"У мене не лишилося рідних бабусь, але тепер я маю їх сотні": Юлія Карпова розповіла про свій благодійний фонд "Юлині бабусі"

Радіоведуча Юлія Карпова наприкінці травня заснувала благодійний фонд "Юлині бабусі". Понад усе вона любила своїх бабусь, саме тому почала опікуватися бабусями та дідусями Київщині. Історію волонтерки дізнавайтеся у сюжеті програми "Ранок Вдома". 

Юлія Карпова — ведуча шоу "Хеппі Ранок" на радіо "Хіт FM", має відмінне почуття гумору, обожнює свою роботу та рідну Житомирщину. Займається боксом і тверком, має улюбленого песика Капріо. Пів країни щоранку прокидається під її нестримний сміх та позитивний настрій. 

"Я — не та людина, яка після 24 лютого різко дерусифікувалася. Я ніколи не була русифікована, я україномовна в принципі. Ніколи не дивилась російський YouTube, не слухала російську музику, тому якогось культурного зламу в мене не було", — каже вона.

На початку війни, коли дві ракети пролетіли над її будинком, Юлія виїхала з Києва. Після повернення додому наприкінці травня заснувала благодійний фонд "Юлині бабусі". 

"Бабусі — це мій найбільший в житті сентимент. Моє дитинство закінчилося, коли не стало другої бабусі. Ще до повномасштабної війни коли виходила із супермаркету, готова була віддати усе тим бабусям і дідусям, які стояли поруч. Коли ми поїхали в звільнені від росіян села, я зрозуміла, що таких бабусь там маса", — пояснює волонтерка і радіоведуча.

Так Юлія стала опікуватися старенькими на Київщині. Почалось усе з одного повідомлення. В ефір написала дівчина Оля — попросила поширити в соціальних мережах інформацію про збір коштів для потреб літніх людей із деокупованого села. Проте радіоведуча переживала, чи не є це шахрайством, оскільки Олю вона особисто не знала. Тоді дівчата домовилися поїхати на закупку гуманітарної допомоги разом і разом відвезти її в село. Зараз Оля є правою рукою Юлії.

Найважчою була поїздка до Горностайпільського притулку для літніх людей, що розташований неподалік Чорнобиля, пригадує Юля. Під час російської окупації працівники закладу перетирали на борошно мерзлу кукурудзу і випікали млинці, аби пацієнти не померли з голоду. Це її дуже вразило. Спершу мешканці притулку не довіряли черговим волонтерам та майже не спілкувалися. Лише під час третьої поїздки почали впізнавати, їхали до неї на візочках, мов до рідної, аби обійняти та кричали: "Наша Юля приїхала".

"Я відверталася, щоб вони не бачили, як я реву. Сльози аж у вуха затікали. Але я розуміла, що ось настав той момент, коли вони довіряють, чекають, впізнають і навіть наважуються про щось попросити", — каже Юлія.

Після цієї поїздки волонтерка зрозуміла, що не зможе їх покинути і робитиме все, що їй до снаги. Комусь треба записати диск із фільмами, комусь — привезти апельсини, а Дмитровичу, наприклад, — знайти першокласний чай, бо він на тому добре розуміється. Чоловік втратив зір, але за запахом може визначити сорт чаю і сказати, в яких долинах Китаю його виростили. 

"Він якось мені розказав, що коли ще жив у Києві, зайшов у магазин і попросив якийсь чай. Той коштував 150 гривень. Дмитрович не міг собі його дозволити, тож просто потримав у руках, аби знати, який на дотик чай за 150 гривень. Через місяць до нього приїхав величезний пакет чаю. У мене не залишилося рідних бабусь і дідусів, але тепер у мене їх є сотні", — розповідає Юлія Карпова.

Згодом з'явилися "Бабусині онуки" — українські воїни, які захищають Україну на Донбасі. Їм теж допомагає благодійний фонд — купують амуніцію та їжу. 

"Це мій перший підопічний підрозділ. В ньому воює мій друг, зараз вони під Бахмутом. Так у мене з'явилися розвідники, які періодично приїжджають за їжею, спецпризначенці", — каже засновниця фонду.

У команді Юлі працює наразі п'ятеро людей. Всі вони — фанати своєї справи. Волонтерка хоче розширити свій фонд і залучити міжнародних донорів, аби можна було охопити якомога більшу кількість людей.

Читайте також: Про найдивніші евакуації: розповідає Денис Христов у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"