Там, де немає свободи слова: журналісти Мемедемінов і Асєєв згадують про життя в окупації (ВІДЕО)

Спроби публічно говорити правду про те, що відбувається в окупованому Криму зазвичай закінчуються звинуваченнями в тероризмі та тюремним вироком на 20 років. Серед політичних в'язнів Кремля зараз — 9 цивільних журналістів. На початку березня цей список поповнив кореспондент видання "Крим. Реалії" Владислав Єсипенко. Сьогодні, 6 червня, в Україні відзначають День журналіста. З телеканалом "Дом" своїми історіями поділилися колеги, які, ризикуючи власним життям, виконували свою роботу там, де немає свободи слова.

До окупації Криму Нариман Мемедемінов вів свій блог в YouTube. А після — знімав і викладав в інтернет відео обшуків в будинках кримських татар і "суди" над ними. Після березня 2014 року незалежних ЗМІ на півострові не залишилося, саме Наріман стояв коло початків нової професії — громадської журналістки.

У жовтні 2019 року російський суд засудив його до 2,5 років ув'язнення. Звинувативши в "публічних закликах до здійснення терористичної діяльності через інтернет". 21 вересня 2020 року він повернувся додому. Але займатися журналістикою йому тепер не можна.

"Наших хлопців — позитивних, з активною громадянською позицією, які несуть виключно благо і добро — заарештовували та звинувачували в якихось страшних злочинах, які вони не скоювали. І про це потрібно було говорити. Тому я брав телефон і йшов на цей "суд", щоб фотографувати, знімати", — поділився Наріман.

15 років у в'язниці на непідконтрольній Києву частини Донеччини за нібито "шпигунство" повинен був провести журналіст Станіслав Асєєв. За щасливим збігом обставин йому вдалося уникнути покарання. Асєєв повернувся додому практично відразу після винесення йому "вироку" — під час взаємного звільнення ув'язнених 29 грудня 2019 року. До цього були 28 місяців в катівнях таємній в'язниці "Ізоляція". Сам Асєєв називає це місце сучасним концтабором в центрі Донецька. Там тортури над людьми стали буденністю.

"Там ціла розгалужена система тортур. Найпоширеніший варіант — катування електричним струмом. Вас можуть під час тортур змусити "тримати стінку". Це коли людина широко розставляє руки та ноги, й так може стояти кілька діб. Фактично, поки ноги не набрякнуть і вона не впаде. Якщо вона падає, її починають бити", — розповідає Асєєв.

Владислав Єсипенко і ще сотні журналістів і активістів опинилися за ґратами за сміливість і правду. Випадки затримань — це демонстрація сили, каже правозахисниця Тетяна Печончик. Окупаційна влада, за її словами, діє зухвало і по класиці ФСБ.

"Наша організація лише в Криму зафіксувала близько 600 фактів переслідування журналістів. Найбільша хвиля була у 2014-2015 роки. Це було багато силових методів затримання журналістів, коли вилучали їх майно, коли катували", — коментує Печончик.

За переслідування журналістів в окупованому Криму українські правоохоронці відкрили 22 кримінальних провадження за 44 фактами. Це і довільні затримання, напади, погрози, ліквідація незалежних ЗМІ, а також блокування альтернативних джерел інформації. Такі справи терміну давності не мають, щоб була можливість у будь-який момент повернутися до розслідування.

Читайте також: Підсумки 6 червня: День журналіста, в очікуванні зустрічі Байдена з Путіним та лікування дитячих сердець (ВІДЕО)