1200 км на велосипеді за 90 годин: "Утро Дома" з очільником Kyiv Bicycle Club Денисом Сімковським

Сьогодні, 3 червня, відзначається Всесвітній день велосипедиста. В Україні велорух росте і розвивається кожного року.

Які веломарафони відбуваються в Україні, і як за 90 годин проїхати 1200 км на велосипеді — розповів дворазовий фінішер аматорського марафону Париж — Брест — Париж і глава Kyiv Bicycle Club Денис Сімковський в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Костянтин Октябрський і Анастасія Касілова.

— Коли ви почали займатися велоспортом?

— Десь у 34 роки. До цього я вмів кататися на велосипеді, катався у подвір’ї в дитинстві. Коли я був маленький, тато їздив на велосипеді на роботу. А мама працювала в поліклініці та бачила, які травми отримують велосипедисти, тому вирішила, що одного велосипедиста в родині буде досить.

— Чому в 34 роки ви почали займатися цим спортом?

— Я просто купив велосипед і подумав, що це цікаво.

— Ви — дворазовий фінішер аматорського марафону Париж — Брест — Париж. Яка протяжність цього марафону?

— 1230 км. Його потрібно подолати за 90 годин. У марафоні може взяти участь майже будь-хто. Однак перед цим є відбірковий тур — заїзди на 200-600 км. Щоб не так багато людей сходило. Загалом в марафоні беруть участь до 6 тис. осіб зі всього світу.

— Спортсмен повинен їхати всі 90 годин?

— Є маршрут і ліміт часу. У ці 90 годин можна робити що завгодно, але до закінчення ліміту потрібно фінішувати. Коли я перший раз їхав, я спав десь 4,5 години.

У мене був гірський велосипед, не шосейний. Я багато часу втрачав — поки поїв, поки в черзі постояв. Я дізнався, як можна заснути, сидячи на велосипеді.

— Їсти потрібно на ходу?

— Ні, там є їдальня, де можна нормально поїсти. Із собою спортсмени беруть батончики, поживні гелі тощо.

Вдруге я впорався краще — фінішував за 1,5 години до ліміту, і спав понад 12 годин. І був інший велосипед, інший досвід.

— 12 годин сну — це один раз?

— Ні, чотири рази по чотири години. Чотири години — найоптимальніший сон, він вкладається в ритми. Ще можна спати по 15 хвилин, якщо тобі зовсім погано.

— Чи має Україна шанс стати велосипедною країною?

— Не за нашого життя, мені здається. Всі на автомобілях у нас. Я нещодавно повернувся зі Львова — там велодоріжок не багато. Якщо говорити про Київ, то ситуація змінилася за останні кілька років — навіть з’явилися велосипедні траси. Але чи стало велосипедистам легше? Ні.

За останні роки зросла кількість автомобілів. Був локдаун, громадський транспорт не ходив. І сам громадський транспорт залишає бажати кращого. У Києві нещодавно дозволили перевозити велосипеди в метро, ​​і то, потрібно знімати переднє колесо. Я був у Афінах — там в метро перевозити велосипед можна безкоштовно, без будь-яких обмежень.

— Де ви порадите кататися в Києві?

— Усі, хто живе в центрі, їздять на Труханів острів. Але на вихідних там робити немає чого, тому що занадто багато людей. Краще виїжджати за Київ.

— Розкажіть про Kyiv Bicycle Club — чим ви там займаєтеся?

— Ми проводимо веломарафони — від найкоротших на 200 км до 1000 км. Марафони на 1200 км я наразі не проводжу — не готовий.

Вони проводяться навколо Києва. Великі марафони зачіпають Черкаси, Житомир, але фініш розташований біля Києва.

— Чи є вік, коли вчитися кататися на велосипеді пізно?

— Я колись свою однокурсницю вчив у парку кататися на велосипеді. Вона в 35 років не вміла цього робити.

Потрібно просто посадити людину, підтримувати її в районі сідла, щоб у неї була впевненість, а потім непомітно відпустити. Щоб людина думала, що її тримають, але насправді вона буде їхати сама.

— Чи плануєте брати участь у великих марафонах?

— Париж — Брест — Париж. Він проводиться раз на чотири роки. Щоб туди потрапити, потрібно пройти відбіркові веломарафони — на 200 км, 300 км, 400 км і 600 км. Тільки потім видається номер учасника. Без нього зареєструватися не вийде.