Найбільший аеропорт, українська філологія та бізнеспроєкти: "Неофициальный разговор" із генконсулом України в Стамбулі

Інтерв'ю в найбільшому аеропорту світу. Про непрості ситуації щодо захисту громадян в Туреччині. Про престиж української мови. А також про шанс для бізнесу в складних регіонах…

Про це в програмі "Неофициальный разговор" говоримо з її головним героєм — генеральним консулом України в Стамбулі, представником України в Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) Олександром Гаманом.

Олександр Гаман, кар'єрний дипломат і юрист. Родом із Хмельницької області. Закінчив Вроцлавський університет (Польща). Магістр права. Досконально розбирається у всіх нюансах консульської служби. Допомагав українцям у Сан-Франциско, Чикаго (США) і Кракові (Польща), а також у Департаменті консульської служби МЗС України. Генеральним консулом у Стамбулі (Туреччина), а також представником України в ОЧЕС призначений в липні 2017 року. Разом із дружиною Іриною виховують двох дорослих синів, але жартують, що трьох, включаючи 10-річного чіхуахуа Боббі.

Ведуча програми — Карина Самохвалова.

Аеропорт як окреме місто

Розмову з Олександром Гаманом починаємо в Міжнародному аеропорту "Стамбул". Він побудований не так давно — у 2018 році. Аеропорт є найбільшим у світі та незабаром буде здатний обслуговувати до 200 млн пасажирів щорічно на понад 350 напрямках.

У період пандемії в аеропорту Стамбула застосували таке ноу-хау. Холами на електросамокатах пересуваються спеціальні співробітники з камерами, що визначають температуру людей, що перебувають в аеропорту. Також вони стежать за дотриманням маскового режиму.

У розпал пандемії, коли більшість авіакомпаній припинили польоти, саме через Стамбул вдалося повернути українців, які застрягли по світу.

— Пане Гаман, з якими проблемами стикаються українці, коли потрапляють в такий величезний аеропорт?

— Найчастіше це такі прості речі, як втрата документів, невеликі крадіжки, які трапилися з громадянами України. Або не встигають на свій рейс.

— Ви сказали про документи. Втрата паспорта за кордоном — напевно, найстрашніше для туриста.

— Ми говоримо, звичайно ж, виключно щодо видачі закордонних паспортів, бо внутрішні паспорти виготовляються та оформляються лише в Україні. Так ось, якщо закордонний паспорт загублений, ми протягом 5 хвилин можемо провести перевірку. Людині потрібно тільки прийти до генконсульства, принести мінімальний пакет документів, здати відбитки пальців. Ми на місці фотографуємо, ставимо цифровий підпис — і все.

— І скільки займає часу виготовити документи, закордонний паспорт?

— Саме виготовлення паспорту відбувається досить-таки швидко, протягом декількох днів, як правило. Залежить від того, скільки часу піде на перевірку даних в Україні. Після цього паспорт виготовляється, потрапляє в МЗС, і вже новий документ пересилають сюди командирською або дипломатичною поштою. Але якщо паспорт потрібно отримати надтерміново, то можна замовити його доставку з МЗС України в будь-яку дипломатичну установу України за кордоном міжнародною експресдоставкою.

— Ось ми прилетіли з України до Стамбула і нам на телефони відразу прийшла SMS з номером екстреної служби. Якщо людина телефонує по цьому екстреному номеру, що далі відбувається?

— Це наша "гаряча лінія", яка відкрита для дзвінків цілодобово. У нас дуже хороші контакти з усіма службами аеропорту, і коли громадянин України звертається до них, вже від них йде дзвінок і повідомлення про те, що є якась проблема з громадянином України.

Допомогу служб і хороше відношення ми відчули особливо під час пандемії, коли практично крім нас, співробітників консульства і громадян України тут, в аеропорту, взагалі нікого не було. Тоді нам йшли назустріч абсолютно у всіх питаннях: і допомагали з харчуванням, і організовували доставку води.

— У пік пандемії ви ж у цьому аеропорту створили своєрідний хаб — такий величезний пересадний пункт, ви збирали українців по всьому світу.

— Цей аеропорт став для нас рідним під час початку пандемії в березні минулого року, коли величезна кількість українців опинилася за кордоном без можливості повернення в Україну. І саме тоді понад половину робочого часу ми проводили саме тут, в аеропорту, щоб допомогти нашим громадянам.

