Перехідне правосуддя для Донбасу та Криму — всі деталі: інтерв'ю з Олексієм Резніковим

Проєкт закону "Про державну політику перехідного періоду" для Донбасу та Криму почали розробляти в Україні. Незважаючи на те, що законопроєкт навіть не зареєстрований у Верховній Раді, його вже активно обговорюють. Яким буде цей закон, що чекає на жителів Криму й ОРДЛО після деокупації територій, і чи отримає Україна репарації від Росії — розповів телеканалу "Дом" віцепрем'єрміністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков.

— Нас цікавить закон про перехідні положення. Які перспективи його ухвалення?

— Дивіться, про перспективи, якщо ми говоримо про терміни, ще дуже рано говорити, оскільки цей законопроєкт поки є плодом нашої команди в міністерстві, його ще не зареєстрували навіть як урядовий. Це поки тільки драфт нашого бачення, яке ми відпрацювали з експертною групою, експертним середовищем. Ми направили до 164 інстанцій пропозицію подивитися і висловити свої судження. Це й університети, й академічні кола, експертиза, правозахисні організації, посольства, міжнародні гуманітарні організації. Ми від них зараз отримуємо фідбек. Уже понад 90 відповідей ми отримали з рекомендаціями, коригуванням, запереченнями, зауваженнями. Потім ми це все протягом 2-3 тижнів відпрацюємо і випишемо оновлену редакцію цього закону, тому що дуже багато є побажань і порад. І тільки після цього вже ухвалимо рішення про реєстрацію його саме як законопроєкту, ось в прямому сенсі цього слова. Зараз те, що відбувається, — це, власне, відкриття національного діалогу, це винесення на порядок денний важливих і актуальних питань: яким бути перехідному періодові; що таке конфліктний і постконфліктний період; що робити з амністією; що робити з конвалідацією документів; що робити із введенням після деокупації режиму розмінування, роззброєння, демілітаризації... Як головні питання безпеки, що передують проведенню місцевих виборів, тощо. Це погодження та гармонізація всього законодавства, яке ухвалювали за останні 6,5 років з початку 2014 року. Це уточнення дефініцій, термінологій та багато чого іншого. Тому зараз це національний діалог, це обговорення, а потім уже буде офіційна процедура. І якщо переглянути процедуру, то, в принципі, з моменту реєстрації його як урядового це займе від 4 до 6 місяців до потрапляння в парламент.

— Коаліція правозахисних організацій дала зворотний зв'язок вам з приводу цього проєкту. Ви згодні з їхніми висновками? Чому ви вирішили готувати один великий законопроєкт і поєднати концептуальні засади з детальним регулюванням певних питань? При цьому ціла низка тем залишається неохопленою (наприклад, питання економічної політики, правосуддя). А ще низка питань не може бути врегульована цим законом (кримінальна відповідальність, амністія, зміни до Податкового, Митного кодексів). Чи буде підхід "одного універсального закону" переглянуто при доопрацюванні тексту?

— Це дійсно питання, поставлене не тільки коаліції. Цю ж рекомендацію висловили експерти Ради Європи, які прочитали, й інші рекоменданти. Що дійсно, в нашому ось цьому драфті наявне одночасно рамкове, політичне бачення і дійсно є низка деталізацій щодо певних питань. Поясню, чому так вийшло. Це поки робочий момент. Тому що, з одного боку, ми дійсно хотіли визначити державну політику як рамковий закон. Але коли стали заглиблюватися в написання, то виявилося, що є низка правовідносин, які необхідно врегулювати, і нам щиро захотілося це зробити вже. Ось, наприклад, питання конвалідаціі — його потрібно було окреслити. Питання режиму перетину КПВВ і переміщення товарів нам захотілося деталізувати. Але зараз ми схиляємося в нашій робочій групі, в авторському колективі, до того, що, напевно, все-таки ми будемо прагнути зробити це рамковим законом з посиланням на те, що необхідно потім вже ухвалити низку законів на виконання цього закону. Тобто окремо закон про амністію, окремо закон про конвалідацію тощо.

— Загальна концепція закону полягає в поділі на конфліктний і постконфліктний періоди часу. Але питання в тому, що більшість заходів, передбачених законом, тривають протягом обох цих періодів (наприклад, та ж конвалідація). Чи є сенс у такому поділі?

