"Неофициальный разговор" з Туреччини: як виробляють безпілотники Bayraktar та які перспективи партнерства з Україною

У першій частині "Неофициального разговора" з Туреччини ми розповіли про найбільший аеропорт у світі, непрості ситуації щодо захисту українських громадян, як і хто вивчає українську мову у Стамбульському університеті, а також про українсько-турецькі бізнесвзаємодії.

Сьогодні ж ми покажемо ексклюзивні кадри виробництва турецьких безпілотників Bayraktar, повідомимо, коли вселенський патріарх Варфоломій відвідає Київ. І продовжимо інтерв'ю з головним героєм програми — генеральним консулом України в Стамбулі, представником України в Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) Олександром Гаманом.

Ведуча програми — Карина Самохвалова.

Розвивати гастротуризм

— Туреччина для українців — це передусім туризм, відпочинок. А наскільки турки знайомі з Україною в цьому напрямі?

— Думаю, Україна й Туреччина дуже не допрацювали цей напрям. Так, багато українців добре знайомі з Туреччиною, всі знають Анталію, Бодрум, Мармарис... Якщо ж говорити, наскільки турки знають Україну, — це, напевно, відсотків на 5.

— А що ми їм можемо запропонувати?

— Ми можемо запропонувати вже зараз свою унікальну культуру, свою унікальну історію, пам'ятники історії. Знову-таки нашу унікальну кухню, адже турки дуже люблять поїсти.

— Ми побували на гастрономічній виставці в Туреччині. І нам сказали, що в України прекрасний мед. Хто б міг подумати. Я думала, борщ назвуть, а виявляється — мед.

— Вареники їм теж подобаються і борщ, і котлета по-київськи.

— Тобто якщо раніше ми заманювали красивими жінками...

— Це змінюється. І сьогодні Україна прийшла до розуміння, що туризм — це досить-таки серйозне джерело доходу для держави. Наприклад, Туреччина на рік отримує 35 млрд дол. тільки від туризму. І навіть в пандемійний 2020 рік це було 12 млрд дол. Ми чомусь завжди думали, що це, ймовірніше, для розваги. А це зовсім не так.

Bayraktar TB2 для України та світу

Турецька військова компанія Bayrak Makina постачає Україні безпілотники Bayraktar TB2, які можуть вражати цілі високоточними бомбами.

Bayraktar ("Байрактар") називають однією з причин переможного наступу армії Азербайджану в Нагірному Карабасі у 2021 році. Також Bayraktar застосовували у конфлікті в Лівії, в якому Туреччина та Росія підтримують різні сторони. Так, використання турецьких безпілотників дало змогу розбити російських найманців приватної військової компанії "Вагнер" і знищити російські зенітні установки "Панцир С-1".

Україна хоче придбати 48 таких апаратів. Bayraktar TB2 пройшли випробування і під час військових навчань Sea Breeze-2021, які 10 липня завершилися в акваторії Чорного моря.

"Договір підписано, його виконують. Турецька сторона дуже добре дотримується своїх зобов'язань особливо в частині постачання безпілотників до України. Вони зацікавлені у співпраці з нами не тільки в продажу своїх безпілотників, вони купують у нас двигуни й для інших безпілотників Akinci ("Акінчі", "Акінджі", — ред.)", — говорить генеральний консул України в Стамбулі Олександр Гаман.

Халюк Байрактар — генеральний директор компанії Baykar Makina, яка виготовляє Bayraktar TB2.

— Розкажіть про своє виробництво.

Байрактар: Baykar — це підприємство, яке займається виробництвом безпілотних літальних апаратів. Зараз це виробництво — одне з найбільших у Європі. Ми застосовуємо новітні технології, які дають змогу здійснити прорив у області літальної техніки. Продукція нашого підприємства мала передусім військовий характер. Однак зараз ми працюємо над тим, щоб наша техніка інтегрувалася в народне господарство, в мирні технології. Наприклад, зараз у Туреччині є велика потреба в моделях наших безпілотників у боротьбі з лісовими пожежами.

Безпілотники Bayraktar випускаємо вже 20 років. За ці роки апарат істотно модернізований. Якщо спочатку це був невеликий дрон, то зараз Bayraktar TB2 — це потужний ударний безпілотний літальний апарат.

Сучасна модель вже добре себе зарекомендувала. Це один зі світових лідерів серед безпілотників.

І ця модель Bayraktar TB2 вже надійшла на озброєння української армії. Ми вважаємо, що оснащення української армії подібними літальними апаратами забезпечить безпеку ваших кордонів.

