Скіфське золото: історія врятованої колекції — у програмі "Код ідентичності"

На момент російської анексії Криму 2014 року знаменита колекція скіфського золота перебувала на виставці в Нідерландах, і це врятувало її від росіян. Протягом десяти років Україна боролася за передачу артефактів Києву, і європейські суди ухвалили єдино демократичний шлях — повернути експонати Україні.

Що ж таке знамените скіфське золото й усім відома пектораль? Як, де і коли жили скіфи? Як скіфське золото опинилося в Нідерландах, та що це була за виставка? Про це в новому випуску програми "Код ідентичності" разом з ведучою Світланою Леонтьєвою розповідають:

• Евеліна Кравченко, кандидатка історичних наук, археологиня, історик, яка зокрема досліджує артефакти Криму;
• Оксана Ліфантій, кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України;
• Олександр Наконечний, адвокат, керівник практики податкового і митного права юридичної компанії Winner.

Виставка "Скіфське золото"

Скіфське золото вже давно є відомим українськім історичним брендом, в межах виставок воно побувало по всьому світу. У 2012-2013 році виникла ідея великого проєкту разом з німецькою стороною.

"Передбачалася не лише виставка. Планувалися і археологічні розкопки, й створення спільної організації типу інституту, яка буде керувати дослідженнями в Криму, адмініструвати цей проєкт. Передбачалось співробітництво університетів, міністерств культури. Тобто у проєкті було багато напрямків з акцентом на дослідження Криму. І щоб продемонструвати європейцям, на що німецькі громадяни будуть давати гроші при фінансуванні проєкту, була сформована колекція із кримських музеїв з доданням експонатів інших музеїв, зокрема золотої скарбниці у Києві", — розповіла Евеліна Кравченко.

Підсумкова експозиція виставки "Крим — золотий острів у Чорному морі", відома як "Скіфське золото", містила понад 2100 експонатів з фондових колекцій музеїв:

• Центральний музей Тавриди (колишній Сімферопольський краєзнавчий музей) — 451 експонат;
• Бахчисарайський історико-культурний та археологічний музей-заповідник — 215 експонатів;
• Державний історико-археологічний музей-заповідник "Херсонес Таврійський";
• Керченський історико-археологічний музей;
• Музей історичних коштовностей України (Київ) — 19 експонатів;
• Одеський археологічний музей.

"Золота" колекція багата на прикраси, предмети декоративного і прикладного мистецтва, предмети побуту (ложки, тарілки, глечики), озброєння. Разом це створює комплекс трьох історико-етнічних культур Криму — скіфів, готів та сарматів.

Від 3 липня 2013 року до 20 січня 2014 року "Скіфське золото" демонструвалося у Німеччині, у Рейнському крайовому музеї у місті Бонн. Потім виставка переїхала до Нідерландів, де з 7 лютого по 31 серпня 2014 року відбувалася в археологічному музеї Алларда Пірсона.

Золота пектораль

Проте оригінал знаменитої Золотої пекторалі до колекції не увійшов.

Пектораль — головний археологічний скарб України, знайдений в кургані Товста Могила у Дніпропетровській області 1971 року. Самій прикрасі 2400 років, вона чоловіча і, найімовірніше, належала комусь із царського роду скіфів. Оригінал пекторалі зберігається у Скарбниці Національного музею історії України.

"Скарбниця надала для виставки низку предметів, власне скіфських речей. Там був, зокрема, меч з того ж самого кургану, де знайшли пектораль. Але пектораль з колекцією не їздила. Оригінальну пектораль з 1990-х років не вивозять за межі України, демонструють лише копію чи гальванокопію", — зазначила Оксана Ліфантій.

Вона додала, що в Національному музеї історії України оригінал пекторалі демонструвався до 2014 року, після — тільки копія.

"Пектораль з 2014 року майже постійно була замінена копією з метою безпеки, а всі інші експонати були виключно оригінальними. Вже після початку повномасштабного вторгнення 2022 року вся експозиція Скарбниці, за виключенням деяких окремих предметів, була евакуйована. Але щоб продовжувати показувати, що собою являють ці речі, вирішено було виставити замість оригіналів копії", — повідомила співробітниця музею.

Страхова вартість пекторалі — понад 2 мільйони доларів. Проте це не є ціною цієї прикраси.

"Це страхова вартість. Вона не є ціною предмета, бо археологічні предмети, які здобуті в період після формування міжнародного законодавства (тобто після середині ХХ століття), не можна продавати, це не є предметом продажу", — пояснила Оксана Ліфантій

А історичну цінність таких артефактів грошами неможливо оцінити.

"Ми оцінюємо їх як наш здобуток, який дійшов до нас із давніх часів. Ми не знаємо, скільки воно коштувало в давнину, оскільки в давнину воно не купувалося. Ми не маємо еквівалента. Це не товар, це спадщина", — наголосила Евеліна Кравченко.

Судовий процес

Виставка мала повернутися з Нідерландів до Києва восени 2014 року. Тоді були повернути експонати музеїв Києва та Одеси. Проте через анексію Криму Російською Федерацією повернення саме кримської частини експонатів так і не відбулося вчасно, що створило судовий інцидент: якій стороні будуть належати ці артефакти — Україні як державі або кримським музеям, які вже перебували в окупації.

"Нідерландський музей поставив на паузу питання повернення, тому що йому було невідомо, кому повертати ці предмети. Позиція нідерландського музею була такою, що саме суд Нідерландів має вирішити, кому повертати. Першими звернулися з позовом до нідерландського суду саме ці чотири кримські музеї, звичайно ж, під керівництвом їхніх російських патронів", — розповів Олександр Наконечний.

