Проєкт USAID "Економічна підтримка Східної України": як стати учасником і яку допомогу можна отримати

Проєкт USAID "Економічна підтримка Східної України" добре відомий на Донбасі. Він допомагає місцевим жителям, які постраждали від конфлікту, одержати необхідні знання для відкриття свого бізнесу, підприємствам — поліпшити свою діяльність, вийти на нові ринки й розвиватися завдяки стійким бізнес-моделями.

За якими напрямами можна отримати підтримку і як стати учасником проєкту — розповіли гості студії регіонального бюро телеканалу "Дом" у Краматорську:

• Володимир Моісеєв, менеджер програм з інклюзії Проєкту USAID "Економічна підтримка Східної України";
• Артем Вівдич, менеджер з розвитку громад Проєкту USAID "Економічна підтримка Східної України".

Ведучий програми — Олексій Мацука.

Володимир Моісеєв про те, як стати учасником програми

— Програма називається "Економічна підтримка Східної України". Володимире, давайте у доступній формі людям пояснимо — що це за проєкт, хто може стати його учасником, як загалом це працює.

— Наша програма фінансується урядом Сполучених Штатів Америки, його агентством USAID. Як зрозуміло з назви програми, вона стосується економічної підтримки Східної України. Ми розглядаємо всі процеси, які відбуваються на території Донецької та Луганської областей, а також Приазовського регіону, який прилягає до півострова Крим.

Наша мета — зробити так, щоб люди, які проживають у цих регіонах, могли спокійно будувати своє майбутнє і розвиватися, більше заробляти, планувати своє життя і не відчувати якусь депресивність регіону. Щоб вони не говорили, що потрібно поїхати, бо десь краще, тому що тут немає перспективи.

Насправді тут достатньо перспектив і є дуже цікаві можливості, які ми намагаємося допомогти розвинути. Водночас ми не пропонуємо людині якусь нову ідею — наш підхід полягає в тому, щоб допомогти людям тут і зараз займатися тим, до чого вони звикли, з чим вони стикаються щодня.

— Як давно працює програма і скільки років ще триватиме?

— Програма досить велика. Спочатку вона була розрахована на п'ять років. Але у зв'язку з карантином, з усіма обмеженнями було ухвалено рішення збільшити термін її реалізації. Нам додали ще один рік. Виходить шість років.

Програма розпочалася у 2018 році, і тепер ми працюємо до 2024 року. Тобто зараз ми перебуваємо приблизно в середині життєвого циклу програми, працюючи майже три роки.

Всередині програми є три компоненти, які взаємодоповнюють один одного. Їхня відмінність полягає в фокусі, в тому, як кожен компонент бачить ситуацію.

Ось я є керівником напряму інклюзії, і це означає, що в нашому компоненті ми бачимо кожну конкретну людину. Ми намагаємося зрозуміти її ситуацію. Насамперед ми орієнтовані на людей з уразливих категорій, і таких людей тут дуже багато. Вразливі категорії в нашому розумінні — це ширше поняття, ніж його сформульовано в українському законодавстві. У нас сюди входять найрізноманітніші категорії людей, включно з переселенцями, ветеранами АТО і всіма традиційними категоріями, до яких ми звикли — одинокі матері, особи з інвалідністю тощо. Ми намагаємося побачити та зрозуміти ситуацію кожної з цих категорій, кожної людини: з чим вона стикається, які у неї є потреби, які у неї є можливості, що з цим зробити.

Також ми намагаємося дотримуватися гендерного балансу. Хочемо, щоб у жінок були такі самі права, як і в чоловіків, щоб вони так само брали участь у наших програмах, здобували підтримку, не були позбавлені нашої уваги. Це те, що стосується мого компонента.

Про всі наші програми ми повідомляємо на Facebook-сторінці проєкту. Скоро запустимо також свій сайт, але поки тримаємо зв'язок через Facebook і наші контакти, які там вказані.

— Давайте на прикладі: ось учасницею програми хоче стати одинока мати. Вона повинна вам написати в особисті повідомлення в Facebook? Чи вона бере участь у конкурсі, чи їй потрібно заповнити анкету? Що треба їй конкретно зробити?

— Це залежить від того, яким видом підтримки хоче скористатися людина.

У нас є різні інструменти. Наприклад, є тренінгова підтримка — це все те, що допомагає людині одержати якісь нові знання або нові навички, які вона зможе застосувати для того, щоб бути більш економічно успішною. Ми анонсуємо всі тренінгові та інші програми на своїй Facebook-сторінці. Людина побачила ці анонси, в них описані умови, якщо потрібно — зареєструвалася, заповнила анкету, і таким чином вона може потрапити до програми.

