Украина наш дом

Дві локації ключових битв усієї війни: інтерв'ю з військовим експертом Олександром Коваленком

Ситуація в Україні на 6 липня. Ілюстрація: twitter.com/War_Mapper

На яких плацдармах можуть статися вирішальні битви цієї російсько-української війни. Як захоплення окупантами Луганської області позначиться на перебігу битви за Донбас. Чим відрізняється оборона Луганщини та Донеччини. Хто і чому стріляє по містам окупованих частин Донбасу. Ці теми сьогодні, 6 липня, в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA обговорюємо з військово-політичним оглядачем групи "Інформаційний опір" Олександром Коваленком.

— Як ситуація з відходом ЗСУ з Лисичанська може вплинути на перебіг подій?

— Луганська область не повністю під контролем російських військ. А поспішні заяви міністра оборони РФ Сергія Шойгу — це окрема тема для обговорення.

Наприклад, ще три дні тому Шойгу доповів Путіну про захоплення Луганщини. Але як відомо, буквально вчора під Білогорівкою Луганської області наші Збройні сили завдали серйозної шкоди російським окупаційним підрозділам. Російські окупанти вивозили "КамАЗами", "Уралами" ліквідованих окупантів з-під Білогорівки. А ЗСУ використовували комбінований метод завдання ударів ствольною та реактивною артилерією, навіть застосовувалася авіація.

Тобто із Луганською областю ще остаточно не зрозуміло. Крапки на "ї" не розставлені.

Загалом за оборонними позиціями Луганська область була обладнана дещо гірше, ніж Донецька область. Бо традиційно саме від "ДНР" чекали на найбільшу загрозу. Бо саме "ДНР" виявляла найбільшу агресію з 2014 року.

У "ДНР" концентрувалася найбільш боєздатна група російських окупаційних підрозділів. І там була концентрація найбільшої кількості складів боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів. Загалом на цій території розміщувалися командні пункти та пункти управління супротивника.

І в перспективі розглядали, що якщо Російська Федерація здійснюватиме якісь наступальні дії, то розпочнеться рух з окупованої частини Донецької області. Тому саме на Донеччині лінії оборони формувалися ретельніше, більш поглиблено.

І якщо порівнювати оборонні споруди, лінії оборони Донецької та Луганської областей, то, звичайно ж, ЗСУ на Донеччині мають стійкішу, кардинальнішу оборонну позицію.

Але хоча Луганська область з оборонних здібностей дещо поступалася Донецькій, проте лише на п'ятий місяць військам РФ вдалося окупувати Лисичанськ — місто, про яке 99,99% населення Російської Федерації два тижні тому нічого не знало. А тепер для них видатна перемога — окупувати Лисичанськ. Не Харків, не Чернігів, не Суми, не Київ, не Миколаїв, а саме як би виходить, Лисичанськ.

Я більш ніж впевнений, що подальше їхнє просування, наступ буде ще серйозніше заблокований. Тим більше що останні два тижні ми спостерігаємо порушення управління передовими підрозділами російських окупантів, а також постачання боєприпасів. Це завдяки насамперед досить високоточним ураженням складів із боєприпасами, а також пунктів управління, командних пунктів, що розташовувались у глибині тилу на окупованих територіях.

Ситуація на Донбасі на 6 липня. Ілюстрація: twitter.com/War_Mapper

— Як із Києва, Одеси та інших міст України бачиться те, що сталося під Лисичанськом?

— Лисичанськ, так само як Сєвєродонецьк, Попасну, Маріуполь та багато інших населених пунктів російські окупанти не могли захопити іншим способом, окрім тотальної руйнації. Адже по суті, що можна захищати, коли воно знищено вщент? Тотальне руйнування населених пунктів — це одна з форм наступальної тактики російських окупантів.

Але ці населені пункти відіграли важливу роль у блокуванні основного наступального потенціалу росіян. Адже на Донбаському плацдармі зараз сконцентровано просто колосальну групу російських військ, які не мають можливості перегруповуватися на інші напрями, наприклад, на Херсонський, на Запорізький. А саме у Запорізькій та Херсонській областях ми зараз спостерігаємо успішні контрнаступальні дії Збройних сил України.

А якщо говорити про Одесу та Одеську область, то ми розуміємо, що виключно завдяки блокуванню наступу на Донбаському плацдармі ми можемо зараз звільняти південь, Південний плацдарм. Все ближче і ближче підходити до Херсона, просуватися на південь у Запорізькій області. І завдяки таким збалансованим діям ми отримаємо дисбаланс на користь Збройних сил України. Коли у нас з'явиться більше ресурсів як людських, так і технічних, які будуть використані вже для звільнення Донбаського плацдарму — Луганської та Донецької областей.

Найцікавіше, що прямо зараз ми можемо спостерігати, як навіть на Донеччині ЗСУ реалізують за низкою напрямків досить успішні контрнаступальні дії та звільняють населені пункти. Що здавалося б неймовірно для регіону, в якому перевага супротивника є значною.

— Є думка, що ключова битва може статися не на Донбасі, а на півдні. Ви поділяєте цю думку?

— Дивлячись, що мати на увазі під "ключовою битвою". На сьогодні по театру воєнних дій я бачу справді дві локації, де можуть відбутися ключові битви. Слід просто розуміти значення кожної з них.

