Допомога по обидва боки КПВВ: інтерв'ю з очільником Агентства ООН у справах біженців у Слов'янську Гіоргі Санікідзе

Агентство ООН у справах біженців (ОВКБ ООН) працює на Донбасі по обидва боки лінії зіткнення. Головний напрям організації — допомога цивільному населенню, яке постраждало від конфлікту. Це не тільки гуманітарні вантажі, а й рекомендації законодавцям щодо поліпшення сервісів, спрощення процедур для жителів Донбасу. Це й допомога в облаштуванні КПВВ і регіональних відомств, на які посилюється навантаження у зв'язку з обслуговуванням не тільки місцевого населення, але й громадян, які приїжджають з непідконтрольних територій. Про це в студії краматорського регіонального бюро телеканалу "Дом" розповів Гіоргі Санікідзе, керівник офісу Управління верховного комісара ООН у справах біженців (ОВКБ ООН) у м. Слов'янську.

Ведучий програми — Олексій Мацука.

— Ваш регіональний офіс розташований у Слов'янську. В яких містах Донбасу ще представлено Агентство ООН з питань біженців?

— Спочатку у нас був офіс у Харкові. Потім ми вирішили переїхати ближче до лінії зіткнення, щоб бути ближче до громад, мешканці яких безпосередньо постраждали від військового конфлікту. Зараз на підконтрольній території Донбасу у нас три офіси — у Сєвєродонецьку, Слов'янську та в Маріуполі.

Але наші офіси працюють і на непідконтрольній території, є два офіси — в Луганську і в Донецьку.

— Ми знаємо про роботу на Донбасі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, вони багато фіксують даних, щодня публікують звіти. Яку інформацію фіксуєте ви?

— Ми — гуманітарна організація, займаємось справами переселенців, біженців з інших країн, осіб без громадянства. Це наша ніша у всьому світі. Тому ми працюємо з обох боків лінії зіткнення. Свій моніторинг проводимо з точки зору потреб людей, потреб громад, забезпечення соціальних та адміністративних послуг населення. І наш фокус концентрується на житті цивільних людей, насамперед, у п'ятикілометровій зоні з обох боків лінії зіткнення. Ми працюємо по території й далі, але головна концентрація — п'ятикілометрова зона.

— Які населені пункти входять в цю зону?

— Ми заходимо в так звані сірі зони, ізольовані населені пункти. Ми тут з 2014-2015 років. У нас дуже хороші відносини з обласною владою, з місцевими громадами, з військовими. Вони нас знають дуже добре.

Майже в кожному населеному пункті — ізольованому або неізольованому — ми щомісяця проводимо моніторинг, опитуємо людей і надаємо різного роду допомогу.

— У ваших співробітників є можливість перебувати в Донецьку і Луганську. Наскільки я розумію, там ситуація з наданням гуманітарної допомоги ускладнюється тим, що з того боку закриті пункти пропуску на лінії зіткнення. І неможливо доставляти гуманітарні вантажі в колишньому обсязі. А яка гуманітарна допомога зараз доставляється в Донецьк і в Луганськ, якщо вдається відправити?

— Ми, ОВКБ ООН, опікуємось групою логістики для гуманітарних організацій, допомагаємо в організації гуманітарних конвоїв.

Переважно ми перевозили й перевозимо гуманітарні вантажі через КПВВ "Станиця Луганська". Це дуже важкий процес, тому що там тільки піший перехід, автомобілі не пропускають. Тому вантаж потрібно переносити вручну. Також був перший конвой через КПВВ "Щастя". У Донецькій області ми використовуємо КПВВ "Новотроїцьке". Ми збираємо конвой, а потім вирішуємо, через яке КПВВ будемо провозити.

Пандемія дуже ускладнила цю роботу з обох боків. Я не хочу робити односторонню заяву, але з обох боків є бюрократичні перешкоди, дуже багато роботи з документами.

Що стосується змісту гуманітарних колон. Ми возимо різні речі. Ми допомагаємо і з медикаментами, і з будматеріалами (бо ми по обидва боки допомагаємо з відновленням житла) та ін.

У гуманітарній допомозі крім ОВКБ ООН беруть участь ЮНІСЕФ, Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO), деякі міжнародні неурядові організації.

