"Запрошуємо, але не нав'язуємо": як проходить вступна кампанія-2021 для абітурієнтів із ОРДЛО

Для абітурієнтів із ОРДЛО в Україні діє низка пільгових програм: можна без зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), без паспорта та атестата потрапити до бажаного вишу і навіть на бюджет. З 2021 року діє програма підготовчих курсів на літо, із стипендією у 4,5 тис. грн на місяць. Але є і низка труднощів — наприклад, перетин контрольних пунктів в'їзду-виїзду (КПВВ) або оформлення документів без батьків.

Як для абітурієнтів з окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) проходить вступна кампанія-2021— ситуацію аналізують журналісти програми "На самом деле: Донбасс" телеканалу "Дом" і заступниця відповідального секретаря приймальної комісії Горлівського інституту іноземних мов (м. Бахмут) Людмила Кокоріна.

Перешкоди з боку ОРДЛО

Так звана "влада ДНР" продовжує блокувати виїзд на підконтрольну Україні територію через КПВВ. На тимчасово окупованій частині Луганської області ситуація краща, але також діє низка серйозних обмежень.

Але справа зовсім не в пандемії COVID-19, адже в Україні ось уже кілька тижнів число захворювань рідко переборює оцінку в тисячу нових випадків на добу. І це, наприклад, на тлі непростої ситуації з коронавірусом у Москві та Санкт-Петербурзі, водночас пункти пропуску з ОРДЛО до Росії відкриті.

Очевидна саме політична причина — у заручниках ситуації опинилися всі, хто хоче виїхати на підконтрольну Україні територію для отримання соцвиплат, до родичів або в інших справах. Але особливо важливо для так званої "влади Л/ДНР" — не випускати молодих людей, які хочуть вступати до українських вишів.

Своєю історією про спробу перетнути КПВВ поділився Данило, абітурієнт з непідконтрольної частини Донецької області. Хлопець намагався проїхати через КПВВ за всіма правилами, які вигадала так звана "ДНР": з батьками та обов'язково з паспортом, після подачі письмової заявки на пропуск. Але його все одно не пропустили.

"Ми дуже сподівалися, що нам схвалять цей лист і що нам дадуть можливість виїхати. Нам зателефонували буквально хвилин за 10-15 і сказали: "Вам відмовлено". Ми запитали, з якої причини, а штаб каже: "Ми не розголошуємо таку інформацію", — розповів Данило.

На перший іспит він не встиг, а щоб потрапити хоча б на другий, Данило виїхав через Росію самостійно, користуючись послугами перевізника.

"Коштувала поїздка 2,5 тис. грн. Мені немає 18 років, і ми запитали (у перевізника, — ред.), як ідуть справи, якщо немає дитині 18 років. Сказали, що все це вирішується без проблем, ми це все зробимо. Коли ми вже виїжджали, перед постом "ДНР" у мене збирають ці 2,5 тис. грн. Ми проходимо блокпост. Дуже довго стояли, і просто на "митниці ДНР" мені кажуть: "Вам немає 18 років, де ваш супровід або довіреність?". Я кажу, що у мене ні того, ні іншого немає. На що мені відповідають: "Ми вас не можемо випустити, тому що ви неповнолітній, без супроводу та довіреності", — розповідає Данило.

Гроші йому перевізник не повернув. На другу поїздку вже довелося позичати кошти у знайомих і родичів.

"Я живу за 8 км від пункту перетину й мені довелося об'їжджати близько 35 годин. Це для мене був шок, тому що нам обіцяли дорогу близько 18 годин в об'їзд", — говорить абітурієнт.

Уже після приїзду на підконтрольну територію Данило дізнався, що складання ЗНО для нього було не обов'язковим. Крім того, за новою програмою Мінреінтеграції він може все літо навчатися на підготовчих курсах і отримувати стипендію розміром 4,5 тис. грн.

"Ми розуміємо, звичайно, що це мало. Але це — як такий старт, коли діти можуть інтегруватися, адаптуватися та влитися до нашого соціального простору", — коментує директорка Департаменту соціально-гуманітарної політики та внутрішньо переміщених осіб Мінреінтеграції України Ірина Калупаха.

"На мій погляд, підготовчі курси — це найкраще, що є для абітурієнтів. Це дуже вигідний варіант і для тих, хто, припустимо, боїться переїжджати до великого міста, не маючи фінансової можливості", — говорить абітурієнт із ОРДЛО Данило.

