Украина наш дом

Дорослішання та життя в моменті: "Утро Дома" з режисеркою фільму "Стоп-Земля" Катериною Горностай

Катерина Горностай. Фото: kanaldom.tv

Український фільм режисерки Катерини Горностай "Стоп-Земля" незабаром виходить на український прокат. Він став однією з найтитулованіших картин 2021 року, завоювавши "Кришталевого ведмедя" на Берлінському кінофестивалі, а також гран-прі на Одеському кінофестивалі. Фільм розповідає про київську одинадцятикласницю, її шкільні будні та життєві проблеми.

Чому було обрано саме таку тему фільму і в чому його унікальність — розповіла сценаристка та режисерка "Стоп-Земля" Катерина Горностай в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Анна Кузіна.

— Фільми про підлітків найчастіше цікаві, але складні. Чому ти вибрала саме тему дорослішання?

— Я просто почала спочатку. Мені здається, річ у цьому. Спочатку в тому сенсі, що це такий вік, в якому я пам’ятаю яскраву зміну. Був такий момент, коли я подумала: "О, я змінилася чи подорослішала". Це була дуже незначна подія у глобальному сенсі, але цікава для мене як для людини, яка дорослішає.

— Ти починала як режисерка-документалістка. Чому перейшла в художнє кіно?

— Я все одно займалася автобіографічними темами, і рано чи пізно стало важко говорити про це в документальному кіно. А в ігровому кіно ти маєш свободу. У тебе є ті самі сюжети, просто ти можеш брати й грати з драматургією, міняти щось. Тобто ти вкладаєш якусь основу, яку пам’ятаєш, а вже на ній вибудовуєш щось інше. Коротше, тут є простір для змін.

— Ти й сценаристка, і режисерка фільму. Зі сценарного погляду, про що цей фільм?

— Мені б дуже хотілося, щоб, можливо, люди такого віку, будь-якого віку, які подивляться це кіно, пригадали, що є така природа в людини — вона ніби все транслює на якесь майбутнє, а сьогодення… ніби й не живе у цей момент. А у цьому віці все цікаво. Людина закінчує школу і вона перебуває в такому проміжному періоді. Начебто думаєш, що скоро будеш дорослим, але через всю відповідальність, яка навалюється на тебе, забуваєш, що ти живеш моментом, який також цінний.

Це важливі речі, вони дуже допомагають почуватися менш тривожно. Саме кохання є в теперішньому. Його немає в минулому та в майбутньому — це також дуже важлива річ. І спорідненість, дружба, кохання, ці речі — це все в моменті.

— У фільмі знімалися непрофесійні актори. Як ти з ними працювала?

— Я б сказала, що це не непрофесійні актори, а це актори, які не мали досвіду зйомок поки що. Насправді вони працювали як професійні актори на знімальному майданчику. Якщо брати за визначення професійного актора, який, наприклад, керує нюансами усередині діалогів, усередині певної дії. Наприклад, ми могли з хлопцями це робити, і це у нас виходило. У багатьох сценах це було. Ми змінювали настрій, міняли амплітуди, міняли нюансність. Вносили якісь фарби, яких раніше не було, або якісь прибирали. Тобто вони все це могли. Вони все це пам'ятали.

Ігрове кіно — це про постійне відтворення того самого. Який би це документальний вигляд не мало, все одно це великий постановний процес. Тому вони дуже професійні, я гадаю. Просто тому, що людей такого віку з акторською освітою немає, ми були змушені шукати людей, у яких такого досвіду немає або є дуже мало такого досвіду, і ось їх запрошувати у кіно.

— Про фільм "Стоп-Земля" говорять як про картину "нової хвилі", яку обов'язково треба подивитися. Чи ти згодна з цим? І в чому відмінність фільму від інших?

— Я не знаю, в чому унікальність. Я насправді не вірю в унікальність у кіно. Я не вірю, що зараз можна створити щось унікальне, особливо в кіно. Всі сюжети розказані, і єдине, що нам залишається, — бути чесними, намагатися створювати таку реальність, яка буде органічною. І намагатися, згадуючи, як це було насправді, відтворювати якісь стани, емоції, трансляцію цього безцінного досвіду з екрану. Це все, що лишається.

Я не з тих, хто намагається тупо гнатися за унікальністю, зробити саме щось таке, чого раніше не було. Ми намагалися чесно зробити кіно, але його потрібно дивитися — для цього ми його і зробили.

— Коли він виходить?

— 20 січня розпочинаються покази у кінотеатрах.

— Поєднувати роботу режисерки та сценаристки було складно?

— У цьому випадку це удача, що режисер та сценарист — це одна людина. А важливі рішення, які впливають на те, яким буде фільм, відбуваються на монтажі. Це цікаво, тому що можна зробити і так, і так, і так, і ти вже сам починаєш плутатися в тому, як краще. Але деякі штуки ти розумієш і не жертвуєш. 

— Як відомо, сценарій фільму з'явився давно, але реалізувався нещодавно. Мені здається, це іноді може бути складно, тому що все довкола змінюється, ти змінюєшся. Як ти з цим впоралася?

— Я вважаю, що це навпаки удача в моєму випадку, бо якби нам пощастило зняти цей фільм на два роки раніше, він був би зовсім іншим. Я думаю, що він був би не кращим, ніж те, що сталося зараз.

Коли ми знімали зараз, я була дуже вдячна долі, що так випадково сталося, що ми не одразу почали знімати, що я мала ще два варіанти сценарію після першого варіанта, і він змінювався, і я змінювалася. Наразі він саме такий, яким хотілося його зробити.

А якби це було раніше, я була молодша, більше боялася людей. Я була не готова взяти за такий проєкт. Тож він і не приходив. Тобто все відбувається завжди вчасно.

— Твій фільм отримав нагороду за найкращий повнометражний фільм від Юнацького журі конкурсної програми Berlinale Generation 14plus Берлінського міжнародного фестивалю. Після цього про тебе почали багато писати. Чи це допомогло з погляду кар'єри? Може, з'явилися нові пропозиції?

— Я поки що не відчула різниці, якщо чесно. Правда. Не знаю, чому. Можливо, через те, що таке час. Цей рік дуже дивний, і ця наша прем'єра також дивна, яка проходила в онлайні, а це взагалі якийсь паралельний світ. Ось у мене враження від цього року, що половина подій відбувалася в якійсь паралельній реальності, і я не відчуваю, що вони є справжніми, по суті.

Це дуже дивний час, в який ми живемо. Мені хочеться, щоб якась кількість людей побачила фільм у кінотеатрах, і можливо, потім буде потужний діалог з глядачем. Мене це зараз найбільше цікавить.

Можливо, хтось щось і пропонуватиме, подивимося. Але я ще така режисерка... Я б не змогла зробити те, що людина хотіла б, щоб я зробила. Я змогла зробити лише те, що я вмію. Тобто таке кіно, як "Стоп-Земля" чи щось подібне. Тільки в такій естетиці та методиці мені цікаво працювати.

Прямий ефір