Офшори — зло чи бізнесінструмент: з'ясовуємо із журналістами Тетяною Козирєвою та Сергієм Лещенком

Останніми днями тема офшору — одна з основних у більшості країн світу. Це пов'язано з опублікуванням 3 жовтня масиву внутрішніх даних 14 реєстраторів офшорних компаній, який отримав назву Pandora Papers ("Архів Пандори").

Як працює офшор

Офшорами називають країни та юрисдикції, де для компаній-нерезидентів встановлені низькі або нульові податки, а власникам надають гарантії конфіденційності, що їхні імена не будуть розголошені.

Серед офшорних зон найбільш популярні: Велика Британія, Гонконг, Данія, Ірландія, Кіпр, Маврикій, Мальта, Нова Зеландія, ОАЕ, Панама, Сінгапур, США. Вибір зони часто залежить від того, яка спрямованість компанії та наскільки "брудні" гроші, які потрібно приховати або легалізувати.

У більшості офшорних зон бізнесмен не може безпосередньо зареєструвати компанію, йому необхідно звернутися до реєстраційного агента. Агент від свого імені подає документи на реєстрацію компанії. Якщо потрібно приховати кінцевого власника компанії, то наймають підставних номінальних засновників (можуть бути звичайними жителями офшорної зони), номінальні компанії-управителі активами, які передовіряють різні напрями іншим компаніям, а ті — іншим фірмам. І так створюють досить довгі бізнес-ланцюжки, за якими прокручуються гроші, та через "позицію про нерозголошення" майже неможливо дійти до кінцевого бенефіціара (власника).

І лише реєстраційні агенти мають усю інформацію про справжніх власників компанії, директорів і співвласників. От дані саме таких 14 великих компаній-реєстраторів і були оприлюднені журналістами-розслідувачами в масиві Pandora Papers.

Виклик для всього світу

Про те, як, ким і навіщо використовуються офшори, у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" говоримо з журналістом, депутатом Верховної Ради VIII скликання Сергієм Лещенком і журналісткою Тетяною Козирєвою.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Журналісти-розслідувачі обробили 12 млн документів Pandora Papers, 2,7 терабайта даних. Як аналізують ці документи, скільки на це потрібно часу?

Козирєва: Ми підключилися до цієї роботи на етапі, коли ICIJ (Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів, — ред.) працював понад рік над обробкою цих документів. Працювали над цими документами в команді ICIJ разом із 600 журналістами з усього світу впродовж року.

Технічно це має вигляд пошуковика Google, до якого ти вводиш запит. Раніше ми не мали змогу дійти до кінцевого власника (бенефіціара) офшорної компанії. Тому що в документах були Беліз, Британські Віргінські острови, Кіпр, острів Самоа та багато інших. І ці юрисдикції для всього світу та для розслідувачів були глухим кутом.

Зараз ми, використовуючи базу Pandora Papers, знайшли дуже багато цікавих фактів. Наприклад, те, що в українського депутата Олександра Гереги (входить до шістки найбагатших людей в Україні) є бізнес в окупованому Криму через офшорну компанію. Журналісти знайшли, що мережа, яка раніше була "Епіцентром", а зараз "Новацентр" у Криму, оформлена на офшорну компанію. Але раніше довести, що це саме Герега, було неможливо. Не було документів, які б свідчили, що бенефіціарний власник — Олександр Герега.

Але в цих документах ми знайшли саме структуру компанії, де було чітко видно, що й Олександр Герега, й Галина Герега — бенефіціарні власники цієї офшорки, яка володіє "Новацентром", мережею гіпермаркетів в окупованому Криму.

— Тобто я просто можу вбити прізвище бізнесмена й перевірити, чи має він активи, зареєстровані десь на островах?

Козирєва: Там історія така. Дуже часто ми бачимо якісь імена у прив'язці до якихось компаній. Але далі немає документів, наприклад, чим ця компанія далі займалася. Тобто часто трапляється так, що ми знаходимо компанію, але що та хто стоїть за нею, ми не можемо побачити. Такі випадки також часто були — ім'я є, воно гучне, воно трапляється у зв'язці з якоюсь компанією, але далі нічого ми не можемо з цього розвинути. Тому що компанія не фігурувала в жодних розслідуваннях, щодо неї взагалі немає інформації.

І ось ми отримали злив даних 14 компаній, які реєстрували офшорні компанії. Вони діють по всьому світу як 14 провайдерів. Суть офшору й цих провайдерів у тому, що вони просто реєструють компанії, але не мають доступу до банківських рахунків, — вони не володіють інформацією про те, що відбувається на банківському рахунку. І тому, коли фінансові моніторинги цих країн приходять до цих компаній, до цих провайдерів і кажуть: а що ця компанія, дайте нам деталі руху рахунку, а вони відповідають: а ми не знаємо. І це правда переважно. Таким чином і відбувається відхід від правоохоронних органів.

— ЗМІ мають питання щодо офшорів, або, як їх називають, закордонних юрисдикцій Петра Порошенка. І зараз ось пішла реакція на закордонні юрисдикції ще 2012 року Володимира Зеленського. Чим вони відрізняються?

