Що таке "міни-пелюстки" і хто їх розкидає по Донецьку: інтерв'ю з Павлом Лисянським

Міни ПФМ-1 "Пелюстка". Фото: Facebook

Найбільш масова технологія мінування у період війни Росії проти України — використання касетних мін. Випускається снаряд, що розкривається у повітрі та розкидає міни на велику територію.

З кінця липня вулиці окупованого Донецька усіяні мінами ПФМ-1 "Пелюсток". "Міни-пелюстки", або, як їх ще називають, "міни-метелики" — це протипіхотна фугасна міна ще радянського періоду. Вони встановлюються на ґрунт тільки засобами дистанційного мінування — касетний снаряд може містити від 36 до 72 мін.

Зовні "пелюстки" не схожі на звичний боєприпас, а нагадують якусь запчастину або лист з дерева: невеликого розміру (12 см завдовжки та 6 см завширшки), виготовлені із пластику (за винятком металевих деталей механізму в центральній частині міни) — тому важать лише 80 грамів. Забарвлені в зелений або коричневий колір, тому в траві або на ґрунті малопомітні. А шорстка поверхня корпусу вже за кілька годин збирає на себе пил, дрібне сміття — і небезпечний боєприпас зливається з навколишньою ділянкою.

Міна ПФМ-1 "Пелюстка" у Донецьку. Фото: Facebook

Міна має два "крила" — вони забезпечують рівномірний розліт боєприпасу на місцевості та знижують швидкість приземлення міни, щоб не допустити вибуху при ударі об землю.

"Пелюстка" вибухає при натисканні на нього, наприклад, людина настала або машина наїхала. Міна людину не вб'є, але зашкодить кінцівки (найчастіші наслідки — поранення стопи, відрив п'яти). При наїзді автомобіля страждають колеса.

"Міни-пелюстки" не мають механізму самоліквідації й можуть лежати роками, поки на них не наступлять або не наїдуть.

Такі боєприпаси заборонено застосовувати у збройних конфліктах через те, що вони становлять небезпеку для цивільних осіб. Це прописано в Оттавській конвенції 1999 року. Україна приєдналася до неї 2005-го і через шість років знищила останні протипіхотні міни. Тому зараз, як твердять військові експерти, на озброєнні України їх просто немає.

Хто ж розкидає "пелюстки" по Донецьку і з якою метою — в ефірі марафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA обговорюємо з правозахисником, засновником громадської організації "Східна правозахисна група" Павлом Лисянським.

— Ваша організація постійно на зв'язку із мешканцями окупованих територій. Що вони говорять з приводу "пелюсток"?

— Так, ми постійно спілкуємось із мешканцями тимчасово окупованих територій. Наразі ми відкрили ще один офіс — на півдні України у зв'язку з появою нових окупованих зон.

Мешканці, звісно, скаржаться. І попри російську пропаганду зі звинуваченнями на адресу України щодо розкидання цих мін, люди об'єктивно сумніваються. І ми, правозахисники, також ведемо роз'яснювальну роботу. Тому що Україна не має таких боєприпасів, і розкидати їх у мирних містах стратегічно невигідно Україні.

Ось який сенс нам розкидати ці "пелюстки", що нам це дасть? Це допоможе нам звільнити ці території? Звичайно, ні.

А ми знаємо, що російська армія з 2014 року застосовує на Донбасі заборонену зброю. Згадаймо, коли Росія використала фосфорні бомби. І потім у цьому звинуватили Україну. І аналогічне відбувається зараз із "пелюстками".

Тому не всі мешканці того ж Донецька вірять у причетність до "пелюсток" України, люди сумніваються, дзвонять нам, питають. Ми їм усім пояснюємо.

— Якщо нескладно довести, що на озброєнні України таких мін немає, то чому російська пропаганда використовує саме таку незграбну маніпуляцію? Невже настільки просто пробитися через свідомість людей, які перебувають в окупації?

— Так, є ще таке підле в діях цих "пелюсток". Фактично, Російська Федерація і підбирає таке озброєння, щоб страждали місцеві жителі, щоб це був довгограючий проєкт. І потім російська пропаганда розкидає це через засоби масової інформації під контролем їхніх агентів впливу за кордоном, через російські центри, фонд "Русский мир", які під егідою просування російської мови фінансують політичних агентів впливу в різних країнах. Наприклад, російські центри та фонд "Русский мир" відкрито в 52 країнах світу.

Наразі Європейський Союз ввів санкції проти цього фонду "Русский мир" і ми до цього доклали чимало зусиль. А вони натомість замість фонду відкрили організацію "Русский мир" та відкрили "Фонд підтримки та захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном". І продовжують це робити.

Якщо резюмувати відповідь на запитання — чому так незграбно діє Російська Федерація — вона завжди так працювала незграбно. І фактично їхня мета — заподіяти якнайбільше страждань місцевому населенню. І для цього вони підбирають найпідліші знаряддя — розкидають ті ж самі "пелюстки", які непомітні на землі, міни вибухають і завдають шкоди місцевим жителям. І кожен такий випадок є класною основою для російської пропаганди, щоб дискредитувати Україну.

