Що насправді відбувається в Чорному морі: інтерв'ю з главою Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрієм Клименком

Морський шлях експорту зерна з України до кінця війни не є можливим через дії РФ, а ідеї Туреччини про розблокування Чорного моря — нереальні. Єдиний варіант — сухопутний. При цьому Росія використовує не всю акваторію Чорного моря для воєнних дій проти України.

Про це в ефірі марафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розповів керівник Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, співзасновник видання BlackSeaNews Андрій Клименко.

— Яка проблема з безпекою у Чорному морі для суден, які готові вивозити українське зерно?

— Відразу скажу, що морський шлях експорту для України на сьогодні не є реальним. Взагалі. До кінця війни.

Вчора з акваторії Чорного моря та з узбережжя Криму крилатими ракетами було обстріляно кілька західних областей України. Це робиться з кораблів, з літаків, які перебувають у повітряному просторі над Чорним морем.

Після окупації острова Зміїний по обидва боки рекомендованого фарватеру, що йде від Босфору у напрямку Одеси, наразі перебувають російські військові.

Тому всі розмови, які ініціювала переважно Туреччина, про розблокування судноплавства в Чорному морі, не є реальними до закінчення війни.

Тож у нас єдина альтернатива для експорту — це сухопутний маршрут. Це маршрут через Дунай на Констанцу (найбільший морський порт Румунії та другий на Чорному морі, — ред.), а це дві перевалки і це дуже маленька пропускна спроможність.

З [річкових] портів України Рені та Ізмаїл [на Одещині] далі Дунаєм є єдина можливість нашим судам вийти в Чорне море — румунським гирлом Дунаю, Сулинським гирлом. Але це досить напружений шлях. Останні два місяці біля входу в Сулінське гирло в Чорному морі стоїть в середньому до 100 комерційних суден на добу. З них половина йде саме в Рені та Ізмаїл.

Але судноплавство Дунаєм вимагає й обов'язкової лоцманської проводки. А у Румунії фізично немає півсотні лоцманів та півсотні лоцманських катерів для того, щоб забезпечити швидке проведення такої кількості суден по Дунаю.

Цим маршрутом були випробувані десятки тисяч тонн українських вантажів. Наприклад, доставлено вантаж кукурудзи до Іспанії через Констанцу. Це ось, певно, межа таких обсягів.

Щодо залізниці, то проблема — різниця української та європейської колії. Щоб її розв'язати, Сполучені Штати та країни Європейського Союзу пропонують збудувати на кордоні України елеватори. Умовно кажучи, українською колією залізничним транспортом у ці елеватори поставляється зерно, воно засипається туди й зберігається. З європейської сторони до цих елеваторів під'їжджають уже вагони-зерновози європейською колією, і забирають звідти це зерно.

На мій погляд, поки йде війна — це у нас єдина реальна альтернатива.

— Президент Зеленський сказав, що найкращою гарантією розблокування українських портів для вивезення зерна стало розміщення протикорабельних систем на узбережжі країни. Це може бути альтернативою?

— Що мав на увазі президент України. Наразі наші порти захищені від можливої десантної операції з боку військово-морського флоту Росії. І президент мав на увазі, якщо раптом Україна піде на те, щоб розблокувати входи у свої порти, то потрібні гарантії, щоб ворог не скористався цими розрахунковими фарватерами.

Не допустити цього можна теоретично, встановивши достатню кількість протикорабельних ракет на березі, щоб гарантувати поразку російських десантних кораблів, які можуть скористатися цими розрахунковими фарватерами.

Але проблема в тому, що дальність корабельних ракет "Гарпун", про постачання яких для України йдеться, вона 150 км. Є більш просунуті модифікації — до 300 км. Але ось від Одеси до Босфору — 600 км, а то й трохи більше. Тобто ракети все одно не прикриють увесь цей шлях.

Навіть якщо один бік шляху вони прикрили, то другий бік — міжнародні води — залишається вільним для будь-яких маніпуляцій Російської Федерації. Для зупинок судів, перевірок, обшуків, пошуків у складі екіпажу учасників війни. Те, що вони робили 8 років у Азовському морі.

Тому розв'язати цю проблему на другому відрізку шляху можна за допомогою супроводу військово-морської групи кількох країн комерційних судів, що йдуть з Одеси та до Одеси. Таку військово-морську групу НАТО Сполучені Штати Америки запропонували для конвоювання судів та їхнього захисту. Але Туреччина категорично проти того, щоб пускати через свої протоки до Чорного моря військові кораблі третіх країн.

Тому ситуація теоретично можлива, але практично, на мій погляд, вона рішення не має, поки йде війна.

— На сайті ships.com.ua зображена інтерактивна карта руху всіх суден у світі. У тому числі й у Чорному морі. У нас же, як у пересічних глядачів, зараз враження, що в Чорному морі нічого і нікого, крім військових кораблів, немає. Але на карті видно достатню кількість різних кораблів, не лише військових. Особливо ближче до узбережжя Туреччини. Що все це означає?

— Якщо подивитись ділянку Чорного моря від Криму до узбережжя материкової України — вона чорна. Вона пуста. Позначки, які тут зазначені — це гідрографічні буї, а блакитні кружечки — це захоплені Росією ще у 2014 році нафтові вежі та судна на цих нафтових вежах та платформах у Чорному морі.

Тобто бачимо, що великого руху саме в нашому секторі Чорного моря немає.

Але добре видно скупчення кораблів (зеленим кольором показано) — черга на прохід у Дунай, Сулінське гирло. Як я казав, ця черга утворилася протягом останніх двох місяців, і це близько 100 комерційних судів. У середньому кожне з них очікує на проводку по Дунаю приблизно два тижні.

А морський трафік у Чорному морі, за винятком його північно-західної частини, здійснюється як завжди.

Найбільший потік — це потік експорту нафти та нафтопродуктів із російських портів Чорного та Азовського морів. Тільки у травні вони вивезли на експорт зі своїх портів 14 млн тонн нафти. 200 танкерів. У попередньому місяці було 11 млн тонн нафти.

Тобто війна торкнулася саме північно-західної частини Чорного моря. І я хочу наголосити. Вона закрита офіційно міжнародним попередженням. І Росія 24 лютого, у день початку великої війни, випустила попередження, яке сповіщає всіх мореплавців світу, всі страхові компанії про те, що частина моря від Зміїного острова до узбережжя України закрита у зв'язку з бойовими діями. І це попередження вони не скасовували. І всі їхні розмови про існування безпечних коридорів для вивезення українського зерна — це просто пропаганда.

— Ми вже знаємо, що Росія вивозить зерно з окупованих частин Херсонської та Запорізької областей до Криму, а потім далі. І посол України у Туреччині Василь Боднар уже звернувся до турецької влади та Інтерполу за допомогою у розслідуванні вивезення українського зерна через води Туреччини. Наскільки Туреччина у цій ситуації може бути об'єктивним перемовником?

— Ну, всі 8 років окупації Криму, зокрема через турецькі порти експортується кримське зерно. Переважно це робиться на комерційних судах, які належать судновласникам Сирії, які перебувають під усіма санкціями, але їх це не зупиняє. Також це робиться на судах, які належать судновласникам Лівії та Лівану. Наразі до цього потоку кримського зерна додався потік зерна з нових окупованих територій Херсонської та Запорізької областей. Значна частина цього зерна розвантажується у портах Сирії, а й у портах Туреччини. Наші дипломати дуже активно порушують ці питання.

Наскільки я розумію, Туреччина відповідає так: поруште кримінальну справу у себе, дайте нам матеріали кримінальної справи, а ми потім вживатимемо заходів. Ну, це досить цинічна позиція. У кримінальній справі передбачено огляд місця події. Як сьогодні Національна поліція України може зробити протокол огляду місця події на якомусь елеваторі на Херсонщині чи в окупованій частині Запорізької області? А потім простежити територією окупованого Криму його маршрут до порту Севастополя, де воно відвантажується?

Тобто позиція Туреччини — зробіть те, що зробити неможливо, і ми тоді офіційно відреагуємо.

Є люди, які займаються моніторингом ситуації із зерном. Постійно публікуються ці факти прибуття суховантажів з українським зерном до портів Туреччини та Сирії. Поки що розв'язання цієї проблеми немає.

Влада Туреччини про цю проблему знає, але вирішувати вона її не хоче. От і все.

— Як відбуваються комерційні перевезення у Чорному морі? Тобто може якийсь власник комерційного судна особисто відправити його на свій страх та ризик за тим самим зерном до Одеси? Ми ж знаємо, що до зон бойових дій на Донбас підприємці самі вирішують — возити туди продукти, і коли, на свій страх і ризик. Чи судна підпорядковуються якимось іншим нормам?

— Надіслати судно до Одеси практично неможливо. Річ у тому, що вихід морських суден у море обов'язково має бути застрахований. Існує кілька світових страхових компаній, які займаються морським страхуванням. Це дуже серйозна річ.

У чому суть морського страхування? Якщо раптом судно затонуло, то страхова компанія повністю відшкодовує вартість цього судна і вартість вантажу. У цьому його сенс.

Відразу після початку великої війни, після 24 лютого, і після закриття Росією північно-західної частини Чорного моря у зв'язку з бойовими діями, у зв'язку з масовими ракетними обстрілами з акваторії Чорного моря, світові страхові компанії вирішили, що вони відмовляються страхувати ці ризики.

Щобільше, вони зараз йдуть до того, щоб відмовляти у страхуванні, наприклад, тим самим російським танкерам, або танкерам будь-яких країн судновласників, які везуть російську нафту.

Тож без страхування такі маршрути неможливі.