Крім того, він не знав, що на російсько-українському кордоні абітурієнти з ОРДЛО можуть не платити штраф і не проходити самоізоляцію.

"Спочатку треба визначитися з навчальним закладом, до якого вступатимуть через освітній центр, зв'язатися з ними, і є можливість отримати електронне запрошення. За наявності цього запрошення, що підтверджує, що дитина їде вступати до навчального закладу України, Державна прикордонна служба посилається на таке формулювання, як порушення не надто важливе, і це дає підставу не накладати штраф ", — пояснює начальниця головного управління вищої освіти Міносвіти і науки Світлана Кретович.

Перетворення законодавства

Щоб вступити без ЗНО та атестата, потрібно звернутися до вишу, оформити освітню декларацію — документ з оцінками з предметів, які, на думку абітурієнта, він вивчив і знає. На підставі цього він іде до школи, закріпленої при університеті, та здає два іспити — українська мова та історія України, а в університеті здає вже профільний предмет, щоб вступити на бажану спеціальність.

"І бере участь у конкурсі на місця державного замовлення в межах "квоти-2". Ці роки ця квота не вичерпувалася (залишалися вільні місця, — ред.). До речі, до цього, минулого року діти Донбасу не вступали за квотою, вони вступали на фіксовані обсяги державного замовлення ("квота-2" спочатку поширювалася на вступників із Криму, — ред.). Цього року це все відбуватиметься в межах "квоти-2", — продовжує Світлана Кретович.

Потрапити на бюджетне місце за спрощеною процедурою (без складання ЗНО, а на підставі іспитів) такі абітурієнти можуть через освітні центри "Донбас-Україна" і "Крим-Україна", але не всі знають про цю можливість і приїжджають на підконтрольну територію, складають ЗНО. Проте й після ЗНО абітурієнт може скористатися послугами центрів.

"Вони мають право вступати саме через освітні центри. А якщо результати ЗНО їх не задовольнили, вони можуть складати вступні іспити або використовувати результат Державної підсумкової атестації, оцінки, які їм підійшли, а з інших предметів складати вступні іспити", — коментує Кретович.

Щоб потрапити на бюджет, потрібно встигнути подати документи до 20 липня, сам прийом документів триває до вересня. Якщо абітурієнт не встиг, то потрапляє на контракт, а з наступного року його переведуть на квотне бюджетне місце. Там студент-переселенець вже отримуватиме соціальну стипендію 1,2 тис. грн і оплачувати 50% вартості проживання у гуртожитку або отримуватиме адресну допомогу розміром 1 тис. грн.

Абітурієнт на підконтрольній території все може зробити самостійно, крім отримання українського паспорта — тут потрібна присутність хоча б одного з батьків. Цю проблему знають і намагаються розв'язати в Міністерстві реінтеграції.

"Більшість дітей, які на цей момент отримують паспорт, мають ще українське свідоцтво. Проблему дітей, у яких не буде навіть українського свідоцтва про народження, ми матимемо трохи пізніше. Якщо я не помиляюся, це може бути десь 2027 рік і далі. Тому щодо свідоцтва ми розглядаємо варіанти внесення змін до законодавства, щоб це дозволити", — коментує Ірина Калупаха.

Після зміни законодавства можна буде зі свідоцтвом про народження самостійно звертатися до міграційного центру та отримувати паспорт. На кордоні зі свідоцтвом у дитини будь-якого віку теж не повинно бути проблем, кажуть у Держприкордонслужбі України.

"Громадяни України незалежно від віку завжди мають право повернутися на територію України", — уточнює представник Держприкордонслужби у складі операції Об'єднаних сил Ігор Лизогуб.

Друга ідея — організувати дистанційну подачу документів, щоб можна було отримати паспорт одразу після приїзду. У Мінреінтеграції впевнені, що це вдасться втілити в життя вже найближчим часом. Крім того, у відомстві працюють над розвитком проєкту "реінтеграція молоді Донбасу і Криму".

"Ми хочемо також діток набирати на курси, вони будуть довгостроковими, можливо, до 10 місяців. І під час цих курсів вони теж проходитимуть якісь дуже сучасні цікаві заходи: з фінансового виховання, економічної культури, фізичного розвитку", — перелічує Ірина Калупаха.

Заразом є ще маса невирішених проблем, над якими працюють вже сьогодні: підвищення стипендії переселенцям, надання пільг тим, хто переїхав минулого і позаминулого року, але не встиг вступити з різних причин, а також безкоштовне житло, яке так необхідно тим, хто поїхав і залишив усе на непідконтрольній території.

