"Спеціальний репортаж": протиповітряна оборона — захистити небо над Україною

Протиповітряна оборона України — перший фронт захисту від ворога у разі повномасштабного наступу. Чи готові українські військові швидко відбити атаки у разі повномасштабного вторгнення Росії та чи вистачить потужності української ППО, щоб виграти бій, — про це у проєкті "Специальний репортаж" телеканалу "Дом".

Авторка репортажу — Лариса Зубенко.

Авіація

На військовому аеродромі під Києвом базується одна з бригад сил протиповітряної оборони, яка перебуває у підпорядкуванні повітряного командування "Центр". Декілька разів на тиждень, зважаючи на погоду, військові здійснюють планові польоти. На їхньому озброєнні — МіГ-29, винищувачі четвертого покоління. Від старого зразка залишився лише фюзеляж — "начинку" винищувача модернізують українські конструктори.

"На літаку МіГ-29 можливе перехоплення, захоплення засобів повітряного нападу противника, крилатих ракет, маловисотних і малошвидкісних цілей у діапазоні від 50 м до 20 км. Також МіГ-29 здатний вражати наземні цілі засобами керованого озброєння, некерованими ракетами, а також бомбардувальним озброєнням", — розповідає командир бригади тактичної авіації повітряного командування "Центр" Олексій Манюшкін.

На точках-підвісках МіГ-29 військові розміщують ракети "повітря-повітря", які вражають цілі з відривом до 60 км, і ракети ближнього бою Р-73, щоб вразити об'єкт, що у 30 км.

У Центрі управління польотами координують дії льотчиків у небі. Якщо зв'язок із центром обірветься, МіГ-29 обладнані власною системою пошуку цілі в радіусі 200 км. Адже винищувачі у разі повномасштабного вторгнення захищатимуть важливі об'єкти інфраструктури — гідроелектростанції, греблі, військові частини. Вилетіти МіГ-29 можуть протягом 10 хвилин після перших сигналів про небезпеку.

"Велика війна починається з масованого ракетно-авіаційного удару. Перший удар приймає система протиповітряної оборони країни, а потім уже розгортання військ приводить у дію військову систему ППО, починаючи від далеких рубежів і закінчуючи переносними зенітно-ракетними комплексами, які використовуватимуть звичайні бійці в перших лініях оборони або у складі підрозділів сухопутних військ", — пояснює полковник запасу Збройних сил України, військовий експерт Олег Жданов.

СУ-27, МіГ-29, СУ-25, СУ-24 та інші бойові одиниці — в українській протиповітряній обороні публічно говорять про якісний, але не кількісний склад свого арсеналу. Проте озброєння вистачить, щоб відбити можливий напад, упевнені військові.

"Закуплені у Туреччини безпілотні системи, такі як "Байрактар". З найновішого озброєння, яке зараз є у ППО, — це радіотехнічні війська, які мають повний цикл виробництва, ремонту та модернізації на території нашої держави. Авіація Повітряних сил, що цілодобово відстежують повітряні цілі. Зразки продукції наших вітчизняних підприємств навіть постачаються провідним країнам світу", — перелічує спікер командування Повітряних сил Збройних сил України Юрій Ігнат.

З останніх модернізацій — 2,5 тис. одиниць озброєння та військової техніки, 20 тис. одиниць стрілецької зброї, а також ремонт 145 зенітних керованих ракет, близько 800 одиниць основних зразків техніки. Такі цифри озвучує командування сил логістики.

Допомагають укомплектувати армію і західні партнери. На захисті України тепер буде озброєння із США та Великої Британії. До України вже доставили 700 протитанкових керованих ракет Javelin, 2,2 тис. протитанкових гранатометів NLAW, 200 штурмових гранатометів BDM та іншу техніку. І це не межа — спільними зусиллями держави, волонтерів та міжнародних партнерів сьогоднішня армія України в рази сильніша за ту, що була до 2014 року, запевняють військові.

"До початку війни в Україні ігнорувалися питання безпеки, кошти переводилися на другорядні статті. І з бюджету країни безпосередньо на ЗСУ виділявся 1% ВВП. Це історія не лише нашої держави, а світовий досвід, — таке фінансування забезпечує повільне вмирання Збройних сил, що у нас і відбувалося", — наголошує військовий експерт, генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ Ігор Романенко.

