Блокування постачання зброї Німеччиною — як реагувати Україні: "5 вопросов" із експертом Олександром Краєвим

Глава Міноборони України Олексій Резніков звинуватив Німеччину в блокуванні постачання зброї Україні через НАТО. Попри те, що зараз є загроза нового повномасштабного вторгнення з боку Росії до України.

Чому так сталося і що має робити Україна, — розповів експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв у програмі "5 вопросов" телеканалу "Дом".

Ведучий — Олег Борисов.

— Німецьке видання Bild заявило, що колишній канцлер Німеччини Ангела Меркель особисто блокувала постачання Україні озброєння в межах НАТО. Як Україні на це реагувати?

— Не треба думати, що це позиція Німеччини і що це конкретно щодо українського кейсу. Якщо ми поглянемо на те, як Німеччина поводилася у форматі операції НАТО за останні 20-25 років, Німеччина завжди намагалася уникати питання надання зброї, надання військового персоналу та проведення військових операцій як таких.

Скажімо, у ситуації з операцією в Югославії німці надали лише транспортну авіацію та дуже обмежений контингент. Операція в Афганістані для німців пройшла як інфраструктурно-економічна місія. Інші операції з підтримки миру вже у форматі ООН німці також уникали — і застосування зброї, і будь-яких поставок. Тому Україна, будучи дуже чутливою темою для німців, будучи великою проблемою для німецької економіки та політики, також потрапила до цього загального тренду.

— Що зараз Україна має робити у питанні зовнішньої політики?

— У нас склалася ситуація, коли для ефективної та дієвої зовнішньої політики ми маємо створити гарний базис внутрішньої політики. Коли нам кажуть наші західні партнери щодо реформ, щодо проведення певних змін — це не просто, щоб створити хорошу картинку.

Потрібно розуміти, що хороша, діюча система внутрішньої політики з нормальною, робочою ринковою економікою, із судовою системою, яка справді забезпечує правосуддя; з антикорупційними органами, які можуть працювати — все це зможе забезпечити нам зовнішню політику, що дійсно працює. Що таке незалежна зовнішня політика? Це можливість гарантувати свою безпеку до певного кордону. Це можливість бути не лише реципієнтом допомоги, але й корисним для наших союзників. І це можливість мати власний курс як мінімум на рівні регіону. А для всього цього нам спочатку потрібно відтворити адекватну внутрішню систему — політичну, економічну та соціальну.

Вона у нас працює, але ми маємо дуже багато прогалин, які потрібно заповнити. Тому, щоби втілити нормальну зовнішню політику, нам потрібно зміцнитись самим, і самим відповідати за більшу частину наших питань. Тобто фактично робити те, що від нас просить Захід, ще краще.

— Після розмови президентів США та РФ Джо Байдена та Володимира Путіна Росія не відвела своїх військ від українських кордонів. Стягування військ Росія використовує як спосіб тиску як на Україну, так і на ЄС. Чи це бачать у Європі?

— Так, Європа це бачить, тому треба розуміти, що ця розмова була не останньою. Ми бачимо певну стратегію Москви — їм потрібно постійно підтримувати рукостисканність, як вони кажуть. Їм завжди потрібна причина бути присутніми на міжнародних переговорах високого рівня. Навіть якщо це просто двосторонній саміт із Вашингтоном.

Це показує також те, що росіяни зараз не мають причин деескалувати ситуацію або відводити війська. Європа це теж розуміє, і Захід загалом це також розуміє. Тому ті поступки, на які пішов Вашингтон, насправді косметичні. Зняття санкцій — мається на увазі зняття санкцій із зовнішнього боргу РФ — це виправляється буквально одним рішенням виконавчої влади. Це справді все може повернутися назад.

Захід це бачить і розуміє, тому він, по-перше, сам не поспішає йти на ескалацію, але при цьому не відступає по всіх напрямах.

— Тим часом Верховна Рада підтримала закон про допуск підрозділів іноземних збройних сил на територію України для участі в багатонаціональних навчаннях. За це проголосували 318 народних депутатів. Як на це може відреагувати Росія?

— Якби ми жили в ідеальному світі та вважали, що Російська Федерація може адекватно реагувати на адекватні дії інших країн, я сказав би, що ніяк. Тому що щороку Верховна Рада, як і парламенти інших демократичних держав, голосує цю норму, що іноземні війська можуть допускатися на військові навчання на нашій території. Це абсолютно нормальна законодавча процедура, яка повторюється з року в рік. Але, звичайно ж, із боку Російської Федерації, після заяви про розміщення у нас тут легіонів НАТО, про незаконні тренування тощо, ми дійсно повинні очікувати якщо не ескалації, то як мінімум, досить істеричної реакції.

Але я буду скоріше оптимістом і скажу, що це сильно не змінить ситуацію. Це швидше просто продовження російського наративу про те, що ми залежимо від Заходу, що насправді є міфом.

— Що зараз Україна може робити, аби зміцнити внутрішню політику?

— Ми маємо стати більш прагматичними. Майже до межі цинізму. Тому що дуже часто у багатьох ключових точках наших відносин з партнерами ми ведемо єдину лінію, думаючи, що кожна країна-союзник це однаково сприймає. Насправді навіть усередині географічної Європи дуже велика різниця в інтересах різних країн. Тому нам не можна підходити, скажімо, до Британії та Німеччини з однаковим інструментом, однаковим запитом.

Нам треба зрозуміти, що німці не можуть надати нам зброю, це аксіома їхньої зовнішньої політики. Тому треба думати, про що ми з ними можемо говорити, що запропонувати, і що вони нам можуть запропонувати. Британія має намір розширювати свій вплив на Схід, вона хоче знову зміцнюватися. Як ми можемо допомогти, як це допоможе нам? Тобто нам потрібно прагматично подивитися на наші стосунки з іншими державами та диференціювати їх. Зрозуміти, що не можна одними інструментами працювати із різними кейсами. Тобто справді стати прагматичними політиками.