Домашнє насильство в Україні — куди звертатися по допомогу: "Утро Дома" зі Світланою Панковою

У 2020 році понад 200 тис. українців повідомили про випадки домашнього насильства. З них близько 180 тис. — жінки, 28 тис. — чоловіки і 3 тис. — діти. На початку 2021 року в Україні запустили онлайнщоденник "Мені здається".

Як працює ця платформа і чому в Україні так мало говорять про домашнє насильство — розповіла проджект-менеджер просвітницької кампанії протидії домашньому насильству "Мені здається" Світлана Панкова в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Юлія Крапівіна і Костянтин Войтенко.

— Розкажіть про проєкт "Мені здається" — яку допомогу там можуть отримати люди?

— "Мені здається" — це онлайнщоденник, куди можна прийти та висловити те, що наболіло. Як показує досвід, людям розповідати про проблему домашнього насильства простіше анонімно. Зазвичай це величезні історії, де багато помилок, тому що люди пишуть, не зупиняючись, і в кінці часто додають: "Вибачте за помилки, я не хочу це перечитувати".

Також там є сторінка "Твоя допомога", де можна знайти контакти безкоштовної юридичної допомоги, поліції, номери "гарячих" ліній. Також ми направляємо людей на платформу "Розкажи мені", де працюють 180 психологів, які займаються проблемами насильства. Ми направляємо туди людей, і вони можуть там отримати три безкоштовні консультації психолога онлайн.

— Тобто люди можуть розповісти свою історію анонімно або відкрито?

— Вони можуть залишити свою електронну пошту або ж пропустити цей пункт — він необов’язковий для заповнення. Якщо люди в кінці пишуть: "Скажіть мені, будь ласка, що робити?", то ми на цю електронну пошту ще раз дублюємо контакти, плюс додаємо поради психолога в рідких випадках.

— Якими історіями люди діляться найчастіше?

— Є чотири категорії насильства — фізичне, сексуальне, економічне та психологічне. Найбільше історій про психологічне насильство, тому що три інших види насильства теж можна внести до цієї категорії.

Приклад економічного насильства, коли говорять: "А навіщо ти купила цю кофточку? Вона тобі дійсно так потрібна?", "Покажи мені чеки", "Ти не могла б не працювати, а заробляти гроші буду я?" Це перші дзвіночки.

— На що скаржаться люди, яким понад 50-60 років?

— Це великий біль, тому що є люди цієї вікової категорії, які не звикли розповідати. Дуже часто пишуть їхні діти, мовляв, ми виїхали з дому, батько тиран, ми якось змогли втекти, вийшли заміж, побудували свої сім’ї, а мама залишилася там. Була одна історія — дівчина писала, що вони з сестрою поїхали, а тато остаточно злетів з котушок. Він змушує звітувати за кожну серветку, за куплений туалетний папір. Знову ж таки — економічне насильство. І для того, щоб мамі це заробляти, він змушує її спати з ним, а мамі вже 55 років. Доводиться, як вона написала, відпрацьовувати те, що ти отримуєш.

— Що найскладніше — зізнатися чи попросити про допомогу?

— Найскладніше — зізнатися самій собі або самому собі. Для цього і є наша платформа, тому що люди можуть зробити це анонімно і самим собі написати: "Привіт, ти страждаєш від насильства".

— До кого насамперед краще звертатися після події?

— Якщо це психологічне насильство, по-перше, потрібно сказати близьким і нічого не приховувати від них. Вони допоможуть, нададуть притулок, місце, де можна сховатися.

Є національна "гаряча" лінія "Ла Страда", куди можна зателефонувати і там підкажуть, що робити, до кого звертатися. Також там можна просто поговорити, якщо людині погано.

Якщо це фізичне насильство, то в цьому може розібратися тільки поліція. Але часто буває так, що поліція приїжджає, а жінка каже, що вже все добре, тому що вона боїться, що потім буде гірше.

Статистика свідчить про те, що велика частина постраждалих — це жінки. Це не дискредитація чоловіків, це — констатація факту. Але ми акцентуємо на тому, що не тільки жінки страждають. До нас на платформу приходила історія від чоловіка, якому понад 40 років, він працює поліцейським, у них з дружиною двоє дітей, але вона постійно кричить на нього, іноді до п’ятої ранку. А вже о 7:00 йому треба вставати на роботу. Це доводить, що яким би сильним ти не був, скільки б ти не заробляв, ти теж можеш постраждати.

— В який момент треба зрозуміти, до кого йти і як рятувати ситуацію?

— Коли ви завдаєте шкоди іншій людині та вона вам про це говорить.

— Багато молодих людей говорять, що вони не хочуть заводити дітей, тому що у них було важке дитинство, їх били.

— Ми займаємося тим, щоб зараз діти росли в інших умовах. У моєї колеги є дитина і вона каже: "Коли ми йому говоримо, що він зараз отримає по попі, він думає, що ми його поцілуємо". У нас є шанс виростити здорове суспільство.