Новий Бундестаг і Україна: підсумки виборів у Німеччині обговорюємо з політологом Валентином Гладких

Валентин Гладких и Алена Черновол. Фото: kanaldom.tv

26 вересня у Німеччині відбулися парламентські вибори. За попередніми даними, лідирує Соціал-демократична партія, випереджаючи менше ніж на 2% блок канцлерки Ангели Меркель ХДС/ХСС (об'єднання "Християнсько-демократичного союзу Німеччини" та "Християнсько-соціального союзу в Баварії"). Німеччина є лідером Євросоюзу, й позиції ФРН у зовнішній політиці відображаються на багатьох країнах, зокрема й на Україні.

Що обіцяють переможці

Згідно з інформацією Федеральної виборчої комісії Німеччини, попередні рейтинги партій такі:

  • Соціал-демократична партія — 25,7% голосів;
  • ХДС/ХСС — 24,1%;
  • "Союз 90/Зелені" — 14,8%;
  • Вільна демократична партія — 11,5%;
  • "Альтернатива для Німеччини" — 10,3%;
  • "Ліві" — 4,9%;
  • Інші партії — 8,7%.

Упродовж передвиборчої кампанії Соціал-демократична партія обіцяла підвищення мінімальної заробітної плати до 12 євро на годину, забезпечити громадян доступним житлом і не збільшувати нинішній пенсійний вік (у Німеччині йдуть на пенсію у 67 років). Також соціал-демократи хочуть ввести податкові пільги для німців із низьким доходом, і підвищити відрахування для багатих. Виступають за зміцнення зв'язків усередині Євросоюзу та співпрацю із США. Лідер СДПН Олаф Шольц підтримує російський проєкт "Північний потік-2", але заявляє про необхідність збереження транзиту газу через Україну.

ХДС/ХСС (об'єднання "Християнсько-демократичного союзу Німеччини" та "Християнсько-соціального союзу в Баварії") гарантують податкові пільги для малозабезпечених сімей, підвищення виплат. Також консерватори хочуть упорядкувати міграцію — посилити процес прийняття біженців. Лідер блоку Армін Лашет, як наступник Ангели Меркель, не є противником "Північного потоку-2", і також говорив про збереження за Україною статусу транзитера російського газу до Європи.

"Союз 90/Зелені" виступає за боротьбу зі зміною клімату. Пропонують: повністю перейти на відновлювані джерела енергії до 2035 року, заборонити з 2030 року експлуатацію автомобілів, які роблять шкідливі викиди. "Зелені" наполягають на збереженні санкцій проти Росії та категорично виступають проти газопроводу "Північний потік-2".

Вільна демократична партія гарантує безкоштовні дошкільні установи, зниження податків для сімей із дітьми. ВДП також виступає проти "Північного потоку-2", пропонуючи накласти на запуск газопроводу мораторій.

"Альтернатива для Німеччини" — ультраправа політична партія, її описують як націоналістичну, євроскептичну (виступають проти євро), а також проросійську силу. Щодо питань екології є антиподом "Зелених" і закликає Берлін вийти із Паризької угоди щодо клімату. Не менш радикальні пропозиції і щодо пандемії — скасувати носіння захисних масок і обов'язкову вакцинацію. Лідери партії заявляють про необхідність діалогу з Росією, скасування санкцій проти РФ, при цьому не хочуть російських порядків у Німеччині.

"Ліва партія" також обіцяє знизити податки для сімей із дітьми та підвищити дитячу допомогу. Із категоричних заяв — знизити витрати ФРН на озброєння, вийти зі складу НАТО, а сам Альянс розпустити. Усередині партії немає єдиної позиції щодо російської агресії в Україні. Одні провину покладають на Москву, інші — на НАТО та Київ.

Проте попередній розподіл місць у Бундестазі за партіями наступний:

Попередній розподіл місць в Бундестазі

Всього в Бундестазі 735 місць, для створення керівної коаліції необхідно 368.

Лідер Соціал-демократичної партії Німеччини, яка за попередніми даними виграла вибори, Олаф Шольц не хоче формувати коаліцію з блоком канцлерки Ангели Меркель ХДС/ХСС. На його думку, німці проголосували за те, щоби відправити консерваторів Меркель до опозиції після 16 років перебування при владі.

"Виборці дуже чітко висловилися. Вони зміцнили три партії — соціал-демократів, "зелених" і Вільну демократичну партію. ​​Тому громадяни цієї країни дали чіткий мандат — ці три сили повинні сформувати наступний уряд", — заявив Шольц.

