Чого очікувати від Росії: "Захід-2021", Союзна держава і непередбачуваний Лукашенко

Президент РФ Володимир Путін і Олександр Лукашенко узгодили 28 програм щодо поглиблення, як вони заявили, "інтеграції" двох країн. При цьому міжнародні експерти одностайні: насправді Росія просто приєднує Білорусь. А це — вже нові загрози для безпеки України, інформує "Дом".

Олександр Лукашенко 9 вересня п'ятий раз за рік прилетів на зустріч з Володимиром Путіним. Переговори в Кремлі тривали понад трьох годин. За цей час встигли узгодити 28 програм про якусь "гармонізацію". Податкової, політичної та макроекономічної. Нібито, для ще більшого зближення двох країн. Але у Путіна, за словами політичних експертів, щодо Білорусі зовсім інші плани.

"Для Москви зараз ситуація дуже сприятлива для поглинання Білорусі. Тому що всі зв'язки, всі контакти Білорусі вичерпані, адже Захід відповів санкціями, не визнав президентство Лукашенка. І єдине джерело, де можна позики отримувати, — тільки Москва. Безсумнівно, Москва цим користується", — зазначив російський правозахисник Марк Фейгін.

Поки Лукашенко в РФ, російські війська — в Білорусі. 9 вересня там урочисто відкрили спільні військові навчання "Захід-2021". І те, що Лукашенко прилетів до Путіна в день їх старту, не випадково. Міжнародні експерти говорять: так Росія демонстративно "брязкає" зброєю перед Україною. Адже її війська фактично розквартировані просто на північному кордоні України. І надалі створення так званої Союзної держави між РФ і Білоруссю стане прямою військовою загрозою.

"Лукашенко — маріонетка Путіна, це ясно. Це дуже погана новина для України, це ставить під загрозу українсько-білоруський кордон. Можна сказати, що російський кордон розширюється туди. Білорусь, я знаю це з часів роботи в ОБСЄ, була корисною транзитною точкою, а також місцем для зустрічей, наприклад, для переговорів в Мінському форматі. Тепер ситуація дуже погана. Лукашенко покладається на Путіна в питаннях безпеки, він не може впоратися без цього", — вважає експерт з міжнародних відносин Майкл Боцюрків.

Але Україна до такого повороту давно готова. Зокрема, секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данилов наголосив: так зване "братання" Білорусі та Росії триває вже не перший рік, зараз ситуація під контролем, а подальше зміцнення північного кордону — один із основних пріоритетів оборонної системи.

"Ми розуміємо, що зараз Путін робить дуже просту річ — він хоче захопити собі Білорусь. Ми чітко усвідомлюємо, які загрози у нас є з боку Білорусі та Росії. Ми цим питанням займаємося не тільки сьогодні, а ще з першого дня, як тільки президент призначив мене на посаду, — сказав Данилов в ефірі програми "Право на владу" на телеканалі "1 + 1".

Ризики поглиблення російсько-білоруського взаємодії у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" аналізує колишній глава Слідчого управління СБУ, генерал-майор, експерт з питань держбезпеки Василь Вовк.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Поки що Путін і Лукашенко обговорюють економічні зобов'язання. Але секретність дорожніх карт щодо інтеграції зберігається. На вашу думку, чому?

— Маю свою думку щодо того, чому дорожні карти мають гриф секретності. І це, до речі, дуже важливо. У цьому плані потрібно нам навчатися. Не все потрібно виставляти напоказ із того, що ще не підписано, і тим більше — не здійснено. А ми любимо заявити, що ось уже домовилися, є попередня домовленість, завтра буде підписано, післязавтра буде імплементовано. І в багатьох випадках не доходить до цього. Тому тримають у секреті.

Справа в тому, що Олександр Лукашенко, яким би близьким особисто до Путіна та до Росії взагалі він не здавався, людина непередбачувана. Сьогодні він може узгодити 28 проєктів, а підписати може половину з них, а то й третину. Я не виключаю, що все підписати. Але навіщо "світити" те, що не підписано? В якому світлі тоді виглядають Росія та її президент? У поганому світлі. Це дуже просто пояснюється, і не потрібно шукати тут якісь інші причини.

Те, що триває інтеграція, це зрозуміло. Але я би не вважав, що це найближчим часом трапиться. Там і зараз немає того кордону, який нами представляється в класичній формі. Розумієте, я проїжджав там, правда, це було давно, але знаю, що й зараз він такий. Є вагончик умовний, є умовний митник, умовний прикордонник, умовний представник ветконтролю, та інші служби, які повинні бути на кордоні. Але вони встають зі своїх стільчиків дуже зрідка. Особливо влітку.

