"Дружити проти Китаю": про відносини Росії зі світом говоримо з аналітиком Іваном Усом

Євросоюз обговорює стратегію відносин з Росією. В Європі вважають, що Росія має намір поглинути так звані "ЛНР" і "ДНР", а в Кремлі запевняють, що Москва "ніколи й нікого" не поглинала. Кремль, роздаючи паспорти РФ та організовуючи вибори на непідконтрольних Україні територіях, де-факто прагне інтегрувати ці регіони з Росією, вважають експерти.

Як саме європейці мають намір будувати нові відносини з Росією з урахуванням усіх цих обставин — обговорять на саміті ЄС наприкінці травня. Що може змінитися в стосунках Заходу і РФ, і якими можуть бути дії ЄС на підтримку України — про це говоримо у програмі "На самом деле: Россия" телеканалу "Дом" з головним консультантом Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іваном Усом.

Ведуча програми — Марія Строєва.

— Наскільки реальна зміна стратегії відносин між Заходом і Росією, між ЄС і Москвою?

— У період, коли президентом США був Дональд Трамп, основною ідеологією його адміністрації було те, що вони всіляко намагалися відмежуватися від ЄС. Зараз абсолютно змінюється підхід — Штати дедалі більше починають говорити про те, що Захід єдиний, і починають чекати від ЄС єдиних підходів.

Тобто, якщо з 2017 до початку 2021 року ЄС міг не сильно орієнтуватися на США у своїй зовнішній політиці (точніше, США цього не вимагали від них), то зараз повернулася ситуація, за якої США всіляко натякатиме їм на те, що треба здійснювати одноманітну політику.

І це вплине на стратегію ЄС щодо РФ — передусім на долю "Північного потоку-2". Ми вже зараз бачимо дискусії, які здійснюються в Німеччині — основній країні ЄС, основній економіці ЄС, — коли люди, які, ймовірніше, залишаться в поки керівній партії, починають говорити про те, що вони не були за "Північний потік-2" , вони вважають це помилкою. Їхні партнери за коаліцією "Зелена партія" від початку були проти "Північного потоку-2".

Основна країна, яка найбільше висловлювалася на його підтримку, зараз демонструє внутрішні дискусії. Як на мене, ось це і є прояв тиску США на те, що — давайте більше одноманітності.

— Росія багато років працювала над зміцненням проросійського лобі всередині ЄС — зокрема, й газового лобі. Чи вдасться його подолати?

— Росія дуже багато ресурсів вклала в те, щоб мати своє лобі в країнах ЄС. Ми це неодноразово бачили з висловлювань безлічі європейських політиків, за тим, як деякі європейські політики після завершення своїх кар'єр приходили на роботу до російських компаній.

Коли ми говоримо про той самий "Північний потік-2", ми повинні згадувати, що на чолі компанії, яка займається його будівництвом, стоїть колишній канцлер Німеччини пан Шредер.

Це така собі прихована корупція, коли людям пропонуються посади на період після завершення їхніх політичних кар'єр в обмін на те, що в період політичних кар'єр вони будуть виразниками інтересів Росії в ЄС.

Це часто відбувалося в Німеччині, це відбувається у Франції. Приклад одного з провідних політиків Франції Марін Ле Пен — ми бачимо, наскільки вона тісно пов'язана з Росією. Якщо ми візьмемо Італію, треба згадати Маттео Сальвіні — нещодавно теж одного з провідних політиків цієї країни, який дуже тісно пов'язаний з Росією.

І, відповідно, вони проштовхували необхідні для Росії меседжі, коли не було повної підтримки України, коли всіляко намагалися відновити відносини з Росією, коли навіть Німеччина говорила про те, що, знаєте, Навальний — це одна історія, а "Північний потік" — інша. Тобто, коли певні кола ЄС кажуть, що це порушення, на яке треба реагувати, а вище керівництво Німеччини пропонує це відокремлювати. А це приклад впливу Росії.

Як на мене, цей вплив став можливим завдяки тому, що США всіляко відходили від єдності Заходу. Від єдності поглядів Заходу. І зараз повертається період до 2016 року, зараз всі чекають на зустріч між Путіним і Байденом, яку деякі кола вже охрестили цілком можливим "Рейк'явіком-2". Нагадаю, що Рейк'явік — це була зустріч тодішнього генерала ЦК Компартії СРСР Горбачова і президента США Рейгана (саміт 11-12 жовтня 1986 року, — ред.), після якої почався процес розвалу спочатку Варшавського блоку, а потім і Радянського Союзу. Деякі аналітики зараз чекають, що буде "Рейк'явік-2", і ЄС — насамперед чекає, що ж буде. Тому що після цієї зустрічі ЄС визначиться зі своєю лінією щодо РФ.

— Коли президентом США був Трамп, одним із напрямів його зовнішньополітичної діяльності було ослаблення ЄС як торгового конкурента. Можливо, тому й посилилося проросійське лобі на території ЄС. До речі, зустріч Трампа з Путіним нічого не змінила в розстановці сил — прориву не сталося, як і охолодження відносин. Зараз ми спостерігаємо охолодження відносин між ЄС і Росією. Що буде після зустрічі Байдена з Путіним, сказати складно. Проте очевидно, що маятник починає гойдатися в іншу сторону. Ідея переглянути стратегічні взаємини між ЄС і Росією свідчить про те, що настають зміни, але що конкретно може змінитися?

