Путіну не вигідна кривава війна, але...: інтерв'ю з ексзамначальника Генштабу ЗСУ Ігорем Романенком

Росія стягує свої війська до кордону з Україною, збільшує військову присутність і в окупованому Криму. Чи наважиться Володимир Путін розширити агресію, і як військово-політичне керівництво України протистоятиме цим діям — про це у програмі "На самом деле: Донбасс" телеканалу "Дом" розповів заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— Головне управління розвідки України заявило про те, що Росія готується до великомасштабних провокацій на Донбасі. Як оцінюєте таку підготовку?

— Ситуація ускладнюється. З точки зору нашої держави та нашої безпеки — вона погіршується. Про це говорив і головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак, виступаючи 30 березня в парламенті. Він повідомив, що навколо нас — з півночі до півдня — вже стоять 28 батальйонних груп, плюс є тенденція нарощування ще до 25 батальйонних груп, і це відбувається.

Висока ступінь готовності російських військ наводилася на прикладі зокрема Ростовської області РФ. Я свою службу офіцером починав там. Це невелика відстань до наших кордонів, а готовність цих груп — одна-дві доби. Але важливо, яким чином, за яким сценарієм будуть застосовуватися ці батальйони Збройних сил Російської Федерації. А сценарій РФ дуже цинічний. Він полягає в тому, щоб звинуватити керівництво Збройних сил України в тому, що давалися команди на обстріл цивільного населення, цивільної інфраструктури. Звинуватити в цьому — і у відповідь здійснити "захист" громадян Росії в так званих "республіках", яких вже понад 400 тисяч в цих "республіках". Ось такий план.

— Але одна справа — його реалізація в 2014 році. А інша справа — зараз, коли практично всі розвідки світу, країн НАТО стежать за ситуацією, за військовою підготовкою російських військ. Наскільки реалістично в нинішніх умовах розв'язати провокацію?

— Путін — досвідчений КГБшнік. Ці прийоми давно торовані. У зв'язку з цим можна згадати правила пропаганди Геббельса і їхню реалізацію Росією. Як починалася Друга світова війна? Переодягнені німці в поляків. Як починалася війна з Фінляндією? Радянські війська обстріляли свої ж позиції. Власне кажучи, такий підхід готується і тут. А там спробуйте довести, що щось інше. Ось "нас обстрілюють", покажуть жертви, покажуть трупи невинних цивільних людей. Потім звинуватять Україну — і можна здійснювати нанесення відповідних ударів. Є, зокрема, проєкти, плани по Криму — відомі претензії щодо поставок води тощо.

— А що в цьому плані зі зміцненням обороноздатності України, її модернізації?

— Наприклад, в межах "Укроборонпрому" ми активно працюємо над інноваціями, які потрібні для того, щоб перемогти у війні майбутнього.

Ось в минулому році на озброєння взято наші новітні ракети "Нептун". Почали готувати відповідні морські екіпажі, які повинні їх експлуатувати. Але все це на початковому етапі. А у росіян все це вже є, і у великих кількостях.

Крім того, Росія та США вийшли з договору щодо ракет малої та середньої дальності, а ми в його межах робимо той же "Нептун", дальність якого не більше 300 км.

— А нам цього вистачить?

— Ні. Для того, щоб не допускати дії з боку росіян, наші ракети повинні як мінімум діставати до гір Уралу. Рано чи пізно ми прийдемо до того, щоб у нас була превентивна зброя. І щоб не було ніяких ілюзій щодо того, що авантюра з боку Росії, її збройних сил, її керівництва може їм дешево обійтися. А якщо вони знатимуть, що у нас є така зброя, тоді вони задумаються, адже наслідки дорого їм обійдуться.

— І як же нам збільшувати свою міць зараз?

— Є проект "Сапсан" (багатофункціональний оперативно-тактичний ракетний комплекс, в якому в якості засобів ураження пропонувалося використовувати оперативно-тактичні, зенітні та протикорабельні ракети, — ред.). Ось після великої паузи до кінця минулого року знайшли гроші на цей проєкт. Це оперативно-тактична вже зброя. Але, знову-таки, є певні обмеження. Але, судячи з того, як все розвивається, думаю, треба брати на озброєння і цю зброю. Тобто поступово нарощувати свої можливості та свій потенціал, забезпечуючи безпеку нашої держави та народу.

— Росіяни не скупляться на натяки щодо того, що ось їм з Криму до Каховського водозабору Північно-Кримського каналу три години пішої прогулянки. Наскільки ці, так би мовити, анонси мають право на існування?

— Прогулянкою це їм аж ніяк не обійдеться. Так, вони готуються до такого варіанту, у них є такі плани. Відпрацьовується можливість десантування і повітряного, і морського, і застосування всіх видів озброєння.

При цьому на території Криму військовий російський потенціал з 2014 року зріс орієнтовно втричі. Причому у всіх сферах: повітряний компонент, наземний, надводний і підводний. Більше того, там відремонтовані всі споруди ще часів Радянського Союзу зі зберігання ядерних боєголовок. Тому ілюзій на рахунок ядерного озброєння не треба плекати.

— Сили та засоби у нас є, щоб зупинити цю "прогулянку"?

— Зупинити — так. А ось відстояти остаточно — потенціали в цілому неспівмірні. Але у нас вже зовсім інша армія, силові структури. Тому ми будемо поводитися жорстко, мобілізуємо всі сили. Тому не буде "прогулянки".

А якщо вони все-таки зважаться на щось широкомасштабне, то це буде дуже кривава війна. А на такий крайній крок Путін поки не наважується. Але війська готує для цього, здійснює тиск, насамперед військовий, на наше військово-політичне керівництво.

— Як будуть діяти наші партнери — країни НАТО, Америка? Ось глава штабу армії США Марк Міллі дзвонив своєму російському колезі...

— Не тільки. І нашому головнокомандувачу ЗСУ, генералу Хомчаку.

А з росіянами було спілкування таке, що американські війська в Європі привели до вищої ступені бойової готовності. Війська ці дислокуються в Польщі та Прибалтиці. Це не просто стурбованість. Це набагато все серйозніше.

До кінця квітня — на початку травня готуються дуже серйозні навчання НАТО — на 31-32 тис. військових — навколо Калінінграда та Криму. Зараз узгоджуються всі питання. Але судячи з того, яким чином здійснюється нарощування Збройних сил РФ, то військові НАТО будуть готові через тиждень-два.

Але й Путін не буде сидіти, склавши руки. У них у вересні, як відомо, вибори до Державної Думи. Їм потрібна маленька, але переможна війна. Це відомий прийом. А ось якщо війна буде кривавою — це не той варіант, який хотілося б Путіну. Нам же, Україні, не потрібно ні того, ні іншого. Ми відстоюємо дипломатичний підхід.

— Ваш прогноз: чи обмежиться це нагнітання тільки Донбасом? Чи можливі якісь наміри з боку Криму?

— Відповім, як генерал Генерального штабу Збройних сил України. Наше військово-політичне керівництво оцінює цю ситуацію, допомагають в цьому і союзники — в розвідці, в інших діях. Ми відпрацьовуємо свої плани. Ми готуємо війська. За різними сценаріями, включаючи найважчий і найскладніший. Тому важливо розуміння та підтримка нашого населення. А я сподіваюся, що більшість населення підтримує наше керівництво в цій боротьбі з противником.