Твір "Бабин Яр" як історичний знімок епохи: інтерв'ю з книжковим оглядачем Дмитром Слівним

Читання зараз, під час війни, для багатьох — один із способів заспокоїтися та відволіктися від постійних негативних та трагічних новин. Сьогодні говоримо про роман-документ українського письменника Анатолія Кузнєцова "Бабин Яр". Цю книгу було цензуровано в СРСР, адже в ній розкривалися факти, які замовчувала радянська влада. Більше про книгу розповів журналіст, книжковий оглядач Дмитро Слівний в ефірі програми "Ранок Вдома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Читати зараз неймовірно складно, тож питання: що рекомендуєш?

— З одного боку, звичайно ж, складно, а з іншого — багатьох читання заспокоює, і якраз із книг ми можемо для себе це заспокоєння почерпнути, як і потрібну нам інформацію. Такою книгою є роман-документ Анатолія Кузнєцова під назвою "Бабин Яр". Книга відома, вперше опублікована ще в Радянському Союзі в дуже вкороченому, цензурованому варіанті у 1966 році.

Сам Анатолій народився в Києві, під час німецької окупації, це 1941-1943 рік, він жив на Куренівці (історичний район Києва, — ред.) разом зі своєю бабусею, дідусем та мамою. Тато від них поїхав.

Видано книгу у своєму остаточному вигляді у 2008-му році. Були ще видання раніше. Книжку поділено на три частини. Перша частина — це як німці прийшли до Києва, потім життя під окупацією, безпосередньо, і як загарбники вийшли.

Книжка багато в чому антирадянська, бо там розкривалися факти, які радянське керівництво замовчувало. Наприклад, про підрив Хрещатика, знищення соборів, взагалі центру Києва, і тому, звичайно, всі ці глави і були вирізані в першому виданні.

Там розповідалося лише про безчинства гітлерівців, хоча погляд письменника абсолютно нейтральний, йому чужий тоталітаризм, як такий, чи то Німеччина чи Радянський Союз. Там було багато негативних висловлювань у бік Сталіна, описується в деяких розділах Голодомор, і батько письменника також брав участь у цьому.

Мені, наприклад, було цікаво подивитися та дізнатися, як жив Київ того часу, бо я теж якийсь час жив на Куренівці, і ті місця, які описує письменник, я знаю.

Автор описує, як прийшли нацисти, як їх зустрічали, як вони ховалися від бомбардувань, як виглядали, які вони були акуратні, ошатні, як ставилися до місцевого населення. Звичайне життя, побутове, просто у воєнний час і під окупацією.

— Цю книгу було важко читати навіть просто у звичайний мирний час, коли про війну ніхто навіть не думав. А зараз, мені здається, я не стала б її перечитувати. Ти як думаєш?

— Розумієте, ми з вами зіштовхнулися із новим періодом окупації. Саме тому я вважаю книгу досить актуальною. Потрібно розуміти, які реалії чекають на людину у воєнний час, і плюс помножені на наше ХХІ століття. І якщо ми прочитаємо про умовні, припустімо, звірства нацистів, ну, як би не умовні, вони були, але спочатку, коли зайшла німецька армія, багато хто зустрічав їх, справді, як визволителів від радянського режиму.

Згодом, звичайно, люди змінили свою думку. Потім уже, у другому розділі книги, починаються події Бабиного Яру, масові розстріли. Ми маємо особисті спогади сім'ї, як вона переживала цей страшний період, як ховали їх сусіди.

Може, тільки тому це стало мені дуже близьким. Але я вважаю, що книга буде корисною, і вона не дуже темна і похмура, вона написана дитиною, ну, за спогадами дитини, її щоденниками. І навіть страшні речі я не боявся читати там. Ви знаєте, наприклад, щоденник Поліни Жеребцової — чеченської дівчинки, це 1 і 2 Чеченська війна, він значно жорсткіший і страшніший, і кривавіший.

— Мені було дуже складно, я весь час плакала.

— Це може бути просто особисте. Варто спробувати, я вам так скажу. Не зайде — будь ласка, не треба читати.

— Цікаво, чому ти зробив цей вибір?

— Це наше місто, і це, на жаль, знову війна. І ціль цієї війни — окупація, по суті. Ну, і як поводить себе звичайна людина під час війни, під час окупації. Тобто це перевірка людських цінностей, це спекуляція, злочини, колаборація з ворогом, хто як себе проявляє — багато психологічних аспектів зображено.

І плюс, книга недаремно називається документом. Це справді документ, тому що в ньому відображено багато злочинів епохи. Це як фото епохи, якщо можна так сказати.

Наприклад, деякі глави прямо вказують на злочини Радянського Союзу. І мені, з історичного погляду, було дуже цікаво прочитати. Це як побачене очима очевидця. Мабуть, найвідоміша книга про трагедію Бабиного Яру, і одна з найвідоміших книг про Київ.