Украина наш дом

"Справи" Джеляла та Цимбалюка — нові подробиці: "5 вопросов" із Миколою Полозовим

Нариман Джелял. Фото: Facebook

Кримськотатарський політик та активіст Наріман Джелял, який зараз перебуває під арештом у тимчасово окупованому Криму, написав листа з нагоди Міжнародного дня прав людини. У ньому Джелял наголосив, що для українських громадян в окупованому Криму "першочерговим залишається завдання вистояти перед російською ідеологічною навалою та зберегти свою приналежність до вільного світу".

Що можна зробити для посилення тиску на Росію, на якому етапі перебуває "справа" Джеляла і що загрожує українському журналісту Роману Цимбалюку, якого викликали на допит, — розповів адвокат Микола Полозов у програмі "5 вопросов" телеканалу "Дом".

Ведучий — Олег Борисов.

— Як зараз, за ​​умов, коли ім’я Нарімана Джеляла звучить на всіх міжнародних майданчиках, можна посилити тиск на Росію?

— Тут важливо розуміти, що кремлівський режим робить те, що дозволяє йому робити Захід. Буквально днями відбулися переговори Байдена та Путіна. Вони проходили за зачиненими дверима, ми не знаємо точно, чи порушували питання про українських та кримськотатарських політв’язнів. Проте я переконаний, що за консолідованої позиції країн вільного світу, країн Заходу та відповідної жорсткої реакції на порушення прав людини, які допускають авторитарні режими, зокрема й РФ, звичайно ж, якихось змін можна досягти.

Якщо висловлювати лише занепокоєння, навряд чи це може якось позитивно вплинути на долю в’язнів Кремля. Оскільки якщо нічого не заважає Кремлю, якщо ніхто не створює умови, за яких порушувати права людини небезпечно та карається, Кремль продовжуватиме ці порушення, зокрема на окупованій території.

— Що країни Євросоюзу зараз можуть робити, крім того, що висловлюватимуть занепокоєння?

— Хотілося б, щоб гуманітарні питання ставили на чільне місце. Буквально 1,5 тижні тому комісар Ради Європи з прав людини Дуня Міятович зробила заяву з приводу Нарімана Джеляла, переслідування українських політв’язнів, кримських татар, а також повідомила, що російська влада перешкоджає її роботі — не допускає її до Криму для проведення відповідної інспекційної перевірки. Я думаю, що в цьому випадку можна було б зосередитися хоча б на цьому аспекті й усе-таки спробувати створити умови, досягти якихось домовленостей, за яких комісар Ради Європи зможе побачити на власні очі, де і в яких умовах перебувають українські політв’язні на окупованій території.

— Що про це думають самі жителі окупованих територій? Чи розуміють вони, що діється насправді?

— Звичайно, багато хто розуміє. Хоча важливо розуміти, що за таких умов люди залякані, люди бояться. Люди відчувають, що цей каток репресій може торкнутися і їх самих, і їхніх рідних, близьких. В останні місяці в Криму атмосфера дуже гнітюча.

Ми бачимо, що російська влада посилює репресії й уже переходить ті лінії, які не переходили раніше. Наприклад, затримують людей біля судів, жінок затримують, неповнолітніх. Все це нагадує якийсь репресивний конвеєр. Звичайно, за таких обставин людям дуже важко зберігати настрій на боротьбу, настрій на опір. Опір є, але він глухий і він майже не проявляється.

— На якому етапі перебуває "справа" Нарімана Джеляла? Що зараз відомо?

— Щодо "справи" Нарімана Джеляла, то підходить до завершення попереднє розслідування. Я вважаю, що найближчим часом ми почнемо ознайомлюватись із матеріалами "кримінальної справи". Йому буде пред’явлено звинувачення в остаточній редакції. Відповідно, можна буде говорити, що цю стадію вже завершено.

Наступна стадія — це ознайомлення зі "справою". Після цього — направлення обвинувального акту до прокуратури та "справи" до "суду".

Нарімана Джеляла звинувачують у скоєнні диверсії у складі організованої групи із заподіянням значної шкоди майну. Також його звинувачують у незаконному обігу вибухових пристроїв у складі організованої групи. І в незаконній контрабанді вибухових пристроїв у складі організованої групи. За сукупністю покарання може становити близько 20 років позбавлення волі.

— І ще одна "справа", яку було заведено в РФ буквально нещодавно — щодо журналіста Романа Цимбалюка. Його викликали на допит. З чим це пов’язано?

— Щодо Романа Цимбалюка, то стало відомо, що щодо нього Прокуратура Центрального адміністративного округу Москви порушила кілька адміністративних справ за статтею про порушення ненависті або ворожнечі, тобто за так званими екстремістськими статтями Адміністративного кодексу РФ. Покарання за цими статтями становить близько 15 тис. руб. Можливе покарання у вигляді адміністративного арешту або до 100 годин обов’язкових робіт.

Головна небезпека полягає в тому, що у самій статті Адміністративного кодексу сказано, що вона застосовується лише у тому разі, якщо діяння не містить ознак кримінального покарання — також порушення ненависті чи ворожнечі. І тут дуже тонка грань, яку може визначити лише експерт. На жаль, у Росії в політичних справах — ми це бачили неодноразово, зокрема у справах українських політв’язнів — відповідні експерти зазвичай займають позицію, яка зручна владі, яка зручна звинуваченню.

Додатковим фактором є те, що щодо Романа Цимбалюка розгорнуто пропагандистську кампанію, і через низку пропагандистських ресурсів щодо нього публікують неправдиву інформацію, що він нібито український шпигун. Тобто звинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину за російським законодавством. Все це, звичайно, спричиняє великі побоювання.

Йому призначено виклик на 24 грудня до Прокуратури Центрального округу. Там, на мою думку, і з'ясують, у зв’язку з чим було порушено адміністративні справи.

— Чи можна говорити, що ця справа щодо Цимбалюка — ще одне свідчення того, що в Росії немає свободи слова, а російська влада продовжує порушувати права людини?

— Річ у тім, що Роман Цимбалюк був єдиним офіційно акредитованим журналістом з України в Російській Федерації. Неодноразово його запрошували на найсерйозніші заходи, наприклад, на пресконференції президента Путіна, де він ставив йому питання.

Те, що щодо Романа Цимбалюка відбувається такий тиск, свідчить, по-перше, що це є явним порушенням права на свободу висловлювання думки. Друге — це порушення права на зайняття журналістською діяльністю. Тобто ми бачимо, що в цьому випадку кремлівський режим знімає з себе останні маски й показує свою справжню особу, зокрема щодо журналістів.

Прямий ефір