— А якщо йдеться про серйозні наслідки обстрілу, скажімо, необхідність ремонту водоводу. Ви також в цьому берете участь?

— В Організації Об'єднаних Націй кластерна система — це коли різні спеціалізовані організації об'єднуються в кластери за тематикою. І в нас є кластери з водопостачання, медицини тощо.

І якщо, скажімо, проблема з водопостачанням, до її вирішення підключається відповідний кластер. Є взаємодія із Тристоронньою контактною групою, бо такі питання там обговорюються — іноді успішно, іноді не зовсім, але у нас є такі канали.

— Наскільки я знаю, ОВКБ ООН також пропонує депутатам Верховної Ради рекомендації з гуманітарних питань. Завдяки цьому внесені зміни до законодавства, наприклад, щоб визнавалися довідки смерті, народження, видані на непідконтрольній території. За якими напрямами задля полегшення життя людей ви ще працюєте?

— Ви абсолютно праві. Ми працюємо із законодавцями. І визнання документів про смерть і народження — це одна з проблем. Проблема складна, бо процедура визнання документів здійснюється через суд. Свідоцтво про народження — це найголовніше, що нас хвилює.

Щоб ви могли собі уявити: приблизно 50% дітей, народжених із 2015 року (в ОРДЛО, — ред.), не отримали українське свідоцтво про народження. І це пов'язано не тільки з невизнанням документів, але й із перетином КПВВ.

Тому ще один пріоритет нашої організації — допомога в перетині КПВВ цивільним особам, спрощення цієї процедури. Зараз процедура дуже складна, дуже важко перетинати лінію дотику. У нас є конкретні пропозиції, яких можна вжити заходів, щоб це спростити. Ми їх регулярно озвучуємо та тісно співпрацюємо з усіма міністерствами.

За всіма цими напрямами у нас є два партнери — Благодійний фонд "Право на захист" і гуманітарна місія "Проліска". Це громадські організації, які допомагають індивідуальним особам з цими процедурами регулярно, включаючи й консультації.

— Проходження КПВВ — це стресова ситуація для звичайної людини. Так, з моменту їхнього виникнення у 2015 році інфраструктура КПВВ істотно покращилася. Але з вашої точки зору, що ще потрібно вдосконалити?

— Насамперед, я зауважу, що це не кордон, це тимчасова лінія дотику. Наша та інші організації допомагають покращувати роботу КПВВ, але найкраще рішення, звичайно, щоб їх не було.

Ви абсолютно праві: проходити через КПВВ дуже складно. Я туди їжджу регулярно, бачив, як люди переходять, особливо в період пандемії.

Інфраструктура покращилася, сервіси теж. Але що б ми хотіли там поліпшити? Щоб, наприклад, в облаштованих сервісних центрах, в Центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП) надавався повний пакет послуг, тобто розширити їх перелік. Це дуже важливо. Адже цивільні особи з непідконтрольних територій повністю залежать від сервісів на цій стороні. І ми хочемо разом із урядом перенести ці сервіси ближче до них, щоб їм було легше. І це включає, до речі, й свідоцтво про народження.

І треба розуміти, що більшість населення по обидва боки в п'ятикілометровій зоні — це пенсіонери. Тому сервіси для літніх людей і пенсіонерів — це дуже важливо.

— Так, зараз не кожен пенсіонер з Донецька наважиться і має можливість приїхати на підконтрольну територію для отримання послуг. Але навіть коли така можливість була, виникала інша проблема: люди їхали в довколишні міста, наприклад, до Волновахи. І вже посилювалося навантаження на сервіси цього міста, що викликало також невдоволення місцевих жителів.

— У ситуації конфліктів, звичайно, велике навантаження йде на місцеве населення. Це не тільки в Україні приїжджають переселенці або цивільні особи з непідконтрольних територій. Щоб зняти таку напругу, ми зараз, наприклад, у Волновасі допомагаємо реконструювати й обладнати міграційну службу, де сервісами користуються багато цивільних осіб з непідконтрольної території. Там буде проведений ремонт, ми доставимо матеріали, обладнання. Думаю, це полегшить проблему.