Сєвєродонецьк, Херсон та Кримський міст: про найважливіші військові напрями говоримо з колишнім заступником начальника Генштабу ЗСУ Ігорем Романенком

Ситуація в Україні 18 червня. Ілюстрація: twitter.com/War_Mapper

У чому відмінності управління військовими діями у ЗСУ та в армії РФ. Як вдалося уникнути чотирьох котлів, які противник планував для українських військ. Як змінили перебіг подій у боях за Сєвєродонецьк польські гаубиці Krab. У чому полягає військове значення Херсонщини. І коли можливий удар по Кримському мосту. Про це сьогодні, 18 червня, в ефірі марафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розповів заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2006-2010 рр.), генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко.

— Як для вас бачиться контрнаступна операція Збройних сил України, і як можна досягти найближчим часом успіху?

— Відразу хотів би скоригувати військову термінологію. Зараз може йтися про наші контратаки і наступальні дії, не більше. Для контрнаступальних операцій треба ще сформувати стратегічний резерв. Для цього треба мати ті озброєння, які нам обіцяють, та навчити наші війська з ним працювати. А потім можна говорити про контрнаступальну операцію.

А поки що (з огляду на те, що починаючи з 2014 року ЗСУ багато в чому перейшли на стандарти НАТО, сучасні методи ведення бойових дій) ми використовуємо не просто лобові атаки, або оборону там, де наступає Російська Федерація. Наносимо асиметричні контрудари.

Це траплялося свого часу, коли були складні бої. Під Ізюмом ми завдали такого роду ударів, на північ, північний схід від Харкова. Нещодавно ми проводили наступальні дії у Запорізькій та Херсонській областях.

Противник теж завдавав контрударів у Запорізькій області, зупинив наше просування. А на Херсонщині нам вдалося просунутися на 15 км. Але я не хотів би давати привід для зайвих ілюзій, 15 км — це не так багато. І для звільнення обласного центру потрібні сили, яких поки що немає.

Але з іншого боку, надходження озброєння у нас трансформувалося від окремих знарядь, окремих розрахунків до підготовки підрозділів. Це ефективніше. Коли завозяться, наприклад, окремі розрахунки з гаубицями та самохідними артилерійськими установками — це один ефект. А коли заводиться хоча б батарея чи більше — дивізіон, то це зовсім інша ефективність ведення бойових дій.

Наприклад, зупинити просування у Сєвєродонецьку, більшу частину якого захопив противник, вдалося зокрема завдяки завезеним польським 155-міліметровим самохідним артилерійським установкам (САУ) Krab ("Краб"). Було завезено не окремі САУ, а підрозділом.

— Наша тактика формується нашим військовим керівництвом і ми задаємо тон на полі бою? Чи все-таки це більша реакція на дії російських військ?

— Це відбувається через те, що наші освоїли багато НАТОвських процедур, набули досвіду.

Війна — це протидія. І якщо десь супротивник виявляє себе, треба об'єктивно оцінювати ситуацію, віддавати належне супротивникові, якщо десь він сильний, переходить від наступу в оборону чи навпаки.

Сила наших Збройних сил, що багато в чому можливість ініціативи та права ініціативи надано молодшим командирам. Вони до цього готові, активно себе проявляють. А загибель вищого офіцерського складу Російської Федерації якраз через те, що у них все треба погоджувати, чекати — доки старший не скаже, молодший не смикнеться. Тому їхні старші, вищий склад змушені наближатися до лінії зіткнення, проводити розноси на нарадах, за старими радянськими підходами. Наша розвідка спрацьовує, ми завдаємо ударів, вони гинуть. Вищий склад.

У них вже загинуло понад 14 генералів. Стільки, скільки за всі попередні війни не були знищені противником.

Це також відбиття різних підходів у веденні бойових дій. І за наявності обіцяного ефективного високоточного та потужного озброєння я дуже сподіваюся, що ми ще побачимо дуже багато проявів військового мистецтва з боку Збройних сил України.

— Противник не залишає спроб взяти в кільце наші війська в районі Сєвєродонецька. Наші захисники поки що тримають оборону. Наскільки ми можемо протриматися з огляду на нестачу озброєння?

— Нагадаю, що збройні сили РФ планували сформувати чотири оперативні охоплення, так звані котли. Перший котел мав бути здійснений у березні стрілами, що сходяться на Дніпрі. Це було провалено. Потім вони планували другий котел у районі Ізюму.

