"Специальный репортаж": зробити державу зручною — цифровізація в Україні

Ілюстративне фото: kanaldom.tv

Смартфони, комп'ютери, інтернет, роботи й навіть вживлені під шкіру чіпи замість платіжних карток — все це стало невід'ємною частиною нашого життя. Забути смартфон, виходячи з дому, — мабуть, один із найчастіших страхів сучасної людини. А такі документи, як паспорт, права водія, дипломи та квитки, давно перетворилися на цифрові. Докладніше про діджіталізацію в Україні — у "Специальном репортаже" Влади Цуркан.

Переваги та виклики

Цифровізація. Слово, яке ще кілька років тому могло збентежити звичайну людину. Тепер це невід'ємна частина сучасного життя. Україна — не виняток. Завдяки цифровізації державні послуги стають доступнішими.

"Змінити ставлення людей до держави, тому що у багатьох людей, зокрема у мене, вона асоціювалася із чергами, із чимось тривалим і неефективним. Люди сплачують податки, наймають політиків, чиновників, щоби вони робили з держави ефективний інструмент вирішення проблем", – каже віцепрем'єр-міністр України — міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.

Упродовж останніх двох років Україна зробила величезний крок у цифровій галузі. Ми вже визнаємо електронні паспорти та прирівняли їх до паперових. В Україні — найшвидша реєстрація бізнесу у світі та зручна система сплати податків. "Держава у смартфоні" — таку назву має урядова програма.

"Це можливість створити бренд України у світі, як країни, що швидко розвивається, ефективної, цифрової. Саме в цифровізації ми можемо зробити такий важливий стрибок, який нас виділятиме. Якимись іншими речами складно здивувати світ. Але в цифровізації нам вдається робити речі, про які говорять у світових медіа та уряди інших країн", — продовжує Михайло Федоров.

Упродовж кількох років Мінцифри планує перевести 100% державних послуг до Інтернету, залишивши у минулому паперовий документообіг в Україні. Будь-яка послуга від держави буде доступна протягом лічених хвилин — для цього людині не доведеться виходити з дому. А замість кабінетів та черг — портал "Дія" та пара кліків.

Але насправді не все так просто. У суспільстві утворився помітний цифровий "розрив". Молодь із легкістю пристосовується до змін, а ось люди старшого віку переважно менш сприйнятливі до новацій.

Віталій Кононов — пенсіонер із Дніпра. Разом із дружиною мешкають у скромній квартирі в одному із спальних районів міста. Обом — за 70. Подружжя зізнається — саме слово "діджиталізація" запам'ятали не одразу. А дозволити собі сучасний гаджет не можуть.

"На нашу пенсію платить 3 тис. за крутий телефон — ми не маємо. А якби була можливість, то, може, і я щось навчився б у тому телефоні робити", — каже пенсіонер.

Згідно зі статистикою національного додатка "Дія", дійсно, користувачів від 20 до 40 років значно більше, ніж старших за 60 років. У Міністерстві цифрової трансформації запевняють, що про проблему знають і намагаються її вирішити.

"Для цього є продукт "Дія" — Цифрова освіта" — там можна пройти велику кількість безкоштовних курсів. А якщо немає доступу до технологій, немає смартфона, комп'ютера — щоби людина приходила до Центру надання адміністративних послуг, і там отримувала якісні послуги", — продовжує Михайло Федоров.

Водночас, згідно з опитуваннями, більшість людей України позитивно оцінюють прагнення країни до диджиталізації.

Однак розвиток технологій та цифровізація, крім зручностей та благ, несе за собою ще й низку викликів — як для держави, так і для бізнесу та населення. Так, за оцінками ООН, до 2030 року IT-галузь може дати понад 24 млн. нових робочих місць. Водночас понад 800 млн осіб можуть втратити свою роботу. Ми вже зараз бачимо, як машини витісняють людей: роботи-доставники, автопілоти, автоматизоване виробництво тощо. Це спричинить безробіття та подальше збільшення прірви між бідними та багатими.

