Про теніс під час війни та особисті розчарування: інтерв'ю зірки кортів і українського воїна Сергія Стаховського

Думки, слова і позиція зірки українського тенісу Сергія Стаховського вже пролунали на весь світ. Його вчинки вразили й сповнили гордістю за наш спорт, його представника, одного з його справжніх героїв. У попередньому інтерв'ю Сергій розповів про війну в його житті. У новому випуску програми "Коло спорту" на телеканалі "Дом" він говоритиме про теніс — свій і ще той, на який так вплинула російська агресія проти України. 

Ведуча — Діана Кондратюк.

— Вас запросили на підсумковий турнір ATP, де був спеціальний захід. Розкажіть, як це все відбувалося? 

— Мені надіслала листа про те, що проводжають гравців, які закінчили кар'єру в 2021 та 2022 роках. Через пандемію і пов'язані з нею обмеження вони не робили цієї церемонії 2021 року. 

Я дуже довго вагався, їхати чи ні. Цей же лист отримав Сашко Долгополов (колишній український тенісист, — ред.). Я дуже хотів, щоб він теж поїхав, тому що він теж, скажімо так, допомагає знищувати ворога. На жаль, він відмовився, бо має свої принципи і міркування щодо функціонування нашої структури ATP — вони могли би бути більш жорсткими. 

Вони знали, що я їду туди у військовій формі, від Нацгвардії. Те, що вони зробили, мені було дуже приємно — підсвітили весь корт в кольорах українського прапора. Я вийшов першим і був певний час один на корті. Це було, звісно, дуже приємно, але я вже не відчував себе там частиною того світу, в якому був майже все життя. 

— Хто з тенісної еліти з вами спілкувався і підтримував, а хто засмутив чи розчарував?

— Розчарували і засмутили серби. Я сильно розчарований їх позицією. Угорець Мартон Фучович, який їздив на змагання у Петербург, намагався якось виправдатися, мовляв, потрібні матчі. Але там не про матчі, там про гроші. Але все ж таки він мав розуміння, що вчинив неправильно. 

Серби максимально проросійські, максимально проти всього світу. Вони досі вважають, що ввесь світ знищив Югославію, і за це зараз має заплатити Україна. 

З великих гравців всі підходили і висловлювали слова підтримки. Але у них своє життя. Вони навіть не знають, що сказати. Це не їх вина.

— Допомогу Україні ніхто не пропонував?

— Вони кажуть, що, якщо щось треба, завжди звони, але я дуже рідко таким користувався. На початку війни велика кількість українських юніорів, юних гравців виїхала за кордон і не знала, куди звернутися. Я дзвонив, щоб розквартирувати їх по якихось академіях своїх знайомих. Гравці з Румунії дуже допомогли. Підтримка була шалена.

— WTA та ATP обрали гроші замість людяності. Для вас цей вибір був очевидним чи сподівалися, що це буде по-іншому? 

— Я сподівався, що буде по-іншому, але не вважаю, що вони вибрали гроші замість людяності. Це незалежні організації, які не підпорядковуються національним федераціям або Міжнародному олімпійському комітету. Вони були максимально аполітичними. Тому коли вони в перший тиждень прибрали прапор росіян і білорусів, назви країн, я був здивованим. Не очікував, що вони на це підуть. 

Те, що вони дозволили їм змагатись — це було очікувано. Всі змагання, які були в Росії, вони скасували, російських спонсорів у WTA та ATP немає. Тому вони не обрали гроші, обрали те що спортсмени не несуть відповідальність за свої держави. Але ж ми розуміємо, що Росія пропагує через спорт свою політику і свої наративи. Для всього іншого світу це не зрозуміло. Саме через це Саша Долгополов і не поїхав на цю церемонію.

— З кимось із наших тенісистів зараз спілкуєтесь?

— У нас є своя група, де ми обговорюємо тих осіб, які адекватно на це (війну проти України, — ред.) дивляться. Наприклад, Леся Цуренко зробила величезну роботу, тому що години півтори відмовляла іспанського тенісиста їхати на змагання в Петербург. І він не поїхав. Досьє на тих спортсменів, які були на цих змаганнях, передали до Служби безпеки. Сподіваюсь, що їм заборонять в'їзд на територію України на певний час.

— Нині ваше життя аж ніяк з тенісом не пов'язане?

— 2022 року я дав кілька майстер-класів, навіть під час війни. Я грав з дітьми, роздав їм усе, що міг — свої речі, і речі, які надіслали інші тенісисти. У листопаді я ще зіграв у Франції матч за клуб, в якому грав у 12-річному віці. Це був мій фінальний акорд.

Читайте також: Про службу в Нацгвардії, оборону Бахмута і спортивну кар'єру: інтерв'ю із зіркою українського тенісу Сергієм Стаховським

Прямий ефір