— А що це за тренінги? Наведіть приклад, скажімо, найпопулярнішого.

— Ось актуальний наразі — це навчання професії інтернетмаркетолога. У нас були програми, які націлені на навчання IT-професій людей, які взагалі далекі від цієї сфери. І це все безкоштовно.

І для цього не потрібно закінчувати якусь специфічну спеціальність в університеті — це може зробити будь-хто: від школяра до пенсіонера. Ми можемо зробити це дистанційно, що актуально в умовах карантину.

— Щоб потрапити на той же тренінг, потрібно відповідати якимось критеріям?

— Насамперед людина повинна бути з нашого регіону.

— Це за пропискою ви дивитеся? Чи за місцем народження?

— Ні, ми не дивимося за пропискою, ми не дивимося за місцем народження. Для нас важливо, щоб людина мешкала тут і щоб вона бачила своє майбутнє тут. Якщо вона про це говорить, якщо вона якимось чином це підтверджує (ми не вимагаємо якоїсь зовсім документальної бази), то, будь ласка, людина може брати участь у наших програмах.

Під "нашими програмами" я розумію досить широкий спектр допомоги. Є програми, які організовує і веде безпосередньо Проєкт USAID. Є програми, які ведуть наші партнери, яких ми підтримуємо через гранти. І це теж цікавий механізм: у нас є грантові конкурси, в межах яких прописані всі умови, цілі, наші завдання, наші бачення, підходи тощо.

Нашим партнером може стати громадянська організація, якась спільнота, асоціація, у якій є чітке бачення, чітке розуміння: ось ми займаємося таким-то напрямом, наприклад, розвитком IT, і ми хочемо збільшити кількість професіоналів і дати людям такі навички, які вони зможуть реально застосовувати й заробляти гроші.

І таким чином ми намагаємося охопити велику кількість людей. Тому що, якщо ми будемо діяти тільки самі, охоплення буде меншим.

— Якщо прописка на непідконтрольній території, це не є обмеженням?

— Ні.

— А вікові категорії? Я знаю, наприклад, що є різні курси та можливості для людей старшого віку, наприклад, адаптуватися у діджиталсередовищі та інше. Чи ви тільки робите акцент на вік до 40 років?

— Ось в цьому і є один з моментів інклюзії, про який я говорив на початку бесіди. Ми намагаємося охопити всі категорії населення будь-якого віку.

Ми розуміємо, що поки людина жива — вона економічно активна. Ми не беремо зовсім дитячий вік. Ми беремо підлітків від 15 років і людей до глибокої старості, образно кажучи.

— Чи є для вас обмеженням, якщо людина живе на непідконтрольній території?

— Це дуже складне питання. Насправді ми намагаємося допомогти й цим людям теж. Основна проблема для таких учасників — приїхати на цю територію і повернутися. Але за допомогою онлайнпідходів, які ми відпрацьовуємо в межах карантину, ми намагаємося використовувати онлайнінструменти для охоплення людей на непідконтрольній території. Тобто це можливо, так.

Артем Вівдич про проєкти розвитку громад

— Якщо Володимир Моісеєв розповів про залучення конкретної людини, то, наскільки я розумію, ваш компонент, Артеме, стосується вже розвитку громад.

— Зараз в Україні в межах децентралізації створені територіальні громади, і я в межах Проєкту USAID "Економічна підтримка Східної України" керую напрямом саме розвитку громад.

Як ми розглядаємо територіальні громади в нашому проєкті. Ми говоримо про те, що на певній території проживають мешканці, ведеться бізнес, працюють різні установи — ті ж університети тощо. І одне з наших завдань — зібрати їх разом і за допомогою наших консультацій привести до деякого стратегічного рішення, в які фокуси економіки інвестувати. Ми допомагаємо своїми дослідженнями, своїми експертами не тільки з України, а й з-за кордону, які допомагають визначити ці фокуси.

Таким чином, з'являється стратегія, в стратегії — напрями. І під ці напрями є певні проєкти, які запускають економіку.

Компонент, який я очолюю, називається "Трансформація". Тобто наше завдання — трансформувати, наприклад, старий індустріальний напрямок у сучасний, який має перспективи розвитку не тільки в Україні, а й в усьому світі.

— Ось у Донецькій області є місто Добропілля, там комерційна структура повернула назад до держвласності шахти. І люди бояться, що така трансформація в цьому секторі торкнеться їхнього добробуту і життя. Або Маріуполь — криза на судноремонтному заводі, під загрозою залишитися без роботи — цілий трудовий колектив, кілька сотень людей. Ви реагуєте на подібні речі?