Судовий тривав десять років. Кримські музеї виходили з позиції, що договором було передбачено повернення колекції саме кримським музеям. Але суд брав до уваги не тільки питання договірного права, а і питання міжнародного права, і питання права культурної спадщини України. Тому протягом десяти років довелось багато провести роботи Міністерству юстиції, Міністерству культури, Міністерству закордонних справ України та нідерландській юридичній компанії, яку залучила українська сторона для представництва своїх інтересів в суді Нідерландів.

Об'єктом судового процесу були 565 музейних предметів, 2111 одиниць зберігання, які становлять загальну страхову вартість 1,4 млн євро.

14 грудня 2016 року окружний суд в Амстердамі ухвалив рішення, згідно з яким колекція скіфського золота має бути повернута Україні, а не кримським музеям. Цим рішенням він визнавав, що всі музейні експонати, які включені до виставки, є державною частиною Музейного фонду України та мають бути повернені. Кримські музеї подали апеляцію та почали процес оскарження рішення.

26 жовтня 2021 року своє рішення виніс вже Апеляційний суд Амстердама — колекція належить Україні та повинна повернутися Українській державі. Рішення передбачає, що музейні експонати будуть передані до Національного музею історії України в Києві до стабілізації ситуації в Криму.

Кримські музеї подали касаційну скаргу — вже до Верховного суду Нідерландів. 9 червня 2023 року Верховний суд підтвердив рішення на користь України, ухвалене Апеляційним судом Амстердама у жовтні 2021 року, відхиливши скаргу музеїв тимчасово окупованого Криму.

Восени 2023 року артефакти з чотирьох музеїв Криму, які були представлені на виставці в Амстердамі, повернулися до України.

Такі ж судові міжнародні процеси чекають на державу-агресора за дії стосовно всіх об'єктів культурної, історичної спадщини України. Раніше до міжнародного суду був поданий позов до Росії щодо захоплених об'єктів спадщини у Криму. Готуються нові позови щодо артефактів, музейних колекцій тощо на інших тимчасово окупованих територіях.

Як жили скіфи

Скіфи мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях сучасної України від Дунаю до Дону, всю цю територію Геродот називав Велика Скіфія.

Перш за все, скіфи — це кочові племена, цим визначається їхній спосіб життя, побут, культура.

"Скіфи — кочовики, вони не породили якогось суто власного, феноменального явища. Вони всмоктали в себе традиції всіх народів, через які вони проходили. Взагалі кочівництво — це феномен. Це спосіб економіки, спосіб господарства і спосіб організації суспільства. Завойовництво — це один із способів існування їхньої держави. Тобто вони не можуть існувати без завоювання нових земель, вони грабували все, що було можливо пограбувати. Екстенсивний спосіб господарства породжує виснаження ресурсу, вони постійно мали пересуватися. Грубо кажучи, з'їли тут траву — пішли далі. У скіфів було розвинуте скотарство — м'ясо йшло за ними, це була їх основна їжа. Також скот був основою їхньої економіки", — розповіла Евеліна Кравченко.

З материка скіфи-кочовики переселилися до Криму, де в більшості були підкорені та асимільовані сарматами, частина скіфів злилася з таврами, утворивши тавроскіфів.

"Так з'являються пізні скіфи та Кримська Скіфія. Проте скіфологи вам скажуть, що кримські скіфи — це не скіфи. По-перше, вони вже змішані з місцевим населенням. Вони істотно асимілювалися з іншими племенами, які населяли південь України. По-друге, вони вже осіли на землю. Це нормальний процес для будь-якого племені — всі кочовики рано чи пізно осідають на землю", — пояснила Евеліна Кравченко.

Кримські скіфи не жили в ізоляції. Вони взаємодіяли, наприклад, з давніми греками — як мирно, так і агресивно, ведучи війни. Головними "партнерами" в таких відносинах виступали міста-колонії, такі як Ольвія, Тіра та Херсонес.

"Відомі й знищення поселень на хорі. Хора — це була сільська околиця навколо міста. І ось деякі поселення були повністю знищені. Відомі й напади на окремі міста, вимагання данини. Тобто були моменти напруги та військових дій. Але це не виключає того, що була і взаємодія мирного характеру. Про це говорять як письмові джерела, так і наявність великої кількості грецьких виробів в скіфських пам'ятках", — повідомила Оксана Ліфантій.

Не тільки прикраси, а й елементи зброї, навіть деякі побутові речі скіфи виготовляли з золота. При цьому ранжування членів племені за рівнями ґрунтувалося саме на виді металу. Так, золотом міг володіти тільки цар та його оточення.

"Золото для народів такого походження, до якого належать скіфи, тобто іранців, — це священний метал, який пов'язаний з Богом Сонця, це сонячний метал. За їхніми віруваннями, усе золото належить Богові, це божий метал, й зберігати його має право тільки цар або людина, до нього наближена — тобто родич. Тому золото кочових суспільств — це золото елітних курганів. Кургани — це один зі способів поховання скіфів", — розповила Евеліна Кравченко.

А загалом скіфське мистецтво основане на різних матеріалах — це не тільки золото, але й срібло, збереглися високо мистецькі речі, наприклад, з рогів оленя тощо.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Українські медики, які змінили світ, — у програмі "Код ідентичності"

•  Особисте життя та непросте рішення, щоб відокремитись від Москви: продовження вивчення постаті Івана Мазепи у програмі "Код ідентичності"
• Про постать Івана Мазепи, його шлях до гетьманства та боротьбу України за право бути — у програмі "Код ідентичності"
• Повертаємо свою історію: про перейменування українських вулиць та площ у проєкті "Код ідентичності"
• "Любов — то найвищий дар": вир життя і творчості братів Тютюнників у програмі "Код ідентичності"