— Може змінитися підхід ЄС щодо "Північного потоку-2". Тобто щонайменше заява про те, що не можна відокремлювати ситуацію з Навальним і ситуацію з "Північним потоком-2".

Це буде прямий тиск на Росію — якщо ви хочете, щоб проєкт "Північний потік-2" був реалізований, у вас повинні відбутися істотні зміни в країні, аж до зміни вашої політичної верхівки, яка всіляко веде антизахідну політику. Дії, які підривають єдність Заходу — це і втручання у вибори, це і справа Скрипалів, це і скандал, що недавно почався щодо вибухів у Чехії. Теж момент — чому про вибухи, які сталися у 2014 році, говоримо зараз. Я думаю, не випадково ця інформація лише зараз стала відома — саме в контексті лінії проти Росії.

До того ж треба розуміти, що Росія багато в чому трималася через те, що США грали проти єдності з Заходом лише тому, що були певні накопичені ресурси. Минулий рік, який ознаменувався для всього світу кризою, спричиненою COVID-19, продемонстрував, що запаси Росії не настільки сильні.

І якщо ми подивимося статистику продажу золота, Росія багато в чому пережила 2020 рік завдяки тому, що продавала багато золота — у 5-6 разів більше, ніж у попередні періоди. Золото — це актив, який називається "остання барикада": якщо ви продаєте золото, це означає, що ви більше нічого не маєте.

Почавши продавати золото, РФ дала серйозний сигнал багатьом інвесторам у Європі, що її матеріальне благополуччя на межі катастрофи. А це змінює ставлення до Росії всередині ЄС. Якщо раніше з нею спілкувалися як з країною, яка мала економічну могутність, яку можна було сприймати як противагу США та Китаю, то усвідомлення, що економічно вона вже не настільки сильна, дає більше аргументів противникам Європи, і відповідно — зменшує аргументи прихильників Росії, які до цього говорили, що Росія багата і з нею треба дружити.

Зараз вони розуміють, що не така вона й багата. Відповідно — треба змінювати партнера. І це бажання зменшувати співпрацю з Росією впливатиме на ситуацію.

— Західні економіки дивилися на Росію, як на потенційний ринок. Але ніхто не міг до кінця прорахувати, наскільки цей потенціал може реалізуватися, адже умови гри та інвестиційний клімат у РФ були нестійкі. Якщо у 2000-і роки було якесь потепління, і європейські країни, пішовши на компроміс з російською владою, увійшли своїми корпораціями на російський ринок, то після 2008 року була перша хвиля відходу. Після 2014 року це вже була втеча. Тепер економічний інтерес для Європи вже не настільки цікавий. А чи можливий політичний компроміс між західними лідерами та Кремлем?

— На мою думку, можливостей для компромісу дедалі менше, тому що економіка відіграє провідну роль. Бачачи, що економічно Росія не настільки сильна, вже не так цікаво.

Але залишається фактор території — Росія найбільша країна в світі за територією. Росія залишається країною між Китаєм і ЄС, між Китаєм і Заходом. І великою мірою на Росію дивляться, як на можливість протидії Китаю. Тобто США і ЄС намагаються з нею "дружити проти Китаю". І ось у цьому є інтерес до Росії.

— А проти Китаю й за Україну?

— Мені здається, поки ми не можемо говорити, що Україна настільки важлива з погляду глобальних стратегій, але з погляду тиску на Росію, думаю, безумовно — фактор України використовується.

І на зустрічі Байдена й Путіна я очікую, що буде порушено питання про конфлікт на Донбасі, що триває вже 7 років. За суттю — це військові дії, спровоковані Російською Федерацією. Давайте так: підтримуються не Російською Федерацією, а керівництвом РФ. Це дуже важливе уточнення, тому що в разі зміни керівництва Росії з великою ймовірністю змінюється ситуація на Донбасі. Я б висловив — кардинально змінюється, але це поки лише очікування. Проте, як аргумент тиску на Росію — Україна є.

Водночас залишається Росія — як інструмент протидії Китаю. І з цього боку, на жаль, Україною іноді можуть жертвувати. Це дуже неприємно, але, однак, розумію зацікавленість провідних гравців Брюсселя й Вашингтона у тому, щоб Росія не стала абсолютним васалом Китаю, а навпаки — десь протидіяла йому.

Це може змушувати їх іти на певні жертви. Але через те, що вони отримують від цього не так багато, як хотілося б, все частіше захищатимуть інтереси України. І ми бачимо навіть недавній візит пана Блінкена, у якого перший візит був до Лондона, другий — до Києва.

Це демонстрація того, що в Європі у Вашингтона основні пріоритети — це Лондон — Київ. Не Брюссель, Париж, не Берлін, а Київ. І це знак насамперед для Європейського Союзу, що треба більше приділяти уваги Україні.