— Обов'язково. Це одні з перших гарячих точок, куди ми зайшли. У Маріуполі ми відкрили один із перших своїх офісів, щоб допомогти відновленню економіки внаслідок блокування виходів з Азовського моря.

Розробка стратегії Маріуполя триває вже півтора року, як наслідок це буде дуже комплексний документ. Для прикладу взяли місто Пітсбург, яке з металургійного міста трансформувалося в сучасне, де розвинена медицина, технології, робототехніка, автоматизація та інші речі. І ось ці сектори ми пропонуємо розвивати.

Припустімо, розвиток IT-сфери. У Маріуполі за нашої підтримки був створений IT-хаб, де вони розробляють стартапи, працюють у коворкінгу, отримують тренінгову програму. В процесі стратегічного планування ми бачимо повністю весь цей ланцюжок, коли необхідно не тільки хаби, але й IT-школи, робота з університетами, IT-кафедри. Щоб все це створювало певну екосистему для розвитку нових секторів економіки.

Шахтарські міста — це теж один з наших головних фокусів. Ми розуміємо, що це зараз пріоритет для України. Декарбонізація — перехід від вугільної економіки в більш прогресивну, яка використовує сучасні енергозберігальні технології. І ми зараз працюємо над розробкою стратегії трансформації для вугільних міст.

У Донецькій області ще до нашого проєкту сім шахтарських міст створили платформу, на якій вони обговорювали — яким же чином вони будуть трансформуватися, що можуть міста запропонувати жителям. У цій платформі брали участь Добропілля, Селидове, Новогродівка, Вугледар та інші міста.

— Це самі місцеві ком'юніті створюють такі платформи?

— Це зробили муніципалітети, міські ради. А тепер у цьому допомагає і наш проєкт. Наприклад, у нас є партнери з Німеччини, які допомагають розробляти цю стратегію трансформації. Ми очікуємо отримати в результаті якісь проєкти, які будуть корисні для всіх семи міст. Якісь підійдуть для одного-трьох, якісь — для інших.

Далі наше завдання — залучити інвестиції в реалізацію цих проєктів. Тобто допомогти містам, місцевому приватному бізнесу, тим же шахтам здійснити модернізацію навичок і умінь. Працюватимуть тренінгові центри, програми підтримки — щоб люди, які відчувають зараз невпевненість у завтрашньому дні, могли зрозуміти, відчути, що вони можуть тут залишитися, що тут є перспектива. Немає шахти, але є інша перспектива.

Ось IT — один із секторів, овочівництво — другий, третій — це бджільництво, інноваційні технології та ін. За цими напрямами ми працюємо з малим і середнім бізнесом. Щоб компанії, які вже успішно розвиваються, але постають перед труднощами, проаналізували свій шлях, свої процеси, виявили проблемні моменти, які ми допоможемо подолати. Це може бути поліпшення технології, поліпшення бізнеспроцесів.

— Я так розумію, йдеться про невеликі компанії? Тобто, наприклад, фабрика з виробництва халви з Дружківки до вас не може звернутися? Або звертаються і великі виробники, для яких ринок збуту — вся Україна?

— У нас є компанії, у яких ринок збуту не тільки Україна, але і зарубіжні країни. Нещодавно ми підтримували одну з компаній, яка в Дубаї на онлайнвиставці представляла свою продукцію, і були підписані контракти з постачання до Катару, до Києва та інших локацій. Тобто одне з наших завдань — допомогти їм вийти на нові ринки.

А щодо розміру компанії, то ми фокусуємося на мікро-, малому та середньому бізнесах зі штатом до 250 працівників на компанію.

— А наскільки в вашу роботу залучена місцева влада? Ви якось співпрацюєте, вони допомагають вам, учасникам ваших проєктів?

— Ми запропонували всім муніципалітетам на сході України приєднатися до нас як партнери. Зрештою було відібрано лише 16 громад-партнерів, з них — 7 вугільних міст, які я перераховував вище. Чому ми обрали їх? Це ті міста, де є ініціативність, де є команда, з якою можна працювати, де є ідеї проєктів.

У деяких з цих міст є навіть якісь агентства економічного розвитку. Наприклад, ми підтримали Центр підтримки розвитку малого та середнього бізнесу в Маріуполі, як новостворену інституцію, яка надає консультації, тренінги та іншу допомогу місцевому бізнесу. Нещодавно подібна організація була зареєстрована в Бахмуті, де ми допомагали розробляти стратегію розвитку.

Бахмут, до речі, — одна з небагатьох громад у Донецькій області, яка дуже якісно працює, де працівники муніципалітету працюють як проєктна команда. Це дивно, насправді.

У нас є такі самі партнери в Приазов'ї, де в Мелітополі працює агентство розвитку міста.