Росія боїться кримських татар: про ситуацію в Криму говоримо з Ескендером Барієвим

Мілітаризація окупованого Росією Криму призводить до катастрофічних наслідків. Москва активно перетворює півострів на військову базу — на шкоду екології та інтересам місцевих жителів. Мета Кремля — не просто розмістити контингент на території, а отримати військово-політичне домінування у басейні Чорного моря. І регулярне проведення там навчань російської армії — лише привід наповнити окупований Крим військовою технікою та солдатами.

Зараз на півострові розташовуються близько 33 тис. військовослужбовців РФ. Під час останніх тактичних навчань біля берегів Криму російські військові задіяли понад 40 одиниць військової та спеціальної техніки. За даними екологів, військові навчання протягом років окупації Криму знищили 55 тис. га землі. Знищені флора, фауна, забруднюється ґрунт і повітря. Тисячі великокаліберних боєприпасів вибухають в акваторії моря.

Тема мілітаризації та інших порушень на окупованому півострові порушуватиметься під час "Кримської платформи", перший саміт якої відбудеться в Києві 23 серпня.

"Кримська платформа" необхідна Україні, щоб винести проблему окупації Криму за межі російсько-українських відносин. Таку думку висловила очільниця "Кримської правозахисної групи" Ольга Скрипник. За її словами, раніше в діях щодо Криму не було системності, а після запуску "Платформи" ситуація має змінитися.

"Перше — це політика невизнання, що також включає в себе й санкційну політику. Це питання, пов'язане із захистом прав людини та нормами міжнародного та гуманітарного права — блок, до якого ми долучаємося. Далі — питання економіки та екології. Також це питання, пов'язані з культурною спадщиною. Це і питання релігії, освіти — такий великий гуманітарний блок, і важливо, що там буде культурна спадщина. Це основні напрями, за якими працює "Кримська платформа". Зрозуміло, що вони змінюватимуться, але це основні треки, за якими вже розпочато роботи", — наголосила Скрипник.

Голова правління Ради зовнішньої політики "Українська призма" Геннадій Максак зазначає, що наразі міжнародна спільнота не має діючих механізмів або коаліції, щоби тиснути на Росію. "Кримська платформа" може стати майданчиком для консолідації сил і координації дій країн-учасниць проти порушень міжнародної безпеки Росією. У Кремлі цю загрозу відчувають — і вже вживають відповідних дій.

"Вони хочуть провести щось схоже на "Кримську платформу", але на окупованій території, та сказати, наскільки Крим "задоволений окупацією" і так далі. Тобто реакція є, але нам найстрашніше те, що робиться "під килимом": переговори йдуть, і вплив через дипломатичні канали на країн-партнерів через спецслужби. Тут дійсно є, чого боятися", — акцентував Максак.

Детальніше про мілітаризацію Криму, порушення прав людини на окупованому півострові, а також можливості "Кримської платформи" для України у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" говорить очільник Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв.

Ведучий програми — Денис Похила.

"Іміджевий проєкт Кремля"

— Які факти, пов'язані з мілітаризацією півострова, вам, як очільникові Кримськотатарського Ресурсного Центру, вдавалося фіксувати?

— Я б розділив це питання на кілька етапів і на кілька напрямів.

Перший напрям — те, що має робити влада, і те, що робить влада сьогодні. Вже успішно три роки поспіль Генеральна асамблея ООН ухвалює резолюцію щодо мілітаризації. І це, в принципі, хороший процес. Це гарний показник роботи, тому що ці резолюції беруться до уваги, зокрема, міжнародними судами.

Тепер щодо громадських організацій, і тут я говорю про Кримськотатарський Ресурсний Центр. Ми щомісяця даємо звіти, щоквартально ми проводимо конференції та презентуємо їх.

Ось зовсім нещодавно ми провели пресконференцію, де розповідали про ситуацію в Криму за пів року.

За нашими підрахунками (я не претендую на те, що вони ідеальні, можливо, ми щось упустили), протягом звітного періоду російська влада 20 разів проводила військові навчання на території окупованого півострова за участі 23 850 військовослужбовців і понад 1900 одиниць бойової спеціальної техніки.

Можливо, техніки було більше, можливо, людей було більше. Але у звіті відображено те, що вдалося зафіксувати нам, ми спираємося на свої джерела.

Тепер щодо подальших процесів у плані мілітаризації. Звісно, ми повинні на різних майданчиках говорити та пов'язувати із ситуацією та з правами корінних народів. Відповідно до Декларації про права корінних народів, наявність збройних контингентів або військових контингентів на території, де проживають корінні народи, повинні передусім узгоджуватися із корінними народами, з їхнім представницьким органом. Але насправді, у нас окупанти не лише не погоджують, але ще й забороняють представницький орган — Меджліс кримськотатарського народу.

Нам потрібно це фіксувати. Нам потрібно про це системно говорити. Нам потрібно інформувати наших партнерів і політиків цих країн. Тому що оновлюються парламенти тих чи інших країн, з'являються нові політики. Ці нові політики не завжди володіють повною інформацією. Тому ми маємо системно демонструвати, показувати інформацію в динаміці, що не зменшуються порушення прав людини, а навпаки — з'являються нові тенденції, нові підходи.