Забезпечувати спокій у небі НАТО допомагає і безпосередньо авіарозвідкою. Три літаки цілодобово стежать за пересуванням військ Російської Федерації навколо України. Вони працюють у напрямі північних кордонів, сходу України, окупованого Криму та невизнаного Придністров'я.

Тим часом у Генштабі вивчають досвід ведення війни російською армією в Сирії та Південній Осетії та проробляють можливі сценарії. Наприклад, зараз на кордонах з Україною Росія розгорнула ракетні комплекси "Іскандер". Вони мають на озброєнні два типи ракет — крилаті та балістичні. Збити їх українські військові зможуть зенітно-ракетними комплексами С-300 та БУК.

"Росія розумітиме, що легкої прогулянки тут не буде, в українському небі, оскільки система ППО працює у нас ефективно, злагоджено. Постійні тренування, командно-штабні тренування двосторонні. Ми вчимося реагувати на те, що відбувається", — наголошує спікер командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Нинішнього року в державному бюджеті на оборону закладено на 10% більше коштів, ніж минулого, — понад 280 млрд грн. А це майже 6% ВВП, як того й вимагає указ президента.

"На затвердженні у Ради національної безпеки і оборони перебуває конкретна програма на 10 років, вона підготовлена ​​Міністерством оборони разом зі Збройними силами, вона передбачає орієнтовне фінансування на 10 років — 250 млрд грн. Але зараз все це ще раз прораховується, враховується. Проєкт буде затверджений РНБО, й відповідно, під це буде написана державна цільова програма, затверджена парламентом. І це буде окремий рядок у бюджеті України. Але є речі, які ми просимо партнерів надати вже зараз, негайно, щоб захистити наше небо", — наголосив міністр оборони України Олексій Резніков.

Укриття

Поки військові готуються відбивати можливі атаки, місцева влада відновлює споруди цивільного захисту, де можна перечекати перші години активних бойових дій.

Більшість городян зможуть сховатися у спорудах подвійного призначення та найпростіших укриттях. У разі силового сценарію бігти потрібно буде до найближчого підвалу, метро, ​​підземного переходу або паркінгу, які визначені як укриття. Їх можна знайти на сайтах міських адміністрацій. Найімовірніше, це буде підвальне приміщення сусідньої школи чи підприємства.

"Для захисту населення міста ми пропонуємо об'єкти подвійного використання. Це підвали, напівпідвали, 47 поглиблених станцій метрополітену, паркінги, підземні переходи. Таких об'єктів у нас у місті майже 4,5 тис. У такому фонді захисних споруд ми можемо захистити приблизно 2 млн 800 тис. осіб. У місті вмикатимуться сирени. Почувши сирену, потрібно включити телебачення, радіо, інтернет і подивитися, що повідомлятиме наш оперативний черговий", — каже директор Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації Роман Ткачук.

Станом на кінець минулого року в Україні було понад 21 тис. захисних споруд. З них понад 5,7 тис. — сховища та майже 15,5 тис. — протирадіаційні укриття. Проте лише дві третини з них перебувають у задовільному стані. Облаштувати та підготувати укриття можна й у мирний час — принести туди запаси води та предметів першої потреби.

Доки цивільні будуть у надійних укриттях, сили протиповітряної оборони матимуть можливість відбити перші атаки.

Протиповітряна оборона України — комплексне поняття. Це авіація, розвідка, радіотехнічні та зенітні ракетні війська. Вона взаємодіє і з ППО сухопутних військ. Їхня робота у разі активних бойових дій — злагоджена та погоджена. І хоча більшість техніки, як іронізують самі військові, старша за тих, хто її використовує, вітчизняна ППО виконає свою функцію — захистить цивільних.

Ізраїль

Україна далеко не єдина країна світу, яка живе в умовах постійної загрози. Арабо-ізраїльський конфлікт триває упродовж десятків років. Але крім ППО захищає ізраїльтян від ракет система "Залізний купол".

Минулого року весь світ облетіли кадри, як "Залізний купол" відбиває ракетну атаку на Тель-Авів: масований залп десятків ракет — і жодна з них не досягла цілі. За ті 30-40 секунд, поки ракети з Гази летять у бік Ашдода або Тель-Авіва, купол встигає засікти пуск, розрахувати траєкторію та, зважаючи на ступінь небезпеки, збити чи проігнорувати ціль.

