Що робити, якщо окупанти відібрали землю в Криму: "5 вопросов на злобу дня" з юристкою Вікторією Петрук

Указ президента РФ Володимира Путіна про заборону всім, хто не є громадянами Росії, володіти землею в окупованому Криму, є порушенням міжнародного гуманітарного права. Багато кримчан, які після окупації півострова переїхали на підконтрольну Україні територію, переймаються, що буде з їхнім майном.

У кого окупаційна влада Криму може відібрати землю та що робити в такому випадку — розповіла юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Вікторія Петрук в програмі "5 вопросов на злобу дня" телеканалу "Дом".

Ведучий — Олег Борисов.

— Що буде з будинками тих людей, які виїхали з Криму після окупації півострова, але не продали своє майно?

— Залежить від того, де розташована ділянка з будинком. Тому що, згідно зі змінами в російському законодавстві, не у всіх регіонах Криму вилучаються землі. Вилучаються вони в так званих прикордонних територіях. Насправді, це майже вся територія Криму, окрім трьох районів (дія указу не поширюється на Сімферополь, Джанкой, Красноперекопськ, Білогірський, Красногвардійський і Первомайський райони, — ред.).

Що буде з цими ділянками? Ми припускаємо, що органи влади РФ будуть звертатися до судів і в судовому порядку вилучати землю, а потім виставляти її на аукціони, на торги. Після цього видавати компенсацію іноземцям, які є власниками землі.

Також ситуація залежить від того, чи є власник землі на території Криму громадянином РФ в розумінні російського законодавства. Це, по-перше, люди, які отримали російські паспорти на території Криму після 2014 року. По-друге, це люди, які мають зареєстроване місце проживання на території Криму, тому що Росія теж вважає їх своїми громадянами. Ситуація досить складна та заплутана: кожен випадок дуже індивідуальний.

— Якщо у людини, яка не відмовилася від українського паспорта, заберуть її землю, куди їй звертатися?

— Якщо громадянин України прямо заявив про те, що він не хоче володіти російським паспортом, що він відмовляється від нього, то він підпадає під дію цього законодавства, згідно з яким у власників вилучаються ділянки. Тому що в законодавстві йдеться про власників, які не є громадянами РФ. Це або іноземці, якими є всі українці, які на території Криму відмовилися від кримського паспорта, або ж ті, хто ніколи не був зареєстрований на території Кримського півострова як житель.

Ми радимо звертатися до українських правоохоронних органів із заявою про злочин, який вчинено проти них. Це ст. 438 Кримінального кодексу (порушення звичаїв війни). Ми радимо звертатися в наші правоохоронні органи як мінімум для фіксації факту того, що земельна ділянка розташована на території Криму, і вона вилучена згідно з рішенням кримського "суду". По-друге, ми думаємо, що вся ця ситуація з вилученням землі — це дуже непогані кейси для Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини є судовою інстанцією, яка розташована в місті Страсбурзі. Він захищає права людини, які прописані в Європейській конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод. Таке звернення зможе зафіксувати порушення права власності на земельну ділянку з боку уряду РФ і присудити якусь компенсацію за порушення прав.

— Тобто важливо юридично зафіксувати такі факти незаконного вилучення майна?

— Ми можемо говорити про те, що все, що відбувається на території Криму, згідно з нашим і міжнародним законодавством, є незаконним. Це порушення гуманітарного права, адже окупант не може вилучати щось, що перебуває у володінні громадян, які перебувають на окупованій території. Звичайно ж, фіксувати факт вилучення майна дуже важливо.

— Під яку статтю Конвенції про права людини потрапляє цей указ Путіна?

— Це ст. 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини, в якій йдеться про те, що у людей не можна вилучати їхню власність. Ні в якому разі. По-друге, можна говорити про те, що такі дії не відповідають міжнародному гуманітарному праву. Я повторюся, воно зобов’язує окупанта поважати законодавство окупованої держави і забороняє експропріацію приватної власності без військової необхідності. Окрім того, можна окремо підняти аспект того, які суди розглядають ці справи. Тому що в міжнародному контексті вони не є судами, встановленими законом, що є вимогою Європейської конвенції з прав людини, яка говорить про те, що будь-яка судова справа має розглядатися судом, встановленим законом.