"Нічого з галузі права": позов Росії до ЄСПЛ проти України коментують експерти

Учора, 23 липня, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) відхилив частину вимог Росії, викладених у міждержавній скарзі "РФ проти України". Йдеться про пункт відновлення подачі води до окупованого Криму з боку материкової України.

У позові Росії проти України, поданому 22 липня, серед висунутих Кремлем обвинувачень щодо Києва: загибель людей під час Революції гідності у 2014 році та у районі проведення операції Об'єднаних сил. Також нібито дискримінація російськомовного населення й російського бізнесу, авіакатастрофа рейсу МН-17 і блокування подачі води на окупований Росією півострів.

В Офісі президента України скаргу РФ вважають абсурдом і елементом пропаганди. За словами радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка, керівництво Росії вирішило скористатися інструментом ЄСПЛ після того, як на конституційному рівні забезпечило собі ж абсолютну можливість не виконувати будь-яке рішення цього суду.

Нюанси позову проти України у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" коментують:

• доктор політичних наук Ігор Петренко;
• юристка, засновниця "Ліги антитрасту", держуповноважена Антимонопольного кабінету України (2015-2019 рр.) Агія Загребельська;
• політологиня-міжнародниця Віра Константинова.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— На яку цільову аудиторію спрямована скарга Москви до ЄСПЛ?

Загребельська: Ви знаєте, я саме хотіла сказати, що я під цією скаргою не бачу нічого з області права, або юридичної. На мій погляд, ця скарга мала якраз виключно маніпулятивний ефект.

Це частина певної інформаційної війни. І розрахована вона, на мій погляд, насамперед на громадян РФ. Для них створюється картинка, що насправді "їх там немає", що МН17 — це не Росія, що те, що відбувається у Донецькій і Луганській областях — це теж не Росія, що Крим вони насправді не окупували.

І для того, щоб підтримувати цей обман, цю маніпуляцію, подавалася скарга. Зауважте, що РФ тривалий період часу висловлювала всіляко, зокрема, юридично, недовіру до Європейського Суду, та невизнання фактично його юрисдикції.

— З 2015 року Росія у себе на рівні Конституції ухвалила рішення, що для них рішення ЄСПЛ не є обов'язковими до виконання. Я підрахувала, що насправді виконують вони одне до чотирьох рішень ЄСПЛ. Для них внутрішня юрисдикція набагато важливіша, ніж міжнародне право. Зокрема, й рішення ЄСПЛ. А в чому ж логіка тоді — подавати державний позов проти України, якщо ми вже чуємо відповідь від ЄСПЛ, що із двох тез справа розглядатися не може?

Константинова: Перше, про що я подумала: щоб дискредитувати ЄСПЛ, з огляду на певні кроки російського керівництва, які ми спостерігаємо навіть у контексті справи МН17. Думаю, що російська дипломатія розраховувала демонізувати таким чином ЄСПЛ. Для цього у російській дипломатії всі засоби гарні. На 80% я була впевнена, що саме таке рішення щодо всіх позовних вимог РФ і буде озвучено суддями.

— Чи має перспективи у ця справа, якщо 21 липня подано скаргу, а 23-го ми вже чуємо першу відповідь?

Петренко: Дивіться, відповіді не дали — подається спочатку позов, потім — забезпечення позову. В якості забезпечення позову — це було з подачі води, тому що це було питання гуманітарного характеру.

Російська Федерація використала свою пропагандистську машину для впливу на Захід, з погляду, що людям нема чого пити, а Україна не дає. Вони намагалися на цьому зіграти. Вони розуміли, що вони не виграють, безумовно, але спробувати в частині забезпечення позову — це можна було б зробити.

Плюс те, про що говорили колеги — повністю згоден. Питання дискредитації є. Коли вони скажуть: "Бачите, це ж було правильне рішення. Ми не визнаємо ЄСПЛ, оскільки вони ж не працюють, нам же відмовили, хоча ви ж потерпаєте, кримчани. І на Донбасі людей убили...". Ну, і так далі. Звичайні "страшилки" для пропагандистського механізму.

Тут можна згадати ще статтю Путіна ["Про історичну єдність росіян та українців"], тому я не виключаю, що Путін до чогось готується. До чогось не дуже приємного. Він, виходить, "мінусує" повністю Україну. Він намагається це донести, зокрема, навіть своїм військовим: вивчення його статті — як обов'язковий момент, який повинні знати військові, для того щоб нічого у них не здригнулося. І плюс навчання (військові навчання біля кордонів України, — ред.), воно все якось складається в дуже нехорошу атмосферу та дії Російської Федерації.

Тому й візит [президента України] до Сполучених Штатів Америки, й питання співпраці, стратегічного партнерства, оборонного, й отримання статусу особливого партнера поза НАТО, вступ до НАТО і так далі, — важливі завдання. Оскільки загроза для нас дуже висока, й Путін не збирається відмовлятися від своїх планів. У своїй статті він указав, що вони не визнають кордону 1991 року. Це все — підготовка до чогось. Наше завдання та наших союзників — показати ціну, до чого це може призвести.

— Якщо подивитися на тему ширше юридичних аспектів: це дійсно може бути пазлами якоїсь великої стратегії?

Загребельська: Розуміючи психологію Росії та Путіна, на мій погляд, це дійсно певні пазли великої картини, яка складалася роками. І це, в принципі, видно навіть за статтями Володимира Путіна.

Сьогодні ми перебуваємо у дуже вразливому становищі: з погляду економічної, міжнародної підтримки, нашої готовності протистояти агресії Російської Федерації у військовому сенсі, готовності протистояти інформаційній агресії Кремля. Сьогодні ми повинні тверезо оцінювати це все, як одне із випробувань для нашої держави, для українців.

Ми повинні внутрішньо бути впевненими у своїх силах. І щоб ця впевненість базувалася на певних етапах зі зміцнення низки аспектів життя нашої держави: міжнародні відносини, економіка, політика, професіоналізм наших чиновників, оборонна сфера.

Тому що кожен із цих пазликів матиме значення у той момент "Ч", який може настати. Ми ніколи не знаємо, де може виявитися слабка ланка, яка підведе, і це призведе до непередбачуваних наслідків.

— Як Україна повинна реагувати в обставинах, що склалися?

Константинова: Ми повинні бути готові до будь-якого розвитку ситуації. Але в наших силах зробити так, щоб найгірший сценарій ніколи не настав. Тому нам потрібно триматися разом.

Важлива єдність наших позицій, незважаючи на наші політичні погляди, або якісь ще перепони. Важливо розуміти, що саме від нас залежить процвітання нашої держави.

Загребельська: Незважаючи на те, що все здається погано, я би сприймала це не як проблему, а як шанс для України. Досвід і шанс стати сильнішими, кращими. І це залежить від кожного з нас, від кожного українця. Тому я б радила дуже уважно ставитися до того, що ви слухаєте, читаєте, дивитеся, перевіряти інформацію. Тому що Росія передусім використовує зброю впливу на наші уми.

Петренко: Кожен виклик робить нас сильнішими. Наше суспільство стає сильнішим, мудрішим, і ми з усім упораємося однозначно.