На що чекати Україні

Як за нового парламенту зміниться внутрішня та зовнішня політика Німеччини та як це позначиться на Україні — у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" говоримо із політичним експертом Валентином Гладких.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Ваші враження від виборів у Німеччині?

— По-перше, потрібно зазначити, що на відміну від виборів у більшості країн пострадянського простору, ніхто із суб'єктів виборчого процесу в Німеччині не ставить під сумнів ані перебіг виборів, ані оскаржує їхні результати. Тобто рівень політичної культури значно вищий. Рівень перебігу виборів більш транспарентний, більш рівний. І відповідно, немає підстав говорити про якісь фальсифікації, порушення, що керівна партія когось "придушила".

Є з чим порівняти. Не так давно ми бачили, як відбуваються вибори до Держдуми Російської Федерації. Як то кажуть, відчуйте різницю. Тобто Україна перебуває на вірному шляху. Ми дрейфуємо від того, як відбуваються вибори у Росії, до того, як вони мають проводитися. І для нас зразком у цьому разі є вибори у Німеччині.

Тепер подивимося на тематичний зміст цих виборів. Рівень дискусії не зводиться до якихось абсолютно безпредметних взаємних звинувачень і розмов про минуле. Більше говорять про майбутнє, про те, якою бачать Німеччину. Тому хотілося, щоб і у нас нарешті почали говорити про майбутнє.

І головне. Але це вже більш сумно. Що ми бачимо в Європі, і в Німеччині зокрема, а Німеччина — не бідна країна, із досить високим рівнем і соціального захисту, і соціальних стандартів, і добробуту. Проте ми бачимо, що домінувати починають партії лівого спрямування. "Лівого", звісно, не в розумінні — комуністичного, але відверто лівого спрямування. Це також той феномен і той факт, над яким варто задуматися.

Тобто виходить, що громадяни досить ситої та задоволеної Німеччини відчувають, що щось у засиллі капіталу відбувається не так.

Це до питання про деолігархізацію. Що і звичайний німець теж відчуває, що, напевно, дохід, який вони всі разом створюють, розподіляється не зовсім пропорційно. Що левова частка цього доходу осідає в руках якраз багатих. А простим людям дістається все менше, незважаючи на величезні соціальні виплати та стандарти. Плюс додайте до цього коронавірус. Він також однозначно зіграв свою роль у цій історії.

Результат "Зелених" свідчить про те, що Німеччина — це не лише про бізнес. Що є люди, яких цікавлять не лише доходи, а й середовище, в якому доведеться жити їм та їхнім дітям.

Ну й позитивний момент. "Альтернатива для Німеччини" — ультраправий популізм. Багато хто побоювався, що партія може показати значно більший результат. Виявилося, що німецьке суспільство набагато здоровіше в цьому плані, ніж здавалося багатьом з-за кордону.

Ефір програми "Украина на самом деле". Фото: kanaldom.tv

Результат "Альтернатива для Німеччини" — я думаю, що Німеччина свого часу отримала дуже болісну вакцину від подібних ідеологій. Проте це все симптоматично. Якщо є в суспільстві якісь думки, які не відображає традиційна політика, це не означає, що ці думки просто зникнуть. Завжди знайдеться той, хто почне їх артикулювати. І насправді ці дискусії потрібно вести, навіть якщо вони неприємні та болючі. Так, "Альтернатива для Німеччини" теж навряд чи задає тональність цих дискусій, але, принаймні, вона ставить на порядок денний ці питання. Це дуже важливо.

— Відносно можливої ​​коаліції в Бундестазі. Як це позначиться на відносинах між Україною та Німеччиною, між Німеччиною та Російською Федерацією?

— Якщо дивитися на розкладку партій. Є менші сателіти. І від позиції сателітів залежить зараз, хто сформує коаліцію. Але в історії Німеччини вже був випадок, коли ось ці міноритарні партії демонстрували абсолютно неадекватні запити для формування коаліції. Закінчилося це тим, що дві протиборчі великі партії створили коаліцію між собою.

Ось зараз найбільші ХДС/ХСС і Соціал-демократична партія — хтось сформує коаліцію, хтось піде до опозиції. А не можна виключати й ситуацію, коли вони й між собою сформують цю коаліцію. Так, у нас би виборці це сприйняли болісно. Але в політичній системі Німеччини це більш застосовано. Тому що рівень конфронтаційності німецької політики набагато менший, ніж рівень конфронтації в українській політиці.

Ось я слабко собі уявляю коаліцію між "Слугою народу" та "Європейською Солідарністю" у Верховній Раді. Це залежить від "Європейської Солідарності", яка принципово робить усе, щоб унеможливити будь-яку коаліцію із собою. Те саме можна сказати про "Опозиційну платформу — За життя". Я слабко собі уявляю цю коаліцію. Тому що кожен стоїть на такій платформі, яка унеможливлює співпрацю на внутрішньополітичній арені.

