Реформи та політиканство: роботу Ради, дії опозиції та політику Москви обговорюємо з Антоном Кучухідзе

Останні дні відзначилися низкою ключових подій і заяв. Так, 16 червня завершилася п'ята сесія Верховної Ради IX скликання, яка тривала з 2 лютого. Життя українського політикуму в цьому часовому відрізку ознаменувалося ухваленням масштабних законодавчих ініціатив та активізацією реформ, а також — протидією низці ініціатив з боку опозиційних сил.

Особливо активізувалася опозиція до останніх днів роботи Ради, в результаті 19 липня народних депутатів знову довелося збирати у парламенті.

Є що обговорити й на зовнішньополітичній арені: Кремль традиційно дотримується політики подвійних стандартів, офіційно заперечуючи агресію проти України, але продовжуючи, наприклад, паспортизацію жителів тимчасово окупованих територій у розрахунку на електоральну підтримку осінніх виборів до Держдуми РФ. З'явилися повідомлення, що жителі окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) зможуть голосувати на російських виборах онлайн. Базові меседжі Кремля озвучив заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак в інтерв'ю французькому виданню Politique Internationale, яке було опубліковано 20 липня.

Позачергове засідання парламенту 19 липня, "поправковий спам" від опозиції, а також дії Москви у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" коментує міжнародний політолог Антон Кучухідзе.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

Позачергове засідання Верховної Ради

19 липня парламент провів позачергове засідання. Народні депутати розглянули 10 проєктів постанов, якими блокувалися законопроєкти, ухвалені напередодні. Подані поправки не набрали необхідної кількості голосів. Цим Верховна Рада розблокувала судову реформу та реформування концерну "Укроборонпром". Закони про відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та про трансформацію оборонних підприємств відправлять на підпис голові парламенту та президенту України.

У залі були присутні 99 парламентаріїв. Деякі автори постанов від опозиції не з'явилися на засідання.

— Постанови про скасування законопроєктів, пов'язаних із судовою реформою та переформатуванням "Укроборонпрому", подала опозиція. Водночас навіть деякі автори постанов не прийшли на засідання. А багато хто з них десятиліттями перебувають у парламенті, були при владі, але нічого не робили щодо реформ. Сьогодні ж від них — лише крики та критика. Що не так із нашою опозицією?

— Давайте погляду політології. Згідно із Конституцією України, наша держава є демократичною державою. Відповідно, звісно, опозиція має свої права. Але в цьому випадку опозиція зловживає своїми правами у парламенті. І це суто політична технологія для того, щоб їм було що говорити нібито своєму електорату.

Тому що дійсно, яку реформу нинішнього IX скликання парламенту не візьми, там принципові законопроєкти. Але у відповідь ішов або поправковий спам, або постанови про скасування, або крики, зойки тощо. Ось, наприклад, "Європейська солідарність" щось говорить. Але, вибачте мене, у вас була коаліція із конституційною більшістю у 2014 році. Що вам заважало реформувати так, як ви цього хотіли?

Тому те, що не виконали вони, намагається виконати інша більшість. І опозиції нічого не залишається, як застосовувати політичні технології, якісь процедурні речі, які є у регламенті Верховної Ради, але не більше.

Тобто замість розв'язання конкретних завдань, які потрібні були державі, опозиція цей момент упустила, коли була владою. Тепер влада розв'язує ці питання, а вони, щоб не бути, скажімо так, політично неактивними, просто про це кричать.

У них є ресурси медійні, у них є телеканали, і вони намагаються бути, скажімо так, в медійній площині, щоб хтось якось дізнавався їхню позицію. Але вони не ставлять собі питання: а державі від цих криків добре чи погано? Вони ж самі розповідають, що на зовнішній арені — "ми одна збірна, повинні грати разом". Хлопці, ось судова реформа, ось реформа "Укроборонпрому", давайте, грайте разом.

— Ось цей "постановленський" спам, яким опозиція намагалася загальмувати передачу проголосованих законопроєктів на підпис голові ВР і президенту. Як до цього взагалі ставитися їхнім виборцям та іншим українцям?

