Період нової дискримінації: про національний прапор кримськотатарського народу говоримо з істориком Андрієм Іванцем

26 червня кримські татари відзначають День національного прапора. Прапор кримськотатарського народу вперше був прийнятий Курултаєм — національним з'їздом кримських татар — у 1917 році, до цього золотиста тамга та блакитне полотно були роздільними символами. Адже у Кримського ханства як такого прапора не було, а в складі Російської імперії про прапор окремого народу не могло бути й мови.

Другий Курултай у 1991 році затвердив прапор як національний. Основним елементом був обраний родовий знак династії Гераїв, засновників Кримського ханства, що прославилися справедливістю правління. Саме тому одна з інтерпретацій значення тарак-тамги — це ваги, що гармонійно утримують рівновагу. У 1944 році, після масової депортації кримських татар, прапор і зовсім був заборонений.

Свято, присвячене прапору кримських татар, корінний народ Криму вперше почав відзначати у 2010 році. А під час окупації півострова Росією саме кримськотатарський прапор став символом національного опору російської окупації та боротьби народу за територіальну цілісність України.

Детальніше про кримськотатарський прапор у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом" говорить кримський історик Андрій Іванець.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— Яка історія кримськотатарського прапора?

— Сам прапор не старий. Він абсолютно вкладається в логіку створення національних прапорів. До речі, логіка дуже схожа на створення українського прапора та герба. Блакитний прапор у середньовіччі використовувався, але серед інших у Кримському ханстві він не був домінуючим.

А стало воно національним вже у 1917 році, коли були створені органи національного самоврядування, спочатку у вигляді мусульманських комітетів. Тоді використовувався й червоний прапор, як революційний, та інші прапори. І з'явився блакитний прапор. І вже восени лідери національного руху "Номан Челебіджихан" стали говорити про блакитний прапор як про національний.

— Тобто, 100 років тому це вже не було предметом дискусій?

— Так, але є один нюанс. Зараз часто описують, що саме в такому вигляді, який ми знаємо сьогодні кримськотатарський національний прапор (блакитне полотнище із золотою тамгою в лівому верхньому куті), у 1917 році ще національного кримськотатарського прапора не було.

Коли відкривався Курултай, над входом висів червоний прапор революції, ніяк не пов'язаний із більшовиками. І блакитний прапор, національний, який єднав кримських татар із іншими тюркськими народами. Є опис, що над президією Курултаю висіла тамга, яка йшла якраз від династії Гіреїв із XV століття.

І деякі сучасні дослідники пишуть, що саме у грудні 1917 року був затверджений ось такий прапор. Насправді ми можемо по документах простежити, що він з'явився у січні 1919 року, коли його затвердило кримськотатарське Парламентське бюро за пропозицією кримськотатарського національного уряду.

— Що сталося 30 років тому? Чому ми зараз святкуємо ювілей?

— 30 років тому стався черговий дуже важливий крок у розвитку та становленні кримськотатарського національного руху й самоорганізації всього народу.

26-30 червня 1991 року працював другий Курултай кримськотатарського народу. Курултай — це у 1917 році були установчі збори кримськотатарського народу, потім — парламент. Це найвищий представницький орган корінного народу Криму, корінного народу України, на якому приймаються найважливіші рішення, і створюються інші виконавчі представницькі органи влади.

І 30 років тому на другому Курултаї в Сімферополі якраз була прийнята низка важливих рішень. Серед них — постанова про національний прапор і герб кримськотатарського народу. І у червні 1991 року, в Сімферополі був цей прапор, і він став офіційним для кримськотатарського національного руху, народу.

— Зараз усе більш серйозними стають дискусії про кримськотатарську національну автономію. Чи може цей прапор стати майбутнім прапором автономії?

— Ну, це, звичайно, предмет дискусії.

Це прапор кримськотатарського народу. Необхідно, по-перше, його бажання, щоб він отримав такий статус. А, по-друге, бажання іншої частини кримської спільноти. Тому це предмет для подальшого обговорення.

Але прапор є важливим і для кримчан, і українців у цілому, одним із символів боротьби за звільнення Криму, за відновлення суверенітету та територіальної цілісності України.

Корінні народи, які сформувалися в межах сучасної території України (а найбільший серед них якраз кримськотатарський народ) — це частина нашої великої родини, суспільства. І частина політичної нації, яка до того ж у критичний момент проявила досить серйозну громадянську зрілість, і відстоювала територіальну цілісність країни.

— Чи існують якісь геральдичні обмеження, перешкоди?

— От саме геральдичних перешкод жодних. Тому що українці повинні розуміти, що у нас і колірна гамма дуже близька. Синьо-жовтий прапор у держави України, і такі ж кольори, але тільки блакитний і золотий, — у кримських татар.

У нас одна держава Україна. Тризуб, який іде від правлячої династії в Києві. У кримських татар під іншою назвою, але геральдично — це теж тризуб.

— Наприкінці 80-х і початку 90-х ми спостерігали розквіт кримськотатарського національного руху. Потім стався 2014 рік. Що зараз? Які перспективи з історичної точки зору?

— Кримськотатарський народ — постгеноцидний народ, який пережив депортацію. Тотальна депортація була у 1944 році. А до цього були інші, теж дуже серйозні випробування.

Це, в цілому, постгеноцидний народ, який ще не залікував травму, нанесену йому комуністичним режимом, і потрапив він знову в надзвичайно драматичну ситуацію, коли Росія напала на Україну, й у першу чергу окупувала Крим. І дві найбільш скривджені етнічні спільності в Криму — корінний кримськотатарський народ і етнічна громада українців.

Історичне та культурне ядро ​​кримських татар перебуває у Криму. Вони опинилися в драматичній ситуації, тому що окупанти заборонили органи національного самоврядування, які були відновлені.

Меджліс визнаний "екстремістською організацією" в російській політичній путінській реальності. А Міжнародний суд ООН, який розглядає позов України до РФ щодо дискримінації кримськотатарського народу та українців у Криму, зобов'язав ще у 2017 році Росію відновити діяльність Меджлісу, органів національного самоврядування у Криму. Ну, Росія підтвердила репутацію ненадійного члена міжнародної спільноти, і не виконує до сьогодні це рішення.

— Про проєкт закону про корінні народи, який зараз знаходиться на розгляді Верховної Ради України. Як історик, що б ви сказали народним депутатам? Чи потрібно їм приймати цей законопроєкт?

— Саме так.

І як історик, і як кримчанин, і як кримський українець, я можу сказати, що безумовно необхідно ввести поняття "корінні народи" у правові рамки. Воно присутнє у нас у Конституції, але не розкрито його значення з точки зору права. І поява такого закону необхідна.

Наповнення цього закону має максимально підтримувати корінні народи. Особливо — найбільший народ, який знаходиться у постгеноцидному періоді, у періоді нової дискримінації, пов'язаної вже з новою агресією Росії проти України.