У Німеччині цього немає, і я думаю, що конфігурації можуть бути найрізноманітнішими. І звідси теж один висновок. З огляду на те, що рівень конфронтації на кілька порядків нижчий, ніж у нас, то хоч би якою була там коаліція, рівень внутрішньокоаліційних протиріч буде набагато меншим, ніж це зазвичай відбувається в українській політиці.

Тому Україна має всі шанси для того, щоби знайти спільну мову та донести свою позицію, щоб і її брали до уваги. Наприклад, візьмемо проблему "Північного потоку-2". Як вірно казав президент Зеленський — це проблема не лише економіки та не лише України, це проблема безпеки, безпеки зокрема і Європи.

І якщо ми подивимося розкладку учасників виборів у Німеччині щодо цього питання, ми побачимо, що "Зелені" набагато більш критично ставилися до "Північного потоку-2". І деякі інші сили досить скептично ставилися. І оскільки в німецькому суспільстві немає однозначного ставлення до "Північного потоку-2", говорити про те, що ця тема закрита, передчасно. Я думаю, що ще дуже багато чого може бути відкориговано.

Я сумніваюся, що "Північний потік-2" взагалі зникне, але спосіб його функціонування може бути забезпечений таким чином, що інтереси України будуть враховані, й газопровід не настільки драматично впливатиме на фактори безпеки, про які зараз говорять усе частіше.

— І коли Україна має починати налагоджувати зв'язки з новим німецьким парламентом? Уже зараз, або ж коли коаліція сформується?

— У сучасному світі є таке поняття, як транскордонна аудиторія. І на сьогодні рівень взаємодії між різними партіями, які працюють у різних державах, стає все тіснішим. Це своєрідний інтернаціонал. Пам'ятаєте, був такий феномен колись у Радянському Союзі? Ось зараз ми бачимо, як партії різних країн, які стоять на приблизно одній ідеологічній платформі, якимось чином намагаються знайти спільну мову. Тобто це одна частина роботи.

Друга частина — це робота посольств, дипломатів, які повинні не брати участь у виборах, як це іноді відбувалося. Абсолютно нездорова історія. Тому що не треба підтримувати тих, хто може програти, і не потрібно підтримувати навіть тих, хто може виграти. Тому що політична фортуна — річ слабо прогнозована.

Ефір програми "Украина на самом деле". Фото: kanaldom.tv

Тому потрібно чітко відчувати міру — де закінчується втручання у внутрішні справи суверенної держави, а де починається участь в агітаційних кампаніях на боці того або іншого іноземного політика. Де йдеться про узгодження попередніх позицій для того, щоб і ті, хто готується прийти до влади, розуміли, як вибудовуватимуться їхні відносини з певною країною, і щоби країни приблизно розуміли, як ці політики, коли прийдуть до влади, зможуть відреагувати на ту або іншу позицію України.

І в цьому аспекті, я думаю, Зеленському легше. Він щирий. Нова щирість. Зараз дуже модний такий філософський напрям. Тобто без каменя за пазухою. Можливо, це не дуже добре для цинічної політики, але це заслуговує на повагу, та викликає щирість у відповідь. Є така японська приказка — "Ніхто не б'є в усміхнене обличчя". Мені здається, що це справедливо й щодо щирості.

В теорії міжнародні відносини — це відносини між державами. Так було раніше. На сьогодні міжнародні відносини не вичерпуються лише міждержавними. Сьогодні це відносини між набагато більшою кількістю суб'єктів. Зокрема відносини між окремими політиками. Це все має працювати.

Тому я б не став робити однозначні висновки щодо того, якою є нинішня Німеччина. Тому що держава вже не вичерпується керівним режимом. Позиція Меркель — це позиція німецької влади, яка діє в інтересах народу та Німеччини як держави. Проте це не означає, що вся Німеччина монолітно стоїть саме на таких платформах. Тому я з оптимізмом дивлюся в майбутнє.

Більше того, коли приходить нова влада — вона завжди намагається продемонструвати свою ефективність. І я думаю, що "Північний потік-2" в цьому аспекті може виявитися вельми цікавим об'єктом для того, щоби нова влада могла показати, що вона є новою. Що вона має якісь нові свіжі погляди. Наскільки це буде можливо реалізувати в нинішній ситуації (вони теж мають певну інерцію руху), подивимося. Найближчим часом це буде вже видно. Але я не схильний робити якісь драматичні висновки щодо майбутнього українсько-німецьких відносин.

Прямий ефір