Викрадення дитини одним із батьків: що потрібно знати про вивезення дітей за кордон або до ОРДЛО

Почався сезон відпусток, українці планують літній відпочинок за кордоном, або їдуть відвідати близьких, які живуть на тимчасово окупованій території, та беруть із собою дітей. Але іноді поїздки закінчуються вже на держкордоні або в контрольному пункті в'їзду-виїзду (КПВВ), якщо громадяни не оформили документи, необхідні для виїзду з дитиною. Як все зробити правильно, щоб поїздка відбулася за запланованим сценарієм, — про це у програмі "Право на право" телеканалу "Дом" пояснює юристка Антоніна Загура.

Коментуючи ситуацію, коли один із батьків в односторонньому порядку вирішує вивезти дитину за кордон або на непідконтрольну територію, Антоніна Загура наголошує — законодавство не розглядає викрадення дитини одним із батьків як кримінальний злочин.

"Згідно з чинним законодавством України, викрадення батьками своєї дитини не є кримінальним злочином. Батьки мають однакові права щодо дитини, і вирішують, як її виховувати, теж спільно. Якщо між батьками існує конфлікт, його може вирішити орган опіки та піклування або суд", — говорить юристка.

У 1980 році ухвалена міжнародна Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Документ передбачає механізм повернення дітей, які були незаконно вивезені за кордон. Конвенцію підписали 55 країн, Україна приєдналася до неї у 2006 році, Російська Федерація — у 2011-му.

Однак на окупованих Росією територіях України цей міжнародний акт не діє.

"На непідконтрольній території не діють ані норми законодавства України, ані міжнародні норми права. Тому з цим питанням буде ще складніше…. Але конвенція на непідконтрольну територію також не поширюється", — деталізує юристка.

Тим часом, відповідно до норм Сімейного кодексу України, батьки або інші родичі, які не згодні з вивезенням дитини за межі території, контрольованої українським урядом, можуть звернутися до суду й вимагати повернути дитину до попереднього місця проживання.

"Згідно зі ст. 162 Сімейного кодексу України, за викрадення дитини одним із батьків передбачена виключно цивільно-правова відповідальність. Якщо хтось із батьків вивіз дитину за кордон або на непідконтрольну територію, то родичі або другий із батьків мають право звернутися до суду з позовом про повернення дитини до її попереднього місця проживання", — пояснює юристка.

Вона уточнює: виїзд дитини з України за кордон, а також на окуповану частину країни, можливий тільки за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків.

"Виїзд дитини з території України, зокрема, на непідконтрольну територію, відбувається через контрольні пункти в'їзду-виїзду (КПВВ), де обов'язково перевіряють документи, і можливий тільки за нотаріальною згодою іншого з батьків", — говорить юристка.

Однак у деяких визначених законодавством випадках такий дозвіл не потрібен.

"Якщо один із батьків — іноземець або постійно проживає в іншій державі. Якщо є рішення про позбавлення батьківських прав або заборгованість за аліментами, та підтверджуючі документи. Якщо є рішення суду, яке дозволяє вивозити дитину без нотаріальної згоди", — перелічує Загура.

Наприклад, матір може тимчасово, на термін до 1 місяця, вивезти дитину без згоди батька, якщо:

• суд ухвалив місце проживання дитини з матір'ю;
• дитина має інвалідність або серйозне захворювання, і є медвисновок, що їй показано лікування за кордоном;
• є заборгованість за аліментами понад 3 місяці.

Найчастіше батьки подорожують із дітьми на відпочинок за кордоном, або їдуть побачитися з родичами на тимчасово окуповану територію України. Але якщо між батьками існує конфлікт, то викрадення та вивезення дитини за кордон або на непідконтрольну територію одним із них може використовуватися як "маніпуляція або спосіб тиску на другого з батьків", каже Загура.

Загура зазначає, що дотримання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей в Україні контролює Мін'юст. Туди й слід звертатися в разі самовільного вивезення дитини одним із батьків.

"Орган, уповноважений виконувати конвенцію, — Міністерство юстиції України. Туди потрібно звернутися із заявою встановленого зразка. При цьому обов'язково вказати: ким, коли й куди вивезена дитина, де може перебувати", — говорить вона.

Загура акцентує: заяву слід подати протягом року з моменту вивезення дитини з підконтрольної Україні території — в іншому разі Мін'юст може відмовити.

"Дуже важливий момент — таку заяву потрібно зробити протягом року з моменту, коли незаконно вивезли дитину. Тому що після завершення цього терміну велика ймовірність того, що Мін'юст може відмовити, посилаючись на те, що дитина вже прижилася у новому середовищі, і для неї повернення назад на територію України буде травматичним", — наголошує Антоніна Загура.