Кіберзлочинність

Серед інших викликів — проблема інформаційної безпеки, зокрема внаслідок зломів. Хакерські атаки впродовж минулого року обійшлися світовій економіці у понад 1 трлн дол. — це близько 1% світового ВВП. Держави витрачають мільйони доларів для забезпечення своєї кібербезпеки. Україна не стала винятком. Цього року у столиці відкрився Національний координаційний центр кібербезпеки.

"Суть координації полягає в тому, що ми повинні всі суб'єкти, які є основними для забезпечення кібербезпеки, у разі великих атак на нашу державу, вибудувати в бойовому розрахунку так, щоб вони один одному не заважали і могли синхронно однаково захиститися. А потім зробити контратаку". , або виконати інші операції, щоби виявити злочинну діяльність агресора", — пояснює заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України Сергій Демедюк.

Але загрози існують і всередині держави. Так, лише за 4 міс. цього року, порівняно з минулим, кількість кіберзлочинів зросла на 25%. Станом на початок літа зафіксовано понад тисячу інцидентів.

"Кіберзлочини — глобальна проблема для всього світу, зокрема й для нашої країни. Але основний напрямок атак на нашу країну — це тому, що йде гібридна війна, по-друге — це мета фінансового збагачення", — зазначає експерт із кібербезпеки Сергій Денисенко.

Кіберзлочини поділяють на три типи, залежно від того, проти кого його вчинили: проти держави, бізнесу чи громадян.

"Якщо це державна організація, то відбувається повністю блокування його роботи, шифрування якихось даних, або крадіжка цих даних для подальшого його використання з будь-якою метою. Якщо це бізнес, то переважно це для того, щоб отримати якусь фінансову винагороду. Ну а якщо це звичайні громадяни, то це — починаючи від шантажу закінчуючи отриманням фінансової винагороди за повернення акаунту, наприклад, у соціальній мережі, або повернення чи нерозповсюдження інформації", — продовжує Сергій Денисенко.

Експерт зазначає, що бізнесу часом вигідніше піти на умови кіберзлочинців і відкупитися, ніж звертатися до Кіберполіції, адже затримка здирників може забрати тривалий час, а для підприємців це втрата набагато більших грошей, ніж вимагають хакери.

А часом можна потрапити і на відвертий "IT-розвод".

"Були кібератаки на найбільшу мережу аптек в Україні, яка була інфікована, тому дані та вся інформація була зашифрована, після цього вимагали викуп. Відповідно — після того, як викуп заплатили, нічого не змінилося. Лише частково розшифрували", — говорить Сергій Денисенко.

Із найпоширеніших кіберзлочинів — онлайншахрайство, виманювання грошей через інтернет, продаж баз даних, DoS-атаки та фішинг.

"Фішинг — це коли вам на електронну пошту приходить тематичний лист, в якому є якесь вкладення. Ви це вкладення відкриваєте, і відбувається прихована установка на ваш комп'ютер, мобільний телефон якогось програмного забезпечення, за допомогою якого зловмисник має повний доступ до пам'яті, і може керувати", — пояснює Сергій Денисенко.

Якщо така програма потрапить на комп'ютер нотаріуса, зловмисник зможе, наприклад, внести зміни до реєстру власників нерухомості.

"Шкідливе програмне забезпечення до бази нотаріусу само собою не зайде й не змінить документи. За цим стоїть якась конкретна людина. Шляхом підбору паролів та логінів вони туди заходять, і під виглядом нотаріуса просто змінюють документи. Нотаріус у цьому разі не відповідатиме за правильного розслідування справи, тому що Кіберполіція у змозі вирахувати місцезнаходження, із точною адресою особи, яка робила підміну документів", — розповідає адвокат із кіберзлочинів Андрій Турій.

Хакери

Проблеми із збереженням особистих даних у мережі формують недовіру суспільства до цифровізації. Сьогодні за гроші можна отримати доступ практично до будь-якої бази даних. Сергій Денисенко пояснює — найцінніша для хакерів та кіберзлочинців інформація — щодо персональних даних громадян.

"Тому що, перше — можна перепродати, щоб на ці дані брали якісь кредити. Друге — цю базу даних можна використовувати для відстеження будь-якої людини: місце перебування, що вона купує, куди їздить і т. ін. І третє — шантаж", — перелічує експерт із кібербезпеки.