— Якщо говорити з погляду політичної технології, ядерний електорат кожної фракції, партії за ними залишатиметься. Щоб сказати, що опозиція зараз отримує від цього якісь бонуси, — ні. Вони просто показують, що вони "типу проявляють активність".

Насправді люди прекрасно розуміють, що якщо відбуваються реформа, поліпшення, виправлення помилок, то навіщо блокувати? Тут не треба бути великим політологом або ж працювати у Верховній Раді. Звичайна логіка. Якщо люди змінюють щось на краще, навіщо це зупиняти?

Є державний процес реформування, а є політиканство. І це є в будь-якій країні. Наша опозиція в цьому абсолютно не унікальна.

Я думаю, що будь-яка влада повинна реагувати в такий спосіб: максимально оперативно ухвалювати, підписувати законопроєкти. І робити так, щоб закони, які просуває влада, набували чинності шляхом законних методів, які у них є.

Закони для людей

— На останніх пленарних засіданнях Верховна Рада ухвалила багато законопроєктів, що спрощують, поліпшують повсякденне життя людей. Наприклад, нардепи проголосували про перехід держави на безпаперовий документообіг. Як електронний документообіг допоможе звичайним громадянам?

— Що стосується цифровізації, то це був курс іще кандидата на пост президента Зеленського свого часу. Це було у його виборчій програмі. І, відповідно, коли він прийшов до влади, він це реалізував. Діджиталізація — це, звичайно, поліпшення діалогу людей із владою, і це можна лише схвалювати.

Що менше буде бюрократії, що менше буде впливу бюрократів на будь-які процедурні моменти, то легше стане громадянам. І є такий суб'єктивний момент — у нас люди працюють на кількох роботах. Іноді вони не мають часу заїхати до відомства, до банку, отримати довідку тощо.

Тому всі ці моменти щодо діджиталізації, звичайно, роблять великий плюс для громадян. І, я думаю, що сильнішою буде ця реформа, то більше поліпшуватиметься імідж України на міжнародному рівні. Діджиталізація за собою понесе й збільшення індексів із легкості ведення бізнесу. У країн, які йдуть цим шляхом, зазвичай і бізнес легко оформляється, протягом якихось 10-15 хвилин, і бізнесдовідки отримувати не проблема. А для бізнесу швидкість — це важливо.

Тому що більше діджиталізації, то краще для людей, для бізнесу. Ну, а в результаті держава отримає прибуток.

— Також низка ухвалених законів стосувалася переселенців і жителів окупованих територій. Це й закон про обмеження відсотку за користування кредитами для переселенців, скасування штрафів, пені та інших неустойок. Це й закон про скасування на період карантину штрафів для жителів ОРДЛО, які приїхали на підконтрольну територію через Росію... Наскільки ці речі важливі для наших людей, які залишилися в окупації?

— Однозначно, для людей це важливо. Але це також важливо з боку політичного та міжнародного аспектів.

Наприклад, у Мінських угодах прописана така норма, що сторони зобов'язані налагоджувати економічні та гуманітарні зв'язки між підконтрольною та непідконтрольною територією. Відповідно, Україна показує своїм міжнародним партнерам, що ми зі свого боку виконуємо всі взяті на себе зобов'язання, які не суперечать інтересам України. Тобто це вже не розмова про кордони, лінії зіткнення, КПВВ. Це вже про економіку, гуманітарні зв'язки тощо. Тому такі закони посилюють позицію України, зокрема й на міжнародному рівні.

Що стосується політичного аспекту. Російська Федерація у своїй пропаганді любить розповідати про те, що "Україна відмовилася від своїх людей" та інше. Такі закони саме допомагають розв'язувати й політичне завдання. Ці закони демонструють, що Україна дбає про людей, які залишилися на непідконтрольних територіях, відкриває свої двері.

