Популярний у ТіkТоk учитель Антон Атаманчук розповів, як заохочує дітей до навчання

Антон Атаманчук. Скриншот: kanaldom.tv

Як говорити з дітьми про складні речі та війну під час навчання, наскільки важливий дитиноцентризм у вчительській роботі та з якими недоліками потрібно боротися у Новій українській школі. Про це у "Ранку Вдома" розповів учитель початкових класів, блогер у TikTok, Антон Атаманчук.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Вітаємо, Антоне! Ви проводите уроки у другому класі звичайної школи. При цьому ви вже встигли стати зіркою ТікТоку.

— Можна я вас одразу попрошу так мене не називати. Ми всі зірки в якомусь плані. Для мене кожна моя дитина, кожен учень — це зірка. Але зірки — це трошки ширше поняття, ніж те, що роблю я.

Нехай буде так. Та все ж хочемо запитати, як вам вдалося привернути увагу такої кількості людей в соцмережах?

 — Насправді я сам не знаю, як це сталося і чому людям це подобається. Напевно, коли робиш те, що любиш, те, чим гориш всередині, воно подобається іншим. Тому так і сталося. Я на початку своєї кар'єри й дійсно докладаю зусиль для того, щоб робота була корисною учням, а мені — приносила задоволення. Я коли приходжу на роботу, то задаю тон всьому процесу, і це надихає робити ще більше і ще краще.

Можливо у вас є якісь особливі методики?

— Я працюю за стандартами Нової української школи. Все сучасне і все працює. Додаю й свої методики. Зокрема, роблю те, що мені здається доречним. Наприклад, різні проєкти. Бо діти, коли роблять проєкт, працюють в групах. Вони вчаться комунікувати один з одним. І це навичка, яка допоможе їм в житті.

— Чи всім учням у класі вдається опановувати програму? Чи є такі діти, яким складно?

— В усіх дітей власний темп розвитку. Нема потреби знати все, бо немає на світі людини, яка знає все. Десь якась дитина в чомусь краще, в чомусь трошки гірше. Головне спіймати баланс і розвити те, що вдається найкраще.

— Чого саме повинна навчати школа, на вашу думку?

— Найважливіше в дитині розкрити її індивідуальність. Одна із головних засад Нової української школи — це дитиноцентризм. Це означає, що ми кожну дитину розглядаємо як окрема особистість. У нас формувальне оцінювання, тобто ми визначаємо те, чого учень досяг.

— Чи реально розкрити таланти дитини та оцінити її під час онлайн навчання?

— Вважаю, що немає нічого неможливого. Звичайно, що працювати онлайн складніше вчителю, та й не всі діти сприймають навчальний матеріал у форматі онлайн навчання. Під час онлайн навчання я  влаштовував дітям перерви для того, щоб у них було відчуття звичайного навчального процесу. Тото під час перерв вони спілкувалися. Ми робили різні види роботи, і я думаю, що це мало результат. Можливо не такий, як в школі віч-на-віч, але він точно був. Під час дистанційного навчання треба залучати дитину до процесу, показати їй, що ви бачите її дії, всіляко стимулювати заглиблюватися у навчальний процес.

— Хіба може вчитель розкрити кожну особистість, якщо в класі 37 дітей? Скільки, на вашу думку, має бути дітей, щоб можна було з усіма працювати?

— Переповнені класи — це велика проблема сучасної української освіти. Вирішити її теж дуже складно. У мене в класі дуже багато дітей, я встигаю працювати з кожним. З 38 учнів п'ятеро — на сімейній формі, тому 33 дитини відвідують заняття. Останнім часом всі приходять на уроки. Я встигаю з кожною дитиною комунікувати: або в групах, або індивідуально. Ми постійно взаємодіємо, тому в принципі це можливо.

Чи могли б ви виділити основні проблеми Нової української школи?

— Кількість дітей у класах. Нерівномірне забезпечення шкіл. Подекуди недостатня кваліфікація вчителів. В мене теж недостатня кваліфікація, і я це визнаю. Мені є куди рости, треба набиратися досвіду. Я постійно займаюся саморозвитком. Є можливості, просто не всі хочуть їх застосовувати.

Як змінила війна вашу роботу? 

— Ми з дітьми говорили про наших сусідів росіян ще з першого року навчання. Наприклад, День пам'яті жертв Голодомору. Про цей день я їм розповідав ще у першому класі. Без прикладів, без цих фотографій та відео, але я мав пояснити, що відбулося. Ми говорили про це до повномасштабного вторгнення. Тобто станом на початок війни мої учні вже знали, хто є хто.

Як ви вважаєте, це вчитель має розповідати чи батьки?

— Дуже погано, що батьки не розповідають нічого дітям. Діти мають знати свою історію, бо вона повторюється. Цього в програмі немає, у початковій школі. Розповідати історію — моя ініціатива. Вважаю, що все ж таки варто, щоб дитина про це знала. Коли дитина розуміє, чого можна окувати від сусіда, тому що це було вже і не один раз, то вона має певну психологічну підготовку.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір