Позитивний імідж України — як він допоможе розвитку країни: "Официальный разговор" з Еміне Джапаровою

Імідж країни відіграє величезну роль в її розвитку. Саме тому влада України поставила мету — створити правильний імідж, який відповідає реальності. Це робиться, зокрема, на противагу російській дезінформації щодо України.

Як Україна буде формувати позитивний імідж і з чого він складається — розповіла перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом".

Ведуча — Анна Нитченко.

— Україна у одних асоціюється з Чорнобилем, корупцією, Тарасом Шевченком, у інших — з дружелюбністю і працьовитістю. Яким ви зараз бачите бренд країни?

— Тут питання, напевно, потрібно ставити не в тому сенсі, як ми бачимо, тому що, звичайно, ми себе відчуваємо дещо по-іншому, ніж це намагається транслювати Російська Федерація. Ми говорили про те, що ми, формуючи позитивний імідж, перебуваэмо в неідеальних умовах зовні України. Такими умовами, звичайно ж, є не тільки зовнішня агресії Російської Федерації проти України, фізична війна, окупація, а й інформаційна війна, гібридна війна, де завдання у Російської Федерації одне: дискредитація України як країни і українського суспільства як нації.

Це робиться дуже різними способами, на різних міжнародних майданчиках, і сюди залучається спорт, культура, музика, фестивалі, кіно і всілякі елементи м’якої сили, публічної дипломатії, якими Російська Федерація ці свої брехливі наративи намагається просувати.

Інший момент, який теж є викликом — це світ маленької уваги. Ми повинні розуміти сьогодні, що країни інвестують великі кошти для того, щоб формувати репутацію бренду своєї країни. Це не робиться просто так, за цим стоїть дуже прагматичне завдання — це залучення інвестицій, розвитку бізнесу, залучення туризму, що в підсумку позначається на тому, як себе почувають громадяни цієї країни, і скільки у них в кишені грошей, тому що туризм привертає зростання і прогрес. Люди почуваються більш успішними, люди себе відчувають цікавими, і це цілий комплекс завдань.

Наш головний посил сьогодні в тому, що ресурс на публічну дипломатію повинен бути набагато вищий, ніж у нас є сьогодні. Для цього у нас є всі умови, тому що Міністерство закордонних справ вперше підійшло до цієї роботи дуже системно, ми вперше в нашій історії розробили документ під назвою "Стратегія публічної дипломатії Міністерства закордонних справ України". Це не декларативний документ, це практично-прикладний документ, де чітко прописані завдання.

У нас три завдання на сьогоднішній день. Ми себе транслюємо як країна, яка незалежно від того, що вона перебуває в умовах військової агресії, продовжує рухатися, продовжує активно розвиватися, і бачить себе демократичною європейською країною з повноцінним членство в Європейському Союзі і НАТО. Ми себе також бачимо країною великих можливостей, креативних людей, динамічного розвитку.

Такі наративи ми розробляли разом з дуже великою кількістю наших партнерів, але і в цій декларації, в цій стратегії у нас чітко прописані напрямки. Їх на сьогодні сім: культурний напрямок, гастродипломатія, освітня дипломатія, економічна, цифрова дипломатія. Дуже багато таких напрямків, і по кожному з них у нас є великий спектр наших партнерів, з якими ми шукаємо синергію. І друге — є воля, і ми тепер шукаємо на це ресурс.

— Що зараз найбільш ефективно для боротьби з російською дезінформацією, в тому числі на окупованих територіях?

— Це дуже болюча точка, про яку ми теж говоримо. Ми тут повинні шукати баланс, тому що, з одного боку, ми як країна дуже часто перебуваємо в комплексі сприйняття, які не завжди на 100% відповідають тому, ким ми є. Тобто від країни Голодомору ми перейшли в країну війни і окупації. Це важливо, про це потрібно говорити. Але також ми повинні і шукати позитивні наративи, тобто транслювати історії успіху, транслювати себе як цифрову країну, країну талановитих людей, країну з багатою культурою. Цей баланс ми сьогодні намагаємося шукати.

З приводу того, що Російська Федерація робить на окупованих територіях. Уже майже 8 років на різних міжнародних майданчиках ми говоримо про те, що було захоплення частотного ресурсу України. Коли, по суті, Російська Федерація транслює і формує інформаційний простір на окупованих територіях, незаконним чином це робить. Вона також користується гібридними інструментами, коли так звані експерти, представники окупованій території їздять по різних міжнародних майданчиках і розповідають, як добре живеться на цих територіях. Вони виконують дуже чітку функцію — вони відбілюють злочини Російської Федерації. Більшість країн це розуміють.

Ми вирішили, враховуючи, що 8 років перебуваємо на фронті не тільки фізичної війни, а й інформаційної, ми хочемо зафіксувати за собою лідерство і експертизу в цій темі. З низкою країн, які стали до спонсорами в Організації Об’єднаних Націй, ми провели заходи з негативних наративів, по фактчекінгу, по інформаційній війні, з досвіду, який має Україна. Також ми приєдналися до медійного тижня, основу якого покладено деякими країнами Балтії. Далі хочемо рухатися в тому напрямку, що Україна є тією країною, якій є чим ділитися з точки зору досвіду, як бути в інформаційних війнах. Як, з одного боку, зберігати свободу слова, яка для нас є цінністю, і з іншого боку — забезпечувати безпеку.

— В інтерв’ю нашому телеканалу Володимир Зеленський сказав, що той, хто не любить Україну — гість тут. Коментуючи ситуацію, коли ж підуть ці люди з нашої території, він сказав, що це питання часу. Це ось-ось повинно статися. Коли окупанти підуть, чи можна це спрогнозувати?

— Ви знаєте, я буквально вчора, коли ми представляли нашому суспільству ті заходи, які наша країна ініціює до 30-річчя Незалежності, я як раз говорила про "Кримську платформу" як флагманську ініціативу України. Моя персональна рефлексія була про те, що найбільш часто ставиться питання за останні вісім років з боку журналістів і тих, хто живе в Криму, наприклад, це мої рідні і близькі, вони всі ставлять питання: "Коли? Коли відбудеться деокупація?" Але я абсолютно не згодна самою постановкою цього питання. Тому що це не відбудеться на авось, це точно.

Ми повинні розуміти, що це станеться тільки тоді, коли ми як суспільство зможемо концентрованими зусиллями реалізувати це завдання. Тобто ми чітко розуміємо, що пріоритет нашої і зовнішньої, і внутрішньої політики — деокупація наших територій, захист українських громадян на окупованих територіях, залучення міжнародної уваги, консолідація міжнародного ресурсу для підтримки і переселенців, і тих хто на окупованих територіях. Мені здається, що це якраз той приклад, коли кількість повинна перерости в якість.

Я абсолютно впевнена, що ця деокупація відбудеться. Мені здається, що сьогодні країна має політичну волю повертати тему окупованих територій в пріоритет міжнародного порядку денного. І "Кримська платформа" є яскравим прикладом цього.