Ну, і третій аспект — українська влада бореться за "уми та серця" людей, які лояльні до України, які вважають себе українцями й через трагічні обставини проживають на окупованих територіях. Тому з усіх боків — міжнародний аспект, політичний фактор, гуманітарний аспект — ці закони, звичайно ж, посилюють позиції України.

Інтерв'ю Козака європейському виданню

Роздавання російських паспортів жителям окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) не означає, що цей регіон буде приєднаний до Росії. Проте у разі військової загрози в Донецьку та Луганську з боку української армії Росія готова організувати військове вторгнення до України для "захисту своїх громадян". Таку заяву зробив заступник голови адміністрації президента Російської Федерації Дмитро Козак в інтерв'ю французькому виданню Politique Internationale.

Водночас українська сторона неодноразово заявляла, що єдиний шлях повернути окуповані Росією території — дипломатичний.

— Прокоментуйте заяву пана Козака щодо паспортизації наших українських громадян на тимчасово непідконтрольній території.

— Що стосується паспортизації, то пан Козак, м'яко кажучи, бреше з однієї простої причини. Ось візьмемо незаконну анексію Криму — вони ж роздавали паспорти. Приєднали територію незалежної держави.

Коли вони намагаються розповісти, що у них кожна агресія — це мало не "захист своїх громадян", то у мене завжди є репліка пана Волкера, коли він був спецпредставником Держдепу з питань України. Він сказав таку фразу: "Чомусь найбільше крові проливається там, де РФ намагається когось захистити. І кров проливається російською зброєю та російським вторгненням". Це відповідь світової спільноти на всі ті фейки, які говорить пан Козак.

Далі візьмемо Північну Осетію та Абхазію. Так, їх не приєднали. Але, вибачте мене, вони незаконно визнали ці території незалежними державами й поставили там військові бази, підписали договори про колективну безпеку. Так, Москва не керує ними прямо, але фактично вона ними керує.

Тому, коли російська сторона намагається маніпулювати нормами міжнародного права, є ж фактичний контроль над територіями. Весь світ визнає ці території окупованими. Але Росія завжди намагається перекласти свою відповідальність на когось. Постійно каже: "Нас там немає, і домовляйтеся, спілкуйтеся без нас. Ми не впливаємо на процес". Але це не відповідає дійсності.

Такі заяви будуть постійно. Це зовнішньополітична тактика та стратегія РФ.

А паспорти вони роздають ще з однієї простої причини — їм потрібні голоси на своїх внутрішніх парламентських виборах, які демократичними складно назвати. Тому вони собі "набивають" електорат і можливість проголосувати на користь керівної партії цих людей, яких вони десь силою змусили прийняти ці паспорти через обставини, що склалися.

— У тому ж інтерв'ю Козак каже, нікого не називаючи конкретно, що деякі лідери європейських країн називають Російську Федерацію стороною конфлікту, що, на думку Козака, "не є навіть схожим на правду". Виходить, що з одного боку — "нас тут немає", а з іншого — ось, тримайте наші паспорти, ось, голосуйте онлайн на виборах до Держдуми РФ. Якесь протиріччя...

— Ну, таких політологічних фіаско було багато. Я згадую 2015 рік, коли міністр закордонних справ Російської Федерації на одному з брифінгів журналістам прямо сказав, що у них є вплив на представників непідконтрольних територій. Хоча до цього вони розповідали, що жодного впливу вони не мають. І ближче до 2016 року, коли президент РФ проводив чергову "пряму лінію" з народом, він сказав прямим текстом, що на території окупованого Донбасу є збройні сили, які виконують військові завдання. Що може бути більшим визнанням з їхнього боку?

Насправді Російська Федерація має просто таку тактику — "Нас там немає, але ми там є". І, якщо робити контент-аналіз [заяв] зовнішньополітичного відомства або президента Росії, то це всюди проскакує. Навіть елементарно, коли вони розповідали й у 2014 році, що "їх там немає", але одночасно з цим говорили, що вони забезпечували проведення незаконного "референдуму" (для них — законного, але я, як громадянин України, вважаю цей "референдум" абсолютно незаконним).

Є класика просування тез — ось вони її й відпрацьовують.