— Кремль перетворює український Крим на військову базу. Можливо, для Росії Крим — стартовий майданчик, аби діяти в акваторії Чорного моря. Чим зараз є Крим для Москви — зокрема, в плані мілітаризації?

— Насамперед, не тільки для Російської Федерації, а для Путіна, Крим — це іміджевий проєкт. І поки Путін при владі, він від цього проєкту не відмовиться. Тому що це і його імідж.

Це, звичайно, і вплив на Чорноморський басейн, на країни Чорноморського басейну. І я так розумію, що в планах Росії — не зупинятися на рівні Криму та сходу України, Донбасу. Вони не відмовилися від ідеї "русского мира" та намагаються її модернізувати, по-різному починають трактувати.

Але скажу одне: ми повинні боротися за свої права. Ми повинні боротися за свою державу. Ми повинні боротися за те, щоб ми жили вільно, й ніхто нам не міг нічого вказувати.

Обшуки, вбивства, фальсифікація "справ"

— Порушення прав людини у Криму. В якому обсязі це все відбувається? Наскільки широко?

— Скажу про тенденції та про процеси, які відбуваються. Що ми помітили протягом цих пів року в порівнянні з першим півріччям 2020 року.

Якщо говорити про обшуки стосовно кримськотатарського народу, то їхня кількість збільшилася. Тобто ми бачимо, що окупанти не заспокоюються. При цьому в півріччі цього року вперше під час обшуку російські силовики застосували зброю та вбили людину, громадянина Узбекистану. При цьому він не чинив опору, а вони застосували зброю.

Ми порівнюємо це з подіями на Північному Кавказі, коли цілеспрямовано силовики РФ виводять жінок під час обшуків, і можуть вбити людей. Такого не було за весь цей період, і ми цьому приділяємо особливу увагу.

Як цей громадянин Узбекистану опинився у Криму — це вже інше питання. Тут ухвалювати рішення мають компетентні органи України. Тому що він мав поїхати туди через підконтрольну частину України.

Що стосується обшуків. Російські силовики продовжують підкидати літературу, на підставі якої можуть звинуватити, підкидати якісь предмети. Проводять обшуки за відсутності самого підозрюваного, проводять обшуки вже й у родичів політв'язнів. Тобто щодо цієї категорії.

Кількість так званих затримань збільшилася у рази, у порівнянні з минулим роком. Чому це сталося? Ось минулого року, припустимо, нами було зафіксовано 48 затримань. Цього року ми вже зафіксували 156, із них 126 — щодо кримських татар.

Чому ми говоримо про цю цифру. Річ у тому, що ми до категорії "затримання" віднесли випадки, коли саме за етнічною ознакою зупиняли автомобілі, перевіряли документи, забирали ці документи, і утримували людей понад 8 годин. Таким чином, з одного боку, говорити про класичне затримання не зовсім підходить, але з іншого — навіть при класичному уточненні особистості утримувати людину понад 3 години не мають права.

При цьому людей тримають на вулиці. Наприклад, був випадок, коли люди їхали до Ростову-на-Дону для того, щоб підтримати своїх співвітчизників у суді, й біля Керченського моста відбувалися подібні дії. Люди на холоді залишилися практично на всю ніч.

Ще з нових тенденцій цього півріччя. У залах засідання "суду" не просто попередження виносили, а виводили із залу засідань "суду" жертв, які хотіли давати показання кримськотатарською мовою. Це при тому, що російські дипломати всюди заявляють: "У чому проблема? Кримськотатарська мова, як українська та російська, є державною". Але ось вам живий приклад: 13 випадків, коли політв'язням не дали можливості давати показання рідною мовою.

— Судячи з кількості затриманих кримських татар, які зараз утримуються на території Росії та на окупованих територіях України, складається враження, що кримські татари є великою проблемою для Кремля. Росія боїться кримських татар?

— Найімовірніше, так. Справа у тому, що від початку окупації Російська Федерація намагалася домовитися з кримськими татарами. Були спроби домовитися з Меджлісом кримськотатарського народу, були спроби залучити кримських татар активно брати участь під час "референдуму", на "виборах". І було рішення Меджлісу не брати участі ані у "референдумі", ані в різних "виборах".

Зокрема, намагалися домовитися й зі мною особисто. Три спроби було з їхнього боку, й одна зі спроб — мені пропонували 3 млн руб. (приблизно 1,1 млн грн, — ред.). Це було ще у березні 2014 року. Інші спроби були вже тоді, коли вони хотіли сказати, що "заради Криму потрібно працювати" або "чому б не подумати про майбутнє". Остання з цих спроб була у липні [2014 року]. Після цього почалися репресивні дії щодо мене — обшук у мене вдома з подальшими переслідуваннями.