— Ви пишаєтеся, що ваше прізвище Байрактар знають у всьому світі?

Байрактар: Звичайно, ми пишаємося досягненнями. Однак я не скажу, що це досягнення однієї сім'ї або прізвища. Це велика колективна робота.

— У своїх безпілотниках ви використовуєте, зокрема, українські двигуни. Як триває співпраця?

Байрактар: Дійсно, відносини у сфері виробництва безпілотників між Україною та Туреччиною особливо в останні роки набули стратегічного значення. Технологія авіаційної промисловості України — на найвищому рівні, на рівні світових стандартів. І нам є що одне одному дати в цій співпраці.

— Як мені відомо, підписано великий контракт з Україною, буде навіть організовано спільне підприємство в Україні з виробництва таких літальних апаратів.

Байрактар: Дійсно, у 2018 році було укладено угоду про співпрацю. І серед сусідніх з Україною держав ми перші, хто звернув увагу на українські технології та запропонував повномасштабну співпрацю.

Напрям будівництва безпілотних літальних апаратів буде розвиватися. У наших планах також є виробництво модернізованої техніки, більш сучасних літальних апаратів. І ми маємо намір на всю нашу техніку, яка буде проводитися найближчим часом, встановлювати двигуни українського виробника.

Ось одна з наших зараз головних новинок. Ударний безпілотний апарат [Akinci], який оснащений українським двигуном. Це технологія, якою зараз у світі володіють буквально лічені країни. Дві-три країни. Це безпілотний апарат нового покоління, він буде здатний працювати на стратегічних дальніх маршрутах.

Ми дуже серйозно ставимося до співпраці з Україною. Україна — наш стратегічний партнер. І ми впевнені в тому, що зусиллями наших вчених, турецьких та українських, ми вийдемо на нові горизонти з виробництва якісних безпілотних літальних апаратів.

Вийшов дуже вдалий збіг обставин. Туреччина останніми роками отримала дуже великий досвід у виробництві безпілотників. Україна має унікальні технології та досвід у розробці та виробництві двигунів. Тому ми зараз об'єднали наші зусилля. Ми одне одного доповнюємо та створюємо новий продукт високої технології.

— База виробництва буде в Туреччині або переміститься також до України?

Байрактар: Все залежить від України. Якщо Україна буде зацікавлена у виробництві подібних літальних апаратів, Туреччина із задоволенням готова до співпраці, до реалізації спільних виробничих програм.

Безумовно, для країн, які зіткнулися з проблемою захисту, збереження своєї територіальної цілісності, продукція нашого підприємства й ці технології є стратегічно важливими. Ми думаємо, що, доповнюючи одна одну, Туреччина й Україна мають прекрасні перспективи для взаємовигідної співпраці.

— Ваші безпілотники виконують ще розвідувальну функцію. І коли були випробування на Донбасі, то Bayraktar TB2 саме і виявив техніку противника. Але ж є й інша проблема. Можуть підбити. А це дуже дорогий апарат.

— Ви торкнулися дуже цікавої теми. Дійсно, дорога техніка. Однак, якщо брати до уваги співвідношення ціни та ті завдання, які розв'язують наші безпілотники, тут чаша терезів буде схилятися до завдань.

Успіх останніх років, досягнутий у сфері використання наших безпілотників, величезний. Факти показують, що це є винятково ефективним засобом повітряної боротьби за невеликих капіталовкладень, інвестицій, невеликої вартості літального апарату.

Далі Халюк Байрактар демонструє пункт управління безпілотниками Bayraktar TB2 — тут перебувають "пілоти", які дистанційно керують апаратом.

"Вся інформація, всі польотні дані надходять на цей пункт управління. Керують системою капітан і другий пілот, які перебувають тут. Літальний апарат може бути за багато кілометрів від пульта управління. Але ви прекрасно бачите всю місцевість, всю територію, об'єкти на шляху, ніби ви перебуваєте в самому апараті. У "картинки" дуже висока якість, тому ви все бачите в найменших деталях. А цифри дають повну інформацію про необхідні польотні дані та коригування. Крім того, якщо порушиться зв'язок і ми втратимо "картинку", наші безпілотники зможуть виконувати основні функції самостійно. Зокрема, здійснити посадку в заданому районі", — розповідає генеральний директор компанії Baykar Makina.

Летюча "Джезері"

Компанія Baykar Makina також розробила експериментальну модель "летючої машини". 15 вересня 2020 року здійснено перший політ. За розрахунками компанії, протягом 5-10 років "летючі машини" вже надійдуть у продаж.