"Системи, які стоять у нас на озброєнні, майже виключають роль людини у стрільбі. Наше завдання — їх швидко підготувати та розгорнути. Далі ми просто спостерігаємо і готові усунути несправності, якщо вони з'являться. Комплекс сам ухвалює рішення на перехоплення", — розповідає командир курсу протиповітряної оборони Ізраїлю Іран Коен.

Людський мозок просто не в змозі настільки швидко реагувати. Під час операції "Страж стін" у травні минулого року комплекс перехопив понад тисячу палестинських ракет. Ціна самої ракети, яку випускає система "щита", спочатку сягала 100 тис. дол. Зараз її вдалося здешевити — в середньому до 66 тис. євро. Але нейтралізувати ворожий снаряд дешевше, ніж відновлювати житлові квартали та виплачувати компенсації. Останній масований обстріл ізраїльських міст стався у травні минулого року.

У такій реальності Ізраїль мешкає упродовж останніх 20 років. З 1991 року всі квартири у країні будуються з індивідуальною кімнатою-укриттям. У ній сталеві, броньовані двері зі спеціальними розпірками. Вони потрібні для того, щоб ударна хвиля не вбила двері до кімнати. Стіни — з армованого залізобетону близько 15 см завтовшки. А вікно закривається за допомогою віконниці з броньованої сталі. Вважається, що така кімната-укриття здатна витримати пряме влучення снаряда 122 мм.

Такі укриття є не лише в будинках та квартирах — у будь-якому офісі чи на підприємстві кожен працівник знає, де ховатися під час обстрілу. Затверджено навіть спеціальну норму — відстань до найближчого укриття і час, упродовж якого до нього можна дістатися.

"У нас по всьому заводу є укриття, які в межах 20-25 м від будь-якого місця, в якому людина перебуває. Ми маємо 30 секунд з тієї миті, коли ми чуємо сирену. І тому дуже легко дійти до будь-якого захищеного місця. Коли ми чуємо сирену, люди просто залишають робоче місце, зупиняють машини, які можна зупинити, та йдуть до укриття — доки ми не отримуємо дозволу вийти з укриття. І ми продовжуємо працювати. І так 24 години на добу", — каже начальник відділу підприємства Дмитро Розенберг.

Проте навіть за такої системи звикнути до постійних обстрілів складно.

"Навіть зважаючи на "Залізний купол". це проблематично. Коли сидиш удома, п'єш чай, і починає вити ця сирена, а вона виє в такій тональності, що пломби із зубів випадають... Але загалом треба сказати, що ізраїльтяни, абсолютно недисциплінований народ, у такі періоди стають дуже дисциплінованими. Людям з дитячого садка пояснюють, як поводитися, що робити, куди бігти, яких дотримуватися правил", — ділиться ізраїльський журналіст Сергій Ауслендер.

Служба тилу, військова структура, підпорядкована Міністерству оборони Ізраїлю, проводить регулярні навчання, публікує правила поведінки під час бойових дій. Дітей цього навчають змалку. Із головних правил: завила сирена — тікай ​​до укриття. Застала на відкритому місці — лягай на землю. Впродовж 20 років із Сектора Гази по Ізраїлю було запущено близько 8 тис. ракет, загинули 58 людей.

В Україні система "Залізний купол" могла б застосовуватися лише у виняткових випадках, кажуть експерти. Захищати весь повітряний простір постійно потреби немає.

"Вона дуже ефективна в тому, що використовує гіперзвукові ракети, вони можуть перехоплювати навіть артилерійські та реактивні снаряди, які випущені територією об'єкта. "Залізний купол" у нашій країні був би доречним, скажімо, для захисту атомних електростанцій. Батарея може захистити площу якраз на 150 кв. км. Це тактична система, вона не далекого радіусу дії", — зазначає військовий експерт Олег Жданов.

Сучасна, надійна протиповітряна система — запорука мирного неба над нашими головами. Добре, якщо Україна найближчим часом закупить військову техніку в інших країнах, ідеально — якщо українська армія буде озброєна унікальними вітчизняними розробками. А от у тому, що нашим військовим вистачить професіоналізму та сили духу відбити будь-які атаки ворога, українці впевнені.