Цілі заявлені благородні: перезавантаження силових відомств України коментує Віталій Сизов

Кадрові зміни в Службі безпеки України пов'язані з реформуванням відомства. Про це заявив прессекретар президента України Сергій Никифоров. А говорячи про кадрові перестановки в інших силових відомствах, він додав, що Зеленський прагне домогтися кращої комунікації.

"Президент хоче бачити синергію між Міністерством оборони та Збройними силами України. Такої синергії, на жаль, ми не бачимо, а навпаки — конфлікти. Мета президента зрозуміла: він хоче, щоб сучасний солдат, який ризикує своїм життям, мав гідні умови служби, щоб він мав сучасну надійну зброю, обладнання, техніку", — сказав Никифоров.

Коментуючи ці ротації, президент Володимир Зеленський наголосив, що після перестановок очікує ефективної взаємодії між керівниками та командирами всіх рівнів армії та Міністерства оборони.

"Зараз у світі відбувається стрімка трансформація сил і засобів для ведення війни. Наші військові повинні бути готові до максимально ефективного виконання завдань у будь-яких умовах... Після здійснених ротацій та заміни командирів і керівників як в армії, так і в Міністерстві оборони очікую більш системної роботи й розуміння кожним бійцем нашої армії перспективи розвитку Збройних сил загалом", — акцентував Зеленський.

Зміни в кадровому складі українського силового блоку, перспективи осіннього політичного сезону, а також процес децентралізації в контексті окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" коментує оглядач телеканалу "Дом" Віталій Сизов.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Багато хто сприйняв перезавантаження силових відомств як позитивний сигнал. Чи є згода з цього погляду ?

— Поки важко судити — позитивний/негативний, потрібно подивитися на результати. Цілі заявлені благородні. І хоч перезавантаження зазвичай розглядають у комплексі, але все-таки в різних відомствах там були різні причини. Загалом, звісно, є причина — координація. Але в СБУ — своя ситуація, в армії — своя.

В армії постійно відбуваються ротації, в цьому нічого нового немає. Якщо брати зону проведення бойових дій — зрідка одна людина понад два роки обіймає позицію керівника Об'єднаних сил. Ну, власне, є логіка — якомога більше досвідчених офіцерів пропустити через цю керівну посаду. Тому зміна, ротація для військових — природний процес. Це зовсім не означає, що за цим стоять глибокі політичні причини.

Це якщо брати військових.

Якщо брати спецслужби — там був перший заступник очільника, досить досвідчена людина, який пішов у відставку. Ні для кого не секрет, що у нинішнього керівника СБУ спочатку досвіду зі служби було не так багато. Тому якась досвідчена людина була потрібна, яка допомогла б увійти у справи, налагодити роботу.

Зараз стоять уже інші завдання. Службу хочуть реформувати. Звісно, люди, які довго в ній працювали, не завжди з цим згодні. У яких є певний шлейф, але й певні зв'язки. Зв'язки — і в хорошому, і в поганому сенсі цього слова. Хтось звик працювати інакше й уважає, що той шлях, який зараз обрано, — максимально прибрати в СБУ функцію розслідування економічних злочинів — неправильний, його не треба форсувати. Але є державний курс саме в цьому напрямку, і його намагаються реалізувати. А чи вдасться це, ми побачимо відразу. Думаю, оцінки можна давати за пів року-рік. За результатами.

— Найбільш обговорюване звільнення — головнокомандувача Збройних сил України Руслана Хомчака. Одна з причин — що керівництво ВСУ й Міністерство оборони не порозумілися. У країні, що воює, чути про сварки чільних військових відомств — це дивно. Сварилися двоє — Руслан Хомчак і Андрій Таран. Звільнили ж лише Хомчака. Яка доля чекає на Тарана?

— Це краще президентові відомо, яку він долю йому готує. Можливо, в цьому і була б якась логіка. Але мені здається, ці питання взагалі б ніхто не обговорював, якби не нещодавня відставка міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Якби не було цієї фонової відставки, навряд чи до всіх інших звільнень було стільки уваги.

— "Монополізація влади", "узурпація" — такі тези звучать від різних фракцій у Раді. Як каже та сама "Європейська солідарність", президент таким чином "обезголовлює" силовий блок. Ваша думка?

