Благодійність та діти: про казку "У пошуках сонячних днів" говоримо з Данилом Галикою

Автор та музикант гурту Blooms Corda Данило Галико презентував казку у віршах "У пошуках сонячних днів". Книга покликана сформувати позитивне уявлення про благодійність та допомогти розвинути її культуру в Україні.

Як прийшла ідея створення такої казки та на яку аудиторію вона розрахована — розповів поет і музикант Данило Галико в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Як називається ваша книга? Про що вона?

— Книга називається "У пошуках сонячних днів". Ця книга — це казка у віршах, поетична казка про двох маленьких героїв. Це сестричка та братик, Зізі та Зузу. Вони живуть на іншій планеті, яка називається Q7. Ця планета дуже схожа на нашу, але є свої дивацтва. Наприклад, літо в них вдвічі довше за зиму, листочки на деревах не зелені, а сині, і в небі, наприклад, у них сяє не одне, а два Сонця.

Одного дня брат і сестричка прокинулися і помітили, що ці два Сонця зникли з неба. Вони вирушають у подорож, щоб знайти, куди поділися ці два Сонця. Вся книга — це їхні пригоди, кого вони зустрічають, що з ними трапляється і що відбувається далі.

— Як благодійність у цій книзі відображена?

— Благодійність відображена у їхніх пригодах, тобто, що з ними відбувається, кого вони зустрічають, кому вони допомагають чи кому вони не можуть допомогти.

— Як виникла ідея створення книги?

— Ця ідея прийшла не мені, а видавництву "Основа", які знайшли мене і сказали: "У нас є спільно з фондом Zagoriy — це фонд, який займається благодійністю — ідея зробити книгу для дітей". І вони подумали, що було б цікаво запропонувати написати цю книгу мені.

— Чому вам?

— Для мене це теж диво, бо це сталося несподівано. Немає жодних зв’язків та родичів. Просто люди у видавництві помітили мої вірші, які я пишу в Instagram, і запропонували.

— На яку аудиторію розрахована книжка?

— Вона розрахована як на дітей, так і на дорослих. Тобто, це 4+, але це може бути і до 60-70 років.

Я намагався надати цій книзі якогось сенсу та цікавих поворотів, які зацікавили б і дорослих, бо батьки, як правило, читають книгу разом із дітьми, або батьки навіть просто читають дітям книгу. Щоб батькам не було нудно, вони теж захопилися історією.

— Тема благодійності була обрана вами чи це побажання видавництва?

— Було поставлено таку тему — щоб у книзі було відображено саме благодійність, бо дуже важливо було доносити цінності благодійності саме дітям. Тому що, як правило, у дорослих людей вже є сформовані погляди та знання, а дітям легше захопитися всією цією темою. Можливо, потім, коли вони виростуть, вони теж раціональніше ставитимуться до благодійності та плекатимуть цю цінність навколо.

— Ви займаєтесь благодійністю? Перевести бабусю через дорогу, нагодувати голуба...

— Так, ви правильно помітили, що благодійність — це не завжди, коли ти платиш гроші комусь чи допомагаєш. Благодійність може бути різною. Саме у дітей, як правило, немає грошей. Ми хотіли донести, що благодійністю іноді може бути просте добре слово, яким ти підтримав людину, якій зараз нелегко, у цей час. Або благодійність може бути не завжди тобі під силу, і треба інколи об’єднуватися. Або благодійність може навіть тобі психологічно допомагати, якщо тобі нелегко, але ти допоміг іншому, кому так само нелегко, як тобі, це теж благодійність.

— Чи є відгуки про книгу, рецензії?

— Коли я писав книгу, я намагався її тестувати. У мене є маленька племінниця, у друзів є діти. Коли я писав, написав один розділ — зачитував цим дітям та тестував. Було дуже приємно, коли діти реагували на ті речі, які я закладав: ось це має бути дітям смішно, ось це має бути цікаво. Вони саме так на це реагували, і я розумів, що я на правильному шляху.

— Книгу вже можна купити?

— З 6 грудня вона має бути у продажу.

— Чи були якісь складнощі у процесі створення книги?

— У нас склалися дуже теплі стосунки з видавництвом та фондом, і якихось сильних складнощів не було. Можливо, вже на етапі редагування, коли я вже взаємодіяв не безпосередньо з видавництвом, а з літературними редакторами, то я з ними іноді воював за деякі моменти і говорив: "Ні, я наполягаю, щоб тут залишилося так, а тут таке слово, воно не просто так". Близько 80% я відстояв із того, що хотів.

— Ви також художник. Чи не було бажання проілюструвати власну книгу?

— Відверто кажучи, таке бажання було, але коли мені сказали, які терміни написання цієї книги, я зрозумів, що просто фізично не встигну ще намалювати до неї ілюстрації.

Проте вони запросили дуже круту дівчину, яка займалася ілюстраціями, і мені дуже подобається. 

— Скільки часу дали на написання книги?

— Мені дали близько двох місяців, але в листі, в якому позначалася дата, до якої мені потрібно встигнути, я переплутав місяці та написав книгу за місяць. А потім зрозумів, що я передчасно це все зробив.

Я просто дуже цим захопився, і в мене кожен день починався з того, що я снідав, випивав каву, включав якусь музику, яка задавала мені атмосферу, і писав щодня десь по главі. А потім уже редагував, вичитував.

— Після досвіду написання, якою має бути класна дитяча книга?

— Я взагалі не дитячий письменник, і ніколи цим не цікавився, але коли з’явився такий привід, я почав вивчати різні дитячі книги і зрозумів, що там дуже багато ставлення до дітей саме як до дітей. Тобто якесь сюсюкання, применшення якихось смислів, спрощення.

Мені здається, що психологія дітей побудована таким чином, що вони люблять, коли до них ставляться як до звичайних людей, як до дорослих. І, можливо, секрет успіху був би в тому, якби ця книга була написана не просто для дітей, а для людини, якій була б цікава ця історія.