Третій — це Краматорськ та Слов'янськ зараз намагаються зробити. І четвертий — Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Третій та четвертий котли їм не вдасться зробити завдяки багатьом обставинам. Насамперед — відчайдушним і високопрофесійним діям наших військовослужбовців, які поки що змушені використовувати старе радянське озброєння, яке озброєння від наших союзників, яке вже надходить, але в незначних кількостях.

Ось по сукупності всього цього вдається уникнути котлів, вдається зупиняти супротивника і виконувати ще й стратегічне завдання.

На початок війни військовий потенціал противника втричі перевищував наш. Ми третину їхньої міці знищили. І зараз продовжуємо знищувати. У перспективі треба хоч би вийти на баланс. Це дасть можливість зупинити їх просування і перейти до оперативної паузи. Яка має дозволити нам створити стратегічні резерви, а ось вони вже дадуть змогу проводити контрнаступальні операції ЗСУ щодо очищення нашої території від ворожих сил.

— У чому складність території у районі Сєвєродонецька для Збройних сил України? Це чисто через відсутність техніки чи через місцевість?

— Ведення бойових дій у міських умовах — це один із найважчих видів дій, під час яких сторони зазнають великих втрат у живій силі. При наступі — безумовно, більше. Але втрати зазнають обидві сторони.

При цьому сили супротивника у цьому районі перевищували у 10 разів сили ЗСУ. Через це їм удалося пройти в середину Сєвєродонецька, захопити майже 80% міста. Але підійшли 155-мілімітрові гаубиці “Краб”, вдалося придушити їх вогневі засоби, вдалося ситуацію стабілізувати та не дати можливість проводити оточення — як у Сєвєродонецьку, так і дорогою в районі Бахмута.

Але бої тривають. Наявні можливості ми доставляємо у цей район.

Крім того, Сєвєродонецьк не сам по собі. Цей район ведення бойових дій охоплює два міста — Сєвєродонецьк та Лисичанськ, що знаходиться на височині через річку. Цю річку тепер ще треба долати, оскільки два мости підірвано, третій пошкоджено та заміновано. Тому дуже складні умови виконання бойових завдань. Але наші не здаються, а навпаки — проводять контратаки та утримують цю позицію.

— Розкажіть про значення визволення Херсонської області саме з воєнного погляду.

— Херсон і область має для нас велике значення — і політичне, і воєнне. Це дозволить блокувати постачання супротивника з Криму.

А ось противником Херсон та Запоріжжя оцінюються як менш важливі. І тому вони звідти забирали війська та кидали під Ізюм, під Сєвєродонецьк. Тобто резерву у них небагато.

Тому перспектива Херсонського спрямування є, проте вона потребує, як і решти, відповідного забезпечення.

— Багато військових експертів зараз говорять про удар Кримським мостом. Враховуючи нинішню ситуацію, чи може на це піти Генштаб ЗСУ?

— Питання це не так воєнне, а більше вже воєнно-політичне. Тому хотілося б, щоби різного роду експерти не спекулювали цим.

Можливості в цьому сенсі зростають. Але це зробити треба буде тоді, коли удар не завадить досягненню воєнно-політичних цілей.

Бо тут можна зірватися в умови, коли буде оголошено повну мобілізацію в Російській Федерації, коли вони будуть завдавати ударів, як вони кажуть, по центрах ухвалення рішень. Можна розглянути різноманітні варіанти ескалації бойових дій. Нас це в принципі не лякає. Але все питання — коли та де це робити.

Це стосується не лише Кримського мосту. Це стосується напряму Придністров'я, коли вони лякали повітряними та морськими десантними операціями у районі Одеси. У Придністров'ї є одна з найбільших баз — арсенал боєприпасів, старої радянської техніки.

Тому треба наростити свої можливості, зупинити супротивника, а далі говорити й про Кримський міст, і про просування Донбасом.

— Можливості відкриття Другого фронту. Ми спостерігаємо, як поводиться Олександр Лукашенко, як він усіляко намагається відтягнути цю можливість, але розмови про вторгнення білоруських військ на територію України продовжуються. Вже називають вересень, жовтень. Наскільки це можливо?

— Ми розуміємо, що відкриття Другого фронту для нас є небажаним. Зрозуміло, що Лукашенко маневрує. Але під тиском Путіна він готує свої збройні сили, збільшує їх кількісно, знімає з тривалого зберігання озброєння.

Відкриття Другого фронту забере серйозні сили ЗСУ. Тому навіть якщо це станеться, треба, щоб це сталося якомога пізніше. Щоб ми мали змогу зміцнитися.

Прямий ефір