Без "свіжої крові" не можна: судову реформу в Україні обговорюємо з Федором Веніславським та Іриною Шибою

В Україні триває судова реформа. Згідно перетворенням, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) відбиратиме конкурсна комісія з шести осіб: троє суддів і троє незалежних міжнародних експертів. Народні депутати прийняли 453-ту поправку, яка передбачає, що міжнародні експерти матимуть вирішальний голос при відборі кандидатів до ВККС. Раніше до прийняття цієї поправки закликали громадські організації. Президент Володимир Зеленський повернув документи назад до Ради через "частково конкуруючі між собою правки".

Одночасно Комітет Верховної Ради з питань правової політики підтримав усі 6 правок, запропонованих президентом щодо закону 3711-д "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України". Найважливіша з них стосувалася надання міжнародним представникам, які працюватимуть у складі конкурсної комісії, визначального голосу в цій же комісії.

Детальніше нюанси реформування української судової системи у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" роз'яснюють представник президента України в Конституційному суді України (КСУ) Федір Веніславський і виконавча директорка Фундації DEJURE, експертка із судової реформи Ірина Шиба.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Чому президент ветував законопроєкт?

Шиба: Проблема в тому, що вже кілька років наші міжнародні партнери, активісти та багато експертів заявляють, що судова система сама себе очистити від недоброчесних, корумпованих суддів не може. Тому з'явилися агенти змін, незалежні експерти. Ними повинні стати міжнародні експерти, або експерти, яких рекомендують міжнародні організації, які дають гроші Україні на антикорупційні реформи.

Якраз така роль у відборі членів ВККС була передбачена в законопроєкті 3711-д. І вирішальна роль при оцінці доброчесності майбутніх кандидатів, і членів комісії повинна була бути за голосами саме міжнародних кандидатів, а не інших суддів. Але сталася помилка: при голосуванні депутати одночасно прийняли дві поправки, між якими був конфлікт. І тому президенту потрібно було ветувати законопроєкт, щоб вирішити проблему.

У підсумку він зробив це, залишивши вирішальну роль у відборі за міжнародними експертами. Тепер пас — на полі парламентаріїв, які наступного тижня повинні прийняти законопроєкт.

Веніславський: Пропозиції президента абсолютно обґрунтовані, вони спрямовані на поліпшення змісту тексту прийнятого закону. У чому проблема, і чому президент застосував право вето? Перш за все, тому що було проголосовано технічно дві правки, які трошки конфліктували між собою, і по-різному визначали порядок голосування конкурсної комісії, до якої входять три представники міжнародних експертів, міжнародних правозахисних організацій, які надавали технічну допомогу Україні у сфері судоустрою, і три представника Ради суддів.

В одному варіанті, який був саме компромісним, і влаштовував і міжнародних партнерів, і знайшов підтримку в залі, було передбачено, що рішення приймається більшістю. Більшість — це чотири людини, з яких принаймні двоє повинні бути міжнародними експертами.

А друга правка, яка також була проголосована, передбачила, що рішення приймається більшістю, за умови, що в цій більшості є два представника міжнародних експертних організацій, і два представника ради суддів. Фактично, другий варіант міг бути предметом зловживань, тобто представники Ради суддів могли б заблокувати будь-яке рішення.

А так, може бути дві людини — рішення прийнято, плюс два представника Ради суддів, а може бути три представника міжнародних організацій, і один представник Ради суддів, — і рішення все одно прийнято.

— Яка з цих правок залишиться у фінальному варіанті законопроєкту?

Веніславський: У фінальному варіанті залишиться правка, при якій рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів ВККС, за умови, що в цій більшості є мінімум два представника міжнародних організацій. Тобто, може бути два, може бути три. І представники Ради суддів не зможуть блокувати жодне рішення. Щоб не було ніяких гіпотетично можливих зловживань.

— Навіщо потрібно віддавати міжнародним експертам вирішальний голос у виборі українських суддів?

Шиба: Ми в Фундації DEJURE вважаємо, що без цього провести реальну судову реформу неможливо, оскільки з 2016 року ми намагалися очистити судову владу від непорядних, корумпованих суддів, які кидали активістів без підстав під арешт, або допомагали відбирати майно у громадян.

