Украина наш дом

Олігархи, корупція та цифровізація: перспективи нового політичного сезону обговорюємо з Ігорем Петренком

Эфир программы "Украина на самом деле". Скриншот видео: kanaldom.tv

Після майже двомісячних літніх канікул 7 вересня парламент повернувся до роботи. У залі зареєструвалися 285 народних депутатів.

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков озвучив пріоритети роботи в новому політичному сезоні. За його словами, акцентувати увагу потрібно на законах, які зможуть поліпшити соціальні умови громадян, забезпечити трудові відносини, і головне напередодні опалювального сезону — тарифне питання.

Серед інших пріоритетів він назвав питання економічного зростання та ухвалення держбюджету на 2022 рік, який у Верховній Раді чекають від Кабміну до 15 вересня.

Крім того, на порядку денному — реформа правової системи й пакет законів про олігархів.

Перспективи нового політичного сезону в програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" аналізує доктор політичних наук Ігор Петренко.

Ведучий програми — Денис Похила.

Реформи, закони та редагування

— Які політичні тенденції та пріоритети нового сезону у Верховній Раді України?

— Є деякі, умовно, "борги", які залишилися з минулої сесії.

Передусім це закон про деолігархізацію (законопроєкт № 5599 "Про запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті", — ред.). Він уже ухвалений у першому читанні, та, як ми бачимо, викликає чимало суперечок. Особливо у деяких політичних сил, які асоціюються з певними фінансово-промисловими групами. Але все-таки це питання принципове для президента Володимира Зеленського.

Так званий закон про олігархів — це лише одна зі складових загального пакету законопроєктів щодо деолігархізації. У нас ще є реформа антимонопольних органів.

Також тут законопроєкт № 5600 щодо податків ("Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", — ред.). Цей законопроєкт також називають "антиахметовським", хоча його змістовна частина трохи ширша. Це не лише питання залізної руди, це питання ще й різних речей, які стосуються безпосередньо громадян. Але й цей документ теж, напевно, викликатиме ще більше суперечок у Раді.

До речі, щодо правок можна подивитися. Сумарно за двома деолігархічними законопроєктами (№ 5599 і № 5600) подано близько 12 тис. поправок. Тому буде певна боротьба.

Серед пріоритетів і питання реформи Служби безпеки України. Президент про це неодноразово вже казав. Ми дійсно повинні зробити цю реформу, щоб СБУ перестала займатися економікою, займалася контррозвідувальною діяльністю, основним своїм функціоналом.

Також серед пріоритетів — бюджетний процес, безумовно. До 15 вересня Кабмін повинен подати проєкт держбюджету країни. Думаю, подадуть вчасно, але потім почнеться робота комітетів, деякі мають багато різних "хотілок".

— Не хочеться бачити державний бюджет вже "під ялинку", як часто траплялося у попередні роки.

— Зараз ця традиція порушена. Все-таки голосують, вкладаючись у законодавчі терміни.

Щодо бюджету — тут якраз і є те, що говорив Разумков, це питання підвищення соціальних стандартів.

На сьогодні Україна має досить хорошу фінансово-економічну ситуацію. НБУ повідомив гарну новину, що у нас міжнародні резерви досягли 32 млрд дол. Це питання фінансової та економічної стабільності, й питання того, що Україна абсолютно спокійно здатна платити за своїми фінансовими зобов'язаннями, які ми брали. 32 млрд дол. — це рекордна кількість за 9 років. Якщо не помиляюся, з 2012 року таких запасів ми не мали.

Плюс ми зараз отримали ще 2,7 млрд дол. від Міжнародного валютного фонду для "розігрівання" та підтримки економіки у зв'язку з коронавірусом.

І, звісно, це питання підвищення соціальних стандартів. Це питання підвищення заробітних плат учителям, медикам, безумовно, військовослужбовцям. Це питання також перерахунку пенсій.

— Величезний пакет законів. Почнемо з закону про олігархів № 5599. За ним нардепи подали 1230 поправок. Є вже спроби змін. Зокрема омбудсмен Людмила Денисова звернулася до спікера парламенту Дмитра Разумкова з офіційним листом, де вказує на невідповідність законопроєкту № 5599 Конституції України. Цей лист якось може вплинути на процес ухвалення законопроєкту?

— Тут просто потрібно розуміти, коли була призначена Денисова (15 березня 2018 року, — ред.), до якої політичної сили вона належала до цього ("Батьківщина", "Народний фронт", — ред.), і відповідно, на чию користь вона може діяти. Це важливе питання.

Якщо всі політичні сили говорять, що цей закон ні до чого не призведе, то чому ж така протидія відразу? А питання полягає в тому, що це рамковий законопроєкт.

