Проти Росії та України: як українці домагаються компенсацій в ЄСПЛ

Дмитрий Фирташ. Фото: Reuters

Поки Росія продовжує скупчувати війська біля кордонів України, жителі Донбасу, які постраждали від дій країни-агресора, намагаються домогтися компенсацій через Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Про те, як відбувається цей процес — в матеріалі журналістів "На самом деле: Донбасс" телеканалу "Дом".

Володимир Хлепітько — один із потерпілих у результаті обстрілу автобуса під Волновахою у 2015 році. Цей обстріл — злочин, за який досі ніхто не покараний.

"Був повний автобус пасажирів, були й мої друзі. Є загиблі знайомі, друзі отримали поранення. У мене було поранення голови та руки. Відновлення зайняло пару років. За рішенням українського суду поки що вироку немає", — розповідає Володимир.

Тому чоловік звернувся до Європейського суду з прав людини з позовом проти Російської Федерації.

Позови з обох сторін лінії зіткнення

Позови також подають і проти України. Загальна кількість таких зараз — 10,5 тис. Велику кількість скарг, поданих українцями, можна пояснити декількома факторами: це і недосконалість засобів правового захисту всередині країни, й недовіра судам. До цього за останні сім років додався збройний конфлікт на Донбасі та окупація Криму.

"Скільки справ про порушення прав людини в Криму та на Донбасі зараз перебуває в ЄСПЛ? За інформацією самого Європейського суду — близько 7 тис.", — повідомив заступник міністра юстиції, уповноважений у справах ЄСПЛ Іван Ліщина.

Директор зі стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Михайло Тарахкало перераховує найпоширеніші позови:

"Найчастіші проблеми — це знищення, руйнування або незаконне позбавлення майна людей. Йдеться як про окуповану територію, так і про "сіру зону". Друга за поширеністю проблема — шкода здоров'ю та життю, що нанесена під час військового конфлікту. Й інші питання".

Позови подають жителі як підконтрольної, так і непідконтрольної території. Водночас будь-який громадянин може звернутися до ЄСПЛ в разі, якщо вичерпані всі можливі способи захистити свої права на національному рівні. Однак не всі дотримуються цієї вимоги: подають позови в ЄСПЛ, не дочекавшись рішень українських судів (а іноді й минаючи їх), в результаті — не отримують підтримку Європейського суду.

Так, серед безлічі позовів є знакові, які згодом стають прецедентами при розгляді інших справ. Наприклад, справа "Цезар та інші проти України". Пенсіонери, які живуть на непідконтрольній Україні території, скаржилися на те, що вони не отримують свої українські пенсії, бо через проблеми зі здоров'ям не можуть виїхати на контрольовану територію. Заявники також стверджували, що звертатися з позовами до українських судів вони не можуть з тієї ж причини.

"Було два рішення Європейського суду щодо пенсійних виплат: це справа "Цезар та інші проти України" у 2018 році та рішення "Кандиба та інші проти України" у 2020 році. Але в обох випадках ці рішення були не на користь заявників", — прокоментувала координаторка з питань надання юридичної допомоги БФ "Право на захист" Юлія Трало.

Причина невдачі в тому, що заявники не вичерпали ефективні засоби захисту на національному рівні, кажуть правозахисники. Водночас, домогтися відшкодування порушеного права з соціальних виплат на національному рівні практично неможливо.

"Найпоширеніша проблема — це невиконання рішень національних судів. Припустимо, суд присудив виплатити людям компенсації за соціальними виплатами та іншими заборгованостями, а Державна казначейська служба каже: вибачте, грошей немає, немає спеціальної статті в бюджеті, ось коли буде передбачено, мовляв, тоді й виплатимо. І люди скаржаться до Європейського суду на невиконання рішень національних судів", — говорить Михайло Тарахкало.

Чекати доведеться роками

Справи в ЄСПЛ розглядаються роками. А ті, які стосуються зруйнованого житла, поранень, тортур та інших наслідків конфлікту — чекають основного рішення у справі України проти Росії. Це справи, пов'язані із суперечкою щодо юрисдикції — визначається, яка держава несе відповідальність за порушення прав конкретної людини на непідконтрольних територіях.

"Ці всі питання розглядатимуться після того, як Європейський суд розгляне міждержавні суперечки", — пояснила Юлія Трало.

Всього ж Україна подала проти Росії до ЄСПЛ вже 9 міждержавних скарг. За словами правозахисниці, очікувати швидкого рішення в основній справі не варто. Наприклад, у справі "Грузія проти Росії" рішення ухвалили тільки цього року, розгляд тривав понад 10 років.

"За мірками Європейського суду — це досить швидко, тому що, наприклад, міждержавна суперечка між Кіпром і Туреччиною щодо збройного конфлікту на Північному Кіпрі розглядалася 40 років (у 2014 році ЄСПЛ зобов'язав Туреччину виплатити Кіпру 90 млн євро за наслідки військової інтервенції на півночі острова у 1974 році, — ред.). Але будемо сподіватися, що Європейський суд буде більш активний в нашому питанні. Тим паче, що з моменту подачі перших скарг 2014-2015 років вже минуло 5-6 років", — описала перспективи юристка БФ "Право на захист".

Володимир Хлепітько, який постраждав від обстрілу автобуса під Волновахою, каже, що коли подавали позов, розраховували на два роки розгляду.

"Наразі минуло чотири роки після подачі. Будемо сподіватися, що якомога швидше все це закінчиться", — сказав Володимир.