Вони не були покарані як раз через те, що в попередньому ВККС і Вищій раді правосуддя більшість членів були суддями, які в цій системі давно, вони не хочуть карати своїх колег за мантією, вони допомагають їм приховувати їх порушення, і навіть просуватися по службі. Ми бачили, що кандидати, які не пройшли до Антикорупційного суду, де були задіяні міжнародні експерти, в результаті були обрані з'їздом суддів зі складу Вищої ради правосуддя, який вирішує, кого призначати та звільняти з посади суддів.

Міжнародні експерти в попередньому відборі до Антикорупційного суду показали, що вони здатні об'єктивно оцінювати, і не допускати конкурсами до високих посад кандидатів, у яких в біографії є ​​"темні плями".

Судді системи закривають очі на порушення своїх колег, тому що вони дуже часто самі винні в аналогічних порушеннях. Тому ми не віримо, що без "свіжої крові" в цій системі, в цьому відборі можна буде сформувати дійсно незалежну комісію.

А першим завданням цієї комісії буде заповнити 2 тис. вакантних посад суддів по всій країні.

Звичайно, ми раді тому, що президент наклав вето на законопроєкт у частині голосування. І ми вважаємо, що це правильно, що міжнародні експерти матимуть пріоритет при голосуванні за добропорядність.

Але також у цьому законопроєкті нас хвилює ще нюанс з Вищою радою правосуддя, який залишився. На сьогодні законопроєкт говорить, що ця комісія повинна сформувати список 32 кандидатів, з яких 16 будуть обрані Вищою радою правосуддя. Парламент наступного тижня також розглядатиме законопроєкт 5068, який стосується саме Вищої ради правосуддя.

Якщо він не встигне проголосувати цей законопроєкт у такому форматі, який дійсно дозволить нам також забезпечити, що й ця рада буде добропорядною, то будуть проблеми з майбутнім відбором цієї комісії, оскільки зараз до персонального складу цієї ради є великі претензії.

Вона неодноразово притягувала до відповідальності суддів, які говорили про корупцію і намагалися боротися з системою, і, навпаки, не хотіла відстороняти, наприклад, голову Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) Павла Вовка. І не дала притягнути до відповідальності суддів Майдану.

— Але колізія правок — не єдиний спірний момент?

Веніславський: Абсолютно вірно, що не лише колізія [правок] є підставою для застосування права вето. Там ще є технічний момент — забезпечення пропорційного представництва суддів у складі ВККС. Тому що закон вимагав, щоб там були представники й суддівського корпусу, тобто, діючих суддів, або суддів у відставці, і представників інших професій. Повинна бути збережена професія, яка не була врахована. Президент ось на це вказав.

І також два технічних моменти. Перший — якщо з якихось причин відсутній голова Вищої ради правосуддя, то його повноваження за цим законом повинен виконати виконуючий обов'язки, а це не було передбачено. Тобто, якби було передбачено, що тільки голова Вищої ради правосуддя подає відповідні кандидатури, а його не було з якихось причин на місці, а був виконуючий обов'язки, то формально та юридично він міг виконувати ці повноваження.

І остання пропозиція президента стосується забезпечення діяльності конкурсної комісії. Це є, звісно, досягненням, що там будуть представники міжнародних правозахисних організацій. Не всі можуть володіти належним чином українською мовою, тому перекладачі та інший обслуговуючий персонал, допоміжний, і порядок їх фінансування теж є однією з пропозицій президента.

Я впевнений, що наступного тижня, з понеділка, ми цей закон, з урахуванням зауважень і пропозицій президента, приймемо, і він швидко буде запроваджений у дію.

— Чи згодні ви з тим, що говорила Ірина Шиба про наступний крок на шляху судової реформи, про Вищу раду правосуддя? Чи повинно це бути наступним пунктом?

Веніславський: Це повинен бути паралельний процес. І він уже відбувається.

Минулого тижня Комітет правової політики рекомендував Верховній Раді України прийняти у другому читанні в цілому законопроєкт про внесення змін до закону про Вищу раду правосуддя, про удосконалення діяльності та відбору кандидатів, і про службу дисциплінарних інспекторів, які повинні зробити більш швидкою діяльність Вищої ради правосуддя. І технічну підготовку матеріалів забезпечуватиме дисциплінарна комісія.

