Регулювання цін, продуктові картки та зниження ПДВ: варіанти підтримки населення обговорюємо з Тимофієм Миловановим

Ціни на продукти харчування невпинно ростуть. І йдеться не про якісь делікатеси, а про найбільш необхідне на столі та в холодильнику кожної сім'ї. За даними Держстату, більшість продуктів у магазинах подорожчали в середньому на 10%. А ось на такі товари першої необхідності, як олія, цукор та яйця, ціни злетіли в середньому наполовину.

Щоб стримати зростання, в уряді вирішили регулювати ціни на деякі продукти. Це означає, що продавець не може ставити на них націнку більшу за 10%. Регулювання торговельної націнки торкнеться близько 11 продуктів мінімального продуктового кошика: хліб, гречка, цукор, макарони, молоко, олія, яйця, птиця, вершкове масло тощо.

Чи допоможе це розв'язати проблему — питання. В Офісі президента вже готують запасний план. За словами радника президента Олега Устенка, щоб допомогти українцям у скрутному становищі, влада може видавати електронні продуктові картки. Наприклад, у застосунку "Дія". Така ідея одразу наразилася на критику — мовляв, це схоже на повернення до радянських часів, коли людям видавали талони на продукти.

Детальніше про це у програмі "Топшоу" телеканалу "Дом" розповів президент Київської школи економіки, радник керівника Офісу президента України Тимофій Милованов.

Ведучі програми — Лейла Мамедова та Олег Борисов.

— У травні 2021 року ми почули про державне регулювання цін на ринках. Це було пов'язано з торговою надбавкою на бензин А-92, А-95 та дизпаливо. Тоді ви сказали, що це виправдано. Якщо ми говоримо про стримання цін зараз, чи виправдовуєте ви такі державні регулювання? Хоча це не зовсім державне регулювання, це контроль за надбавкою.

— Так, це дійсно не є класичним державним регулюванням ціни. У цьому разі воно виправдане.

Економічна наука надає кілька прикладів, коли державне регулювання працює краще за ринок. Один приклад ви вже навели [говорячи про пальне], коли є олігополії або монополії, і там узагалі немає справжньої конкуренції. І тоді державне регулювання може бути тимчасовим, інколи на роки це заходить. Але, звичайно, потрібно будувати ринки.

Сьогоднішня ситуація пов'язана з певним штучним збільшенням цін на енергоносії у світі, особливо у Європі, зокрема через російську поведінку. Це не єдиний чинник, багато є чинників, які призводять до високої інфляції. І більшість економістів світу очікують, що ця інфляція буде тимчасовою — тобто за кілька місяців чи за рік вона стабілізується.

І, до речі, інфляція висока і в Сполучених Штатах Америки — 7%, і в Росії — 8,5%. У нас зараз — 10%. Тобто ми, як і світ, цю інфляцію маємо, але вона тимчасова.

У такий момент можна вводити певне регулювання, особливо на соціально значущі продукти. І тим паче у нас зараз додатковий фактор — ця істерія [щодо можливого вторгнення військ РФ], що нагнітається, яка призводить до паніки, і ця паніка може знову призводити до того, що на певні продукти будуть завищені ціни. Отут державне регулювання вводять, і воно виправдане.

Звісно, все залежить від того, яким чином його вводять. Тому що потрібно, щоб його вводили розумно і не страждав бізнес. Бо, як ми знаємо ще з часів Радянського Союзу, якщо просто вводити регулювання і не забезпечувати механізми, то тоді буде дефіцит, і нічого взагалі не буде.

— Чи є за нинішніх умов ризик, що дефіцит певних категорій товарів може все-таки статися?

— Ну, ризик завжди є. Коли пандемія почалася в Америці, туалетного паперу не було. І всі сміялися, але це безпрецедентно, коли всі через COVID-19 перелякалися так, що в Америці побігли купувати туалетний папір.

Люди панікують. Тому тут важлива комунікаційна політика, постійно пояснювати людям, що фундаментальна економічна ситуація нормальна, що є достатньо запасів усіх товарів. Я думаю, що у нас такого ризику немає.

Більший ризик пов'язаний з інфляцією, яка може тривати трошки довше, до весни, через оцю ситуацію з Росією, коли іноземні інвестори починають реагувати, їм лімітні кредити закривають. Про це всі зараз говорять.