Чому бояться кримських татар? Напевно, тому що Держдума Російської Федерації зробила заяву щодо ухвалення Україною закону про корінні народи. Це теж про щось говорить. Також говорить і те, що Путін тричі згадував цей закон — а це очільник держави, який формує ту політику, яку вона веде.

Руйнувати ідеологію "русского мира"

— Говорячи про Крим, я не можу не згадати про "Кримську платформу". Щодо неї багато критики з боку РФ. Чи можна говорити, що Росія боїться також "Кримської платформи" та того, що може статися після 23 серпня?

— Я думаю, можна говорити. Інше питання, наскільки ми далі рухатимемося, а не просто заявлятимемо публічно.

Просто хочу звернути увагу. Є різниця між форматами та "Кримською платформою". Дуже багато хто чув про Нормандський формат, про Женевський формат і так далі. Це переговорні формати, до яких, зокрема, потрібно запрошувати Російську Федерацію або створити умови, щоб вона була зацікавлена ​​в участі у переговорному процесі. Тому що будь-який конфлікт завершується саме переговорами. Що стосується "Платформи", то це саме коло друзів.

Синергічною повинна бути побудована між різними рівнями та сферами робота.

Коли ми говоримо про найвищий рівень — участь очільників держав, керівників урядів, які дають посил Росії про готовність брати безпосередню участь у системній роботі щодо деокупації.

Тепер, коли ми говоримо про експертне середовище. Це громадські діячі, експерти, які взаємодіють між собою для того, щоб виробляти ідеї — що необхідно робити для реінтеграції.

Наступне — політичний рівень. Йдеться про міжпарламентський рівень країн. Коли депутати, які приймають рішення в тій чи іншій країні, повинні комунікувати та розуміти, які рішення необхідно ухвалювати.

Коли ми говоримо про "Платформу", ми маємо передусім розуміти, що вже є стратегія (Стратегія деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, — ред.). І на підставі "Платформи" мають вироблятися операційні плани, ідеї — як реалізувати цю стратегію. За ідеєю, для цього "Платформа" і потрібна.

Інше питання, як триває процес. Я не скажу, що він іде дуже легко, що так все просто виходить. Тому що це дійсно складний процес. Але те, що ми йдемо цим шляхом, те, що у нас навіть виникають якісь проблеми, але ми їх намагаємося подолати, — це теж результати. І тому дуже важливо, щоби після саміту 23 числа не закрилася ця тема, а навпаки, вона дала життя для подальших дій.

Ось цього і боїться Росія. Згадаймо слова того ж Путіна — "ми граємо в довгу". Тобто Росія розраховує на те, що рано чи пізно всі втомляться, змиряться, адаптується українське суспільство, адаптуються європейські та західні політики. І що таким чином РФ поступово реалізовуватиме ті плани, які поставила перед собою щодо окупації наших територій.

— Цього року "Кримська платформа", закон про корінні народи... Чому через 7 років від початку окупації? Чому не раніше?

— Ще у 2014 році, коли ми приїжджали та зустрічалися з депутатами різних фракцій, ми тоді говорили, що перше, що необхідно — ухвалити закон про корінні народи. Ми тоді зустрічалися з депутатами і фракції "Удар", і "ОПЗЖ", і "Батьківщина" і так далі. І ми бачили певну підтримку. І тоді постановою від 20 березня 2014 року кримські татари були визнані корінним народом. Але, знову ж таки, Верховна Рада ставила завдання такою постановою Кабінету міністрів України врегулювати на законодавчому рівні. Далі, звісно, були проєкти законів, які реєструвалися, які на рівні комітетів відхиляли і так далі.

Думаю, що проблема тут наступна. Українське суспільство, політичний істеблішмент, експертне середовище досі не розуміли різницю між національними меншинами та корінним народом. Вони не розуміли різницю між титульним народом і корінним народом, не розуміли, наскільки це важливо в іміджевому плані, і що цей закон руйнує ідеологію "русского мира", на якій ґрунтується якраз політика Путіна.

Ми розробляли законопроєкти, ми подавали до Міністерства культури, яке було відповідальне за розробку цього законопроєкту. Ми постійно говорили про це.

Скажу ще одне: у квітні 2014 року Україна офіційно приєдналася до Декларації ООН про права корінних народів, і про це заявила на Постійному форумі ООН щодо корінних народів у Нью-Йорку.

Чому так затягнулося? Ну, напевно, зокрема, був досить серйозний фактор і зовнішній, російський. Вплив на український політикум, і на українську думку. Навіть коли вже законопроєкт був зареєстрований, коли вже він навіть був ухвалений, були постійні вкидання. Вкидання для того, щоби налаштувати одну частину населення України, що представляє нацменшини, проти іншої частини, або таким чином намагалися "заговорити" знову цю тему.

Тому ми маємо розуміти, що є чітко позначене міжнародними нормами поняття корінних народів, є декларація, й сьогодні Україна, ухваливши цей закон, може вже стати не просто передовою державою, а й прикладом для інших держав.

Читайте також: Під час обшуку застрелений житель Криму, його дружина — затримана: що відомо (ВІДЕО)