"5 вопросов на злобу дня": як працює пропаганда Кремля та як їй протистояти

Україна активно бореться з дезінформацією, яку поширюють кремлівські ЗМІ, зокрема на тимчасово непідконтрольних територіях Донбасу та Криму. Щоб підсилити цей напрям, найближчим часом запрацює Міжнародний центр протидії дезінформації.

Які інформаційні загрози стоять перед Україною, і як їм протистояти — розповів директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрій Кочевенко у програмі "5 вопросов на злобу дня" телеканалу "Дом".

Ведучий програми — Олег Борисов.

— Як працює дезінформація, в чому її принципи?

— Цілі будь-якої дезінформації, мета будь-якого впливу — це зміна поведінки цільової аудиторії. Грубо кажучи, є певна група людей і потрібно зробити так, щоб вони почали діяти в інтересах маніпуляторів. Ми бачили, як це працює на прикладі подій 2014 року, коли громадяни України, зомбовані російською пропагандою, просто виходили й діяли прямо проти державних інтересів, заважаючи нашим Збройним силам взяти під контроль кордон між Україною і Росією. І результат ми теж побачили — постраждали передусім самі ж люди.

Тобто сенс будь-якої маніпуляції — в тому, щоб люди почали діяти в інтересах маніпулятора, навіть якщо ці дії суперечать їхнім інтересам.

Як це відбувається? Це відбувається шляхом постійного масованого медіатиску. Досить мати постійну частоту й потрібне охоплення, щоб ваш інформаційний сигнал коли-небудь досяг мети.

Знову-таки на прикладі тимчасово окупованих територій. Людям постійно повторюють одне і те саме в різних формах, різними каналами комунікації, ефективно експлуатуючи усталені їхні стереотипи, і вони не отримують ніякої альтернативної інформації. То чи варто дивуватися, що потім думка, яку нав'язали, люди сприймають і ретранслюють як власну думку і поводяться відповідно.

— Днями спілкувався зі знайомим із Криму. Він каже, що на півострові досі побутує думка, що в Україні якісь "бандерівці", якісь люди, готові просто вбивати, мучити тощо... Ось території окуповані вже сьомий рік. Як ми можемо зараз донести до людей альтернативну, правдиву інформацію?

— Треба ж розуміти, які колосальні ресурси у свою пропаганду вкладає Російська Федерація.

Адже пропаганда — це не тільки фейки. Пропаганда — це глибинний вплив, який має зачепити саме усталені стереотипи. Адже чому російська пропаганда так вхопилася за тему "бандерівців"? Адже саме цьому слову, власне, дали нове життя. Тому що на той момент вже був якийсь усталений стереотип, який протягом довгого часу нав'язувався радянською пропагандою. І його було легше й ефективніше використовувати.

Якщо навіть взяти історичний період за останні сім років, то ми побачимо, що російська пропаганда брехала в усьому. І те, як вона подавала події в Україні, і те, як представляла українську владу, що це "фашистська диктатура", і що тут будуть концтабори, карателі тощо.

Але ось минули роки, в Україні вже два рази змінилася влада, на відміну від незмінної влади Росії та Білорусі. Міста, звільнені українськими військами, — Слов'янськ, Краматорськ, Лиман, Маріуполь та інші — почали жити нормальним мирним життям, як у всій решті України. Люди працюють, вчаться, відпочивають. Ось приїхати сьогодні до Слов'янська і подивитися, як там живуть — це повинно бути, напевно, найкращим щепленням від російської пропаганди. Але чомусь очевидні речі однаково не є достатнім аргументом або доказом. Чому? А через те, про що я говорив на початку. Тому що частота медіавпливу, яке здійснює Росія, у людини у свідомості може навіть переважити те, що вона бачить на власні очі.

У Росії розуміють, наскільки це важливо, і активно це використовують. І в пропаганду вкладають десятки мільярдів доларів, а можливо, навіть сотні. У таких бюджетах ми, Україна, не можемо з ними змагатися.

Але наша відповідь має бути асиметричною. Передусім на нашому боці правда. А значить, ми можемо набагато ширше і глибше залучати найрізноманітніші сили, найрізноманітніші можливості в цю інформаційну боротьбу. Я маю на увазі як громадські організації, так і незалежних журналістів, блогерів, а найголовніше — всіх наших союзників в інших країнах.

Я підтримую рішення нашої влади в тому, що в назві Центру протидії дезінформації є слово "міжнародний". Тому що треба пам'ятати, що ми не в інформаційному вакуумі перебуваємо.

До того ж Росія, власне, використовує одні й ті самі інструменти як проти України, так і проти Грузії, так і проти Молдови, так і проти Балтійських країн, так і проти Європи. І ми іноді навіть не бачимо, що ми можемо тут бути союзниками та діяти спільно. А значить, набагато збільшити свою ефективність. Окремо вони нас б'ють, і це їм легше вдається, ніж якщо ми будемо разом. Тому нам потрібно ефективно і щільно працювати з нашими союзниками.

— Також щодо боротьби з дезінформацією в школах хочуть ввести уроки медіаграмотності. Чи відомо вже щось про ці плани?

— Уроки медіаграмотності назріли вже давним-давно. І справа навіть не у війні, а в елементарній безпеці та поведінці в медіапросторі. Зараз багато громадських організацій, зокрема у співпраці з нашим центром, реалізують проєкти, пов'язані з підвищенням медіаграмотності. Ми реалізовували ці проєкти в Збройних силах для солдатів і загалом для всіх охочих. Це дуже важливо.

Ось зараз у школах є уроки безпеки життя та здоров'я. Це є обов'язковим предметом шкільної програми. Ось і медіаграмотність повинна стати теж обов'язковим предметом.

Я впевнений, що найближчим часом такі уроки щільно інтегруються в нашу освітню систему, до того ж до початкових класів. Це реальні практичні навички, це реальні правила поведінки в інформаційному просторі, які дають можливість убезпечити наших дітей як від фейків, так і від інформаційних маніпуляцій. А значить, убезпечить їх життя. Тому що ми ж знаємо приклади деструктивного впливу в соціальних мережах, які призводили навіть до трагічних наслідків. Ось саме не допустити цього і покликані уроки медіаграмотності.