Лещенко: Важливо розуміти, що офшор — це те саме, що, наприклад, пити алкоголь або палити цигарки. Це законна діяльність, абсолютно легальна, але просто не є зовсім здоровою. Тобто ти можеш пити й палити, тебе за це не садять до в’язниці, але це не кращий спосіб проведення дозвілля.

Те саме офшори. Це діяльність, яка є абсолютно легальною у всіх країнах світу. Можливо, є винятки в країнах авторитарного режиму, які офшори не визнають, але я маю сумніви щодо цього. Офшори — це насправді близько 40-50 країн світу, які мають ці ознаки. Починаючи від абсолютно далеких країн в Океанії, типу Науру або Самоа, закінчуючи Ірландією, Кіпром, які є членами Євросоюзу, або Швейцарією — найзаможнішою країною в світі, з найвищими стандартами. І навіть ці країни мають ознаки офшору — тобто ознаку конфіденційності, коли не розголошується кінцевий власник компанії, або ознаки можливості оптимізації податків, які дають змогу платити менше, якщо ти проводиш бізнес через офшори.

В Україні офшорами користуються, я би сказав, щонайменше 10 тис. різних бізнесів, які пов'язані між собою. Всі наші автолюбителі, хто їздить на машині, заправляють свої автомобілі на заправках. От усі більш-менш великі мережі заправок користуються офшорами. Та навіть і дрібні, у яких у мережі лише 2-3 заправки. Звідки я це знаю? Просто будучи народним депутатом, допомагав одному підприємцю, який був жертвою рейдерської атаки, й виявилося, що в його структурі теж є кіпрські компанії, які зареєстровані з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

В українських реаліях, за нашого банківського законодавства дуже непросто виводити гроші з України, щоб, наприклад, купувати паливо за кордоном. А його купують за кордоном, з експорту. Тому всі створюють кіпрські компанії, через які закуповують цей бензин. У бізнес-практиці це абсолютно легально.

Я скажу, що ті медіа, які зараз активно критикують офшори, самі створені в офшорних зонах. Журнали, сайти, телеканали. 90% зареєстровано через Кіпр. У кращому разі. Деякі через Британію. Наприклад, у британській юрисдикції є острів Герент, є острів Мен, є острів Джерсі. Це острови, які розташовані просто біля Великої Британії, в каналі Ла-Манш. І вони теж є офшорною зоною.

Це інструменти, які стали викликом для всього світу, тому що вони допомагають супербагатим уникати податків у своїх країнах, дозволяють використовувати ці інструменти для купівлі бізнесу, щоб не отримувати якихось ліцензій, уникати монополізації.

Є навіть офшорне громадянство. Тобто ви, наприклад, можете бути громадянином Мальти, можете бути громадянином Болгарії, можете бути громадянином Сент-Вінсент і Гренадіни у Карибському морі, купивши просто нерухомість у цих країнах і не проживаючи там. Навіть до такого доходить світова діяльність, якою користуються дуже багато людей.

Тому офшори — це інструментарій, яким бізнес активно користується всюди. І той самий YouTube, наприклад, платить за рекламу своїм власникам каналів, як мені, наприклад, з ірландського рахунку. Водночас компанія YouTube зареєстрована у Каліфорнії, у Силіконовій долині. А гроші мені приходять з Ірландії. Тобто вони також у такий спосіб оптимізують структуру власності.

— Так чим же відрізняються використання офшорів бізнесом і використання офшорів політиками?

Лещенко: Коли йдеться про бізнес, то це, я би сказав, згубна, але законна діяльність. Коли йдеться про політику, тут виникають додаткові ризики. Ці ризики пов'язані з тим, що для політиків створюють анонімні компанії, які можуть стати способом легалізації коштів, отриманих внаслідок корупційних дій через офшори.

І ось у чому відмінність Порошенка та Зеленського. Порошенко все політичне життя займався офшорами. Тобто у 1998 році він став народним депутатом, і відтоді для нього офшори — це норма життя.

Для Зеленського це стосувалося бізнес-діяльності. Тому він підпадає під ці мільйони світових прикладів підприємців, які використовують офшори для абсолютно різних цілей. У чому конкретно використовувалися офшори Зеленського, про які зараз говорять, я не знаю, я думаю, що їм важливо це пояснити.

Нам важливо почути, чому вони ("Студія Квартал 95", — ред.) пішли таким шляхом. З того, що я чув, цілком можливо, що Коломойський акумулював усі доходи від реклами на "1+1" в офшорній зоні для того, щоби не підпадати під фінмоніторинг часів Януковича, щоби гроші були у надійному місці. І тому він так розраховувався з усіма своїми контрагентами. Тобто ті, у кого він купував медіапродукт, зокрема з "Кварталом 95", із футбольними трансляціями він також з офшорів розраховувався. Ось така найбільш правдоподібна версія того, що відбувається.

— Тобто іноземна юрисдикція, закордонна компанія — це легально? За архівом Pandora Papers на першому місці за кількістю бенефіціарів офшорних компаній — Велика Британія, 3936 власників. Далі Росія — 3694, Китай — 1892... Pandora Papers — це дані лише 14 компаній-реєстраторів.