У мережі вже навіть гуляє міф — що бази даних "зливаються" нібито через державну "Дію". У Міністерстві цифрової трансформації запевняють: це неможливо, оскільки додаток та портал не зберігають жодної інформації, а лише підтягують її з реєстрів.

"Коли ви отримували свій паспорт або закордонний паспорт, ви потрапили до демографічного реєстру. І коли ви авторизуєтеся в "Дії", лише з реєстру підтягується інформація про вас, а не створюється нова база даних", — каже Михайло Федоров.

Насправді хакери отримують доступ до реєстрів безпосередньо. Експерти з кібербезпеки зазначають, що зламати базу даних — складно, тому зловмисники йдуть простіше: підкуповують співробітника фінансової чи державної установи, щоби той "злив" доступні йому списки.

Втім, віцепрем'єр-міністр — міністр цифрової трансформації України переконаний: цифрові документи набагато безпечніші за паперові.

"На цифровий документ неможливо взяти кредит, бо необхідно, щоб там була відео- та фотоверифікація. А паперові документи… Ось ви ксерокопію робили, і навряд чи знаєте, де вони знаходяться. Ми фактично не можемо їх контролювати. Один орган іншому передав, компанія іншій компанії передала. Але з електронним документом, якщо хтось намагається взяти на вас кредит, то до вас надходить сповіщення у "Дії", — продовжує Михайло Федоров.

Підробка сертифікатів про вакцинацію, фальшиві результати тестів. Люди навчилися підробляти цифрові документи і навіть робити фейкові копії державних додатків.

У жовтні Кіберполіція спіймала двох хлопців, які в різний час розробили дуже схожі дизайну на "Дію" програми, та продавали їх за невелику суму в інтернеті. У підроблених "Діях", окрім фейкового паспорта, можна було генерувати ще й фейковий COVID-сертифікат. Наразі молодим людям загрожує до 6 років позбавлення волі.

"Уявіть, що хтось підробив Facebook. Але ж ви не авторизовані на цьому сайті, там немає ваших листувань. Це зовсім інший продукт, просто схожий на Facebook. Цей хлопець створив продукт, який у дизайні схожий на "Дію". Коли я візьму свою камеру і знайду на QR-код для входу в "Дію", то мені покажуть, що документ дійсний. У режимі реального часу йде запит до реєстру. Всі інші продукти, які б не створювалися, вони ніколи не будуть підключені до реєстру", — каже Михайло Федоров.

До покарання одного з юних хакерів підійшли "творчо": до оголошення вироку він тимчасово відточуватиме свій талант на благо держави. Наразі він є радником на громадських засадах в одного із заступників голови Міністерства цифрової трансформації.

За словами Сергія Денисенка, кіберзлочинців-аматорів виявити досить легко. А ось досвідченіших ловити набагато важче, оскільки вони маскують своє місцезнаходження, використовуючи сервери, що перебувають за кордоном.

"На території України правоохоронці мають до них фізичний доступ. Вони можуть їх вилучити та простежити весь ланцюжок: хто, де, куди й звідки ці всі злочини чинив. 90% кібератак ідуть з боку Російської Федерації: тобто IP-адреси, які зареєстровані на цій території, зокрема на непідконтрольних територіях", — каже експерт із кібербезпеки.

Як себе захистити

Не дотримуючись кібергігієни, ми стаємо вразливішими до зламів і кібератак. Чи часто ви залишаєте свої дані на інших сайтах? Наприклад, повну інформацію про банківську картку для взяття кредиту? Номер телефону та електронну пошту для реєстрації на якомусь ресурсі? Як часто ви через піратські сайти завантажуєте платні програми, музику чи відео? Дуже часто наслідком такої недбалості стає доступ до вашої приватної інформації.

"Випадок був: прийшов до нас адвокат, і каже, що у нього телефон гріється і погано працює зв'язок. Коли ми проаналізували ті програми, які там стоять, ми знайшли додаток під назвою "Ліхтарик", який копіював пам'ять телефону та відправляв на IP- адреси у РФ. З якою метою — невідомо", — говорить Сергій Денисенко.

