них — ніяк. Думаю, буде потрібно кілька мільярдів рублів, щоб налагодини каналу працездатний стан.

Припустімо, якщо завтра ми вирішили дати воду, то ще протягом кількох місяців потрібно буде канал ремонтувати та готувати, а десь із місяць він буде заповнюватися. Тобто потрібно близько трьох місяців.

І коли триває полеміка з приводу того, що "то нехай вони самі там забезпечують", у мені борються дві людини: як політик — я проти подачі води, як людина, яка керувала Кримом і там виросла, я розумію, що це єдиний "джокер" загалом між нами та Росією. І його треба розумно використовувати.

Я ніколи не говорив про те, що воду треба давати. Але з Росії три роки тому до мене надсилали перемовника, який сказав: "Ми Північно-Кримський канал не націоналізували, розуміючи, що тоді від вас взагалі нічого не отримаєш, ми готові його відремонтувати, ми за світовими цінами готові купувати воду і половину прибутку віддавати Україні, і скажіть, що ще для України треба?".

Тобто вода для них нерозв'язне питання без України. Тому треба шукати формулу, і на цьому виграти. Днями я був на телеканалі "Наш", і один із депутатів каже: "Ось захопили квартиру, а потім кажуть: дайте воду". А я ще один приклад привів. Ми воюємо з Росією, чому ми у неї газ купуємо? Тому що ми не маємо. Інша справа, що треба змусити Путіна, на мій погляд, звернутися до Зеленського, попросити. Зауважте, хто зараз говорить про кримську воду, хто просить, — [очільник окупаційної адміністрації Криму] Аксьонов. І навіть не просить, а так...

Панове, якщо у нас немає природного газу, якщо навіть у 2014-2015 роках, у найважчі роки війни, ми розуміли, що не виживемо, не дамо тепло людям, не забезпечимо підприємства, то наші президенти, навіть в умовах війни, зверталися. А ви кричите на кожному розі, що у вас проблеми, — то чому ви не попросите? Нехай ваш найголовніший начальник звертається до українського керівництва, і тоді можна буде думати, яким чином цю проблему розв'язувати, тому що "джокер" може теж піти.

І одна з причин військ у Криму — це тиск на Україну, мовляв, ми ось тут, ми можемо "рвонути".