А наш Нацбанк, якщо чесно, зараз набагато краще підготовлений, ніж у 2014-2015 роках. Тому що резерви в 1,5-2 рази більші.

— А якщо говорити про інвестиційну привабливість, чи відчувається отакий інвестиційний песимізм?

— Я наведу приклад. От що ми читаємо в новинах The New York Times, The Washington Post чи Financial Times [стосовно України]. От я днями говорив з одним кантрі-менеджером — це менеджер, який відповідає за всі інвестиції до країни, до України. І от ця людина каже, що вони мали придбати певний завод, і цей завод вони поки що не купуватимуть, відтермінували придбання на 2-3 місяці. А це йдеться про іноземні інвестиції в Україну, до цього заводу.

Чому відтермінували? Тому що банки нервують через те, що вони так само читають у провідних міжнародних виданнях про ризики й вони кажуть: почекаймо.

Тому цей фактор (російської агресії, — ред.) більш домінантний, ніж регулювання ціни під час цієї паніки чи такої невизначеності.

В економістів є такий жарт: що таке ризик країни? Ризик країни маленький, коли всі знають, що завтра буде добре. Ризик країни також маленький, коли всі знають, що завтра буде погано. А от коли ніхто не знає, чи буде добре чи погано, — тоді ризик зростає. От нам потрібно оцю хвилю істерії пройти, і, гадаю, ситуація максимально швидко повернеться до нормальної. Але нам треба намагатися пройти її максимально чітко, максимально швидко.

— А ось із березня почнуться індексації пенсій, додаткові виплати. Суто з економічного погляду, чи вплине це надалі на нове зростання цін на продукти? Бо як показує практика, абсолютно будь-які підвищення виплат все ж таки якось на економіку впливають.

— Залежить від двох речей. По-перше, від того, скільки грошей є в бюджеті. І чи вони збираються через податки, або вони просто друкуються. Звичайно, коли гроші просто друкуються, це створює додатковий попит.

По-друге, чи може бути задоволений додатковий попит. Якщо, наприклад, купують продукти, яких можна виробити більше, або їх можна імпортувати зі світового ринку, — тоді зростання не буде. Якщо ми намагаємося усі разом купити одну якусь ділянку землі в центрі Києва, то, звичайно, ціна на цю ділянку зростатиме, якщо з'явиться більше попиту. Але ми ж говоримо про соціально значущі базові продукти, які торгуються у світі, торгуються в Україні. Їхні певні запаси є. Тому, я думаю, що цього другого ефекту не буде.

От перший ефект залежить від того, яка бюджетна політика, як виконується бюджет. Бюджет поки що виконується. Але, дійсно, є ризик того, що ставки для запозичень зростатимуть. Якщо це довго триватиме, то може бути ефект, що ми маємо з бюджетом більш обережно поводитися.

СЕРГІЙ ЄВТУШОК (народний депутат, фракція "Батьківщина"): Розтлумачте як економіст. Коли всі європейські країни податковий тиск знижують, аби пройти ці кризові виклики менш проблемно, у нас через ["ресурсний"] закон №5600 оподатковують одноосібника, який виносить продукти харчування на риночки. Чи це правильна політика, як ви гадаєте?

— Щодо закону №5600. Там є багато всього: й про одноосібників, й про олігархів, про ренту на руду тощо. Всі речі ми в сторону відставляємо, говоримо про одноосібників.

Я скажу: скільки економістів, стільки й думок. У нас, наприклад, усередині Київської школи економіки досить високий конфлікт між мною й Олегом Нів'євським — це економіст, професор, голова економічної програми. І він постійно пише, що це погано. А я, навпаки, вважаю, що це дасть змогу вирівняти правила гри й у довгостроковому періоді дасть змогу кращі інвестиції привести до аграрного сектору. Хто з нас матиме рацію — життя покаже.

Це дискусійна тема, вона залежить від деталей впроваджень, як воно насправді буде на місцях адмініструватися.