"Це одна з перших моделей летючої машини, яка працює на електриці. Поки ми продовжуємо працювати над її удосконаленням. Управління буде здійснюватися автоматичною системою з використанням штучного інтелекту. Зараз батареї вистачає на пів години роботи, тому нам є над чим попрацювати. Питання безпеки — на першому місці. Тут багато контролювальних систем, які забезпечують безпечне пересування", — демонструє Халюк Байрактар.

Назва цієї моделі "Джезері". Джезері — це власна назва, так звали одного з творців автоматичної техніки, який жив у цьому регіоні багато років тому.

Байрактар упевнений, що людство буде поступово переходити на такий вид транспорту.

"А ми будемо цей вид транспорту виробляти", — наголошує він.

Не безпілотниками єдиними

Тему українсько-турецької співпраці продовжуємо з генеральним консулом України в Стамбулі Олександром Гаманом.

— Ми ж ще спільно з Туреччиною в Миколаївській області хочемо корвети (клас бойових надводних військових кораблів, — ред.) будувати.

— Так, два корвети. Вже підписано рамкову угоду, тривають підготовчі роботи для того, щоб почати будівництво.

— Також давно тривають переговори про укладення двосторонньої угоди щодо зони вільної торгівлі. Чи можливо, що Україна відійде від своїх національних інтересів, піде на якісь поступки турецькій стороні?

— Я не думаю, що ми підемо на поступки. Потрібно шукати консенсус, щоб захистити свої національні інтереси, захистити свого товаровиробника, але водночас зрозуміти також іншу сторону.

Як відомо, Туреччина дуже сильна в текстилі, сільському господарстві, овочах-фруктах. Україна, своєю чергою, теж сильна у сільському господарстві, у нас є свої продукти, які можуть зацікавити Туреччину. Зараз дуже популярно в Україні купувати зернові продукти, соняшникову олію. Це такі базові продукти, які дуже добре купують тут.

І зараз майже закінчується робота над підписанням угоди про зону вільної торгівлі. Я б сказав, що менше кроку залишилося. За оцінками експертів, це дасть змогу нам уже в недалекому майбутньому досягти результату в 10 млрд дол. товарообігу на рік (зараз товарообіг між Туреччиною та Україною становить близько 5 млрд дол. на рік, — ред.).

А зона вільної торгівлі — це ж пільгові режими торгівлі, імпорту, експорту товарів, це інші митні ставки.

— До кінця року встигнемо підписати?

— Цього року це абсолютно можливо. Головне — знайти консенсус, бо кожна зі сторін, звичайно ж, відстоює свої національні інтереси, пробує захистити свій бізнес, свої товари.

— Президент Туреччини Реджеп Ердоган озвучив проєкт будівництва нового каналу "Стамбул", який з'єднає Мармурове та Чорне моря і пройде паралельно протоці Босфор. Проєкт оцінюється в 15 млрд дол. Будівництво займе 6 років. Канал буде довжиною 45 км, шириною 275 метрів. На його шляху планують 6 мостів, на їхнє зведення витратять 1,4 млрд дол. Чи є хоч якась надія, що українські компанії можуть зайти на цей величезний будівельний ринок?

— Цей проєкт дійсно є грандіозним. Найцікавіше в цьому, що він здійснюється на підставі державного та приватного партнерства. Це означає, що буде співфінансування та на якийсь час проєкт буде передаватися в концесію приватним компаніям, які будують цей канал.

Якщо говорити про те, чи можуть українські компанії брати участь у тендерах, — звичайно, можуть. Ми готові допомогти українським компаніям, які висловлять своє бажання брати участь, підготувати документи та проконсультувати, наскільки це буде можливо.

Українці в Туреччині

— В Туреччини велика українська діаспора, до речі, скільки осіб?

— За офіційними даними, це 30 тисяч осіб у всій Туреччині. Але фактично кількість українців, які проживають тут, можна подвоїти.

— У вашому консульському окрузі, якщо не помиляюся, 5 українських спільнот. Навіщо так багато? Це принцип, де два українці — там три гетьмани?

— Іноді й так. Але Стамбул величезне місто, офіційно — 16 млн населення, фактично — до 20 млн населення. У самому Стамбулі діють дві українські спільноти, офіційно зареєстровані. Одна спільнота більше сконцентрована на навчанні, на освіті, друга — на організації різних заходів, це зустрічі з письменниками, з іншими цікавими людьми. Крім того, ведуть також суботню школу.

90% українців, які проживають у Стамбулі, — це жінки, які вийшли заміж за турків. Регіони, з яких приїхали, — вся Україна — від Львова до Східної України.