Це перший законопроєкт, який чітко визначає дефініцію "олігарх". Ми ніби всі знаємо, хто такі олігархи, навіть за прізвищами можемо їх перелічити. Але тепер є визначеність. Що олігарх — це людина, яка підходить під певні критерії, які в законі визначені. І якщо він визнаний олігархом, на його діяльність накладаються певні обтяжливі обставини. Наприклад, він не може брати участь у приватизації. Це й питання володіння медіа. Ми все-таки знаємо, що в Україні практично всі медіа так чи інакше пов'язані з тими чи іншими фінансово-промисловими групами, за якими стоять відповідні олігархи. Тому цю систему потрібно змінювати.

Плюс статус олігарха ускладнюватиме їхню діяльність на зовнішній арені. Якщо ти вже олігарх із офіційним статусом, то міжнародні партнери дивитимуться з побоюваннями. Оскільки олігарх — погане слово не лише в Україні, у всіх інших країнах воно теж має чітку негативну конотацію. Через це, звісно, не хочуть ухвалення цього законопроєкту.

Плюс у парламенті у нас є олігархи. Петро Олексійович Порошенко — це класичний олігарх, який має і власні медіа, і фінансовий ресурс, і вплив на політику, він має цілу фракцію. Тому, звісно, він усіляко протидіятиме, його фракція готує якісь альтернативні проєкти.

Але якщо ви кажете, що закон слабкий — проголосуйте. Нехай це буде рамковий законопроєкт. Тим паче, це один із низки законопроєктів, які повинні змінити ситуацію.

— Але ті 1230 поправок не заважатимуть ухваленню цього законопроєкту?

— У нас були законопроєкти, коли було понад 10 тис. правок, і ми їх проходили досить успішно. Закон про землю можемо лише згадати. Це раз.

По-друге, Зеленський має інший інструмент та інший шлях, яким він може піти. Ми всі прекрасно розуміємо, що українці не люблять олігархів — це константа. Ми з цього виходимо. Якщо парламент провалює законопроєкт, то абсолютно логічний висновок, що олігархи не дали його ухвалити. Тоді Володимир Олександрович може зробити хід конем і винести це питання на референдум. Не самостійно. Але президент може звернутися, сформують відповідну групу, зареєструють. І уявіть його політичні дивіденди, які він від цього отримає.

— Цифровізація, напевно, одна з головних реформ, яка вже стає успішною. Але як саме вона допомагає боротьбі з корупцією, мені здається, потрібно пояснювати.

— Допомагає. Ми виключаємо чиновника з певних процесів, коли він міг щось зробити за "мзду" чи іншу "подяку". Якщо вам потрібно отримати якусь довідку, якщо вам потрібно отримати якийсь дозвільний документ, якщо вам потрібно зареєструвати бізнес... Іноді бюрократичні процедури спеціально виписані таким чином, що без "мзди" ти не пройдеш.

А коли все максимально в цифровому форматі, то це спрощує набагато справу. Будь-яке злочинне діяння має два основні чинники. По-перше, це стимул, а по-друге — можливість. Тобто стимул зазвичай — це низькі зарплати. Про зарплати теж потрібно думати. І у чиновників вони все-таки мають бути гідні, аби вони могли прогодувати сім'ю та відповідати своєму статусу.

А друга — це можливість, коли нормативно-правова база недоскональна та створює умови, що чиновник ставить людину в таке становище, що без якоїсь подяки нічого не станеться. І ось якщо ми прибираємо ці моменти, то, звісно, корупція зменшується.

Але важливе також питання — політична корупція. У нас, у принципі, зараз унікальна ситуація. У нас фактично Зеленський — це єдиний президент, про якого ми взагалі не говоримо у зв'язку з якимись корупційними скандалами. У Петра Олексійовича Порошенка вони виникли від самого початку приходу до влади, завжди вони виникали в таких сферах, як оборона і т. п. Зараз цього немає. Але знову ж таки це не виключає того, що деякі чиновники, які є сьогодні на різних рівнях, можуть користуватися цією ситуацією, і, ймовірно, користуються.

Тому одне питання — цифровізація, коли ми прибираємо ось ці умови, максимально спрощуємо всі процеси й переводимо їх до роботизованої системи. Коли є чіткий критерій — ти подав потрібну довідку, ти отримав дозвіл і працюєш далі.

І другий момент — це, звичайно, суди. Оскільки ми маємо Вищий антикорупційний суд. Але це стосується більше чиновників високого рангу. А корупція на різних рівнях функціонує, і тут потрібне перезавантаження суддівської системи. І ми нарешті повинні закінчити процес судової реформи. І потрібно також розуміти, що судді не всі однакові. Судді є чесні, віддані своїй професії. Ось їм потрібно надати можливість нормально працювати, щоб уже відновити до них довіру.