Стамбул став одним із хабів для того, щоб громадяни України могли повернутися не тільки з Туреччини, але і з інших країн. Тоді ще літаки продовжували літати саме сюди. Але до України вже повернутися можливості не було.

З самого початку ми почали працювати з українськими авіакомпаніями, домовлялися з ними, щоб вони прилітали сюди. Це були спеціальні чартерні рейси.

— Скільки в той період вдалося вивезти українців?

— Саме через Стамбул полетіло близько 3000 українців. Всього було організовано 13 авіарейсів.

— Тут же базується ще й офіс віцегубернатора Стамбула.

— Так, є така посада в Стамбулі. Ця людина безпосередньо відповідає за діяльність аеропорту.

— Якщо сам Стамбул — це просто як окрема країна, то аеропорт — це фактично як окреме місто.

— Станом на сьогодні аеропорт Стамбула може приймати до 90 млн пасажирів на рік. У перспективі до 2028 року планується довести до рівня 200 млн пасажирів на рік.

Після пандемії, коли життя нормалізовується, зараз щодня тут проходить до 100 тис. пасажирів.

А те, що це окреме місто, — це теж правда. Тут є великий готель на 450 номерів. Тобто можна не виходити з аеропорту та дочекатися свого рейсу в затишному готельному номері. Дьюті-фрі, який, напевно, найбільший у світі. Ресторани — величезна кількість на будь-який смак.

Є така цікава статистика, що іноземці прилітають в Стамбул тільки для того, щоб зробити покупки в дьюті-фрі. Вони навіть не виходять з аеропорту взагалі.

— Що ж тут є таке унікальне, що треба спеціально прилетіти для того, щоб сходити в дьюті-фрі?

— Просто зручно. Все в одному місці.

— Скільки аеропортів усього?

— У Стамбулі зараз 2, а в Туреччині — 55 аеропортів

— Я знаю, що такі аеропорти тут будуються дуже швидко.

— Це правда. Туреччина дуже добре використовує державно-приватне партнерство. 90% всіх аеропортів побудовані саме за такою схемою. І цей аеропорт не є винятком. Тендер на його будівництво виграла компанія, яка отримала на 25 років цей аеропорт в експлуатацію.

— Цей досвід можна застосувати в Україні? Адже таким способом можна ж будувати не тільки аеропорти.

— Ми йдемо цим шляхом. У 2020 році в Україні вже був ухвалений закон про концесії. Тому ми зараз маємо активно вивчати турецький досвід і впроваджувати це у себе. Кілька морських портів уже передані саме в концесію.

Чим може допомогти консульство

— Як зараз працює консульство? Ви ж закривалися в певний період пандемії. Зараз вже все нормально?

— Найгірший період у нас був квітень-червень минулого року. Тоді ми закрилися, і приймали громадян України тільки у виняткових випадках, коли була якась загроза життю, здоров'ю, або людина втратила документи, і їй потрібно було терміново повернутися до України.

Але з того часу ми практично вже постійно працюємо в нормальному режимі. Приймаємо за записом, звичайно ж, дотримуємося усіх карантинних заходів, а також заходів безпеки.

Бо був випадок, про який багато писали в ЗМІ, — збройний напад на співробітника генконсульства у 2009 році, коли ображений громадянин Туреччини прийшов "розбиратися" зі співробітниками генконсульства. Тоді все закінчилося добре. Ніхто зі співробітників не постраждав. Але після цього ми, звичайно ж, посилили всі заходи безпеки.

— А як консульство може допомогти? У вас є якийсь фонд, якщо щось сталося, щоб повернути людину на батьківщину?

— Законодавство дозволяє виділяти певну суму грошей, якщо громадянин України потрапив у дуже складну ситуацію. Іноді допомагаємо просто зв'язатися з рідними, щоби вони вже могли допомогти переказати гроші, скажімо, на покупку квитка.

В екстремальних випадках, наприклад, смерті, законодавство України дозволяє нам також коштом держави транспортувати тіло померлого до України.

— Українська діаспора в Туреччині — це, як правило, дружини турків. Які тут виникають проблеми? Напевно, пов'язані з дітьми?

