Україна наш дім

Бізнес на смерті: у Бабиному Яру діє приватний тир (ВІДЕО)

Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр" у Києві. Фото: delo.ua

На території Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" у Києві діє приватний тир. Попри трагічну пам'ять цього місця, де під час Другої світової війни розстріляли близько 200 тис. осіб. Трагедії Бабиного Яру та проблемам сучасності присвячений перший сюжет нового циклу "Голокост. Пам'ять" телеканалу "Дом".

Масові розстріли у Бабиному Яру — одна з найтрагічніших сторінок в історії Другої світової війни. Історики називають страхітливі цифри — жертвами німецько-фашистських окупантів стали близько 200 тис. осіб. І більшість з них — євреї (понад 30 тис. осіб).

Жителька Києва Людмила Іватіна — єврейка за національністю. Сьогодні вона згадує розповіді бабусі про те, як у 1941 році всіх її сусідів розстріляли тут, у Бабиному Яру.

"До війни вони жили на Хрещатику практично, зараз це вулиця Михайлівська. Були люди усі єврейської національності, практично весь будинок. Розстрілювали всіх, не зважали — дитина не дитина, бабуся чи дідусь", — розповідає Людмила.

Бабин Яр — це величезний яр, який розтягнувся майже на 3,5 км. У період окупації Києва фашисти використовували цю територію як місце для масових розстрілів. Схили Бабего Яру дозволяє не рити глибокі могили, а просто закопувати убитих.

В пам'ять про тисячі убитих у Бабиному Яру звели Дзеркальну алею, символічну Синагогу, Менору, Пам'ятник розстріляним дітям, добудовують Стіну плачу, в планах — створення кількох музеїв.

Але при цьому по сусідству — діє тир. Він розташовується у будівлі, яку в період радянської влади побудували буквально на кістках жертв репресій. Те, що тут продовжують стріляти й сьогодні, хоч і не бойовими патронами, представники місцевої влади та єврейських громад називають наругою над пам'яттю.

"Це блюзнірство, це все-таки кладовище, як би по-іншому ти не називав. тут люди, кістки. Ну який може бути тир тим більше де стріляють?", — обурена Людмила Іватіна.

До 80-х роковин трагедії Бабиного Яру в пам'ятне місце приїдуть іноземні гості та представники світової єврейської громади, які дізнаються про таке сусідство.

"Для будь-якого з наших міжнародних гостей це не те, що шок. Це надзвичайно блюзнірський акт. І звичайно, це глибоко принижує як наше місто, так і нашу країну. Ми виглядаємо дуже некрасиво", — зазначив заступник директора Фонду пам'яті Бабиного Яру Руслан Кавацюк.

Але господар тиру переносити бізнес в інше місце відмовляється. Нове приміщення під тир знайшла Київська міськрада, але домовитися з власником поки так і не вдалося.

"Це місце тільки у 2006 році стало національним заповідником, крім території тиру і території стадіону. Київська міськрада готова виділити нові землі для власників, але власники не хочуть цього робити. Не хочуть переносити місця заняття спортом, місця стрілянини з місця, де були розстріляні сотні тисяч людей в інше місце", — пояснив депутат Київської міської ради Андрій Вітренко.

Людмила Іватіна часто буває у Бабиному Я ре. На Алеї скорботи з динаміків безперервно звучать імена жертв розстрілів.

"В останні пару років зробили меморіал. Насправді це дуже правильно. Це пам'ять. Це історія, яку не викреслити, не змінити, як би хто не намагався", — додала киянка.

У Бабиному Яру завжди багатолюдно. У будь-яку погоду кияни та гості столиці приносять сюди квіти та лампадки — у пам'ять про зруйновані долі та нездійснених мріях.

Прямий ефір