Щоби не потрапити на вудку кіберзлочинців, потрібно уважно стежити за тим, що ви завантажуєте в інтернеті, яку інформацію залишаєте на сайтах, і де реєструєтеся. Також важливо вигадувати складніші паролі на техніку та ставити двоетапну автентифікацію на акаунти своїх соціальних мереж. А якщо ви все ж таки стали жертвою кіберзлочину, то слід якнайшвидше звернутися до поліції.

Цифровізація для ОРДЛО та Криму

За правильного підходу та одночасного вирішення питань з безпекою цифровізація — абсолютно позитивний процес. З цим, напевно, погодяться і жителі окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) та окупованого Криму, які лише завдяки диджиталізації державних послуг отримали до них доступ, і на кілька кроків наблизилися до України.

"Це такий місток, який ми постійно маємо з нашими громадянами, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Спрощення доступу до послуг. Така близькість: людина, перебуваючи вдома, може скористатися [українськими державними] послугами", — каже заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Снавер Сейтхалілєв.

Цифрові послуги розробляються окремо для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), для мешканців тимчасово непідконтрольних територій та для населення регіонів, які з ними межують. Кожен із варіантів має свої відмінності.

"Ми впровадили електронну довідку ВПО в "Дію". Вже понад рік вона функціонує постійно, нею користуються наші громадяни. Зараз працюємо над тим, щоби подовження цієї довідки у разі зміни адреси відбувалося також онлайн", — продовжує Снавер Сейтхалілєв.

Лише впродовж останніх 2 років для внутрішньо переміщених осіб та мешканців ОРДЛО та окупованого Криму впровадили послугу єМалятко — дистанційне отримання свідоцтва про народження дитини. Також уможливили віддалену верифікацію для продовження соціальних виплат, і відкрили сервісні центри для прямого звернення до української влади.

Водночас, аби скористатися більшістю нових послуг, мешканці непідконтрольних територій повинні мати біометричні документи, а з цим в ОРДЛО та в окупованому Криму — великі проблеми.

"У будь-якому разі людина має приїхати один раз — отримати біометричний документ, будь то ID-картка або закордонний паспорт. Потім за фактом ми хочемо прибрати непотрібні виїзди та переходи кордонів тощо. Наша стратегія — щоби людина мінімально [зазнавала] труднощів", — наголошує Снавер Сейтхалілєв.

У найближчому майбутньому Мінреінтеграції планує запустити ще кілька електронних послуг. Зокрема — онлайн-подання документів до українських вишів для абітурієнтів з ОРДЛО та окупованого Криму, а також — електронну чергу на контрольних пунктах в'їзду-виїзду (КПВВ) та віртуальні мобільні номери.

Ще одна дуже важлива властивість цифровізації — вона, хай віртуально, але фактично стирає лінію зіткнення між підконтрольною та непідконтрольною територіями. Можливості діджиталізація демонструє громадський проєкт Mriia: power for change. Його автори за допомогою комп'ютерних ігор навчають дітей, які мешкають в ОРДЛО, протимінної безпеки.

"Цінність ігрових світів, які ми створюємо, у тому, що там немає коронавірусу, військових дій, блокпостів на лінії розмежування. При цьому там є можливість спілкуватися, щось будувати, впізнавати щось нове, дружити. Щоби діти були єдиним всесвітом соціально-культурного простору. Щоби вони знали та розуміли, що таке права людини, демократичні цінності", — ділиться автор проєкту Денис Шиленко.

Тренінги проходять на базі ігор Roblox та Minecraft. У Minecraft персонаж за допомогою блоків вибудовує цілий світ. У цьому світі діти з обох боків лінії зіткнення без перешкод можуть навчатися та взаємодіяти один із одним. Граючи разом, діти навчаються базових навичок безпеки, які допоможуть тим, хто живе у зоні бойових дій. Подібні проєкти, які б не існували без цифрових технологій, роблять цінний внесок у майбутнє, особливо — в контексті реінтеграції ОРДЛО.

Цифровізація — це зручно, вигідно та інклюзивно. Процес диджиталізації — безповоротний. І можна впевнено сказати, що розвиток інтернету, мобільних комунікацій та технологій, онлайнсервісів, соціальних мереж, IT-економіки — це ніщо інше, як черговий ступінь еволюції людства.

Прямий ефір