 — Безумовно. Я поясню, чому. Зараз люди живуть під окупацією, люди перебувають в заручниках вимушено. Але людське життя триває: одні народжуються, хтось помирає, хтось одружується, хтось розриває шлюб. Як мінімум, ось такі базові людські події відбуваються в житті кожного. Вони не повинні страждати від того, що там окупаційні режими папірці їм якісь "клепають" зі своїми печатками. Але це не дає ніякої легітимізації цим юридичним фактам для того, щоб отримати паспорт громадянина України дитині, яка народилася в окупованому Донецьку або Луганську, або в Горлівці. Тому ми пішли за принципом, що є таке поняття, як "намібійські винятки". Це з практики ще 1970-х років Міжнародного суду ООН, а також із практики Європейського суду з прав людини за кейсом "Кіпр проти Туреччини". Про те, що, незважаючи на наявність там окупаційних режимів, такі базові потреби повинні бути визнані як факт, взятий до уваги, і відповідно статися повинна конвалідація. І життя триває. Люди і зараз... Матусі приїжджають з Донецька, намагаються в ЦНАПі отримати документи на народжену дитину, а ЦНАП змушений відмовляти. Тоді матуся йде сьогодні до суду і в судовому порядку встановлює факт народження дитини в окупованій частині України для того, щоб потім повернутися до ЦНАПу та отримати українські документи на свого малюка. Тому наше завдання, взагалі мета цього всього закону — це максимально захистити гуманітарні права та потреби людей. А після деокупації, у так званий постконфліктний період, з'явиться багато інших питань, якими доведеться займатися і за якими звертатися: посвідчення водія, якісь угоди внутрішні, там, квартиру здав у оренду тощо. І багато чого іншого: дипломи, освіта. Нам доведеться, друзі, через це пройти, і в цьому немає нічого страшного. В цьому є неприємності — страшна сама війна. Але вже ліквідувати наслідки цієї війни нам доведеться, засукавши рукава, і причому не одному поколінню.

— Проєкт пропонує низку нових рішень (люстрація, перехідні адміністрації). Але також він містить пропозиції для вирішення старих питань. Наприклад, процедура встановлення фактів народження та смерті. Ми вже третій рік чекаємо на введення процедури, проте її так і немає. Водночас у проєкті ви істотно оновлюєте судову процедуру. Зокрема, переводите функції звернення до суду на працівників РАГСів. Ви обговорювали таке рішення з Мін'юстом? Чи не вийде так, що інші відомства просто будуть не готові до реалізації задуманого?

— Нагадаю те, що сказав на самому початку. Це поки є внутрішнім документом нашої команди, який ми оприлюднили. Ми його направили всім, включно з усіма міністерствами, але реакція на це від міністерств і органів центральної виконавчої влади може бути тут лише добровільною. З моменту, коли його зареєструють як урядовий і я зможу внести його від міністерства, в цей момент почнеться процедура детального розгляду й узгодження з усіма відомствами, включно з Міністерством юстиції. Попередню оцінку від моїх колег-міністрів я отримав позитивну: що цей закон потрібен, він правильний і стратегічно, і політично, і концептуально. Але в деталі їхні команди не занурювалися, тому що ми досі перебуваємо в режимі первинного обговорення з експертним середовищем. Тому сьогодні сказати, що Мін'юст з нами згармонізував, рано ще, але ми це зробимо.

— У проєкті пропонують повністю "універсалізувати" підходи до державної політики щодо Криму й окупованої частини Донбасу. Але ситуація на цих територіях, очевидно, різна. Те ж питання пенсій, громадянства. Чи варто зрівнювати підходи до цих територій?

— Ну, якщо ми це записали до законопроєкту, ми вважаємо, що це не просто виправдано — це необхідно. Тому що у нас внутрішньо переміщені особи з Сімферополя, Севастополя, Донецька та Луганська повинні мати однакові права, однакову соціальну захищеність таких самих умов, і дітвора повинна мати однакові можливості навчатися у закладах вищої освіти, і багато чого іншого. Окупант один і той самий. Відповідно, багато об'єднувальних факторів, які є. Якщо раптом буде з'являтися якась тема правовідносин, яка разюче раптом буде відрізнятися, не проблема буде це виявити та встановити. Але зараз ми навпаки вважаємо, що потрібно максимально зближувати. Тому що навіть на рівні перемовних майданчиків — ви ж знаєте, в Нормандському та Мінському форматах йдеться лише про частину окупованого Донбасу і припинення там війни, а Крим там не обговорюють. Зараз буде запущено "Кримську платформу", це буде міжнародний перемовний майданчик, це буде теж важливо. Але для людей, які перебувають в окупації, потреби та завдання залишаються ті ж самі.