СЕРГІЙ ЄВТУШОК (народний депутат, фракція "Батьківщина"): Доходи громадян. Зрозуміло, що зростає борг за комунальними платежами, адже, на жаль, уряд визначив цей рік як рік інфраструктури або якихось інших речей, але не як рік соціальних програм. Тому я прогнозую, власне, що ці борги збільшуватимуться. Як ви гадаєте, ці борги збільшуватимуться чи ні?

— Звичайно, в періоди такої невизначеності, у періоди кризи у нас відбувається інфляція. Багаті люди мають інструменти захисту, особливо якщо вони дуже багаті. Вони вміють захищати свої гроші, у них достатньо доходів. Їм легше.

А от люди, які отримують мінімальну заробітну плату чи мінімальну пенсію, — для них це дійсно критична ситуація, коли є інфляція, коли підіймаються ціни. Тут уряд має працювати й із підвищенням мінімальної пенсії, мінімальної зарплати, й із підвищенням цільової підтримки. Різні механізми, але вони мають бути.

До речі, ось кажуть, треба індексацію проводити. Я прихильник того, щоб індексацію проводити не рівномірно всім на інфляцію, а тим, хто заробляє менше. Тобто більше фокусуватися на піднятті мінімальної зарплати чи мінімальної пенсії. А тим, хто багато заробляє, можливо, не індексувати. Нехай уже ринок індексує.

ОЛЕКСАНДРА УСТІНОВА (народна депутатка, фракція "Голос"): Ви говорите про те, що треба передусім захищати незахищені верстви населення. Ми зараз говоримо про продукти харчування. Чи вважаєте ви, що було б доречно зараз скасувати ПДВ на продукти харчування і ліки? Бо це для кінцевого споживача знизило б ціну, нехай не на 20%, але принаймні на 10% точно. І це б дало змогу зараз не вводити якісь там картки регулювання, а таким простим методом дозволити людям платити менше?

— Ви маєте рацію, що зменшення ПДВ, наприклад, або інших податків знизить ціни на ці соціально значущі продукти, товари. І дійсно, в різних країнах, зокрема й у європейських, є диференційована ставка для податків на певні продукти, зокрема ПДВ. І це працює.

Я ж прихильник того, щоб говорити про диференціацію. Продукти, наприклад, купує така людина, як я. У мене зарплата значно вища за мінімальну, я собі можу дозволити й маю справедливо платити податки. А от людина, яка на "мінімалку" живе або тимчасово не має можливості працювати, — от їй потрібно б знизити цей ПДВ. Але тоді виникає питання: чи можемо ми таргетовано знижувати ПДВ для певної групи людей, а для інших не знижувати? Є механізми, які роблять цю технологічно можливою? Ось у нас є цільове таргетування субсидіями, або розглядають ці, як у нас називають, продуктові карти. Навіть у Штатах є програма "фудстемп" (food — їжа, stamp — талон, — ред.) — продуктові карти.

Зараз у нас розвиваються технології, і з часом буде електронна гривня чи цільові віртуальні активи. А тоді й ПДВ чи інші податки будуть диференційовані залежно від того, хто купує.

ОЛЕГ ОСУХОВСЬКИЙ (депутат Верховної Ради VII та VIII скликань): Я вважаю, що ось ці продуктові карти — це передвиборча технологія, яка, по суті, веде до того, щоб підкупити виборців. Чи не краще було б, можливо, дати доплати пенсіонерам, незахищеним верствам населення просто грошима? І вони собі йдуть до супермаркетів, до магазинів і купують те, що вони хочуть, а не те, що їм кажуть?

— Ви маєте рацію. Ось традиційні економісти стоять на позиції, що краще напряму видавати грошима, а не продуктовими карточками. Але для дуже незахищених верств населення дійсно видають продуктові картки. Але там є питання, що інколи люди роблять помилки й не витрачають гроші саме на продукти, а витрачають на щось інше.

Ну, наприклад, у вас може бути сім'я. І в сім'ї одна людина — алкоголік, а інші — ні. І є діти. І от для таких верств соціальний робітник — це як у Європі працює — призначає не фінансову виплату, а продуктові картки. Чому? Щоб не можна було ці гроші забрати (особливо якщо є домашнє насильство або щось ще) і витратити на щось інше. А щоб це можна було витратити лише на їжу або на підтримку ліків для дітей, або на навчання. Тому тут багато залежить від реального впровадження цієї політики.