У підсумку Володимир сподівається отримати компенсацію за порушення його прав і заподіяння моральної шкоди. Разом із тим чоловік зазначає — принципово важливо позначити винного.

"Важливо, щоб Європейський суд теж визнав це терактом, і щоб Росія отримала за це покарання. Хотілося б, щоб був вирок і щоб це було сатисфакцією, що винні будуть покарані. Справедливість має перемогти  в цьому питанні", — наголошує Хлепітько.

Навіть якщо Україна дочекається позитивного рішення в суперечці з Росією, не можна бути впевненим у тому, що РФ відшкодує завдані збитки або виконуватиме рішення ЄСПЛ — можливість їх не виконувати записана в новій редакції Конституції РФ.

"У справі "Грузія проти Росії", яка стосувалася російсько-грузинського воєнного конфлікту, питання виконання стоїть дуже гостро. Росія тривалий час відмовлялася виплачувати людям компенсації за цими порушеннями", — наводить приклад директор зі стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Михайло Тарахкало.

Попри це, частина позивачів із України не залишає спроб нехай і в майбутньому, але змусити Росію відшкодувати завдані збитки. Разом із тим, інші українці більше сподіваються на компенсацію від своєї держави. Тим паче, подавати позови проти Росії, проживаючи в ОРДЛО, значить привертати до себе увагу карального апарату.

Чи може ЄСПЛ закликати державу до відповідальності

Про особливості позовів і процесів в Європейському суді від українців у програмі "На самом деле: Донбасс" розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павлюченко.

Ведучий програми — Олег Борисов.

— Поранення від обстрілів, зруйноване житло, обмеження пересування — все це головні теми позовів до Європейського суду з прав людини від українців. Як визначається, хто має бути відповідачем у таких судах, у таких справах?

— Ми говоримо про відповідальність у межах Європейської конвенції з прав людини. Тут питання юрисдикції. Хто несе юрисдикцію де-факто на території, де, власне, сталося порушення. Якщо це держава Україна, тоді заява подається проти держави Україна. Якщо це територія, неконтрольована урядом України — окупований Крим, окупований Донбас — це юрисдикція держави, яка де-факто несе відповідальність за цю територію, і це фактично Росія.

Але подається скарга на порушення конвенції до Європейського суду, як правило, проти двох держав: проти Росії та проти України.

Перед подачею позову до ЄСПЛ потрібно пройти всі суди — від першого до касаційного. Не тільки в Україні. Потрібно також звернення, скажімо, в Слідчий комітет РФ, який просто у відповіді вказує, що вони не розглядають такі справи і, власне кажучи, відмовляються від відповідальності за розгляд таких порушень на території Донецької та Луганської областей. І ось тоді виникають підстави для того, щоб звертатися до Європейського суду з прав людини.

Олександр Павлюченко та Олег Борисов

Є не тільки ті категорії справ, про які ви сказали. Є ще й частина категорій, пов'язаних із суто кримінально-юридичним компонентом, тобто, справи, наприклад, які залишилися на непідконтрольній          Україні території, що пов'язані з розглядом у судах. Наприклад, справа "Хлебік проти України" або "Кураченко проти України" — це остання справа.

Довідка "Дому": Олександр Хлебік у 2013 році був засуджений до 8 років і 9 місяців ув'язнення за низкою злочинів, зокрема за бандитизм і збройні пограбування. Відбуває покарання у в'язниці міста Старобільська Луганської області, це зараз підконтрольна територія. Незабаром після засудження Хлебік подав апеляцію до апеляційного суду, що розташований у Луганську. Але у 2014 році місто було окуповане, а за його апеляцією ще не було винесено рішення. Фактично розгляд апеляції став неможливим, адже матеріали справи залишилися в Луганську.

Ось справу Хлебіка підтримувала та організовувала Українська Гельсінська спілка з прав людини. І тут, на жаль, теж не вдалося встановити потрібний баланс між відповідальністю держави за недотримання прав осіб, які перебувають на контрольованій Україною території, і неможливістю відновити матеріали кримінальних справ. Тут необхідно ухвалення національного законодавства, яке б розв'язало цю проблему, спростивши цей процес. Тому що в межах чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства неможливо відновити матеріали кримінальної справи в тому обсязі, який вимагає підтвердження рішення або спростування в апеляційних інстанціях суду першої інстанції.

— Як показує практика, Росія ігнорує будь-які рішення ЄСПЛ. А як змусити Росію відповідати?

— Ось вище чоловік, який постраждав від обстрілу автобуса під Волновахою, говорив, що він чекає на вердикт з боку Європейського суду, який би засудив тих, хто скоїв цей злочин. Але Європейський суд не ухвалює таких рішень. Це не четверта судова інстанція держави стосовно України. Ні, це інструмент, який визначає порушення прав людини, викладені у Європейській конвенції з прав людини. І у своєму рішенні ЄСПЛ пропонує державі виправити це порушення. А держава самостійно має погодитися і виправити це порушення.

Яким чином змусити — це питання вже й дипломатії, й виконання рішень Європейського суду з прав людини. Нагадаю, що й Туреччина не виконувала рішення, які стосувалися міждержавної справи "Північний Кіпр проти Туреччини". Це і Росія, яка не хотіла виконувати справи, пов'язані з Придністров'ям і практично блокувала ратифікацію та набрання чинності 11-го протоколу та реформу Європейського суду з прав людини. Це тривало півтора року. Так, це ціла проблема, але все одно це закінчилося.

Прямий ефір