— Громадянки України в разі виникнення проблем ризикують втратити свою дитину. Але останнім часом таких випадків небагато. Вони трапляються, можливо, двічі на рік. Ми надаємо допомогу, наприклад, в юридичному плані — або самі, або допомагаємо знайти хорошого адвоката, який зможе здійснювати дієвий захист вже в суді.

— Багато українських бізнесменів працюють в Туреччині? Які це напрями?

— Українських бізнесменів тут небагато. Туреччина не є популярним ринком для них. Але є кілька напрямів. Наприклад, є дуже хороший завод в Ізмірі, який виготовляє гірничорятувальне обладнання, щось абсолютно унікальне, і має великий попит не тільки в Туреччині, але і в третіх країнах.

— Це шахтне обладнання. У Туреччині теж є шахти?

— Так. А хлопці — зі сходу України. І дуже активно працюють. Ми відвідували їх півтора року тому. Були на їхньому заводі. Вони дуже позитивно налаштовані на перспективу співпраці в цій сфері. І бізнес у них йде добре. Це приємно.

Українська мова в Стамбульському університеті

Це історичне місце для всієї Туреччини — будівля Міністерства оборони Османської імперії. Саме тут ухвалювалися ключові історичні рішення для країн Причорномор'я. Зокрема, для України та Криму. Сьогодні тут розташовується ректорат найстарішого турецького університету, де на філологічному факультеті вивчають і українську мову.

"Ми із задоволенням констатуємо, що відносини між Туреччиною та Україною мають багатовікову історію. Це історичні зв'язки, це зв'язки між нашими народами. Географічна близькість обумовлює численні контакти між нами. Українсько-турецькі відносини дійсно можна назвати епітетом "братські відносини", — розповідає ректор Стамбульського університету Махмут Ак.

Як одне з підтверджень історичних зв'язків між нашими країнами Махмут Ак демонструє вид з вікна — на мечеть, яку Сулейман Прекрасний побудував для Роксолани.

"У комплекс цієї мечеті входять дві усипальні. Одна з них належить Султану Сулейману Прекрасному, друга усипальниця — його улюбленій дружині Хюррем Султан Роксолані. Це одна із найяскравіших історичних пам'яток, яка символізує давні відносини між нашими народами", — говорить ректор.

— Турки починають вивчати українську мову. Для чого їм це?

Махмут Ак: Під час численних внутрішніх конфліктів за часів Російської імперії багато українців емігрували та осіли на землях Османської імперії. Це стосується не лише долі кримських татар. Це також стосується і долі українців. У цій хвилі еміграції було багато українських інтелектуалів, науковців. Вони представляли різні сфери діяльності, серед них були й філологи. І нам дуже приємно констатувати, що в Стамбулі був виданий один із перших букварів або абеток української мови.

— Туреччина дійсно завжди підтримувала Україну в непрості часи. І зараз після окупації Криму багато українців виїхали до вас. Навчаються вони у вашому університеті?

Махмут Ак: Стамбульський університет — це найстаріший навчальний заклад Туреччини. Зараз у нас навчаються студенти зі 154 країн. Це понад 850 учнів. І серед іноземних студентів, звичайно ж, у нас є представники кримськотатарського народу та українці.

— Навіщо факультет української філології Стамбульському університету?

Махмут Ак: Це питання престижу нашого університету. Тому що Стамбульський університет перший і поки єдиний виш країни, який має факультет української мови та літератури.

Факультет відкрився три роки тому. Нам дуже приємно констатувати, що до нього є інтерес. На сьогодні на трьох курсах факультету української мови та літератури навчаються біля 20 студентів на кожному курсі. А взагалі в нашому університеті викладають 25 мов світу.

Наш принцип — на факультетах філології викладають носії мови. І факультет української мови та літератури — не виняток. Ми вдячні підтримці Посольства України та Генконсульства України, що знайшли професійних викладачів, які сьогодні працюють на факультеті української мови та літератури.

Одна з викладачок — голова Української спільноти в Стамбулі Тетяна Фецан. Працює в Стамбульському університеті другий рік.

— Хто вступає до вашого факультету і взагалі — конкурс який?

Фецан: Конкурс насправді не з легких. Щоб вступити на відділення української мови, потрібно набрати 70 балів. Не 50 або 60, а саме 70.

