"Незламні": редакторка Вікторія Покатіс презентувала книгу про війну в жіночих обличчях

Українські жінки показують свою незламність, рішучість та відвагу щодня. Нині вони й на фронті, і в тилу захищають свою країну. Хтось став військовою, хтось — парамедикинею чи волонтеркою, хтось — залишився на своєму місці, виконуючи ті завдання, які найкраще виходять. Історії таких жінок зібрала та упорядкувала у книгу "Незламні" головна редакторка видання WoMo Вікторія Покатіс. Хто став героїнями книги, чому її варто прочитати та коли чекати продовження, дізнавайтеся у програмі "Ранок Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Маємо примірник книги. Надруковане у 2023 році. Про що і про кого книжка "Незламні"?

— Книжка — це війна у жіночих обличчях, це приклад жіночого лідерства та незламності. Ці жінки повністю віддали себе спротиву та відновлюватимуть країну після перемоги. Це те, що ми маємо закарбувати в історії, та показати всьому світу, чому ми переможемо.

Ми почали її писати ще в березні 2022 року. Дуже страшні події відбувалися навесні торік і нам хотілося перемкнути увагу українців від черг на кордоні, від страждань і жахіть війни, знайти такі символи незламності й рішучості, які надихають. Особливо серед жінок.

— В якому форматі написана книга?

— Це 30 історій, які розповідають самі героїні. Ми запитуємо обов'язково про те, яким було 24 лютого для них, чи готувались вони, чи ні, де застала їх війна, які рішення вони приймали у той день. Нам було дуже важливо це почути, дослідити, як вони мислять, які рішення приймають, як себе опановують, як співпрацюють з командою, де шукали сили та натхнення реалізовувати такі великі проєкти. Наприклад, Інга Кординовська — одеська адвокатка. Вона майже з перших днів організувала гуманітарний штаб в Одесі, куди люди зносили гуманітарну допомогу, там же роздавали все необхідне, готували для військових. Згодом вони передали цей штаб мерії. Проста українська дівчина, амбітна, вона змогла себе опанувати себе й створити цілу гуманітарну машину, яка працює як злагоджений механізм.

— Що було складніше — зібрати таку кількість історій чи обрати лише 30 з них?

—  І зібрати, і обрати. Половина книжки — це історії, написані у березні, квітні та травні, коли не було вільної хвилинки для розмови. Там дуже свіжі спогади, емоції. Нам вдалося це закарбувати. Лише згодом ці жінки розповідали свої історії широкому загалу. Деякі з них почали збирали донати, або організовували благодійні фонди, отримувати європейські гранти та європейську допомогу і направляти гроші в Україну. То вже були не просто ініціативи, а цілі бізнес-системи запрограмовані під благодійність. Словом, нам є ще багато чого розповісти й ми пишемо вже наступну книжку.

— Розкажіть про свої улюблені історії з книжки. Що вас вразило найбільше?

— Мене вразила історія директорки школи іноземних мов. Вона, разом з викладачами, організували марафон для іноземної аудиторії. Він тривав вісім годин і був присвячений сучасним методам вивчення англійської мови. Ці жінки заробили за вісім годин 250 тисяч гривень для ЗСУ. Мене вразила їхня креативність і рішучість. Також мене досі вражає ініціатива Superhumans і його ініціаторка Ольга Руднєва. Нині вона директорка Superhumans Center у Львові. Це центр, який допомагає військовим відновитися після втрати кінцівок. Команда центру шукає сучасні протези, які можуть рухатися. На момент запису історії Олі проєкт тільки запустили. Нині вони по всьому світові шукають рішення, нові технології, для наших військових.

— Є історії, які не увійшли до книги? Де їх можна побачити?

— Так, бо тоді ми записали 47 історій. Читати їх можна на платформі WoMo. Знаєте, коли знайомишся з ними то розумієш, нам час розділяти жіноче та чоловіче лідерство. Варто визнати, що у жінок кут зору набагато ширший.

— Що ви маєте на увазі?

— Чоловіки у перші дні війни й зараз зайняті переважно тим, що відбувається на фронті: дронами, зброєю, оснащенням війська, новими технологіями. Жінки також допомагають фронту, але ще вони бачать, як страждають діти, вагітні, постраждалі від сексуального насильства жінки. Навіть дбають про жінок у війську: шиють жіночу форму, передають засоби гігієни, надають психологічну допомогу. Тобто чоловік, можливо, про це б не подумав, тому що в нього більше глобальні задачі, він захищає країну, а жінка бачить проблеми самої жінки.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Конфлікти між ВПО та громадами: представниця БФ "Право на захист" Наталя Проскуренко розповіла, як їх уникнути
• "Ми маємо зробити міста дружніми до героїв": інтерв'ю з авторами Альбому безбар’єрних рішень
• Традиційні українські строї: Ксенія Малюкова розповіла про автентичний проєкт "Нація"