Повернення з РФ українських дітей, евакуація жителів півдня та російські паспорти: інтерв'ю з віце-прем'єр-міністеркою Іриною Верещук

Скільки українських дітей вивезли до Росії окупанти та скількох вдалося повернути? Якими маршрутами люди з окупованої частини Херсона можуть потрапити на підконтрольну Україні територію? Що чекає на українців, які отримали в окупації російські паспорти? Ці питання в ефірі марафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA обговорюємо з віцепрем'єр-міністеркою — міністеркою з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Іриною Верещук.

Повернення дітей

— Як Міністерству реінтеграції вдається повертати українських дітей, яких окупанти примусово вивезли до Росії?

— Це особливий процес. Ми називаємо щоразу це спецоперацією, бо щоразу — по-іншому. Багато деталей, багато викликів.

Як правило, це діти-сироти, які втратили своїх батьків — чи маму, чи тата, чи обох, на жаль — на цій страшній війні. Як правило, це діти з Маріуполя, Донецької та Луганської областей. І які бачили, як, на жаль, снаряд влучив у маму. Мені одна дівчинка це розповідала. Це страшні речі — і психологічно, і фізично, це важко навіть дорослій людині терпіти.

Але наші діти — молодці. Вони чекали, що їх повернуть. Старші з них розповідають, що їм [окупанти] пропонували підписати заяву, що діти згодні на те, що їх віддадуть у сім'ї. Ми не йдемо на це. Ми не підписуємо. Ми чекаємо, доки нас повернуть.

Найбільша складність у тому, що ми не можемо знайти, де ці діти перебувають у Росії.

І велике щастя, коли до нас звертаються — на "гарячу лінію" Мінреінтеграції за телефоном 15-48 або на мобільні телефони, до мене особисто. Я ще раз прошу: звертайтесь за телефоном 15-48 або до мене у всі месенджери, скажіть, що ви знаєте про дітей, де вони — і ми їх повернемо.

Ми звертаємось з офіційним листом до російської сторони. Я особисто пишу листа на [уповноваженого з прав людини у РФ] пані Москалькову. Потім триває довгий процес оформлення опікунства. Або якщо є, слава богу, живий один із батьків або опікун, їдуть туди. Це десь тиждень займає. Ми шукаємо гроші на квиток, супроводжуємо, звертаємось до Червоного Хреста, вони нам трохи допомагають, коли можуть.

Але найбільша проблема — ми не можемо знайти дітей. А, на жаль, міжнародні організації (такі, як ЮНІСЕФ чи Червоний Хрест) не можуть нам допомогти там. Поки що на території Росії ми не маємо міжнародної організації, яка б нам допомагала. Я ще раз звертаюся до представництв міжнародних організацій: будь ласка, давайте робити цю роботу разом. Давайте рятувати наших дітей.

— Як реагує уповноважена з прав людини в Росії?

— Це діловий контакт. У нас завжди ділове листування. Ми пишемо листа — вони реагують. Буває по-різному. Але якщо ми вказуємо, що точно знаємо, де знаходиться дитина, називаємо її ПІБ, дату народження, опікуна, якого ми готові відправити, то процес іде.

Ось 47 дітей нам вдалося вже повернути.

— Тобто про частину дітей ми можемо навіть не знати?

— Дивіться, 240 тис. дітей — це діти, які [перебувають у Росії] у супроводі батьків. Тобто, це не діти-сироти.

Якщо говорити про дітей-сиріт або позбавлених батьківського піклування — це понад 2 тис. дітей. За статистикою на 24 липня — 2161 дитина. Це сироти, які не мають рідних або позбавлені батьківського піклування.

А 240 тисяч — це теж приблизна цифра, але це ті дітки, які мають батьків, які можуть виїхати з Росії через кордон і так далі. Зазвичай зрозуміло, де вони знаходяться, ми розуміємо, як допомогти, щоб вони повернулися.

Тому ми зосереджені на пошуку та допомозі дітям-сиротам, яких понад 2 тисячі — ось їх ми шукаємо, та їх важко знайти.

Виїзд із окупованих територій

— Якщо ми говоримо про виїзд людей з окупованих територій через територію Російської Федерації, як правильно це зробити?

— Люди, які зараз змушені виїжджати через територію РФ чи через тимчасово окупований Крим, не вважатимуться злочинцями в Україні. Це не буде правопорушенням. Ми зняли усі заборони.

Ми розуміємо, що це іноді буває єдиним шляхом для порятунку. Тому ніхто не вважатиме людей злочинцями.

Але з окупованої частини Херсонської області є варіант виїзду через Василівку Запорізької області. Там працюють волонтери, там працює місцеве самоврядування та обласна військова адміністрація.

Зараз моє завдання зробити так, щоб люди не платили [перевізникам] 5, 7, 10 тис. грн за місце, щоб їх вивезли. Бо люди не мають грошей. І ми це чудово розуміємо.

Я ще раз звертаюся до тих, хто хоче заробити на чужій біді та на чужому горі. Не треба цього робити.

Ми допомагатимемо людям і намагатимемося це робити в міру можливості безкоштовно, щоб люди могли врятувати своїх дітей та свої життя.