"Немає чарівних технологій"

Про деталі вступу абітурієнтів з ОРДЛО до вишів на підконтрольній Україні території у програмі "На самом деле: Донбасс" говорить заступниця відповідального секретаря приймальної комісії Горлівського інституту іноземних мов (м. Бахмут) Людмила Кокоріна.

Ведучий програми — Олексій Мацука.

— З якими складнощами під час вступу конкретно до вашого вишу стикаються абітурієнти з непідконтрольної частини Донбасу?

— Ми ще минулого року зіткнулися з такими проблемами, тому що всім відомо, що КПВВ були закриті, й доводилося дітям долати нелегкий шлях.

Думаю, що проблеми для всіх вишів однакові, не лише для нашого. Вони пов'язані з цією довгою дорогою, з перетином декількох кордонів тепер, пов'язані з проживанням, з оформленням документів.

Втім, як усе було сказано вище у вашому матеріалі. Тому ми намагаємося допомагати та супроводжувати дітей за мірою надходження цих проблем і розв'язувати їх.

— На базі багатьох українських вишів для абітурієнтів з окупованих територій працюють освітні центри "Донбас-Україна" та "Крим-Україна". Як відбувається зв'язка між вашою приймальною комісією й цими центрами? Наприклад, абітурієнт звертається по допомогу — куди конкретно, до кого йому стукати? До члена комісії або шукати на сайті "Донбас-Україна"?

— Зараз є всі інформаційні ресурси, на яких вказані всі необхідні номери телефонів. І приймальних комісій, і освітніх центрів "Донбас-Україна" або "Крим-Україна". Тепер це єдині центри.

Як працює цей механізм. Кожен освітній центр — "Донбас-Україна" або "Крим-Україна" — діє при приймальній комісії. Він активно співпрацює зі школами, які допомагають в отриманні українських документів про повну загальну середню освіту.

Вас цікавить шлях вступника, так би мовити, від початку та до кінця. У нас є керівник цього центру (зазвичай це один із членів приймальної комісії). Але в будь-якому разі всі приймальні комісії задіяні в цій роботі, якщо діють такі центри на базі вишу.

До нас звертаються (абітурієнти з непідконтрольною території, — ред.) — найчастіше за телефоном, є звернення й за електронною поштою, й за іншими засобами зв'язку. І ми відразу пояснюємо алгоритм дій.

Одна з великих проблем за відсутності українських документів про освіту — немає можливості якогось дистанційного документообігу. Звичайно, він у нас не розвинений. Ми будемо чесні в цьому. І, потім, сама процедура його не передбачає. Тому після отримання телефонних консультацій перше — потрібно прибути на підконтрольну Україні територію, звернутися до відповідного центру. Ось до нас, зокрема, приїжджають одразу до приймальної комісії, тому що центр і приймальна комісія у нас — майже одне й те саме, і ми працюємо в тісній зв'язці.

І вже за мірою звернення ми бачимо, які є проблеми у цього вступника: що потрібно, які документи. Іноді буває, що є документ про базову середню освіту, але немає про повну загальну середню. Тоді буде один алгоритм дій. Якщо немає документа про базову середню освіту взагалі — це вже інший шлях, він більш тривалий.

— Українські виші не мають можливості проводити рекламну кампанію на запрошення дітей із непідконтрольних територій. По суті, не можна прийти до класу, як раніше було, й пояснити, у чому переваги вступу до того чи іншого вишу, на підготовчі курси. Як зараз привертають дітей на курси й для вступу до вашого вишу конкретно?

— На жаль, ми не маємо якихось чарівних космічних технологій. Ми так само живемо у реальному світі й розуміємо, що це досить проблематично.

Раніше, коли можна було перетинати лінію зіткнення більш вільно, не долаючи багато кордонів, у нас була можливість хоча б працювати з нашими контрольними пунктами в'їзду-виїзду (КПВВ). Ми, наприклад, на них поширювали рекламну продукцію. Зокрема завдяки й різним фондам, і громадським організаціям.

Але на самій непідконтрольній території це, звичайно, дуже й дуже складно. І, чесно кажучи, ми намагаємося донести інформацію за особистими зв'язками. У багатьох там залишилися родичі, друзі. Ми намагаємося поширювати інформацію, але в жодному разі не нав'язуємо.