Перша локація — Слов'янськ Донецької області. Чому саме Слов'янськ? Тому що в районі Слов'янська сьогодні російські окупанти сконцентрували найбільшу кількість ресурсів.

Не просто за весь час повномасштабного вторгнення в Україну, а за всю сучасну історію конфліктів та воєн, що відбувалися останні три десятиліття.

Це найбільша кількість сил та засобів бронетанкового типу, що сконцентровані в одному місці, в одній локації.

І якщо вони зважаться на наступ на Слов'янськ, ми побачимо баталію, якої ще не було в сучасній історії, між бронетанковими силами та протитанковою обороною, яка зараз там сформована Збройними силами України.

Наступ окупантів тут поки що перебуває у стані анабіозу. Насамперед через те, що ЗСУ регулярно чинять вогневий тиск на район Ізюму, який є основним пунктом для збору окупаційних сил та засобів. Завдяки регулярній вогневий поразці об'єктів російських окупантів ми можемо спостерігати постійне відкладення термінів масштабного наступу. Якщо його програє Російська Федерація (а я впевнений, що так і буде), вона втратить значну частину свого бронетанкового потенціалу, що значно підірве її взагалі наступальні здібності.

Друга локація — це південь. Херсонська область та Запорізька область. Цілком весь Південний плацдарм. Чому ця локація така важлива теж?

Тому що саме на цьому плацдармі може вимальовуватись ситуація, коли повністю вся область буде звільнена не через контрнаступальні дії, а за допомогою ультиматуму.

По суті, повне звільнення Запорізької області може поставити питання руба за доцільністю перебування російського контингенту в Херсонській області. Весь цей окупаційний контингент може опинитися в оточенні. І тоді виникне та сама ситуація, що була у Київській, Чернігівській, Сумській областях, коли російські окупанти змушені були бігти під тиском контрнаступальних дій ЗСУ та великим ризиком опинитися в оточенні.

Так само в Херсонській області вони ухвалюватимуть аналогічне рішення. І їм доведеться покинути область, поки можуть, і вивести всі війська на тимчасово окуповану територію Криму. Оскільки найближчим часом це можуть бути перерізані логістичні маршрути. Або вони там залишаться, але тоді потраплять або в полон, або будуть знищені. А це значно підірве потенціал російських окупантів, їхню подальшу можливість реалізації будь-яких реваншистських планів із захоплення наших територій.

Тим більше, це відкриє нам можливості вже для прямого ураження як об'єктів військової інфраструктури на тимчасово окупованому півострові Крим, так і за ультимативними заявами щодо Керченського мосту.

Тому це дві локації, які справді можуть значно вплинути на перебіг війни загалом.

Ситуація на півдні України на 5 липня. Ілюстрація: twitter.com/War_Mapper

— Поясніть обстріли в населених пунктах Донецької та Луганської областей, які поки що перебувають поза нашим контролем.

— Є два типи обстрілів.

Перший. Є обстріли, які проводяться з метою провокації з боку російських окупантів, щоб створити видимість, що Збройні сили України хаотично та нелюдяно обстрілюють житлові райони. Хоча самі ж мешканці цих населених пунктів, цих міст відзначають і навіть фіксують на відео, що прильоти та обстріли ведуться саме з підконтрольних російським окупантам територій. Таких відео та таких повідомлень у соціальних мережах безліч.

І зараз навіть шалені сепаратисти, які завжди підтримували російських окупантів, обурюються щодо того, що "Ну що ж ви робите? Ви ж нас обстрілюєте". Навіть вони почали розуміти та прозрівати.

Другий тип обстрілів — знищення російських складів, командних пунктів, пунктів управління, які здійснюють Збройні сили України за допомогою високоточного озброєння, яке ми маємо на сьогодні. Йдеться як про ствольну артилерію, так і про реактивну. Зокрема М-142 — реактивна система залпового вогню (РСЗВ). Вони досить високоточно вражають цілі та об'єкти.

Але проблема в чому — за 8 років з 2014 року окупанти сконцентрували там величезну кількість складів. Розмістили їх у житлових районах, де раніше розміщувалися цивільні об'єкти — цивільні склади, цивільні інфраструктурні об'єкти. Нині там склади із величезною кількістю боєприпасів. То що ж нам їх не знищувати? Чекати, коли ці боєприпаси будуть використані проти Збройних сил України?

Такі склади знищуються досить влучним попаданням — один-два залпи. Тобто високоточна далекобійна зброя наших західних партнерів виконує свою функцію більше ніж на 100% ефективно.

Але коли такий склад вибухає, це справді велика проблема для всіх, хто живе поруч. І окупанти спеціально розміщують техніку та склади у густонаселених житлових районах.

Тому, на мій погляд, треба робити висновки насамперед самим мешканцям тимчасово окупованих міст. Якщо вони бачать із вікна, що до них на подвір'я звозять величезну кількість боєприпасів, потім нехай не нарікають, що вони не покинули свою квартиру чи свій будинок, розуміючи, що найближчим часом може статися щось дуже трагічне.

Тому я закликаю всіх мешканців як тимчасово окупованих територій, так і тих, що перебувають в безпосередній близькості від зони ведення бойових дій, лінії фронту евакуюватися на підконтрольну Україні територію до безпечних регіонів.

Прямий ефір