Що ще можна зробити. Якщо є можливість через своїх знайомих, через родичів, котрі тут, на підконтрольній території та виїхали, передати інформацію нам до міністерства. Знову ж таки, телефоном "гарячої лінії" 15-48. Або мені в месенджери. Ми внесемо до списків на евакуацію, допоможемо вибратися і допоможемо знайти роботу, дім, оформити необхідні виплати.

Ми намагатимемося допомогти в межах можливостей нашого міністерства. Ми маємо волонтерські групи. Ми маємо міжнародні організації. І ми зробимо все, щоб люди, які хочуть виїхати, змогли це зробити.

І люди мають виїхати з окупованих територій якнайшвидше. Бо перше — люди стають живим щитом. Наша армія обов'язково деокупує ці території… Але час стискається. Росія бачить, що у них нічого не виходить. Вони не можуть окупувати, бо населення здебільшого не сприймає їх, не колаборує, не йде на співпрацю. І бачите, як вони прискорилися. Вони намагаються швидко провести свої фейкові "референдуми", а це означатиме, що вони тиснуть на людей. Вони змушуватимуть і примушуватимуть йти на "референдуми".

Тому я прошу — виїжджайте, будь ласка. Знайдіть можливість. Це не буде довго. Я впевнена, що наша армія вже найближчими місяцями зробить усе можливе, щоб деокупувати наші території. Але, будь ласка, не наражайте себе на ризик. Потрібно виїхати, перечекати, а потім разом відновлюватимемо нашу улюблену Україну.

— У вас є контакт із людьми на окупованій території? Як ви взагалі дізнаєтесь про те, що там відбувається?

— У нас є контакт із тими, хто виїхав. Ось я сьогодні вранці розмовляла з двома жінками, які виїхали з Херсона, і знаю від них, що відбувається. Знаю від тих людей, які репрезентують там українську владу. Тобто, це голови територіальних громад, районних адміністрацій, Херсонської обласної військової адміністрації. Ми з ними у тісному контакті.

Ми розуміємо, що там відбувається, як відбувається. Наприклад, наша розвідка повідомила, що на Херсонщину хочуть завезти 250 вчителів, бо наші вчителі відмовляються працювати за російськими законами. Ми вже знаємо прізвища цих російських вчителів і попереджаємо їх, щоб вони не їхали. Бо мало того, що вони можуть бути вбиті або поранені, адже ми обороняємось на своїй землі. Тут держава Україна, тому їм тут нічого робити як вчителям із Російської Федерації. Більш того, це міжнародний злочин, і вони не повинні бути учасниками таких процесів.

Це стосується не лише вчителів. Ми знаємо, що й лікарів завозять із Туви.

Усі, хто мене чує. Я знаю, що дуже пильно стежать дехто з Російської Федерації. Не треба піддавати своїх людей такому життєвому випробуванню, бо нічого хорошого з цього не буде.

Можна втратити життя. Можна позбутися здоров'я. І потім, так би мовити, нарікайте на себе.

Насильницька паспортизація

— На окупованих територіях людей змушують отримувати російські паспорти. Як цей процес розглядати й в політичних масштабах, і в юридичних?

— Це справді дуже тонкий процес і політична складова в ньому також є.

Ми держава, яка 8 років у війні. І помилки 2014-2015 років та наступних років точно не повинні повторюватися.

Ось давайте поставимо собі таке запитання. От якби ми ще у 2014 році знали, чим обернеться процес, який розпочинався у Криму, якими були б рішення влади тоді? Я думаю, кожен дасть собі відповідь, що ми воювали б у Криму, правда? Ми б зробили все, щоб усунути проблему в Криму, щоб наша "Альфа", наші спецпідрозділи отримали наказ, поїхали туди та розв'язали цю проблему. Цього не сталося, наказів не було. Влада була безвільною. Держава себе не захищала і ми здобули те, що ми зараз бачимо — війну на всій території нашої країни. Держава має себе захищати.

Примусова паспортизація — це воєнний злочин, який карається за міжнародними законами. Але доки не створено міжнародний трибунал щодо війни в Україні, країна має захистити себе та своїх громадян.

Паспортизацію на території України державою-агресором суворо заборонено.

Люди повинні розуміти, що вони повинні відганяти навіть думку про те, що можна піти та отримати паспорт РФ, спробувати всидіти на двох стільцях. Не треба цього робити.

Я зараз звертаюся до херсонців, до запорожців, Мелітополь, Бердянськ, Олешки, Нова Каховка... Також я звертаюся до тих, хто виїхав, — я знаю, що вони мають зв'язок зі своїми рідними. Будь ласка, передайте всім — не треба брати російські паспорти. Потрібно ухилятися від цього, не вступати з ними у співпрацю в жодних площинах. Якщо немає такої можливості — намагатись виїхати всіма можливими способами. Ми допомагатимемо.

Просто пам'ятайте, деокупація буде, вона вже йде. Потрібно потерпіти, але в жодному разі не брати паспорт.

На російському паспорті — кров наших дітей. Російський паспорт — це злочин. На території України не може бути паспортів. Те, що Росія робить, за це вона відповідатиме.

Я б дуже не хотіла, щоб знайшлися мери міст, типу Сальдо, які пропагуватимуть російський паспорт, а люди, не маючи іншої інформації, слухатимуть цю пропаганду і братимуть російські паспорти. Цього робити не можна. Бо держава себе захищатиме. Ми не повторюватимемо помилок 2014-2015 років.