— Я би знову повторився, що скрізь різні причини відставок, різні принципи роботи відомств. Припустимо, очільник розвідки, який працював за минулої влади і за цієї, — навряд чи про нього можна сказати, що у нього якась "своя особлива думка", яка йде врозріз із чинним президентом, і тому його звільнили. У цьому разі важко собі таке уявити, напевно, там є якісь питання.

— Багато експертів говорять, що політична осінь буде "гарячою"...

— Щодо осені — а коли вона у нас була не "гарячою"? Це початок політичного сезону, і, звісно, він буде "гарячим", тому що кожен щось готує на початок сезону, у кожної партії свої заготовки. Це і певний екватор президентства. Також на нас чекає й опалювальний сезон, й інші соціальні речі, які населення не завжди зустрічає радісно. Тому хто сказав, що повинна бути "холодною" осінь? Я не знаю, чому багатьох людей це так дивує.

Звісно, багато партій роблять заявку: "Ми зробимо вам "гарячу" осінь". Це нормальний політичний процес. Я не бачу причин шукати пояснень, чому сезон буде "гарячим". Я би просто подивився ретроспективу, взагалі, що у нас зазвичай восени відбувається, й можна побачити, що початок політичного сезону — це завжди якась резонансна подія, й у цьому нічого такого незвичайного немає.

— На цьому тижні порушували серйозне питання децентралізації, також і в аспекті Донбасу. Згадували й Мінські домовленості, що децентралізація зможе допомогти зокрема й окупованим територіям Донбасу. Чи є в цьому перспектива?

— Думаю, є. Справа лише в тому, що якщо ми говоримо про Мінські домовленості, то тоді ця реформа вимагає більшого поглиблення, передавання ще більших повноважень на рівень місцевих громад. З цього боку — так, це може спрацювати. Як можливість вийти з того глухого кута, в якому зараз перебувають переговори, спробувати їх вивести, з одного боку, за допомогою внесення змін до Конституції, з іншого боку — намагаючись знайти прийнятний простір компромісу.

З цього боку децентралізація була б цікавою. Вона сама собою приваблива, беручи до уваги, що до бойових дій Донецьк був прибутковим містом. І якби децентралізація зараз працювала в Донецьку, це були б колосальні суми, які залишалися б там. Можливо, не завжди виправдано, тому що обласний центр завжди акумулює велику кількість грошей.

— Ось зараз це видно з Маріуполя, зокрема.

— Так, з Маріуполя, зокрема. Маріуполь — тут більш зрозуміло, тому що це промислове місто. Там значна частина ВВП навіть України й раніше, й зараз формувалася. І, звісно, він отримує величезні бенефіти тепер, як прибуткове місто. І ось така модель може бути привабливою для непідконтрольних територій, для людей. Проблема в тому, що не завжди все залежить від їхньої волі.

— Які Україна має шляхи повернення саме людей, які зараз перебувають на окупованих територіях? Це аспект ментальності, зокрема. Тому що протягом 7 років встигли народитися діти, піти до школи, їхнє життя повністю проходить у тому оточенні.

— Я не хочу говорити банальності. Але потрібно створювати привабливий образ безпечної країни, передусім безпечної. Згадаймо події 2014 року, якщо дивитися правді в очі, то багато хто з тих людей виросли й народилися в незалежній Україні. Але чомусь вони мали ностальгію за іншою країною й вони вирішили її підтримати.

Я не вважаю 7 років критичними. Якщо люди матимуть спогад про період України, як про якийсь "золотий вік", й Україна зможе донести цю інформацію та показати, що це безпечна територія, безпечна держава, яка дає своїм громадянам більше шансів на реалізацію, більше свобод... Далеко ходити не треба — комендантська година. У мільйонному місті Донецьку комендантська година вже 7 років, і люди там після певного часу не можуть вийти з дому.

Тому рецепти очевидні. Один із них — це закон, який підписали нарешті, про те, що людей принаймні не штрафуватимуть протягом певного часу за незаконний перетин українського кордону. Тому що вони не мають іншого виходу, оскільки контрольні пункти в'їзду-виїзду (КПВВ) закриті з того боку (з боку так званих "ДНР" і "ЛНР", — ред.). Ось це — той шлях, власне.