Що стосується цього законопроєкту, питання в тому, що він повинен бути практично паралельно прийнятий, тому що там також передбачено, що етична рада повинна оцінити морально-етичні та професійні якості й кандидатів на вакантні посади членів Вищої ради правосуддя, й діючих членів Вищої ради правосуддя. І на це відводиться законом, з перехідними положеннями, три місяці, для того щоб ми все це синхронізували.

Виходить така ситуація: має бути повернуто довіру до Вищої ради правосуддя, повинні пройти перевірку етичної ради всі члени Вищої ради правосуддя, а потім уже ті, які пройдуть, повинні будуть призначити членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яку створюватиме кваліфікаційна комісія. І це повинно бути синхронно, щоб ми не втрачали часу. І я прогнозую, оптимістично, що десь у листопаді-грудні вже повинна бути і нова Вища рада правосуддя, і вона повинна призначити членів ВККС.

— Коли у таких важливих законопроєктах, що стосуються реформ в Україні, з'являються подібні нестиковки з правками, чи не стане це причиною якихось проблем у подальшому?

Шиба: Звичайно. Тому ми й розраховуємо завжди, що депутатами повинні ставати люди, які найбільш професійні, і мають досвід у питаннях, які вони вирішують. На жаль, на етапі підготовки у комітетах так сталося, що не було сильної позиції та підтримки, саме позиції міжнародних експертів.

І лише сильна позиція з боку Офісу президента, й багатьох громадських організацій та їх запити на те, що повинно бути надано їм це право, змінило ситуацію, і в парламенті змінилося рішення.

Але депутати, коли все-таки прийняли дві правки, які між собою конфліктували, вони могли це змінити до передачі президенту. Але, на жаль, Разумков не захотів цього зробити, і передав далі документ президенту.

Тому дуже важливо, абсолютно ви маєте рацію, робити все правильно, щоб за 3-4 роки не було причин оскаржувати такі законопроєкти, і щоб Конституційний Суд їх не визнавав неконституційними.

Веніславський: Я тут згоден з Іриною, що є людський фактор, але, на мій погляд, у цьому разі більш вагомою причиною є — я навіть можу назвати це спецоперацією певних наших політичних опонентів, які вважають себе кращими в країні юристами. І вони достатньо розумні, але цей інтелект вони використовують, щоб цілеспрямовано провокувати таку негативну ситуацію.

І це вже не вперше, коли правки вони ставлять або на підтвердження, або на облік, вони роблять свідомо розбалансування закону. І, по-моєму, президент протягом останнього року змушений втретє застосовувати право вето, щоб усувати ці штучно створені колізії.

— Говорячи про повернення довіри до судової системи, ми розуміємо, що на місцях буде певний опір, і ця "суддівська мафія" навряд чи зникне після перезавантаження комісії ВККС або Вищої ради правосуддя. І навряд чи одномоментно відбудеться заповнення 2 тис. вакантних місць у судовій системі. Коли ж ми зможемо сказати: "В Україні з судами все добре"?

Веніславський: Я думаю, що у всій судовій реформі головною є не діяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка повинна забезпечити вакансії й забезпечити добір сумлінних, моральних людей, а діяльність саме Вищої ради правосуддя.

Судді, які виносять очевидно неправосудні, "замовні" рішення, повинні бути дуже швидко притягнуті до відповідальності, аж до заборони здійснювати правосуддя та звільнення зі складу суддів. І тоді це буде дуже потужним стримуючим фактором для інших суддів.

Причому ще немає законопроєктів, які унеможливлять зловживання учасників своїми процесуальними правами. Тому що зараз сторона захисту підозрюваних або обвинувачених у кримінальному провадженні може скористатися такими лазівками в Кримінально-процесуальному кодексі, які дозволяють процесу розтягуватися на роки. Ось це все потрібно усунути, й тоді довіру до судової влади буде відновлено.

Якщо вас цікавлять мої прогнози щодо термінів, то я думаю, що, коли ми приймемо ось ці два закони плюс змінимо процесуальне законодавство, коли ці всі закони запрацюють, протягом року — до кінця наступного року, я думаю, ми повинні побачити вже позитивні тенденції щодо довіри до судової влади.