А вступають сюди турецькі громадяни. Є серед студентів ті, у кого мами українки, вони з дитинства чують українську мову. Звичайно, їм вчитися тут набагато легше, і вступити легше.

А є студенти — звичайні громадяни Туреччини. Вони спостерігають в останні роки пік дружніх відносин України та Туреччини, розуміють, що українська мова стає все більш популярною на території Туреччини, й цим обумовлений їхній вибір.

Деякі хочуть пов'язати своє життя з туризмом. Є студенти, які планують стати дипломатами та працювати в турецькому консульстві та посольстві в Україні.

Розмову про викладання української мови в Стамбульському університеті продовжуємо з генконсулом України в Стамбулі Олександром Гаманом.

— Як виникла ідея вивчати в Стамбульському університеті українську мову?

— У 2017 році був підписаний меморандум, і в тому ж році був перший набір на спеціалізацію "українська мова та література". Тоді було прийнято близько 20 студентів, і на сьогодні вже навчаються 78 студентів.

— Це через скільки років вони закінчать виш?

— У наступному році будуть перші бакалаври.

— І куди вони зможуть працевлаштуватися з українською мовою?

— Я впевнений, що студенти, які закінчать навчання, добре вивчать українську мову для економічної сфери. Це допоможе їм знайти роботу в турецьких компаніях, або українських компаніях, які вже співпрацюють з Туреччиною. Знаю приклади, коли турки самі тут шукають у Стамбулі, де можна вивчати українську мову, бо вони їдуть працевлаштовуватися в Україні — або в турецькі компанії, або в українські компанії.

Не боїмося інвестувати в складні регіони

Завдання дипломатів — сприяти інвестиціям. Особливість бізнесу по-турецьки — дуже швидке ухвалення рішень. Для того, щоби бізнесмени активніше знаходили партнерів за кордоном, уряд Туреччини фінансує спільноту бізнесу DEİK — це аналог української торгово-промислової палати. "DEIK-Україна" очолює Рушен Четін.

— За даними України, турецька сторона вклала в нашу економіку понад 3,6 млрд дол.

Четін: Останні роки товарообіг між нашими країнами становить близько 5 млрд дол. При цьому торговий зовнішньоекономічний баланс — на користь України. Туреччина експортує в Україну товари та послуги на суму 2,3 млрд дол. на рік. Україна — 2,7 млрд дол. на рік.

— В Україні знають компанію ОНУР, всі наші відомі траси будувалися саме турецькою технікою, турецькими будівельниками. Як зараз відбувається співпраця, чи діляться партнери своїми технологіями?

Четін: Поряд із ОНУР працює ще кілька компаній. До 10 компаній, які займаються будівництвом інфраструктурних об'єктів в Україні.

Якщо говорити про участь турецьких компаній у будівництві лінії метрополітену, передусім — це компанія "Лімак", яка бере участь у будівництві метрополітену в місті Дніпрі. Цей проєкт активно здійснюється зараз. Крім того, є плани щодо участі турецьких компаній у будівництві Харківського метрополітену.

Найближчим часом міністр інфраструктури України має зробити заяву і пропозицію про нові проєкти, пов'язані з будівництвом окружних доріг великих міст України. Таких кільцевих доріг буде 6, наскільки я володію інформацією. І ми сподіваємося, що турецькі компанії активно братимуть участь у тендерах, для того, щоб виграти ці проєкти.

— "Велика приватизація" в Україні. Який інтерес турецьких компаній? Які сектори вам найцікавіші?

Четін: Ми уважно стежимо за приватизаційними процесами в Україні. Україна має вихід до Чорного моря і має важливі портові локації. Портова інфраструктура потребує модернізації. Цей процес відбувається як у портах на Чорному морі, так і в річкових портах України.

Є також цікаві об'єкти у великих містах України. Наприклад, Дніпро, Харків. Виставляються на приватизацію багато готелів, застарілих, які потребують модернізації.

А також фабрики. Фабрики представляють інтерес як з точки зору виробничих можливостей, так і з точки зору земельних ділянок.

— Ваш президент буквально днями заявив про те, що Мармурове і Чорне моря будуть з'єднані новим каналом вартістю 15 млрд дол. Чи можуть українські інвестори прийти до вас під цей проєкт?