— Проєкт пропонує скасувати вимоги закону про СЕЗ у Криму, одночасно поширивши частину його положень на Донбас. Зокрема, йдеться про митний режим перетину КПВВ і переліку дозволених для перевезення речей. Не секрет, що коштувало зусиль змінити цей підхід на сході: там уже протягом двох років діє порядок, який передбачає "дозвіл перевозити все, що не заборонено" (на противагу Криму, де митний режим передбачає перелік дозволених товарів). Однак ваш проєкт пропонує поширити "кримський підхід" на всю лінію зіткнення. Чому ухвалено таке рішення?

— Я б не говорив, що "кримський підхід" на 100% буде застосовано на лінії зіткнення на сході України. Там є речі, які з міркувань безпеки та контролю переміщення заборонених товарів через лінію зіткнення формально та юридично повинні бути такі самі, як, умовно кажучи, і на зовнішніх кордонах. Це стосується питань зброї, наркотиків та інших заборонених речей. У цьому головна суть, а не з метою обмежити громадян України, які переміщують через лінію зіткнення продукти харчування, особисті речі або придбані якісь речі. Про це не йдеться. Йдеться про прикордонний митний контроль з погляду забороненого ввезення у країну тих видів товарів, які є небезпечними.

— У проєкті майже нічого не сказано про компенсації, крім того, що компенсувати все повинна РФ. Одночасно, Мінреінтеграціі відзвітувало, що в 2020 році виплачено компенсацію 74 особам. У цьому році бюджет програми ще більший. Але в законі про це немає ні слова. Чому?

— Дивіться, законопроєкт не має на меті стати кодексом. Тобто кодекс кодифікує і втягує в себе всі види законів і нормативно-правових актів. Якщо щось врегульовано вже і воно на сьогодні не вимагає додаткового регулювання, то навіщо про це згадувати в законі? Сьогодні є постанова Кабінету міністрів, сьогодні державний бюджет, як бюджетний кодекс, як закон, дає фінансування на компенсацію внутрішньо переміщеним особам за зруйноване майно тощо. Це вже є, навіщо про це додатково говорити? Тому ні... Ми намагаємося втекти від тих речей, які врегульовано, а ось ті, які суперечливі, то от їх треба погодити.

— Зараз в Україні деякі сім'ї загиблих і поранених мирних громадян на Донбасі вимагають і навіть отримують виплати моральної шкоди в національних судах. Ідеться загалом про жертви обстрілів. Можливо, варто розробити механізм для людей, щоб вони не судилися зі своєю країною?

— Насправді, ваші питання й ідея абсолютно обґрунтовані. І нам до цього доведеться прийти, і зокрема бути готовими до ось цих наслідків шкоди від усієї війни, нести це, як тягар. Тому ми на сьогодні будемо доводити у всіх міжнародних судах, що вина за компенсації повинна бути відшкодована державою-агресором.

— Чи зможе Україна коли-небудь отримати від Росії репарації, зокрема за мирних жертв військових дій?

— Я вірю в те, що ми маємо цього домагатися.

— ЗМІ угруповань "Л/ДНР" і Росії зараз розганяють теми обстрілів з боку ВСУ та фактично ескалації бойових дій на Донбасі. З чим може бути пов'язана така інформаційна активізація?

— На сьогодні, на мій погляд, Російська Федераціята її найманці інформаційно програють. Занадто багато позитиву відбувається в Україні, пов'язаного з цим, активність дуже висока й медійна, й інформаційна. А вони в цьому програють. Тому сьогодні вони шукають будь-який привід дискредитації України. Ось я так це розцінюю. Проти нашого міністерства. Згадайте ще: свого часу вони навіть блокували наш сайт, коли ми почали писати правду про "ковідну" історію в Криму та окупованій частині Донбасу. "Роскомнадзор" закрив його за ініціативи Генпрокуратури Росії. Це вперше сталося, коли офіційний сайт іншої держави було заблоковано. Не одна публікація, а весь сайт. І це значить, що їм наша інформація шкодить з погляду їхньої ідеології, з погляду їхньої пропаганди. Тому, безумовно, вони звинувачують Україну в тому, що вона нібито зриває Мінські домовленості, що вона нібито обстрілює мирне населення. Тобто їм потрібен хтось винний, тому це ж психологія натовпу ними використовується за Фрейдом. Тобто потрібен буде зовнішній ворог і хтось, хто крикне: "Ату!". Ось і все.