Два табори у команді Байдена: сертифікацію "Північного потоку-2" обговорюємо з Юлією Осмоловською

Держсекретар США Ентоні Блінкен запевнив, що Америка та союзники зміцнюватимуть енергетичну безпеку України у зв'язку з можливим запуском російського газопроводу "Північний потік-2". Таку заяву Блінкен зробив під час зустрічі із президентом Володимиром Зеленським у шотландському Глазго. Про це розповіли у Держдепі США.

Тим часом на швидку сертифікацію "Північного потоку-2" чекати не варто. Американське видання Bloomberg спрогнозувало, що на рішення Кремлю варто очікувати не раніше весни наступного року. Адже після Федеральної мережевої агенції Німеччини, яка може розглядати заявку на сертифікацію до 8 січня 2022 року, на остаточне рішення Єврокомісії знадобиться від 2 до 4 місяців.

Докладніше тему в програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" обговорюємо з виконавчою директоркою Інституту безпеки Східної Європи Юлією Осмоловською.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Почнімо з Ентоні Блінкена. США мають допомогти посилити нашу енергетичну безпеку. Як це відбуватиметься? Нам чекати ще на один договір між Німеччиною та США щодо "Північного потоку-2" чи це буде щось ефективніше?

— Поки що ми бачимо це лише як політико-дипломатичну риторику. І тим паче з вуст Ентоні Блінкена, який як представник американського істеблішменту посідає досить жорстку позицію щодо Росії.

Але, якщо говорити про команду Байдена загалом, то там є два табори. Один із них прагне виходити на співпрацю з Росією, і тому закладає принцип не дратувати Росію зайвими діями.

Порівняймо підходи адміністрації Байдена та підходи адміністрації Трампа. Незважаючи на те, що Трампа звинувачували у проросійській лояльності, за фактом саме за його президентства було введено санкції щодо "Північного потоку-2", які фактично зупинили його будівництво на цілий рік. Тоді як за Байдена ми бачимо протилежне.

І щодо спільної заяви США та Німеччини [за "Північним потоком-2"] зараз починає з'являтися багато критики, аналітичних матеріалів в американських виданнях, де порушують питання — а де ж відповідь Сполучених Штатів і Німеччини на використання Росією газу як зброї? Тому що те, що відбувається зараз у Європі, це вже очевидно. А у відповідь мовчання. Тобто люди вже починають звертати на це увагу.

Тому поки що добре, що Блінкен так сказав, щонайменше в його особі ми можемо говорити про те, що є союзником. Але він гравець команди Байдена, а тут ми вже маємо можливі варіанти.

— Тобто у внутрішній, міжнародній політиці сподіватися на партнерів потрібно 50 на 50?

— У цьому разі я б виходила з того, що Україна повинна мати багатофакторну гру з різними гравцями та з абсолютно різними аргументами, які використовують для захисту інтересів. Розуміння, чому аргументи різні. Ми повинні розуміти, який із них краще почує сторона-партнер. Він має резонувати з його інтересами, з його цінностями. Тоді це працюватиме.

Наприклад, нещодавня заява Данії. Вона була для Росії неприємним фактом. Але це саме і є частково результатом тієї роботи, яку здійснює українська дипломатія.

Але працюючи з партнерами, ми все одно не покладаємося на те, що їхні слова — це істина останньої інстанції, яку буде дотримано. Бо ось спільна заява Німеччини та США, гарантії щодо продовження транзиту газу через Україну — як їх можна матеріалізувати у конкретне рішення, яке блокуватиме дії Росії за такою неетичною практикою?

— Уточню щодо заяви Данії. Російські ЗМІ зараз подають позицію Данії, що країна відмовилася підтримати "Північний потік-2". Але водночас прем'єрміністр Данії Метте Фредеріксен на полях 26-ї Конференції ООН з клімату в Глазго нагадав, що вони свого часу дали дозвіл на будівництво цього газопроводу. Тобто тут дозволяють, тут ні. Вам не здається, що така позиція є характерною для всієї Європи? Мовляв, "так, ми проти "Північного потоку-2", але своя кишеня ближче".

— Саме з погляду стратегічної гри Україні нині є сенс основні сили зосередити на роботі з Європейською комісією. Тому й позиція президента Єврокомісії, і позиція її віцепрезидента досить критична щодо "Північного потоку". Вони справді вбачають у цьому порушення нормативної бази Європейського Союзу. Зокрема енергетичних директив.

А після рішення німецької інстанції щодо "Північного потоку-2" обов'язково має бути завершальне слово Європейської комісії.

І тут Україна має ще достатню кількість часу грати й з іншими аргументами, посилювати їх. Наприклад, аргумент безпеки. Тому що гідроакустичне обладнання, яке було встановлено дном Балтійського моря для відстеження роботи "Північного потоку-2", за оцінками фахівців, має подвійне призначення. Це обладнання може використовуватися як для мирних, так і військових цілей. Тож є сенс досліджувати цей момент — яке обладнання було встановлене? Тому що, за оцінками експертів, там, найімовірніше, залучено військове обладнання.

І ми не знаємо, як Росія вирішить гарантувати безпеку цього газопроводу на дні Балтійського моря. Можливо, вони захочуть посилити присутність російських військових кораблів у Балтійському морі для того, щоб забезпечувати безперешкодну роботу трубопроводу.

Є екологічний момент, який також дуже важливий. Тому що газ, який ітиме "Північним потоком-2", видобувається здебільшого з використанням технологій, які викидають в атмосферу шкідливі речовини, що також призводить до парникового ефекту. Цей момент Росія вважає за краще замовчувати. Але це той аргумент, з яким Україна може працювати.

— До речі, Bloomberg писав у своїй публікації про викиди метану від "Газпрому". Чи стане це проблемою для Росії, чи, як завжди, лише бізнес і все? Чи просто Путіна попросять типу: "Володимире Володимировичу, а давайте так, щоб метану було менше"?

— Це залежатиме, звісно, від того, як із цим аргументом можуть грати сторони, які виступають проти "Північного потоку", зокрема Україна. Тобто для низки країн справді великі викиди метану у навколишнє середовище — це дуже тривожна ситуація, і ця технологія є досить шкідливою. Ось Україна саме має працювати з цими потенційними союзниками та нарощувати коаліцію цих союзників для того, щоб створити домінантну більшість, яка може з цим аргументом працювати далі.

Тому поки що гра не завершена. Буде важко. Але Росія має намір запустити "Північний потік" будь-що, за будь-яку ціну, зокрема ціною ось цих газових ігор, шантажу, який ми спостерігаємо зараз у Європі.