— А чому "пелюстки" саме в Донецьку?

— Низка причин. Наприклад, хто у світі знає місто Єнакієве, чи місто Вуглегірськ, чи місто Алчевськ? А місто Донецьк на слуху, воно було на слуху ще з часів Радянського Союзу. І коли у пропагандистських матеріалах за кордоном, на Заході виникає заголовок "Донецьк обстріляли "пелюстками", і нижче наводять, що це було місто троянд, а тепер Україна ось так мститься — це чіпляє людей набагато швидше, ніж якби це було "У Дебальцевому розкидали "пелюстки".

Тобто йдеться вже про медійні прийоми привернення уваги звичайного читача, і створення негативу та пропагандистського фундаменту для дискредитації України.

Звідки ми знаємо? Може, через місяць та ж організація Amnesty International зробить черговий звіт і звинуватить Україну в цьому (правозахисна організація Amnesty International в останньому звіті звинуватила ЗСУ у створенні загрози для цивільного населення, пізніше організація попросила вибачення за свої трактування, — ред.)? Можливо таке. У 2014-15 році Amnesty International вже сказали, що ми використовували фосфорні бомби або касетні боєприпаси, щось таке було. Я в цей час сам перебував на тимчасово окупованій території. А тепер вони використовують саме такі сценарії.

— Що можна зробити, якщо Росія порушує підписані нею ж протоколи та конвенції за правилами ведення війни?

— Розумієте, на сьогодні міжнародне право перебуває у кризі. Адже ООН створювалася ще 1945 року для того, щоб не було війни, щоби не повторювалися військові конфлікти. І запроваджувалась система протидії, ті ж Женевські конвенції. Але не було розроблено механізму, що буде, якщо їх порушувати.

І зараз усі зіткнулися з війною у центрі Європи, на кордоні з країнами НАТО. І тому необхідно розробляти та продумувати нові механізми протидії.

Моя думка, що в ООН має бути право запровадження будь-якого контингенту. Під час активної фази бойових дій зрозуміло, що це буде не миротворчий контингент. А мають бути якісь оперативні групи, за принципом як на захоплення небезпечного злочинця в країнах виїжджають озброєні оперативні групи поліції, служби безпеки, щоб знешкодити злочинця.

Так і на міжнародному рівні має бути. Щоб запобігти конфліктам, необхідно вводити якийсь миротворчий чи оперативний військовий контингент.

Бо якщо так далі піде... А на пострадянському просторі бунтує вже Гагаузія, це автономна республіка Молдови. Починає бунтувати вже Північний Казахстан — російськомовні частини Казахстану. Тобто може щось сполохати таке конкретне, що зачепить вже інші країни пострадянського регіону.

Військова агресія Російської Федерації проти України — це новий світовий виклик, і виклик усьому світопорядку, зокрема й міжнародному праву. Ми повинні вводити нові інструменти впливу, щоби зупиняти агресора ще на перших кроках його дій. Якщо реакція буде пізніше, це буде ціною багатьох людських жертв.

— Російські пропагандисти звинувачують в обстрілах Донецька українські війська, продовжуючи наратив "вісім років бомбардували Донбас". При цьому у їхніх фейках багато нестиковок. Як же жителям окупованих територій доводити правду?

— Щодо нестиковок, протиріч у фейках — російська пропаганда знає свої недоліки. І нещодавно на факультеті Московського державного університету створили новий курс із підготовки протидії гібридним війнам проти Російської Федерації. Він розрахований на студентів, які присвячуватимуть своє життя цим гібридним війнам. Тобто тому, що ми бачимо зараз в Україні, до цього бачили у Грузії, Придністров'ї, Молдові.

Цей курс впроваджує приватна розвідка "Р-Техно", якою керує колишній майор ФСБ Роман Ромачов та професор МДУ Андрій Мануйла, котрий неодноразово відвідував тимчасово окуповані території України ще з 2014 року. І саме налаштовував ці пропагандистські машини, Telegram-спільноти тощо.

Навіщо я це розповів? Для того, щоб ми були ефективними у протидії цим підготовленим фахівцям з гібридних стратегій, технологій. Ми повинні йти на крок перед ними. Ми теж маємо готувати фахівців.

Так, блогери — це добре. Але найчастіше це люди, які прийшли в цю сферу з інших професій. А нам необхідно більше спеціалістів саме щодо протидії інформаційним стратегіям Російської Федерації.

Як це робити? Неправду можна розвінчати лише правдою. Ми не можемо на неправду вигадувати свою неправду. Ми маємо розробити механізми інформування громадян Російської Федерації, мешканців окупованих територій.

І там, де ступає нога російської пропаганди, — там одразу має бути українська відповідь.

Це велика інформаційна стратегія, що охоплює не лише журналістів. Наприклад, ми як правозахисники робимо дуже багато, коли фіксуємо порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях та доносимо цю інфляцію, зокрема й громадянам Росії.

Читайте також: Вулиці Донецька усіяні небезпечними "пелюстками": звідки беруться міни у місті (ВІДЕО)

Прямий ефір