— Ви говорите про те, що інтеграції може й не бути. Але ж це тривалий процес. І в російських ЗМІ дуже часто вже називають Республіку Білорусь мало не своєю частиною. Хіба такого немає?

— Ви молода людина, але за своєю професією журналіст, ви повинні це знати. Ще 10-15 років тому говорили, як про факт, який здійснився, про інтеграцію Росії та Білорусі в одну державу. І що ми на сьогодні маємо? Якщо і є якісь просування, то так: крок уперед, два кроки назад. Ось десь так воно й трапляється.

Ми говоримо, що це для нас небезпечно, ми говоримо про безпеку України. Звісно, небезпечно. Але ми не можемо завадити, якщо дві сторони вирішили возз'єднатися, створити унію, або якісь наддержавні органи, я не знаю, як це виглядає. Якщо дві сім'ї зібралися, відкрили аграрну фірму, та займаються обробкою землі, — ну, чому ж заважати? Треба самому прагнути до ще більшої кооперації. Тому давайте об'єднуватися — з Польщею, Молдовою, Румунією, Угорщиною, як би це складно не було на сьогодні. Не такий вовк страшний, як його малюють. Якщо мати цілі, стратегічні плани та йти вперед.

— Навчання "Захід-2021" триватимуть до 16 вересня. Які ви бачите небезпеки від них?

— Страшно має бути не звідси, а зі Сходу, де Донецьк, де Луганськ. Поясню, чому. Не буде у нас удару з боку Білорусі. Треба бути завжди готовим. Хочеш миру — готуйся до війни, а хочеш готуватися до війни під час війни — тим більше готуйся до війни, як би це не звучало "маслом масляним", але це серйозно й страшно.

Страшно, тому що Росія агресор, окупант, і ми не знаємо, чого очікувати від Росії. Адже вони далеко не сховали програму так званої "новоросії". Те, з чим заходили у 2014 році. Що таке "новоросія"? Харків, Луганськ, Донецьк, Запоріжжя, Дніпро, Херсон, Миколаїв, Одеса — і ми взагалі без моря залишаємося, без жодного моря. А що на півночі? Росію не цікавлять ні Волинь, ні Рівне, ні Житомир, навіть Київ, Чернігів і Суми не цікавлять. Все вони прорахували, де на них можуть чекати, як вони вважають.

— Чи правильно я розумію слова секретаря РНБО Олексія Данилова, що ми маємо реальну військову міць, аби протистояти Росії в окупованій частині Донбасу?

— Це те, що може бути повернуто проти нас. Ми говоримо: Росія проводить же такі навчання масштабні, 200 тис. осіб, вони явно спрямовані на те, щоби залякати Україну, або завтра піти в наступ. Ми водночас говоримо: хлопці, відпочивайте. Ми завтра, якщо буде наказ верховного головнокомандуючого, тобто президента, візьмемо, зайдемо і до Донецька, і до Луганська. Чим небезпечні такі заяви? Безвідповідальні заяви, я вважаю, не в образу пану Данилову. Я його знаю, немає питань. Але я даю конкретну юридичну та відверту об'єктивну оцінку.

Перше — він уже підставив президента. У чому підставив? Президент заявляв і заявляє: ми бачимо лише дипломатичний шлях повернення Донбасу та Криму. Він каже: "Ні, якщо президент дасть наказ...". З іншого боку, за місяць-два, за рік, люди запитують, чому не звільнили Донбас? І прихильники Данилова можуть сказати: "Данилов сказав, що ми можемо, якщо президент дасть наказ. Президент не віддавав наказу, ось ми й не взяли".

Але у нас деякі люди не розуміють. Особливо ті, хто називають себе патріотами, хоча за душею у них патріотизму — нуль. "Треба йти воювати, лягати". Я визнаю такий заклик і готовність віддати життя за країну, за неньку Україну, але чи може хтось із тих, хто робить такі заяви, реально оцінити ситуацію?

І ось зараз "ответка" може надійти: я маю на увазі, що перші наміри Росії — захопити адмінкордони Луганської та Донецької областей. Не деякі райони, розумієте, в чому справа? Ось тут треба бути акуратнішими. Тим більше, таким високопоставленим службовим особам, як секретар РНБО.

— Якщо йдеться про поглинання Білорусі Росією не лише економічному аспекті, а загалом. Якою повинна бути відповідь України? І чи повинні ми щось відповідати?

— Я хочу повернутися до того, з чого ми починали, Лукашенко не настільки залежний. Це його ментальність, він не може йти на поводу у когось. Він вважає себе не меншим і не дурнішим від Путіна.

І він завжди говорить: "Я український народ завжди захищатиму. Я ніколи з боку Білорусі...". Я чомусь йому тут вірю. Але, якщо буде об'єднання — це закінчено, його вже ніхто не питатиме.