— Я знаю, що тут дуже тепло приймають кримських татар. Чи багато приїхало після окупації?

— Якщо говорити про кримських татар у Туреччині, то можна говорити про всі покоління, які тут оселилися з XIX століття. Скільки кримських татар приїхало після 2014 року, на жаль, невідомо. Але всього в усій Туреччині працює понад 50 зареєстрованих в турецьких органах кримськотатарських організацій.

— Туреччина в Україні реалізує програму з будівництва житла для кримських татар. У трьох регіонах — Києві, Херсонській та Миколаївській областях — планують побудувати 500 квартир. На якому етапі цей проєкт?

— Це домовленість нашого президента України Володимира Зеленського та президента Туреччини Ердогана, підписаний рамковий договір. У Херсоні вже підібрано земельну ділянку, в інших містах теж триває робота з добору, і найближчим часом, думаю, почнуться реальні кроки.

Гроші повністю виділяються турецькою стороною як безповоротна допомога.

— Туреччина не тільки славиться туристичними послугами, тут же сильна медицини. Як українці можуть сюди приїхати на лікування?

— Тут медицина досить на гарному рівні. Після медичної реформи дуже багато хороших клінік, які займаються лікуванням саме онкозахворювань. Те, що у нас до недавнього часу було проблемою — це трансплантація кісткового мозку від не родича — тут це робили давно, і українці, зважаючи на цінові пропозиції, обирали також Туреччину.

— А скільки українців проходять лікування?

— Я можу сказати тільки про кількість людей, лікування яких фінансується коштом програми через Міністерство охорони здоров'я України. Це близько 100 осіб на рік. Якщо говорити про всіх інших, то це люди, які приїжджають сюди майже без будь-якого фінансування, часто не маючи грошей. І після прибуття сюди вже починають шукати їх через благодійні фонди, через добровільні внески від звичайних громадян.

Томос про автокефалію

У 2019 році Православна церква України отримала томос про автокефалію, ставши самостійною помісною церквою та вийшовши з підпорядкування Московського патріархату. Про цю подію розповідає головний секретар Святого і Священного синоду Вселенського патріархату архімандрит Грегоріос (Фрагакіс).

— Як все це відбувалося? Яка була підготовка?

Грегоріос: Обов'язком Константинопольської церкви є турбота про розв'язання проблем, які не можуть бути розв'язані самостійно в братських Православних церквах. І процес надання томосу про автокефалію Православній церкві України не був легким завданням або рішенням, яке було ухвалене за один вечір. Це була проблема, якою Константинопольський патріархат займався протягом десятиліть.

Прохання про створення незалежної церкви прийшло з України десятиліття назад. Виник розкол, який торкнувся мільйонів вірян. І Вселенський патріархат спочатку в сприянні з російською церквою шукав спосіб подолання цього розколу. Коли ж ми переконалися, що ця співпраця не давала очікуваних плодів, тоді він вирішив діяти динамічно, маючи відповідальність за ці території. І Константинопольська церква почала послідовно скасовувати розкол.

У чому це полягало? Вона зрозуміла, що розкол не спричинений розбіжностями у вірі, в догматах. Відмінна думка і розбіжності стосувалися церковного управління. Тому, бачачи бажання змін, бажання людей повернутися, церква пробачила тих, хто спричинив цей розкол, і прийняла їх до лона Православної церкви. Тобто ми не говоримо більше про розкольників у Церкві України. Зараз усі православні в Україні є канонічними та не існує розколу.

— Ви, напевно, стежите за ситуацією, яка відбувається в Україні. Дуже багато українців утратили свої домівки, постраждали через окупацію Криму та частини Донбасу. Чи молитеся ви за мир в Україні?

Грегоріос: У нас тут, у Вселенському патріархаті, місія — постійна молитва за мир. Безумовно, битви, війна, кров, ненависть не є елементами, які відбивають православного християнина. Ми ж продовжуємо молитися. Продовжуємо сподіватися, що настане мир, довгожданий мир — і в Україні, і в усьому світі. Бо тільки з миром може жити цивілізований світ.

— Чи планується візит Вселенського патріарха Варфоломія до України?

Грегоріос: Всесвятійший з великою любов'ю і з великою радістю прийняв запрошення і президента України, й митрополита Київського і всієї України Єпіфанія та відвідає Київ наприкінці серпня. Цей візит він зробить воістину з великою радістю, бо він несе людям послання надії, оптимізму та пропозицію миру, примирення та любові. Тобто несе послання Вселенського патріархату, як він його приносить у будь-якій його поїздці, і воно полягає в любові між людьми та примиренні між народами.