Перелом у війні — коли чекати і які його маркери: інтерв'ю з військовим експертом Ждановим

Олег Жданов. Скріншот відео: kanaldom.tv

Що буде переломом у російсько-українській війні, яким є маркер перелому на фронті. Які терміни довгострокової фази війни. Наскільки можливий масштабний контрнаступ ЗСУ. У чому причини провалу російської армії під Білогорівкою на Луганщині. Скільки озброєння має Захід для передачі Україні. Чим небезпечна затяжна війна для РФ та для України. Про це в інтерв'ю у межах марафону "FreeДОМ" на телеканалі UA розповів військовий експерт Олег Жданов.

— Що насправді для України означає перелом у військовій кампанії, перелом у війні? Що це? Це перехід армії РФ до оборони чи це перехід ЗСУ у контрнаступ?

— Перелом — це рух активності з одного боку на інший. Справді, це перехід армії РФ до оборони та перехід армії України до наступу.

Щоправда, між цими двома подіями може настати так звана оперативна пауза. Це ось те, про що говорив міністр Резніков — позиційна війна, що ми й очікуємо найближчим часом.

Чому цей період розтягується? Тому що армія Російської Федерації поки що зберігає здатність на окремих напрямках проводити наступальні дії. Це саме Луганський та Донецький напрямок.

Ось тому ми говоримо, що перелом настає, настає повільно. У війні нічого швидко не буває.

— Що буде маркером того, що цей перелом уже настав?

— Маркером того, що перелом настав, буде повне зниження бойової активності на всіх напрямках та перехід до позиційної війни. Ось коли ми з вами не говоритимемо, що є окремі напрямки, де Росія веде наступ, а говоритимемо про те, що вона окопується і намагається утримати зайняті позиції, рубежі. Ось це і буде повним настанням перелому. Далі ситуацію вже рухатиметься на нашу користь.

— Міністр Резніков заявив, що треба зробити все, щоб ворог "не витримав". Це означає — не витримав і перестав наступати, чи не витримав і став відступати?

— В принципі, одне випливає з іншого. Але думаю, що Резніков мав на увазі, що треба зробити все, щоб ворог не витримав і став відступати. Тому що це для нас важливіше і ми до цього рухаємося. Ми зараз саме на шляху до того, що у нас може з'явитися найближчого місяця можливість проводити контрнаступальні дії, а можливо, й поступово переходити в контрнаступ. Все залежатиме від того, наскільки ми ось цю можливість, що ворог відступатиме, реалізуємо насправді.

— Від чого це залежатиме? Від тактичних успіхів українських військ на окремих ділянках, чи це залежатиме від динаміки постачання тієї ж далекобійної артилерії, чи постачання РСЗВ від наших західних союзників?

— Здебільшого це залежатиме від постачання важкого озброєння, яке нам дасть вогневу перевагу на лінії фронту. Ось це грає ключову роль. Тому що з тією зброєю, яку ми маємо, ми, звичайно, можемо, але це буде набагато важче, і набагато повільніше, і з великими втратами.

— Якої дальності ураження нам потрібна зброя, щоб досягти переваг сил на фронті? Скажімо, на дистанції до 300 км, щоб вразити Кримський міст, чи ми зможемо наступати навіть з американськими гаубицями M777 155 калібру, дальність яких 25-30 км?

— Коли з'явиться більше гаубиць 155 калібру, цієї переваги буде достатньо на полі бою, бо артилерія становить основу вогневої поразки супротивника. Плюс до цього я додав би ще бойові броньовані машини, тому що без захисту бронеоб'єктами наступати дуже важко і проблематично.

— Ми говоримо про танки?

— Ми говоримо про танки та бронетранспортери. Танки, БМП, БТР. Ну, БТР (бронетранспортери) нам практично не йдуть. У нас йдуть здебільшого БМП — бойові машини піхоти та частково танки. Без броньової підтримки, без прикриття броні йти у наступ практично неможливо.

— Якщо ми говоримо про танки. Ось Польща нам передала 200 танків Т-72 зі своїх запасів. Чи існує взагалі в країнах колишнього Варшавського договору достатня кількість основних бойових машин, тобто танків, для того, щоб передати їх Україні? Чи все-таки ми триматимемо пальці схрещеними, щоб нам нарешті передали "Абрамс" — основний бойовий танк США?

— Не тільки "Абрамси". Там ще повисло питання з німецькими танками "Леопард". Німеччина досі не може визначитися. А ленд-ліз, в принципі, відкриває нам вікно овертону в тому плані, що ми можемо отримати і не лише "Абрамси". Ми можемо отримати й інші сучасніші танки у тих 43 країн, які брали участь у нещодавній конференції на американській базі "Рамштайн" у Німеччині.

Я так розумію, там була затверджена рамкова домовленість щодо постачання озброєння. І створений за підсумками цієї конференції координаційний штаб визначатиме — хто, скільки та які танки постачатиме в Україну.