Четін: У Туреччині українські компанії можуть розвивати свій бізнес. Це стосується не тільки проєкту будівництва каналу між Чорним і Мармуровим морями, є й інші проєкти.

Але цей проєкт сам не прийде в руки. Його потрібно готувати, відстежувати, отримувати необхідну інформацію, вчасно подавати заявки для участі в тендерах — і це одна з головних задач, які вирішують такі організації, як наша.

— Чи радите українським бізнесменам бути більш рішучими на турецькому ринку?

Четін: Безумовно, українські компанії можуть реалізовувати масштабні проєкти за кордоном. Однак є певні моменти, на які звертаємо увагу ми, турецькі бізнесмени.

Наприклад, якщо президент Туреччини з офіційним візитом летить до України, його супроводжують, як правило, 150-200 бізнесменів. На жаль, з боку України ми не бачимо такої активності, не бачимо ефективної взаємодії між політичною елітою і економічною елітою.

Звичайно, надходить інформація про те, що в Україні є олігархи, що бізнес представлений олігархами. Але бізнесу неважливо, хто представляє, важливо те, щоб країна експортувала свої вміння, свої можливості, залучувала ресурси та отримувала прибуток. Нам би хотілося, щоби ваш бізнес більш активно співпрацював із політичною елітою, більш активно брав участь в міжнародних конференціях, у відстеженні проєктів. Туреччина відкрита. Ми — країни, близько розташовані одна до одної, у нас є, що запропонувати. Дорога на літаку до Одеси займає 35 хвилин. Ми в Ізмір, сусіднє зі Стамбулом місто, 35 хвилин летимо. У нас дуже вдале географічне сусідство.

Але є дуже важливе питання — підписання договору між Туреччиною та Україною про вільну торгівлю. Ось я з 2008 року перебуваю на цій посаді, і з 2008 року я займаюся цією проблематикою. І досі ми не зрушили з мертвої точки.

— Що заважає? Є якісь принципові відмінності?

Четін: Ми чекаємо зараз від української сторони більш активних дій. Адже ми не тільки по лінії безпілотників можемо співпрацювати. Є можливості в України, є у Туреччині, але потрібно йти далі розмов і займатися практичним здійсненням, впровадженням проєктів.

— Але у зв'язку з російською агресією інвестори не сильно хочуть йти в Україну. З іншого боку, мені здається, що війна швидше закінчиться, якщо Донбас буде реінтегрований через бізнеспроєкти.

Четін: В особі Туреччини Україна має не тільки надійного, але і рішучого партнера. Ми ніколи не боялися і не боїмося вести проєкти та інвестувати в складні регіони. У нас є досвід роботи в складних регіонах. Адже проблемні зони є і на території Туреччини. Це прикордонні території на сході нашої країни, які межують із Сирією, з Іраком. Є проблемні зони з Іраном, зокрема.

Турецькі бізнесмени, якщо ухвалюють рішення інвестувати, то їх не зупиняють труднощі.

Звичайно, ми уважно стежимо за тими процесами, які відбуваються на сході України, на Донбасі. І що відбувається в Криму. Офіційна позиція Туреччини — Крим є частиною території України, Туреччина підтримує територіальну цілісність України.

Безумовно, люди, які проживають на цих територіях, заслуговують на щасливе, безпечне, мирне, гідне життя.

Коли ми ухвалюємо рішення про інвестиції, насамперед, думаємо про те, щоб створити щасливі, мирні умови для життя людей. Адже, врешті-решт, інвестиції робляться не тільки заради бізнесу. Вони робляться для того, щоб створити хороші умови для людей, щоб наша спільна праця приносила в кожен дім щастя, спокій, мир.

Тому ми готові до роботи в проблемних зонах. І сподіваємося, що політики знайдуть правильні аргументи, знайдуть правильні рішення для того, щоби забезпечити мирне життя громадянам.

---

Через тиждень, 24 липня, дивіться продовження "Неофициального разговора" з Туреччини. Вперше на виробництві турецьких безпілотників Bayraktar, продовження інтерв'ю з генеральним консулом України в Стамбулі, а також ви дізнаєтеся — коли Вселенський патріарх Варфоломій відвідає Київ.