Рейтинги та "Північний потік-2"

Рейтинг довіри до політиків очолив президент України Володимир Зеленський, йому довіряють 50% опитаних. Друге місце в рейтингу посів голова Верховної Ради Дмитро Разумков із 29% довіри опитаних, по 26% у депутата "Європейської Солідарності" Петра Порошенка та депутата "Батьківщини" Юлії Тимошенко. П'ятірку лідерів замикає депутат від "Опозиційної платформи — За життя" Юрій Бойко з рейтингом довіри 23%.

Такими є результати опитування соціологічної групи "Рейтинг", проведеного 2-4 вересня.

Антирейтинг політиків очолила депутатка "Батьківщини" Юлія Тимошенко. Їй не довіряють 72% опитаних. Вперше за довгий час вона змістила з першого місця п'ятого президента України Петра Порошенка, цього разу його антирейтинг становив 71%. Другу позицію з ним розділив депутат від "Опозиційної платформи — За життя" Віктор Медведчук, у нього теж 71% недовіри.

Рейтинг політичних сил серед тих, хто виявив бажання голосувати, очолила партія "Слуга народу" з підтримкою 25,8%.

Далі йдуть:

  • "Європейська Солідарність" — 14,1%;
  • "Опозиційна платформа — За життя" — 12,4%;
  • "Батьківщина" — 9,6%.

Решта партій, за результатами опитування, не долають 5-відсотковий бар'єр, необхідний для проходу до Верховної Ради.

У президентському рейтингу лідирує Володимир Зеленський із 31,1% підтримки опитаних. У порівнянні з початком серпня його рейтинг виріс із 27 до 31%.

Підтримка за іншими кандидатами:

  • 13,3% підтримали би Петра Порошенка;
  • 10,9% — Юрія Бойка;
  • 9,2% — Юлію Тимошенко;
  • 6,1% — Ігоря Смешка.

— Як оцінювати рейтинг довіри до українських політиків? Тому що, якщо не помиляюся, рівень довіри до президента виріс за останній час, з часу попереднього опитування.

— Так, він виріс на 6 пунктів від початку серпня. Тут важливо дивитися ще баланс довіра-недовіра. І зараз Зеленський переломив ситуацію — він вийшов у плюс. Тобто у нього плюсова динаміка. Це єдиний політик в Україні, у якого різниця довіри-недовіри йде йому в плюс. Так, плюс поки невеликий — при довірі у 50% у нього 48% недовіри — але все одно 2% в плюс. І Зеленський фактично повертається до тієї ситуації, яка була в перший рік його правління.

Також потрібно розуміти, що це вже третій рік президентства. Якщо ми порівнюватимемо з іншими президентами, зокрема з Порошенком і з Януковичем, то на третьому році правління у Порошенка було 78% недовіри, а у Януковича — 65% недовіри.

— Завдяки чому тримається рівень довіри до президента Зеленського? Які саме рішення на це вплинули?

— Якщо ми говоримо про збільшення на 6 пунктів від початку серпня, то впродовж цього місяця відбулося досить багато подій. Це й візит Меркель до України, це й проведення Кримської платформи, це, звісно, й результативний візит Зеленського до Сполучених Штатів тощо.

— Величезну недовіру в українців викликають троє політиків: Юлія Тимошенко, Петро Порошенко та Віктор Медведчук. У випадку з Медведчуком це можна пояснити: він зараз під домашнім арештом, триває судовий процес над ним. А як щодо двох перших політиків?

— Питання полягає в тому, що українці не вірять старим політикам. Зокрема тому, що вони не продукують нічого нового. Вся риторика Петра Олексійовича Порошенка зводиться до такої просто деструктивної критики, без того, щоб щось запропонувати. Ось його виступ на погоджувальній раді фракцій парламенту 7 вересня. Це було досить смішно, коли людина, яка провалила питання зупинки "Північного потоку-2", розповідає, що він добудований через те, що Зеленський критикував Меркель і Путіна. Він трошки переплутав Макрона. Тому він був добудований. При цьому Петро Олексійович жодного разу не порушував це питання з Меркель, щоб, очевидно, не псувати з нею відносин.

— "Північний потік" не з'явився б місяць тому.

— Звісно. Це ще із 2012 року. І активна фаза була саме за каденції Петра Олексійовича Порошенка. Він сподівався, й говорив про те, що Штати не дадуть, там не дороблять. Але жодної активної позиції не було.

Ми зараз намагаємося проводити консультації з Європейським Союзом, активно працюємо з Польщею, вивчаємо її досвід у контексті антимонопольного законодавства, яке вона застосувала щодо газопроводу "Опал" тощо. А до цього нічого не було зроблено.

І Порошенко починає розповідати... Ось тому й має такі результати, тому що немає нічого конкретного, немає якихось пропозицій. Це просто критика, переважно на порожньому місці. Зокрема, як він критикує візит [Зеленського до США], хоча він був результативний.

Прямий ефір