А запас ще є. Навіть польський Т-72 буде за рівнем модернізації кращим за російську версію Б-3 для Т-72. А західні зразки такої техніки як "Леопарди" чи "Абрамси", звісно, ​​на щабель кращі.

— Міністр оборони Резніков сказав, що ми входимо в довгострокову фазу війни. Довгострокова — це які терміни? Це тижні, місяці чи роки?

— Думаю, що максимум — до півтора місяця. З урахуванням того, що якщо ленд-ліз почне повноцінно працювати до кінця травня, то ми говоритимемо про терміни 4-6 тижнів. Десь так ось.

Місяць-півтора, можна сказати.

Тому має спрацювати логістичний ланцюжок, адже відстань від США до нас досить велика. Тому, гадаю, питання довгостроковості приблизно буде посередині — не тижні, але й не роки.

— А де відбуватимуться бойові дії та якими вони будуть? Ми продовжуватимемо тіснити війська по всій лінії фронту, зокрема південь, схід, Донбас? Чи є на мапі зараз місця, де ЗСУ могли б завдати таких розсікаючих ударів, які можуть призвести до обвалення всієї лінії, всієї системи оборони?

— Думаю, що ми обиратимемо окремі напрямки, і там намагатимемося завдати розгрому російським військам. Тому що успішний удар, що розсікає, передбачає розвиток наступу в глибину супротивника. А це вже фактично контрнаступ.

Тож будуть наступальні дії, контрудари. Як і казав головнокомандувач [Валерій Залужний], описуючи дії у Харківській області. Він же говорив про контрудар, що ми починаємо контрнаступальні дії. Це просто люди почули те, що хотіли почути та почали використовувати термін "контрнаступ". Але насправді це контрудар. Ось такими ударами, думаю, ми намагатимемося не дати перепочинку російським військам, не дати їм сформувати резерви.

Ось такими діями і характеризується позиційна війна — коли кожна сторона намагається завдати максимальної шкоди противнику, але за мінімальних своїх витрат або за мінімальних зусиль.

Це такі артилерійські дуелі, контратаки окремих позицій на окремих напрямках задля завдання вогневої поразки противнику.

— А чи можливо з такою тактикою та стратегією звільнити окуповані території Донецької та Луганської областей? Чи можна видавити із Херсона російські війська? І скільки часу це займе?

— За позиційної війни — ні. Якщо ми говоримо про контрнаступ, то так. Тоді обирається або один, або кілька напрямків, і проводиться контрнаступальна операція. Але це вже операція на цілому напрямі, а можливо, і на кількох напрямках. Вона може бути розсікаючою з метою оточення противника, а може бути з метою видавлювання противника за рахунок вогневої переваги.

Але сьогодні говорити про великі плановані успіхи поки що зарано.

— Ми поки що говоримо про затяжну війну. Чим затяжна війна небезпечна для України і чим вона небезпечна для Російської Федерації?

— У період оперативної паузи розпочинаються перегони, хто швидше сформує резерви, угруповання військ для контрнаступу. У нас це залежить від постачання озброєння, від обсягів та термінів. А Росія намагатиметься сформувати резерв для введення в бій і початку третьої хвилі наступу на Україну.

— Ви бачите з погляду нинішньої ситуації, що Росія планує подальший похід на Київ — чи з півдня, умовно, Одеською трасою чи з-під Ізюму, огинаючи Харків і знову на Київ?

— Ми не спостерігаємо на сьогодні формування ударних угруповань у районі Херсона чи в районі Ізюма для того, щоби виконати таке завдання. Для цього потрібне значне угруповання. Тобто 174 батальйонно-тактичні групи під Херсоном не в змозі вирішити таке завдання.

А раніше сформоване угруповання під Ізюмом тепер саме у загрозливому становищі, тому що ми намагаємось підрізати їм логістичні шляхи постачання з боку державного кордону України.

— Що відбувається під Білогорівкою на Луганщині? Росіяни там кілька разів намагалися перейти річку Сіверський Донець, зазнаючи величезних втрат. Це головотество російського командування? Чи це для них реальна необхідність, коли немає інших варіантів, щоб переправитися через Сіверський Донець?

— Тут більше політична складова. Просто віддано наказ. І як за старих радянських часів говорив Висоцький — нам говорили потрібна висота, і не шкодувати патронів. Ось приблизно за таким принципом. Тому що політики командують цією війною. Путін сказав — треба взяти Луганську область, і ціна питання нікого не цікавить. Поки вони не вичерпалися на цьому напрямку, доти спроби форсування Сіверського Дінця в цьому місці не зупинити.

— Що з погляду перелому для нас важливіше і цінніше — Білогорівка чи острів Зміїний?

— З погляду перелому обидва важливі. Тому що Білогорівка впливає на зрив політичних завдань цієї війни, поставлених з боку Путіна. А Зміїний впливає на забезпечення виконання зобов'язань на міжнародній торговій арені. Тому архіважливо і те, й інше.

Прямий ефір