Частина Європи: перспективи кадрових перестановок у Держдепі США для України обговорюємо з експертами

Валентин Гладких и Анна Шелест. Скриншот видео: kanaldom.tv

Здійснювати нагляд за політикою адміністрації Джо Байдена щодо Центральної та Східної Європи, включно з Україною, доручили Робін Данніган. На посаду, де сприятиме формуванню державної політики США щодо України, Білорусі, Молдови, Польщі, Угорщини та Чехії, Данніган вступила 7 вересня.

Данніган отримала ступінь магістерки наук у галузі стратегії національної безпеки в Національному військовому коледжі США. Також вона має ступінь магістра дипломатичної служби Джорджтаунського університету та ступінь бакалавра ділового адміністрування Каліфорнійського університету в Берклі.

У Держдепі США Данніган працює з 1992 року. З 2014 до 2017 р. обіймала посаду заступниці секретаря з енергетичної дипломатії в Бюро енергоресурсів Держдепу США. Впродовж останніх трьох років співпрацювала з посольством США у Відні (спочатку — заступниця голови місії, далі — повірена у справах США в Австрії). У Вашингтоні Данніган працювала директоркою Управління щодо Європи, Західної півкулі й Африки, крім того, і Близького Сходу, і в штаті держсекретаря в Операційному центрі.

Робін Данніган називають рішучою критикинею реалізації російського газового проєкту "Північний потік-2".

Детальніше перспективи призначення Данніган для України в програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" аналізують директорка програм безпеки Ради зовнішньої політики Ганна Шелест і політичний експерт Валентин Гладких.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Які основні завдання стоятимуть перед міс Данніган? Нас цікавить передусім її напрям щодо України.

Шелест: Озвучені на сьогодні завдання — це формування політики. Окреслення того, якою буде американська політика не лише щодо України, але й інших східноєвропейських країн — як тих, що є членами Європейського Союзу, так і тих, що не є ними.

Я б у її біографії не робила акцент лише на енергетику. Вона загалом кар'єрна дипломатка. До цього вона була і в посольстві в Австрії. Тобто, по-перше, європейські справи вона знає досить добре, але вона не політична фігура. По-друге, це в жодному разі не заміна Курту Волкеру, який був спецпредставником саме щодо України. І передусім щодо конфлікту, щодо україно-російських відносин.

Її призначили саме на ось таку цікаву комбінацію країн, я досі не зустрічала, щоб якийсь департамент американського Держдепу або інших організацій об'єднував саме східноєвропейські країни в таку єдину групу. Це свідчить про те, як США мають намір дивитися на цей регіон.

— Чому не буде умовно нового Курта Волкера в Україні? Чи це призначення можна вважати "новим Куртом Волкером"?

Гладких: Не можна вважати, тому що і мандат, і мета, яка стояла перед Волкером, була набагато обмеженішою, і стосувалася виключно процесу мирного врегулювання в ОРДЛО, російсько-українського конфлікту на Донбасі.

Цього разу йдеться про зовсім іншу проблематику. Про те, як вибудовуватимуть свої взаємини США з цілою групою держав. Ідеться саме про центрально- та східноєвропейські держави, включно з тими, які є членами Європейського Союзу та НАТО, й тими, хто не є членами ЄС і НАТО. Що насправді є своєрідною інновацією. Ні для кого не секрет, що майже всі держави, які вийшли з колишнього соціалістичного табору, більшою мірою орієнтуються саме на Сполучені Штати Америки, ніж, умовно кажучи, на Берлін або Париж. І Східна та Центральна Європа для США є дуже важливим регіоном для того, щоб не допустити формування ось цієї умовної осі Берлін-Париж-Москва-Пекін. Це велика Євразія, якщо можна так сказати.

Це розширює можливості Сполучених Штатів для того, щоб відстоювати й свої глобальні інтереси, тому що США — глобальна держава. Питання в тому, наскільки інтереси цієї глобальної держави збігаються з інтересами окремих держав та інтересами людства загалом.

Для України, я думаю, це дуже добре та перспективно. Тому що ми вперше починаємо сприйматися саме як частина Центральної та Східної Європи з усіма наслідками, що випливають звідси для нас. Я схильний думати, що це також є одним із відчутних результатів візиту Зеленського до США. Підписання нової хартії про стратегічне партнерство між Україною та США, наповнення цієї хартії реальним змістом. Я думаю, що це один із можливих сценаріїв, у чому полягатиме це стратегічне партнерство.

Мені здається, що якщо взяти всіх глобальних геополітичних гравців, то я думаю, що в Європі особливо ніхто не хворіє темою про існування незалежної України. А для США, як ми бачимо, це має значення. Думаю, на сьогодні ми можемо сподіватися на підтримку Сполучених Штатів Америки, тому що вони зацікавлені в існуванні суверенної Української держави.

— Є тепер відповідальність за формування політики щодо України. Коли буде посол США в Україні? Хто це може бути?

Шелест: Зважаючи на останні розмови з Вашингтоном, що з фігурою вже визначилися, сподіваюся, що в найближчому майбутньому ми почуємо про цю кандидатуру, коли безпосередньо посол приїде. Це може забрати більше часу, тому що за американським законодавством будь-який посол затверджується Конгресом. Тобто законодавча влада повинна провести слухання, затвердити, лише після цього відправляють посла.

Перед Байденом стояло досить складне завдання. З одного боку, це повинна бути вагома фігура, він не може відправити просто кар'єрного дипломата невисокого рангу. З іншого — до України навряд чи пошлють політичну фігуру без достатнього дипломатичного досвіду.

Думаю, що для США було дуже важливо знайти людину, яку би підтримали як демократи, так і республіканці, тому що голосування в Конгресі. І щоб ця людина мала достатньо політичної ваги та дипломатичного досвіду.

Гладких: Я не можу сказати [про конкретну кандидатуру].

Але це буде людина, яка повинна досить добре розумітися на особливостях регіону, тому що Україну сприймають зараз не лише відірвано, що є Європа, є Росія і є Україна, а як складовий елемент ширшого пазла.

Чесно кажучи, я не маю нічого проти кар'єрного дипломата. Це може бути навіть краще, ніж політичні призначенці, тому що вони часто мають власні політичні цілі. І дуже часто не цілком ефективно виконують ті функції, які на них покладають.

Прямий ефір