Козирєва: Наведу приклад Пола Манафорта (американський політконсультант, лобіст інтересів, зокрема, українських олігархів, керівник президентської виборчої кампанії Дональда Трампа у 2016 році, — ред.). Він упродовж 10 років своєї діяльності в Україні заробив 60 млн. дол. Отримав він їх від українських олігархів, зокрема Ріната Ахметова, через офшорні рахунки. І коли спецпрокурор США Роберт Мюллер почав своє розслідування про втручання Росії в американські вибори у 2016 році, він виявив, що пан Манафорт отримав ось ці 60 млн дол. і не заплатив із них податки. Те, що ми називаємо з вами "оптимізація податків". У США — це кримінальна справа, за якою Манафорт отримав 7,5 років позбавлення волі.

У випадку пана Зеленського ми бачимо рух за рахунками на 40 млн. дол. Рух цих коштів повинен пояснити Володимир Зеленський. Ми бачимо, що ці гроші приходили від олігарха Ігоря Коломойського. Чим ця ситуація відрізняється? Пол Манафорт, який отримував гроші від українських олігархів, і Володимир Зеленський, який отримував гроші від українських олігархів? Нічим.

Але за українським законодавством, треба сказати, це не настільки карається, як у США. В українському законодавстві немає великого покарання та кримінального переслідування за несплату податків. Максимум, як заявив глава НАЗК (Національного агентства з питань запобігання корупції, — ред.), він перевірятиме декларації, що було задекларовано, що не було. Тому що офшори, які ми знайшли у Pandora Papers, не відображені в декларації.

Лещенко: Різниця таки існує. Манафорт як фізична особа отримував гроші з офшору на свій офшор. Тобто це була не корпоративна структура. І він в Америці підпав під статтю про несплату податків як фізособа.

В Україні різниця в тому, що, по-перше, несплата податків не є кримінальним злочином. У цьому разі, навіть якщо справа буде кимось розслідувана, це може закінчитися штрафом і сплатою податків. І такі законодавчі норми у нас давно, понад 20 років.

По-друге, у випадку Зеленського в офшорній зоні перебувала компанія саме у "Кварталу 95", яка отримувала кошти від іншої офшорної компанії, яка, вочевидь, платила за кінцевий медіапродукт, який виробляв "Квартал 95". Тому що "Квартал 95" нічим іншим не займався. Він не займався видобутком газу, нафти, виробництвом молока, кефіру. Він просто робив медіапродукт, який продавав на канали, що належать Коломойському, й отримував гроші, як юрособа.

Козирєва: Хочу додати, що тут ще велике питання. 40 млн дол. — це дуже багато грошей за контент. Це питання треба адресувати українським правоохоронним органам. Зокрема Національному антикорупційному бюро України (НАБУ), яке займається розслідуванням виведення грошей із "ПриватБанку", — чи були гроші, які отримувала "Студія Квартал 95", причетні до відмивання грошей "ПриватБанку"?

Лещенко: Відмивання грошей — це складний злочин, який містить предикативний злочин. Предикативний злочин — у цьому разі отримання грошей у злочинний спосіб. Це може бути наркотрафік, продаж людських органів шляхом убивства, шантажу, рекету тощо.

І от після предиката йде легалізація цього злочинного капіталу шляхом купівлі нерухомості, цінних паперів, розміщення цих грошей на депозитах. Таким чином, на виході ви отримуєте "відмиті" гроші, які отримані завдяки предикативному злочину.

Для того, щоб інкримінувати "Кварталу 95" відмивання грошей, їм спочатку потрібно поставити перший злочин — предикат. Тобто вони повинні були спочатку отримати ці гроші, не знаю, під дулом пістолета відібрати у перехожих на вулиці. А якщо вони продають медіапродукт, то вони ці гроші отримали в законний спосіб. А що стосується розміру суми, то 40 млн дол. — це може бути велика сума для обивателя.

І ще важливий момент. 40 млн — це ж не та сума, яка кладеться на виході до кишені, і ти ними далі розпоряджаєшся. Це гроші, які ти платиш потім за декорації, за костюми, за продакшн, за весь процес зйомки шоу, фільмів тощо. Тобто ми не знаємо насправді, скільки з цих 40 млн залишається як чистий прибуток. Тому що це, по суті, валовий дохід 40 млн, із яких чисто прибутку може бути 1 млн або 3, або 5. Тобто залишається набагато менше, ніж платять.

Тому важливо офшорну тему не перетворювати на мітингову риторику.

Що типу 40 млн дол. відмили з "ПриватБанку". Я думаю, що для відмивання грошей із "ПриватБанку" Коломойський використовував американську нерухомість. У нього там цілеспрямована програма щодо цього. А коли йдеться про продакшн, то всі розуміють, що цей продакшн був не безкоштовно зроблений і його не безкоштовно продавали та на каналі "1+1" показували.

Читайте також: "Архів Пандори" — українська частина: хто пов'язаний з офшорами та як вивчали документи